Вирок від 22 липня 2026 р. у справі №761/32614/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/32614/25

Провадження №1-кп/761/2295/2026

В И Р О К

Іменем України

23 липня 2026 року місто Київ

Шевченківський районний суд м. Києва у складі :

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва кримінальне провадження №12025100100002727, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2025 відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білої Церкви Київської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-14.08.2023 Дарницьким районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 (два) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік;

-29.01.2025 Шевченківським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 309 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

30.06.2025, не пізніше 20 год. 12 хв., більш точний час не встановлений, ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні аптеки «Бажаємо здоров`я», розташованої за адресою: м. Київ, вул. Академіка Щусєва, 32, побачив на прилавку касового вікна аптеки мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy М33» 5G 6/128 GB в корпусі сірого кольору, належного ОСОБА_4 . В цей час у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану.

Так, 30.06.2023, не пізніше 20 год. 12 хв., більш точний час не встановлений, ОСОБА_6 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, в умовах воєнного стану, діючи умисно, протиправно, таємно, заволодів належним ОСОБА_4 мобільним телефоном марки «Samsung» моделі «Galaxy М33» 5G 6/128 GB в корпусі сірого кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю 4701 (чотири тисячі сімсот одна) грн. 00 коп., поклавши його до кишені штанів.

Після чого, ОСОБА_6 місце вчинення кримінального правопорушення покинув, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши тим самим ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 4701 (чотири тисячі сімсот одна) грн. 00 коп.

Кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

На підтвердження встановлених судом обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст. 94 КПК України. Такими доказами є:

30.07.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за ознаками ч. 4 ст. 185 КК України за заявою ОСОБА_4 , про те, що невстановлена особа, таємно шляхом вільного доступу, перебуваючи у приміщенні аптеки «Бажаємо здоров`я» розташованого за адресою: м. Київ вул. Щусєва, 32 викрала належний йому телефон марки «Самсунг» моделі Галаксі, спричинивши матеріальні збитки. Номер кримінального провадження 12025100100002727.

Згідно даних протоколу огляду місця події від 02.07.2025, за участю потерпілого ОСОБА_4 оглянуто приміщення аптеки «Бажаємо здоров`я», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Щусєва, 32. Під час огляду нічого не вилучено, встановлено, що приміщення аптеки має зони обслуговування клієнтів з касами, під якими наявні невеликі поличка. Зі слів потерпілого він залишив свій телефон на поличці під касою №4.

Згідно даних протоколу огляду відеозапису від 30.07.2025, слідчим оглянуто DVD-R диск, на якому виконано рукописний текст «30.06.2025 відео аптеки «Бажаємо здоров`я». Вказаний диск вилучений на підставі постанови слідчого про зняття показань технічних приладів та технічних засобів від 30.07.2025. Під час перегляду відео файлів на диску, встановлено, що в приміщення аптеки «Бажаємо здоров`я», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Щусєва, 32 зайшов чоловік, одягнений в куртку чорного кольору, штани синього кольору, кепку чорного кольору, в окулярах, який підійшов до однієї із кас аптеки о 20:05:37 та поклав мобільний телефон на поличку під касою. В подальшому зазначений чоловік 30.06.2025 о 20:09:04 відійшов від каси та 30.06.2025 о 20:10:05 підійшов до столу, який знаходиться біля входу в аптеку, залишивши мобільний телефон на поличці. 30.06.2025 о 20:11:37 до аптеки разом зайшли жінка і чоловік. Чоловік одягнутий в кофту сіро-чорного кольору, шорти чорного кольору, кепку чорного кольору. 30.06.2025 о 20:11:41 зазначений чоловік та жінка підійшли до каси, де на поличці знаходився мобільний телефон, залишений перед цим чоловіком в куртці чорного кольору. 30.06.2025 о 20:11:49 чоловік в кофті сіро-чорного кольору та кепці правою рукою забрав телефон з полички під касою, подивився в бік чоловіка, що стояв біля столу. О 20:12:01 чоловік в кофті сіро-чорного кольору та жінка попрямували до виходу з аптеки. При цьому телефон, який знаходився на поличці під касою зник.

Під час судового розгляду за участю сторін кримінального провадження переглянутий диск, який долучений до протоколу огляду від 30.07.2025. Відеозапис на даному диску співпадає з даними відображеними в протоколі відеозапису від 30.07.2025. Зауважень з боку сторін кримінального провадження не надходило. Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував, що на відеозапису чоловік який взяв телефон з поличці під касою в приміщенні аптеці ці він.

Відповідно до даних протоколу слідчого експерименту від 30.07.2025, проведеного за участю ОСОБА_6 , останній, знаходячись на місці події, а саме в приміщенні аптеки «Бажаємо здоров`я», за адресою: м. Київ, вул. Щусєва, 32, детально пояснював та відтворював на місці події обставини вчинення ним крадіжки телефону «Самсунг» сірого кольору з приміщення аптеки «Бажаємо здоров`я». Зокрема зазначив, що 30.07.2025, точний час не пам`ятає, він зайшов до аптеки «Бажаємо здоров`я», за адресою: м. Київ, вул. Щусєва, 32, де на поличці під касою побачив телефон. Скориставшись, що поряд з касою нікого не були, забрав телефон правою рукою та поклав його до кишені своїх штанів. Після чого пішов, телефоном скористався на власний розсуд. Одразу думав залишити для власного користування, потім продав.

Під час судового розгляду за участю сторін кримінального провадження переглянутий диск, долучений до протоколу слідчого експерименту від 30.07.2025. Відеозапис на даному диску співпадає з даними відображеними в протоколі відеозапису від 30.07.2025. Зауважень з боку сторін кримінального провадження не надходило.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи за №2084/25 від 30.07.2025, ринкова вартість телефону «Samsung» моделі «Galaxy М33», 128 Gb, в корпусі сірого кольору, IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_2 , бувшого у користуванні, у технічно справному стані (з урахуванням зносу), станом на 30.06.2025 становила: 4701 грн. (чотири тисячі сімсот одна) грн.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що 30.06.2025 зайшов в аптеку «Бажаємо здоров`я», що по вулиці Щусєва, 32. В приміщенні аптеки підійшов до каси та достав телефон, щоб касиру повідомити номер замовлення у застосунку. Коли розраховувався за ліки, телефон поклав на поличку під касою. Отримавши ліки, відійшов від каси до пакувального столика, щоб покласти таблетки до сумки. Пам`ятає, що за ним в аптеку заходили люди. Знаходячись біля пакувального столика, через кілька хвилин зрозумів, що забув телефон біля каси на поличці. Одразу ж повернувся до полички, але телефона вже не було. Зазначив, що під час цих подій він був у навушниках і з ним на зв`язку була дружина. Згодом, дружина йому повідомила, що коли телефон ще був увімкнений, вона почула, як хтось з його телефону казав: «Пішли звідси бистріше». Потім телефон вимкнувся. Телефон йому не повернули. Щодо міри покарання для обвинуваченого поклався на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину в інкримінованому йому злочині не визнав, суду пояснив, що в червні 2025 року, точно не пам`ятає число. Він дійсно зайшов в аптеку «Бажаємо здоров`я», що по вулиці Щусєва, 32. Підійшовши до каси, замовив ліки, але ліків не було. На поличці під касою побачив телефон, який поклав до кишені штанів, в яких був одягнений та одразу пішов. Він розумів, що телефон комусь належав, та хтось його забув, а він знайшов, чому і зрадів. Вважає що це не крадіжка, а знахідка. Телефон був у нього приблизно місяць. Він одразу хотів залишити цей телефон для власного користування, але не зміг відкрити його через встановлений на ньому пароль. Коли його знайшла поліція, він відав їм телефон. Не заперечував, що на стадії досудового розслідування дійсно говорив, що телефон він продав, але це не так.

Аналізуючи досліджені судом докази, суд зазначає наступне.

Показання потерпілого ОСОБА_4 повністю узгоджуються з дослідженими судом іншими доказами, зокрема протоколами огляду місця події та відеозапису подій з аптеки за 30.06.2025, є сталими, послідовними та переконливо свідчать про їх правдивість.

Суд також приймає до уваги пояснення, надані обвинуваченим ОСОБА_6 в ході слідчого експерименту за його участю, з огляду на таке.

Зміст протоколу слідчого експерименту та додатку до нього від 30.07.2025, проведений за участю ОСОБА_6 , свідчить, що вказана слідча дія проведена у повній відповідності до вимог ст. 240 КПК України. В ході такої слідчої дії підозрюваний ОСОБА_6 , на місті події, шляхом відтворення дій, обстановки, надавав чіткі та послідовні пояснення щодо обставин вчинення ним крадіжки телефону потерпілого, та виходячи з обставин, при яких була проведена ця слідча дія, цілком добровільно, у присутності двох понятих. Жодних зауважень з приводу проведення вказаної слідчої дії від учасників не надійшло.

У зв`язку з чим, у суду відсутні будь-які підстави вважати, що вказана слідча дія є такою, яка проведена з порушеннями норм КПК України, які в силу ст. 87 КПК України могли би потягнути за собою визнання його недопустимим доказом.

Слід також звернути увагу на те, що під час слідчого експерименту особа, за участі якої проводиться слідчий експеримент, обов`язково дає слідчому свої пояснення щодо події, яка відтворюється. При цьому відомості, які надаються під час такої слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України є документом та відповідно доказом в справі, який оцінюється судом у сукупності з іншими доказами.

Аналіз показань обвинуваченого ОСОБА_6 в ході судового розгляду свідчить, що він хоч не і визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, натомість зміст його показань повністю підтверджує його причетність до вчинення кримінального правопорушення, при обставинах встановлених судом.

На думку суду, обвинувачений ОСОБА_6 не достатньо усвідомлюючи всі обставини за яких він діяв, хибно вважає, що його дії були правомірними. Суд також відмічає відсутність у обвинуваченого критичного ставлення до своїх дій.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини, встановлені судом обставини, крім його показань, підтверджуються безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами, які були зазначені вище, а позиція обвинуваченого спростовується оцінкою цих доказів, у порядку передбаченому ст. 94 КПК України.

При цьому, суд вважає, що показання обвинуваченого є цілком зрозумілими, оскільки він таким чином, здійснюючи свій захист, з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагається створити уяву про те, що безпідставно обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного, всі вищезазначені докази у кримінальному провадженні, суд вважає є належними, достатніми та допустимими, які підтверджують існування обставин, щодо вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення при встановлених судом фактичних обставинах.

Суд зазначає, що кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене в умовах воєнного стану.

З об`єктивної сторони крадіжка характеризується тим, що викрадення відбувається таємно, тобто без відома власника або інших осіб, які мають право на це майно.

Об`єктом крадіжки є чуже майно, що перебуває у власності іншої особи.

Суб`єктом крадіжки може бути будь-яка особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності.

Твердження обвинуваченого, що в даному випадку мала місця знахідка, а не крадіжка, не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах справи встановлених судом.

Так, суд звертає увагу сторони захисту, що заволодіння річчю, залишеною або забутою її власником, особою, яка знала, кому належить ця річ, і усвідомлювала, що власник може за нею повернутися, слід оцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна. На це вказала у постанові колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.08.2025 у справі №688/2554/22.

При цьому суд враховує, показання обвинуваченого ОСОБА_6 , який в ході судового розгляду хоч і заперечував, що він викрав мобільний телефон потерпілого, проте визнавав, що він заволодів цим телефоном, побачивши його в приміщенні аптеки.

Верховний суд в своїх постановах неодноразово вказував, що заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала кому належить це майно, мала підстави вважати де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.

Якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, в таких випадках слід констатувати презумпцію «забутості» речі її власником: у подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним.

На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: 1) воно вибуло з володіння власника; 2) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; 3) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; 4) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; 5) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

У даній справі, показаннями потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_6 , протоколами огляду відеозаписів з камер відео спостереження аптеки від 30.07.2025, протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи біля каси в приміщенні аптеки «Бажаємо здоров`я», побачив на поличці під касою чужий телефон. Після чого, упевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, взяв його правою рукою та поклав до кишені своїх штанів. При цьому, суд враховує, що обвинувачений, не зважаючи, що в приміщенні аптеки знаходилися інші особи, не вчинив жодної дії направленої на встановлення серед них власника телефону. Зокрема не звернувся до працівника аптеки та інших громадян, які на той час перебували в приміщенні аптеки. Натомість, обвинувачений, поклавши чужий телефон в кишеню своїх штанів, поспішно покинув приміщення аптеки та подальшому розпорядися викраденим телефоном на власний розсуд.

За переконанням суду така поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 , не відповідала ознакам знахідки. Він діяв як особа, що привласнила річ, яка не вибула з володіння власника, перебувала у відомому для потерпілого місці, обвинувачений не вчинив жодної дії для встановлення його власника, реально маючи таку можливість. Вказані обставини свідчать про умисне таємне заволодіння обвинуваченим чужим майном.

Таким чином аналізуючи пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина ОСОБА_6 , у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану доведена повністю поза розумним сумнівом, а його дії обґрунтовано кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Так, ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином та за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років, не працевлаштований, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.

З врахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи винного, його віку та ставлення до вчиненого, поведінку після вчинення кримінальних правопорушень, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, ближче до мінімальної межі санкцій закону, за якими визнав його винуватими, яке, на думку суду, є необхідним й достатнім покаранням для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів. При цьому, суд враховує, що мінімальна межа санкції ч. 4 ст. 185 КК України становить п`ять років позбавлення волі, а тому, за переконанням суду, таке покарання в умовах його реального відбування, є цілком достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

При призначенні покарання суд також враховує, що ОСОБА_6 був засуджений вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 29.01.2025 за ч. 2 ст. 309 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць. Призначене покарання не відбув та знов скоїв кримінальне правопорушення.

Таким чином, за правилами ст. 71 КК України суд, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 29.01.2025.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався. На час розгляду даного кримінального провадження та постановлення вироку суду, ОСОБА_6 відбуває покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 29.01.2025 та перебуває в ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Судові витрати на підставі ст. 124 КПК України за проведення судової товарознавчої експертизи за №2084/25 від 30.07.2025 в сумі 400 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь судового експерта, який виконав експертизу.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк - 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до знов призначеного покарання за ч. 4 ст. 185 КК України за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання призначеного вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 29.01.2025 та остаточно визначити ОСОБА_6 до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 1 (один) день.

Строк покарання рахувати з моменту проголошення вироку суду, тобто 23 липня 2026 року.

Речові докази:

-DVD-R диск, з відео-записом з камер відео-спостереження аптеки «Бажаємо здоров`я, DVD-R диск, з відеозаписом слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь судового експерта ОСОБА_7 на рахунок НОМЕР_4 витрати за проведення судової-товарознавчої експертизи №2084/25 від 30.07.2025 в розмірі 400 (чотириста) грн. 00 коп.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається до Київського Апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, - в той самий строк з моменту отримання копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1