Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №752/1138/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1138/26

Провадження № 2/752/6610/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Слободянюк А.В.,

з участю секретаря - Пулинець Л.Ю.,

представника позивача - Бузинного А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, цивільну справу за позовом Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра до ОСОБА_1 про розірвання договору найму житла та виселення із гуртожитку без надання іншого житла, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд розірвати Договір найму житлового приміщення у гуртожитку № Л-101/24 від 21 липня 2024 року, укладений між Державною організацією «Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра» та ОСОБА_1 , виселити відповідача з кімнати АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 6 056,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог повідомляє, що гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 , є державною власністю та перебуває на балансі Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра.

Відповідач ОСОБА_1 , як особа, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем, проживає в кім. № 35/1 у гуртожитку на підставі Договору найму жилого приміщення у гуртожитку № Л-101/24 від 31 липня 2024 року.

29 листопада 2024 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста сектору енергоефективності Державного агентства водних ресурсі України за власним бажанням на підставі наказу Державного агентства водних ресурсів України № 247/ОС-24 від 19 листопада 2024 року. У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 втратив право користування кімнатою у гуртожитку і тому підлягає виселенню без надання іншого житла.

Відповідачу направлялась Додаткова угода № Д-101/25 від 09 липня 2025 року щодо розірвання договору найму та виселення, проте відповідний лист повернувся відправнику. Актом від 01 жовтня 2025 року встановлено, що відповідач продовжує проживати у кімнаті гуртожитку. Крім того, відповідно до даних, отриманих позивачем з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, у власності відповідача ОСОБА_1 перебувають два житлові будинку, а тому його може бути виселено без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки (а.с. 34, 35).

Відповідач у судові засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями (а.с. 48, 58).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, позивач Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра є балансоутримувачем гуртожитку будинку АДРЕСА_2 , що перебуває у державній власності (а.с.6).

31 липня 2024 року між Басейновим управління водних ресурсів середнього Дніпра та ОСОБА_1 укладено Договір № Л-101/24 найму жилого приміщення у гуртожитку, предметом якого є надання відповідачу у тимчасове проживання кімнати АДРЕСА_3 , за користування якою відповідач зобов`язується вносити плату, а також сплачувати за надані житлово-комунальні послуги.

Згідно з п.7.1. договору строк дії договору - до 31 грудня 2026 року.

Пунктом 4.1.2. договору встановлено право позивача виселити відповідача ОСОБА_1 на підставі ст. 132 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) та в порядку, передбаченому чинним законодавством України (а.с.7-9).

Наказом від 19 листопада 2024 року № 247/ОС-24 Державного агентства водних ресурсів України ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста сектору енергоефективності з 29 листопада 2024 року за власним бажанням (а.с.17).

Як вбачається з матеріалів справи, Державне агентство водних ресурсів України листом від 06 травня 2025 року № 2549/11/11/25 повідомило Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра, що станом на 05 травня 2025 року ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з Державним агентством водних ресурсів України (а.с.16).

Також за матеріалами справи, позивач направляв відповідачу на підписання Додаткову угоду № Д-101/25 від 09 липня 2025 року до Договору № Л-101/24 найму жилого приміщення у гуртожитку від 31 грудня 2022 року щодо розірвання зазначеного договору у зв`язку з припиненням проживання відповідно до ст.131 Житлового Кодексу України. Направлення підтверджено рекомендованим листом з описом вкладення від 31 липня 2025 року (а.с.12-14).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач повідомляє, що кімната у гуртожитку надавалась відповідачу за договором найму як особі, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Після звільнення відповідача за власними бажанням, правові підстави для подальшого проживання відповідача відсутні, проте останній у добровільному порядку займане приміщення звільнити відмовляється, хоча забезпечений власним житлом.

Зокрема, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 травня 2025 року відповідач ОСОБА_1 є власником будинку площею 53,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 , а також власником будинку площею 103,89 кв.м за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.18-20).

Законом України «Про основні засади житлової політики», який набув чинності 15 лютого 2026 року, визнано таким, що втратив чинність ЖК України, крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2, що продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Згідно з ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються положення ЖК України, чинні на час їх виникнення.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 8 Конвенції про захист людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) закріплює право кожного на повагу до його приватного і сімейного життя, до його житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У ст. 379 ЦК України наведено поняття житла - житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Однак, реалізуючи право на житло, людина може користуватись тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло з правочину або на підставі закону.

Таке право виникає у власника житла (глава 28 ЦК України), членів його сім`ї (ст. 405 ЦК України, ст. 156 ЖК України, орендаря (наймача) житла (ст. 810 ЦК України, 61 ЖК України), членів його сім`ї (ст. 816 ЦК України, ст. ст. 64, 160 ЖК України), а також працівника (ст.ст. 118, 127 ЖК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Так, відповідно до ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Частиною першою статті 132 ЖК України встановлено, що сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 31 липня 2024 року було надано житло у гуртожитку як працівнику (до 31 грудня 2026 року), проте трудові відносини з відповідачем були припинені з 29 листопада 2024 року у зв`язку зі звільненням відповідача за власним бажанням. Крім того, умовами договору найму житлового приміщення у гуртожитку (п. 4.1.2.) передбачено право позивача виселити відповідача на підставі ст. 132 ЖК України - у разі припинення роботи.

Статтею 651 ЦК України визначено загальні підстави зміни та розірвання договорів. Так, частиною другою цієї статті передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, як встановлено, сторони узгодили у договорі найму право позивача вимагати виселення відповідача з визначених у договорі підстав, що є односторонньою відмовою від договору, а тому такий договір підлягає розірванню у порядку ч. 3 ст. 651 ЦК України.

У разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла (стаття 826 ЦК).

Таким чином, скільки суд дійшов висновку про розірвання договору найму жилого приміщення у гуртожитку від 31 липня 2024 року, а саме: кім. № 35/1 за адресою: АДРЕСА_2 , підлягають застосуванню передбачені законом наслідки розірвання такого договору у вигляді виселення ОСОБА_1 із гуртожитку без надання іншого житла.

Ухвалюючи рішення щодо виселення відповідача зі спірного приміщення, суд враховує, що воно не є єдиним житлом відповідача, що у відповідача наявні на праві власності інші житлові приміщення, а тому суд дійшов висновку про те, що таке втручання у право на житло відповідача не буде надмірним та непропорційним втручанням у приватну сферу особи, порушенням прав особи на повагу до житла.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на те, що трудові відносини між позивачем та відповідачем припинені, можна дійти висновку, що позивач має право вимагати усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у гуртожитку шляхом розірвання спірного договору найму та виселення відповідача із займаного приміщення.

Крім того, судом не здобуто доказів того, що існують обставини для збереження за відповідачем права користування спірною житловою площею.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що поданий позов підлягає задоволенню.

Позивачем при зверненні до суд сплачено судовий збір в сумі 6 056,00 грн, що підтверджено випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету від 12 листопада 2025 року (а.с.31).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 6 056,00 грн

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263, 265, 268, 279, 354,355 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра до ОСОБА_1 про розірвання договору найму житла та виселення із гуртожитку без надання іншого житла, - задовольнити.

Розірвати Договір № Л-101/24 найму жилого приміщення у гуртожитку від 31 липня 2024 року, укладений між Басейновим управлінням водних ресурсів середнього Дніпра та ОСОБА_1 .

Виселити ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра судовий збір в сумі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра, адреса: 03110, м. Київ, вул. Преображенська, буд.25, код ЄДРПОУ - 205774557.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складений 24 липня 2027 року.

Суддя А.В.Слободянюк