Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №347/305/17 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року

м. Київ

справа № 347/305/17

провадження № 51-2063 км 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Дніпра, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

виправданого у пред`явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області вироком від 21 жовтня 2024 року засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

05 червня 2015 року приблизно о 02:40 ОСОБА_7 , перебуваючи неподалік будинку № 2 на вул. Караваєва в м. Дніпрі, на ґрунті раптово виниклих під час словесного конфлікту з ОСОБА_8 неприязних стосунків, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно завдав потерпілому численних ударів руками та ногами в обличчя, а підібраною дерев`яною палицею - по голові та тулубу. ОСОБА_8 , побоюючись за своє життя та здоров`я, став тікати. Тим часом ОСОБА_7 , маючи на меті довести до кінця свій умисел, наздогнав потерпілого на території кооперативу, розташованого за адресою: просп. Петровського, 4-А, м. Дніпро, де продовжив завдавати йому численних ударів руками і ногами по голові та тулубу, спричинивши потерпілому тілесних ушкоджень різних ступенів тяжкості, в тому числі й тяжких, від яких той помер.

Івано-Франківський апеляційний суд 19 листопада 2025 року скасував вирок і закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримати.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції:

- безпідставно застосував положення п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК і закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК, належно не обґрунтувавши свого рішення в цій частині;

- у порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК здійснив апеляційний розгляд за відсутності потерпілої ОСОБА_9 ;

- не спростував висновку суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину;

- не звернув уваги на те, що протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08 червня 2015 року за участю свідка ОСОБА_10 є належним і допустимим доказом, який підтверджує обставини вчинення ОСОБА_7 злочину;

- не врахував того, що допит свідка ОСОБА_10 в суді першої інстанції проводився в режимі відеоконференції, і з моменту вчинення злочину минуло три роки. Зовнішність ОСОБА_7 змінилася, в результаті чого свідок ОСОБА_10 не впізнав обвинуваченого;

- не взяв до уваги, що ОСОБА_7 перебував у розшуку, аж поки був затриманий за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

На касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 подав письмові заперечення, в яких, наводячи відповідні обґрунтування, просив залишити ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_7 без зміни, а скаргу прокурора - без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.

Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями частин 1, 2 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Доводи про проведення судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій за відсутності потерпілої.

Прокурор у касаційній скарзі посилається на істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, а саме - здійснення судового розгляду справи без участі потерпілої ОСОБА_9 .

Відповідно до вимог ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо, зокрема, судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (п. 5 ч. 2 даної статті).

Участь у кримінальному провадженні потерпілого пов`язана з реалізацією наданих йому прав і виконання покладених на нього обов`язків. Мета участі потерпілого у кримінальному провадженні пов`язана з необхідністю відновити порушені права або компенсувати завдану злочином шкоду (або одночасно перше і друге).

При цьому, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду (ст. 325 КПК).

Як убачається з матеріалів провадження, потерпіла належним чином повідомлялася про дату, час і місце судових засідань в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, в матеріалах справи містяться клопотання потерпілої про розгляд кримінального провадження без її участі. При цьому з`ясовувалась думка про розгляд справи в суді першої інстанції без участі потерпілої в учасників кримінального провадження, які проти такого розгляду не заперечували.

Суд апеляційної інстанції повідомляв потерпілу про час і місце розгляду апеляційної скарги захисника, та її явка не визнавалась судом обов`язковою. Однак в судове засідання вона не з`явилася та не повідомила про поважні причини свого неприбуття.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що питання про порушення прав учасника кримінального провадження може вирішуватися лише за ініціативою носія цього права.

Проте, потерпіла зі скаргами щодо скасування судових рішень стосовно ОСОБА_7 через порушення її права на доступ до правосуддя до суду касаційної інстанції не зверталась.

На цих підставах Верховний Суд відхиляє вказані доводи прокурора.

Доводи прокурора про те, що апеляційний суд, постановляючи рішення, протилежне за змістом, не спростував висновку суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 і не обґрунтував належним чином свого рішення

З такими доводами прокурора колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 370 КПК.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Для постановлення такого судового рішення суд апеляційної інстанції з дотриманням визначеної главою 31 КПК процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінку оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), яке також повною мірою відповідатиме вимогам статей 370, 419 цього Кодексу.

При цьому така перевірка має бути зроблена із додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне та справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.

У разі встановлення апеляційним судом обставин, зазначених у ст. 284 КПК, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене в ст. 417 КПК, має бути належним чином мотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції. Таке рішення має містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які судом першої інстанції були покладені в основу обвинувального вироку, та відповідна власна оцінка, переоцінка таких доказів, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи, так і висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду, не є такими. Дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом у такому випадку є обов`язковим.

Одночасно для виконання завдань, визначених у ст. 2 КПК, суд апеляційної інстанції повинен вжити всіх передбачених кримінальним процесуальним законом засобів, у тому числі в певних випадках, дослідити докази, що містяться у матеріалах кримінального провадження, в порядку, встановленому ч. 3 ст. 404 КПК.

Разом із цим, якщо в суді апеляційної інстанції постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді з огляду на принцип безпосередності дослідження доказів повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі, що означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису та відеозапису тощо.

Колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції дотримався не в повній мірі цих вимог кримінального процесуального закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, прослухавши показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та надавши їм оцінку в сукупності, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і призначив йому відповідне покарання.

Не погоджуючись із вироком, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та закрити кримінальне провадження. Свої доводи мотивував тим, що вирок суду першої інстанції є незаконним, оскільки судовий розгляд проведено неповно та з істотним порушенням кримінального процесуального закону. Звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08 червня 2015 року за участю свідка ОСОБА_10 є недопустимим та неналежним доказом. Зазначав, що досліджені в судовому засідання показання свідка ОСОБА_10 , надані ним при попередньому судовому розгляді, належно не враховані місцевим судом, оскільки цей свідок не впізнав ОСОБА_7 як особу, яка причетна до вчинення кримінального правопорушення, а слідчу дію - пред`явлення особи для впізнання за фотознімками - не пам`ятав. Також вказував на те, що показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є показаннями з чужих слів.

За наслідками апеляційного провадження суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, скасував вирок і закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримати.

Таке рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що фактичних даних, які містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08 червня 2015 року за участю свідка ОСОБА_10 , недостатньо для визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, поза розумним сумнівом.

Також апеляційний суд зазначив, що позбавлений можливості та повноважень відшукати і допитати свідка ОСОБА_10 , а щодо інших доказів у кримінальному провадженні зробив висновок, що вони не є доказами винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявності у нього мотиву та мети.

Отже, суд апеляційної інстанції, скасовуючи обвинувальний вирок та закриваючи кримінальне провадження, тобто постановляючирішення, протилежне за змістом від рішення суду першої інстанції, не допитав обвинуваченого, не прослухав аудіозаписи показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , не дослідив інших доказів, покладених судом першої інстанції в основу обвинувального вироку, дійшов переконання про невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 в суді й вичерпання можливостей їх отримання та необхідність закриття кримінального провадження, тобто надав іншу оцінку дослідженим місцевим судом доказам без безпосереднього їх дослідження.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК), апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих стороною обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.

Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена в повному обсязі (постанови Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 265/3837/16-к, від 19 квітня 2018 року у справі № 466/4884/15-к, від 26 квітня 2018 року у справі № 389/12/14- к).

Враховуючи викладене, Суд уважає, що рішення апеляційного суду про скасування обвинувального вироку місцевого суду із закриттям кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливостей отримання цих доказів ухвалено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому воно на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у цьому суді.

Через встановлені істотні порушення КПК колегія суддів позбавлена можливості перевірити інші доводи касаційної скарги прокурора. Проте це можливо зробити при новому апеляційному розгляді, під час якого необхідно також урахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3