Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №643/8803/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року

м. Київ

справа № 643/8803/23

провадження № 51-3748 км 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за спільною касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_7 , цивільного позивача ОСОБА_8 , який діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_9 (далі - цивільні позивачі), на ухвали Московського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2025 року, Харківського апеляційного суду від 21 травня 2025 року та від 18 серпня 2025 року стосовно

ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки с. Новодонецьке м. Добропілля Донецької області, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2025 року відмовлено у залученні ОСОБА_8 та малолітньої ОСОБА_11 в якості потерпілих.

Ухвалою цього ж суду від 03 квітня 2025 року ОСОБА_10 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження стосовно неї - закрито.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 залишено без розгляду.

Органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачувалася в тому, що 03 березня 2023 року о 14:00 вона в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в коридорі між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин умисно спричинила потерпілій ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень.

Не погодившись із таким рішенням, потерпіла ОСОБА_7 та цивільні позивачі подали апеляційну скаргу.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 21 травня 2025 року повернув апеляційну скаргу ОСОБА_8 , який діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_9 , на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) як особі, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Ухвалою від 18 серпня 2025 року цей же суд апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2025 року залишив без задоволення, а судове рішення - без змін, роз`яснивпотерпілій ОСОБА_7 право на звернення до суду першої інстанції з позовом щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат у порядку цивільного судочинства.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У спільній касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 та цивільні позивачі, не погоджуючись із оскаржуваними рішеннями, просять їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої вимоги мотивують тим, що:

суд першої інстанції:

- не вирішив питання розподілу процесуальних (судових) витрат за вимогою ОСОБА_7 та ОСОБА_12 (батька і доньки);

- без наведення достатніх підстав відмовив у призначенні психологічної експертизи малолітньої дитини та її батька, в поверненні обвинувального акта, чим позбавив потерпілу та цивільних позивачів можливості ефективно захищатися;

- безпідставно не визнав ОСОБА_8 та малолітню ОСОБА_9 потерпілими в даному кримінальному провадженні;

суд апеляційної інстанції:

- не перевірив доводів апеляційної скарги щодо необґрунтованого залишення без розгляду вимог про розподіл процесуальних витрат, безпідставної відмови у визнанні Семиренських потерпілими;

суди:

- проігнорували ту обставину, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є цивільними позивачами, тому мали право брати участь у судових засіданнях та подавати апеляційну скаргу в частині, що стосується вирішення цивільного позову.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважав, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги потерпілої ОСОБА_7 та цивільних позивачів і просив залишити судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення, яке згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 цього Кодексу перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Вимогами ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК визначено, що ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

За приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При скасуванні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість рішення.

Доводи щодо обмеження прав ОСОБА_8 та малолітньої ОСОБА_9 на доступ до суду

У спільній з потерпілою ОСОБА_7 касаційній скарзі ОСОБА_8 у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки стверджував про те, що суди проігнорували їхній процесуальний статус цивільних позивачів, який давав їм право брати участь у судових засіданнях та подавати апеляційну скаргу в частині, що стосується вирішення цивільного позову. Крім того, його та доньку безпідставно не визнали потерпілими в даному кримінальному провадженні.

З матеріалів даного провадження стосовно ОСОБА_10 встановлено:

- 28 серпня 2023 року дізнавач СД Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області своєю постановою відмовив у визнанні потерпілими ОСОБА_8 та малолітньої ОСОБА_9 ;

- 05 березня 2024 року потерпіла ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_9 (як цивільні позивачі) подали спільний цивільний позов, який 25 червня 2024 року був прийнятий судом першої інстанції без жодних умов чи зауважень;

- 16 січня 2025 року суд першої інстанції за результатами проведення підготовчого судового засідання відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_8 та малолітньої ОСОБА_9 про залучення їх до справи в якості потерпілих;

- 03 квітня 2025 року Московський районний суд м. Харкова закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 125 КК за закінченням строку давності;

- 12 квітня 2025 року ОСОБА_7 (потерпіла), ОСОБА_8 у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_9 (цивільні позивачі) подали спільну апеляційну скаргу на ухвалу від 03 квітня 2025 року;

- 21 травня 2025 року суддя Харківського апеляційного суду ухвалою повернув ОСОБА_8 та малолітній ОСОБА_9 подану ними апеляційну скаргу через відсутність у них статусу потерпілих;

- 18 серпня 2025 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_7 на ухвалу від 03 квітня 2025 року.

За приписами ч. 3 ст. 303 КПК під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені п. 5 ч. 1 цієї статті - рішення про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 КПК цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила (пред`явив) цивільний позов.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 393 КПК цивільний позивач, його представник або законний представник мають право подати апеляційну скаргу в частині, що стосується вирішення цивільного позову.

Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 цієї статті ( ч. 2 ст. 392 КПК).

Перевіряючи доводи касаційної скарги ОСОБА_7 та Семиренських, колегія суддів дійшла таких висновків:

- ОСОБА_8 у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_9 пред`явив цивільний позов, який був прийнятий для розгляду судом першої інстанції, тому, з урахуванням приписів ст. 61 КПК, є цивільним позивачем, наділеним відповідними процесуальними правами, в тому числі правом на апеляційне оскарження ухвали суду про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_10 в частині вирішення цивільного позову;

- ОСОБА_8 , подаючи від свого імені та від імені малолітньої дитини апеляційну скаргу (спільну з потерпілою ОСОБА_7 ), мав право включити до неї й заперечення проти ухвали від 16 січня 2025 року за наслідками підготовчого судового засідання щодо відмови в залученні його та доньки потерпілими в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 , що узгоджується з положеннями ст. 392 КПК;

- суддя суду апеляційної інстанції, повертаючи 21 травня 2025 року ОСОБА_8 апеляційну скаргу через відсутність у нього статусу потерпілого, не зважив на приписи статей 61, 392, 393 КПК, порушивши його право на доступ до апеляційного провадження з можливістю оскарження судового рішення.

Відтак колегія суддів уважає доводи касаційної скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в цій частині обґрунтованими.

Доводи про невирішення судами питання розподілу процесуальних (судових) витрат

Потерпіла та цивільні позивачі в касаційній скарзі зазначили про те, що суд першої інстанції, закриваючи стосовно ОСОБА_10 кримінальне провадження за закінченням строків давності, безпідставно залишили без розгляду поданий ними цивільний позов у частині понесених ними процесуальних витрат у кримінальному провадженні. А суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вимог їхньої апеляційної скарги щодо цього питання, не врахувавши вимог діючого законодавства та правових висновків Верховного Суду.

Як убачається з матеріалів даного кримінального провадження, потерпіла та цивільні позивачі подали цивільний позов про відшкодування шкоди, в тому числі, пов`язаної з проведенням судово-медичної експертизи, прибуттям до експерта, правоохоронних та судових установ, пересиланням до цих установ відповідних документів.

Суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності та закриваючи кримінальне провадження, цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 , який обвинувачена в судовому засіданні визнала повністю, залишив без розгляду.

Харківський апеляційний суд, розглянувши 18 серпня 2025 року апеляційну скаргу потерпілої, погодився з ухваленим судом першої інстанції рішенням, у тому числі в частині цивільного позову, роз`яснивши ОСОБА_7 її право на звернення з цивільним позовом про відшкодування матеріальної, моральної шкоди та понесених процесуальних витрат у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду:

- питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду в кримінальному провадженні вирішується в тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК. Якщо це питання не було вирішене судом, сторони кримінального провадження, свідок, експерт, спеціаліст і перекладач мають можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку (постанова від 21 листопада 2018 року, № 462/6473/16-ц);

- суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (постанова від 17 червня 2020 року, № 598/1781/17).

За висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 грудня 2024 року (справа № 686/1699/20), якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, процесуальні витрати потерпілого можуть бути стягнені з такої особи в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 124 КПК.

Можливість стягнення процесуальних витрат має бути роз`яснена обвинуваченому при роз`ясненні йому права на звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження відповідно до частин 2, 3 ст. 285 КПК.

Проте, вирішуючи питання щодо залишення без розгляду цивільного позову, у тому числі, й в частині процесуальних витрат, про які зазначено в ньому, суд першої інстанції не з`ясував, які саме з зазначених у позові процесуальних витрат пов`язані з розглядом кримінального провадження, що врегульовано Розділом 1 главою 8 КПК, а які з них пов`язані безпосередньо з розглядом цивільного позову, що з огляду на положення ч. 5 ст. 128 КПК регулюється нормами цивільного процесуального законодавства.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги в цій частині.

За таких обставин рішення судів щодо залишення без розгляду цивільного позову в частині розподілу процесуальних витрат (без з`ясування чи були вони понесені в зв`язку з розглядом кримінального провадження, чи з розглядом безпосереднього цивільного позову) не ґрунтуються на зазначених положеннях КПК і практиці Верховного Суду та є передчасними.

Тому вимоги потерпілої та цивільних позивачів у цій частині є переконливими.

Разом з цим, приймаючи до уваги, що зазначені недоліки, з огляду на зміст апеляційної скарги, можуть бути усунуті на стадії апеляційного розгляду, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвали апеляційного суду, постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене та постановити законне й обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 , цивільного позивача ОСОБА_8 , який діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_9 , задовольнити частково.

Ухвали Харківського апеляційного суду від 21 травня 2025 року та від 18 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3