Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №464/1275/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року

м. Київ

справа № 464/1275/25

провадження № 61-4197св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кінаш Дмитро Вадимович, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 квітня 2025 року в складі судді Сабари Л. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року в складі колегії суддів Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту розірвання шлюбу, заінтересовані особи: Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 .

Заява обґрунтована тим, що 09 серпня 1992 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , зареєстрований Виконавчим комітетом Іванівської селищної ради Антрацитівського району Луганської області, актовий запис № 39. Шлюб між сторонами розірвано, про що 11 березня 2004 року Антрацитівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області зроблено актовий запис за № 16.

Вчинення цього актового запису підтверджується відповідним штампом у паспорті заявниці, однак у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян указаного актового запису не виявлено, в актовому записі про шлюб відмітка про його розірвання відсутня.

З відповіді Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11 лютого 2025 року вбачається, що перші та другі примірники паперових екземплярів книг актових записів про шлюб та розірвання шлюбу за 1992, 2004 роки залишилися на тимчасово окупованій території та доступ до них відсутній, у зв`язку із чим неможливо перевірити наявність паперових носіїв актових записів про шлюб.

ОСОБА_1 посилалась на те, що втратила оригінал свідоцтва про розірвання шлюбу, оскільки такий залишився на тимчасово окупованій території України за попереднім місцем її проживання у селищі Іванівка Антрацитівського району Луганської області, а також не має можливості повторно отримати таке свідоцтво з огляду на відсутність актового запису про розірвання шлюбу.

Посилаючись на неможливість поновлення нею актового запису про розірвання шлюбу в позасудовому порядку, заявниця просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт розірвання шлюбу між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 11 березня 2004 року Антрацитівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області зроблено актовий запис за № 16.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Сихівський районний суд м. Львова рішенням від 23 квітня 2025 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявниця не довела необхідність задоволення вимог її заяви в судовому порядку, оскільки відповідна відмітка у її паспорті про реєстрацію розірвання шлюбу підтверджує факт проведення державної реєстрації такого акта цивільного стану.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Львівський апеляційний суд постановою від 27 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 квітня 2025 року залишив без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюється відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі - Правила). Правилами передбачено, що поновлення актових записів цивільного стану, складених органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану в разі втрати цих записів.

Відповідно до пункту 3.13 розділу III Правил у разі, якщо неможливо витребувати документи про державну реєстрацію актів цивільного стану у зв`язку зі зберіганням актових записів цивільного стану на тимчасово окупованій території України, актовий запис цивільного стану поновлюється у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, до якого подано відповідну заяву громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї, у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання громадянина України, яке знаходиться за межами тимчасово окупованої території України. Пунктом 3.5 розділу III Правил передбачено, що поновлення втрачених актових записів про шлюб, зміну прізвища, розірвання шлюбу, смерть проводиться тільки за наявності документів, які підтверджують, що відповідний актовий запис був раніше складений в органах державної реєстрації актів цивільного стану України, зокрема, відмітки (штампа) про державну реєстрацію акту цивільного стану в паспорті або паспортному документі). Апеляційний суд вказав, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок поновлення актового запису про розірвання шлюбу, у зв`язку із чим суд першої інстанції правильно виснував про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 у цій справі.

Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги

30 березня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кінаш Д. В., через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 квітня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року у цій справі,

у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог заяви.

Підставами касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кінаш Д. В., зазначає:

- пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 3.8 Правил у подібних правовідносинах, оскільки залишається невирішеною проблема визначення належного обсягу доказів, достатніх для підтвердження факту державної реєстрації розірвання шлюбу у випадку втрати актового запису та неможливості його поновлення в позасудовому порядку з причин, що не залежать від заявника;

- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Заявниця вказує на те, що її заява підлягає задоволенню, оскільки оригінал свідоцтва про розірвання шлюбу залишився на тимчасово окупованій території України, тобто був втрачений, і у неї відсутня можливість поновити відповідне свідоцтво у позасудовому порядку.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 16 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції.

У травні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у селищі Іванівка Антрацитівського району Луганської області, є внутрішньо переміщеною особою та фактичним місцем її проживання натепер є: АДРЕСА_1 , згідно з довідкою Сихівського відділу управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 21 вересня 2015 року.

Як вбачається з копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 26 березня 1997 року Антрацитівським РВ УМВС України в Луганській області, паспорт містить:

- відмітку про реєстрацію 09 серпня 1992 року в Іванівській селищній раді Антрацитівського району шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- відмітку про реєстрацію розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , здійснену Відділом реєстрації актів громадянського стану Антрацитівського району Луганської області, відомості про актовий запис № 16 від 11 березня 2004 року.

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 29 січня 2025 вбачається наявність актового запису № 39, складеного 09 серпня 1992 року Виконавчим комітетом Іванівської селищної ради Антрацитівського району Луганської області, про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Актовий запис зареєстровано в Реєстрі 27 липня 2014 року реєстратором Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції у Луганській області.

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції листом від 11 лютого 2025 року № 5373/5360-26-25/15.1 повідомило представнику заявниці, що за результатами перевірки даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про державну реєстрацію розірвання шлюбу № 16, складеного 11 березня 2004 року Антрацитівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не виявлено. Перші та другі примірники паперових екземплярів книг актових записів про шлюб та розірвання шлюбу за 1992, 2004 роки залишилися на тимчасово окупованій території, доступ до них відсутній, тому перевірити наявність паперових носіїв актових записів про шлюб та розірвання шлюбу неможливо.

В указаному листі представнику заявниці також роз`яснено, що згідно з пунктом 3.5 розділу III Правил передбачено, що поновлення втрачених актових записів про шлюб, зміну прізвища, розірвання шлюбу, смерть проводиться тільки за наявності документів, які підтверджують, що відповідний актовий запис був раніше складений в органах державної реєстрації актів цивільного стану України (свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, його копії, засвідченої нотаріально, відмітки (штампа) про державну реєстрацію акту цивільного стану в паспорті або паспортному документі), або на підставі рішення суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. У частині сьомій вказаної статті зазначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

За частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

У постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 квітня 2026 року у справі № 214/3475/24 (провадження 61-15969сво24) звернув увагу на наявність позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Тобто можна стверджувати про існування позасудового порядку встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо встановлення такого порядку передбачено як мета відповідного порядку.

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У цій справі заявниця вказує на неможливість у позасудовому порядку поновити актовий запис про розірвання шлюбу з огляду на те, що оригінал свідоцтва про розірвання шлюбу втрачений на тимчасово окупованій території, а актовий запис про державну реєстрацію розірвання шлюбу у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутній.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрації актів цивільного стану» визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

За змістом статті 9 Закону України «Про державну реєстрації актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Статтею 23 Закону України «Про державну реєстрації актів цивільного стану» передбачена можливість поновлення актового запису цивільного стану, відповідно до якої поновлення актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану у разі його відсутності, що підтверджується документально. Заява про поновлення актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника. Поновлення актового запису цивільного стану проводиться за місцем його первинного складення.

Внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюється відповідно до Правил.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.8 розділу I Правил поновлення актових записів цивільного стану, складених органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану в разі втрати цих записів. Поновлення актового запису цивільного стану проводиться за місцем його первинного складення, за винятком випадків, встановлених в абзацах третьому - п`ятому пункту 3.13 розділу III цих Правил.

Згідно з пунктом 3.13 розділу III Правил у разі якщо неможливо витребувати документи про державну реєстрацію актів цивільного стану у зв`язку зі зберіганням актових записів цивільного стану на тимчасово окупованій території України, актовий запис цивільного стану поновлюється у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, до якого подано відповідну заяву громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї; у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання громадянина України, яке знаходиться за межами тимчасово окупованої території України.

Пунктом 3.5 розділу III Правил передбачено, що поновлення втрачених актових записів про шлюб, зміну прізвища, розірвання шлюбу, смерть проводиться тільки за наявності документів, які підтверджують, що відповідний актовий запис був раніше складений в органах державної реєстрації актів цивільного стану України (свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, його копії, засвідченої нотаріально, відмітки (штампа) про державну реєстрацію акту цивільного стану в паспорті або паспортному документі), або на підставі рішення суду.

Отже, наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачена можливість позасудового порядку поновлення актового запису цивільного стану у разі його втрати, про що було роз`яснено представнику ОСОБА_1 адвокату Кінашу Д. В. у листі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11 лютого 2025 року № 5373/5360-26-25/15.1. При цьому, відмова відповідного адміністративного органу у вирішенні бажаного для заявниці питання може бути оскаржена до суду в передбаченому законом порядку.

Установивши вказані вище обставини, суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту розірвання шлюбу.

Колегія суддів Верховного Суду з таким висновком судів попередніх інстанцій погоджується.

Разом із тим, Верховний Суд констатує, що у цій справі суди мали відмовити у відкритті провадження (або закрити провадження, установивши після його відкриття існування позасудового порядку встановлення бажаного для заявниці факту), оскільки цивільний суд встановлює факти, що мають юридичне значення, передбачені частиною першою статті 315 ЦПК України або інші факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, в порядку окремого провадження, якщо встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 214/3475/24 (провадження № 61-15969сво24), ухваленій після подання касаційної скарги ОСОБА_1 .

Водночас, на переконання колегії суддів, у цій справі розгляд судами заяви ОСОБА_1 по суті не дає достатніх підстав для скасування ухвалених судових рішень, висновки яких зводяться до відмови у задоволенні вимог заявниці з підстав існування позасудового порядку поновлення актового запису про розірвання шлюбу шляхом визначеної адміністративної процедури, оскільки скасування судових рішень лише з наведених вище підстав призведе до надмірного формалізму у застосуванні процесуального закону, що у цій справі є невиправданим. Крім того, касаційна скарга відповідних доводів не містить.

Згідно з вимогами частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішеннях Sutyazhnik v. russia від 29 липня 2009 року (заява № 8269/02), Esertas v. Lithuania від 31 травня 2012 року (заява № 50208/06) зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц (провадження № 14-11цс18).

Вимогами частини першої статті 400 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з судовими рішеннями і такі доводи не дають передбачених законом підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги про те, що заявниця позбавлена можливості поновити актовий запис цивільного стану за місцем його первинного складання, є помилковими, оскільки Правилами передбачена можливість для громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України, подати заяву про поновлення актового запису за місцем свого проживання, яке знаходиться за межами тимчасово окупованої території України.

Є помилковими також доводи касаційної скарги про неможливість у позасудовому порядку поновити актовий запис про розірвання шлюбу з огляду на втрату оригіналу свідоцтва про розірвання шлюбу, оскільки поновлення втраченого актового запису про розірвання шлюбу відповідно до пункту 3.5 Правил проводиться за наявності документів, які підтверджують, що відповідний актовий запис був раніше складений в органах державної реєстрації актів цивільного стану України, зокрема, відмітки (штампа) про державну реєстрацію акту цивільного стану в паспорті або паспортному документі, а не виключно за наявності оригіналу свідоцтва про розірвання шлюбу.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Щодо доводів про необхідність формування висновку Верховного Суду про застосування норм права

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для формування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах. Заявник у касаційній скарзі, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України посилається на те, що суди не застосували норму права, що підлягала застосуванню, а саме пункт 3.8 Правил, але з тих причин, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Однак, у цій справі висновки судів не стосуються положень пункту 3.8 указаних Правил.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для формування правового висновку у подібних правовідносинах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кінаш Дмитро Вадимович, залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 квітня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. В. Сердюк

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара