Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №377/184/22 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року

м. Київ

справа № 377/184/22

провадження № 61-2437св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Комунальне некомерційне підприємство «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, лікарь-хірург Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області Сергієнко Сергій Федорович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року у складі колегії суддів Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (далі - КНП «Славутицька міська лікарня»), лікаря-хірурга КНП «Славутицька міська лікарня» ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» (далі - ДСП «Чорнобильська АЕС»), про визнання незаконною дії щодо внесення запису «алкогольне сп`яніння» у листок непрацездатності серії АДС № 931675 від 17 лютого 2020 року та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що 16 лютого 2020 року близько 01 год 30 хв ОСОБА_1 звернувся до КНП «Славутицька міська лікарня» за медичною допомогою у зв`язку з отриманням травм голови та обличчя внаслідок побиття його іншими особами.

Проте у медичному закладі був проведений огляд на стан його сп`яніння, який позивач вважає незаконним з таких підстав:

він не звертався з відповідною заявою про проведення такого огляду як це було передбачено Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклад охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України та Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18, яка втратила чинність;

КНП «Славутицька міська лікарня» станом на момент огляду не входила до переліку закладів охорони здоров`я Київської області, яким надається право проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Департаментом охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації;

протокол огляду на стан сп`яніння складений медичною сестрою, яка є некомпетентною особою;

запах алкоголю з порожнини рота, змазаність мови не є доказами перебування людини в нетверезому стані.

Посилаючись на Інструкцію про порядок заповнення листка непрацездатності, затверджену наказом МОЗ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1456/10055 (далі - Інструкція), вказує, що оскільки в разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з ним, робиться позначка про таке сп`яніння у листку непрацездатності, то запис «алкогольне сп`яніння» в листку непрацездатності серії АДС № 931675 від 17 лютого 2020 року, виданому лікарем-хірургом ОСОБА_2 , внесений неправомірно.

Зазначає, що причинно-наслідковий зв`язок між сп`янінням та травмуванням встановлює комісія із соціального страхування підприємства, проте остання неправильно застосувала законодавство, оскільки відмовила в призначенні йому допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв`язку наявністю в листку непрацездатності запису про алкогольне сп`яніння. Отже, для призначення йому допомоги по тимчасовій непрацездатності необхідною умовою є належним чином оформлений листок непрацездатності.

На підставі викладеного позивач просив суд:

- визнати незаконною дію щодо внесення запису перебування позивача

в стані алкогольного сп`яніння та зобов`язати виправити запис «алкогольне сп`яніння» у листку непрацездатності серії АДС № 931675 від 17 лютого

2020 року, виданому КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області;

- зобов`язати КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області направити офіційний лист на адресу роботодавця позивача ДСП «Чорнобильська ЧАЕС» щодо виправлення на підставі рішення суду у листку непрацездатності серії АДС № 931675 від 17 лютого 2020 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Славутицький міський суд Київської області рішенням від 20 грудня 2023 року

відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач під час проведення медичного огляду на стан сп`яніння повідомив лікарю про останнє вживання ним 2 л пива, про що лікар-хірург ОСОБА_3 зазначив зі слів обстежуваного у протоколі медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 16 лютого

2020 року № 75. Крім того, у пояснювальній записці на ім`я роботодавця в особі в. о. генерального директора ДСП «Чорнобильська АЕС» від 27 лютого

2020 року ОСОБА_1 підтвердив, що під час отримання травми знаходився під дією алкоголю.

Таким чином, вказані докази у своїй сукупності спростовують доводи позивача про те, що докази перебування його в стані алкогольного сп`яніння 16 лютого 2020 року під час звернення за медичною допомогою

до КНП «Славутицька міська лікарня» були відсутні.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Київський апеляційний суд ухвалою від 01 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 грудня 2023 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали.

Апеляційний суд керувався тим, що ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги слід сплатити судовий збір у розмірі 2 977,20 грн. Крім того, апеляційний суд вказав, що апеляційна скарга не відповідає вимогам пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України, а саме відсутні копії скарги та додані письмові матеріали відповідно до кількості учасників справи.

Київський апеляційний суд ухвалою від 16 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 грудня 2023 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала.

Апеляційний суд погодився з тим, що відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 грудня 2023 року, однак вказав, що вимоги ухвали від 01 лютого 2024 року виконано не в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу, чого ОСОБА_1 зроблено не було.

Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги

20 лютого 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду 16 лютого 2024 року, уточнивши вимоги якої 21 лютого 2024 року та посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

У касаційній скарзі заявник посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права зазначає, що відповідачі є юридичними особами, при цьому не мають зареєстрованих електронних кабінетів, а тому заявник звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 4-680цс19).

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 12 квітня 2024 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребував матеріали справи із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

Інші учасники справи процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Київський апеляційний суд ухвалою від 01 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 грудня 2023 року залишив без руху, надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. В ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржнику на виконання вимог цієї ухвали слід направити до Київського апеляційного суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 2 977,20 грн та копії апеляційної скарги з доданими письмовими матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Зі звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_1 отримав копію вказаної ухвали для виконання на зазначену ним в апеляційній скарзі електронну адресу 02 лютого 2024 року. Тобто останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги було 07 лютого 2024 року.

05 лютого 2024 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги від

ОСОБА_1 , в якій він вказував, що звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Апеляційний суд погодився з тим, що відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 грудня 2023 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (абзаци перший і другий частини сьомої статті 43 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не усунув недоліки апеляційної скарги

у строк, встановлений судом, а саме не надав суду документи, що підтверджують виконання пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанції, керуючись таким.

У постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 (провадження № 14-48цс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила: «З огляду на «якість закону» фізична особа (за винятком адвокатів та інших, передбачених пунктом 10 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, осіб) під час звернення до суду має чітко розуміти, що в неї є можливість через підсистему «Електронний суд» створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи, проте реєстрація офіційної електронної адреси для фізичної особи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі є добровільною, а кваліфікований електронний підпис має презумпцію його відповідності власноручному підпису, тому у такому випадку звернення до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є аналогічним безпосередньому зверненню до суду.

Законодавець допускає подання фізичною особою нарівні з паперовою формою, зокрема, апеляційних скарг в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документа через підсистеми «Електронний суд»

та «Електронний кабінет», або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом.

Звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду

з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду».

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження заявника про те, що заявник звільняється від обов`язку надсилання копій документів, оскільки відповідачі є юридичними особами, які не мають зареєстрованих електронних кабінетів.

Верховний Суд звертає увагу, що апеляційна скарга подана ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу суду із скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом. Таким чином, заявник повинен був виконати вимоги пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України та надати докази надсилання апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України.

Апеляційний суд, встановивши, що апеляційну скаргу подано без дотримання вимог пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України, правильно залишив її без руху та в подальшому з урахуванням невиконання заявником вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення скарги без руху апеляційну скаргу визнав неподаною та повернув її ОСОБА_1 .

Таким чином, доводи наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права та не впливають на законність й обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав для скасування оскарженого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара