Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №756/2713/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м. Київ

справа № 756/2713/24

провадження № 61-1723св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Рекрут Світлани Валеріївни,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та представника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білай Ольги Сергіївни - Мізунського Андрія Івановича на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 серпня 2025 року у складі судді Діденка Є. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року у складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Рекрут С. В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В. В., служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної державної адміністрації, про скасування запису про право власності, визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. Позов обґрунтовано тим, що 11 вересня 2008 року між ним та АКІБ «Укрсиббанк» було укладено договір іпотеки № 93512 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 11393148000, згідно з яким він отримав кредит в розмірі 98 000 доларів США.

3. За умовами договору іпотеки він передав банку в іпотеку належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

4. 07 вересня 2023 року він не зміг потрапити до квартири у зв`язку з тим, що у вхідних дверях останньої були замінені замки, ним була викликана поліції.

5. Як з`ясувалось, 24 липня 2019 року приватний нотаріус Рогач В. В. зареєстрував право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору іпотеки № 93512 від 11 вересня 2008 року.

6. В подальшому 30 серпня 2023 року приватним нотаріусом Антіповою І. Ю. було посвідчено договір купівлі-продажу, згідно з яким право власності на квартиру набув ОСОБА_3 .

7. 16 жовтня 2023 року ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу зі ОСОБА_2 , відповідно до умов якого останній набув право власності на квартиру.

8. Позивач стверджував, що реєстрація права власності на квартиру за ПАТ «Дельта Банк» відбулась у незаконний спосіб, оскільки були порушені права неповнолітнього ОСОБА_8 , місце проживання якого було зареєстровано у спірній квартирі, при цьому дозвіл органу опіки і піклування не було отримано.

9. Крім того, він не отримував будь-яких повідомлень про відступлення прав вимоги від АКІБ «Укрсиббанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», а також повідомлень про звернення стягнення на предмет іпотеки.

10. Також, умовами договору іпотеки прямо передбачено, що позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється лише на підставі окремого договору про задоволення вимог кредитора, а такого договору він не укладав. Звернення стягнення на предмет іпотеки на користь банку відбулось в порушення положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким встановлена загальна заборона звернення стягнення на відповідне майно без згоди власника.

11. З огляду на викладене просив суд:

скасувати запис про право власності 515490083, дата, час державної реєстрації 30 серпня 2023 року 14:58:33, державний реєстратор приватний нотаріус Антіпова І. В., Київський міський нотаріальний округ м. Київ, рішення про реєстацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69764386 від 16 жовтня 2023 року 17:22:19 приватний нотаріус Дикань Д. І., Київський міський нотаріальний округ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер 1366, виданий 16 жовтня 2023 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дикань Д. І.;

витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року, позов задоволено частково.

13. Витребувано на користь ОСОБА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .

В іншій частині позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

14. Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили із того, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось в порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а отже квартира незаконно вибула із власності позивача.

15. Судами враховано, що квартира вибула з власності позивача поза його волею, внаслідок незаконного звернення стягнення на предмет іпотеки банком в порушення приписів Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому позивач має право витребувати квартиру у добросовісного набувача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. У лютому 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 .

17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

18. У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білай О. С. - Мізунського А. І.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білай О. С. - Мізунського А. І.

20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. У касаційній скарзі представник представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

22. Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявниці зазначає:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року в справі № 522/10410/17, від 24 липня 2024 року в справі № 646/857/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

суд не дослідив зібрані в справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судами не враховано, що згідно з пунктом 6 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб`єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

24. Водночас позивачем не вказано в позові своє місце роботи, а тому не встановлено, чи поширюється на нього дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

25. Також судами не надано оцінки долученої письмової розписки від 15 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 , що він забрав всі свої речі з квартири АДРЕСА_2 та жодних претензій до ОСОБА_3 не має. Зазначає, що місцевий суд не долучив вказаний доказ до матеріалів справи, а апеляційний суд не досліджував та не оцінював вказаний доказ.

26. Також позивачем не надано доказів того, що спірна квартира є єдиним його житлом та те, що іншого житла він не має.

27. У касаційній скарзі представник публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білай О. С. - Мізунський А. І., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

28. Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявниці зазначає:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2023 року в справі № 316/2082/19, від 24 червня 2021 року в справі № 522/10410/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

29. Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судами не встановлено обставин щодо відсутності іншого нерухомого майна у позивача.

30. Крім того, факт реєстрації/нереєстрації членів сім`ї у квартирі не може бути підставою, яка підтверджує відсутність іншого житла на час звернення на предмет іпотеки.

31. Заявник вважає, що наданий позивачем витяг з реєстру територіальної громади м. Києва підтверджує виключно факт реєстрації місця проживання, але не є доказом відсутності іншого нерухомого майна у власності позивача та його сім`ї. Отже, вказаний витяг не може бути підставою для відмови в проведенні державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

32. 11 вересня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11393148000, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 98 000 доларів США у вигляді кредитної лінії.

33. У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 11 вересня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 93512, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку банку двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,9 кв. м, вартість предмета іпотеки визначена в сумі 802 705 грн.

34. Відповідно до пункту 2.4.6 договору іпотеки ОСОБА_1 зобов`язався без дозволу банку не надавати дозвіл на реєстрацію місця проживання у предметі іпотеки фізичних і юридичних осіб.

35. У пунктах 4.1, 4.2 договору іпотеки вказано, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором. Звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку».

36. У розділі 5 договору іпотеки міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, у якому вказано, що позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договором про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

37. Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва станом на 13 вересня 2022 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання: ОСОБА_6 - з 18 жовтня 2005 року, ОСОБА_5 - з 18 жовтня 2005 року, ОСОБА_1 - з 18 жовтня 2005 року, ОСОБА_4 - з 02 грудня 2008 року, ОСОБА_10 - з 02 грудня 2008 року.

38. Згідно з договором купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги до позивача за кредитним договором і за договором іпотеки.

39. 02 березня 2015 року у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію.

40. Постановою правління НБУ від 02 жовтня 2015 року відкликано ліцензію ПАТ «Дельта Банк» і розпочато процедуру ліквідації.

41. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 363968638 від 31 січня 2024 року 19 липня 2019 року приватним нотаріусом Рогач В. В. здійснено реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Дельта Банк», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47919668 від 24 липня 2019 року, на підставі договору іпотеки № 93512 від 11 вересня 2008 року.

42. Згідно із копіями документів, на підставі яких було проведено реєстраційну дію з реєстрації права власності на квартиру за ПАТ «Дельта Банк», наданих приватним нотаріусом Рогач В. В. на виконання ухвали суду, для проведення вказаної реєстраційної дії банк подав приватному нотаріусу: договір про надання споживчого кредиту з графіком погашення, договір іпотеки, договір купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року з додатком, лист-вимога від 11 вересня 2017 року з рекомендованим повідомленням про відправлення, отримане ОСОБА_1 12 вересня 2017 року, у якому висунуто вимогу про погашення заборгованості.

43. 30 серпня 2023 року між ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № GL22N023471, згідно з яким ОСОБА_3 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 345 702 грн.

44. 16 жовтня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_2 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 1 460 000 грн.

45. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 363968638 від 31 січня 2024 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2023 року.

Позиція Верховного Суду

46. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

47. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

48. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

49. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

50. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

51. Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

52. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

53. У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

54. Відповідно до частин першої та другої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

55. За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

56. Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором, у тому числі і випадку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України, позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

57. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

58. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

59. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).

60. Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

61. Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна.

62. Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

63. Згідно з частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки), у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

64. Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки), сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

65. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

66. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

67. Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

68. Згідно з п. п. 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (у редакції станом на момент звернення стягнення на предмет іпотеки у цій справі), протягом дії цього Закону:

не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

69. Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

70. Вказаний закон набрав чинності 07 червня 2014 року, втратив чинність 21 квітня 2021 року.

71. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

72. У статті 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

73. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

74. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

75. Набувач визнається добросовісним, якщо на час вчинення правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

76. Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

77. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

78. Таким чином, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, він може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

79. Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 серпня 2023 року у справі № 712/9803/20 (провадження № 61-12639св22) та від 27 лютого 2024 року у справі № 754/3142/21 (провадження № 61-349св23).

80. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 19 липня 2021 року у справі № 363/431/19 дійшла висновку, що у разі якщо квартира, яка є предметом іпотеки, підпадає під критерії, визначені пунктом 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на неї не може бути звернуто примусове стягнення, у тому числі шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку». Зазначене є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на таку квартиру за іпотекодержателем.

81. Отже, встановивши, що спірна квартира, яка є предметом іпотеки, підпадає під критерії, визначені пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки була передана в іпотеку як забезпечення кредиту в іноземній валюті, використовувався позивачем як місце його постійного проживання, у власності позивача відсутнє інше житлове нерухоме майно, а загальна площа іпотечного майна становить 45,9 кв. м, що не перевищує граничного розміру 140 кв. м, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося з порушенням положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким було встановлено тимчасовий мораторій на відчуження іпотечного майна, у тому числі в позасудовому порядку.

82. Крім того, згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20), звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, і підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

83. Доводи заявників про те, що судами не встановлено обставин наявності або відсутності іншого нерухомого майна відхиляються колегією суддів та спростовуються матеріалами справи, зокрема, Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24 листопада 2025 року (т. 4, а. с. 6-9).

84. Також відхиляються доводи щодо неврахування судами пункту 6 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки матеріали справи не містять доказів, що позивач є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» або Закону України «Про запобігання корупції».

85. Колегія суддів також звертає увагу, що добросовісний набувач не позбавлений права на захист своїх майнових інтересів, зокрема шляхом пред`явлення вимог про відшкодування збитків відповідно до статті 661 ЦК України.

86. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

87. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального процесуального права.

88. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та представника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білай Ольги Сергіївни - Мізунського Андрія Івановича залишити без задоволення.

2. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович