Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №910/6638/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2026Справа № 910/6638/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши матеріали справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

про стягнення 10 027, 99 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 10 027, 99 грн. - суми страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

17.06.2026 від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» надійшов відзив в якому Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2025 року між ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» (далі - Позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU-011043, що підтверджується страховим полісом від 13.06.2025 (далі - Договір страхування).

Об`єктом Договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Mazda CX-30, державний номер НОМЕР_1 (далі - Застрахований ТЗ).

07.07.2025 року за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, перехрестя вул. Назарівська 1 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю Застрахованого ТЗ та електросамокату, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

За фактом дорожньо-транспортної пригоди, відносно ОСОБА_1 , було складено протокол про адміністративне правопорушення.

18 серпня 2025 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/31527/25 провадження по справі відносно ОСОБА_1 було закрито в зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Однак, на думку Позивача ОСОБА_2 , є винним у спричиненні пошкоджень автомобілю Mazda CX-30, державний номер НОМЕР_1 .

01.08.2025 року до Позивача звернувся Страхувальник з заявою про страхову виплату (відшкодування) № 15/04/9/1/3026-25 в зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.

11.08.2025 року ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» згідно з Договором страхування, на підставі Заяви, страхового акту № 23241 від 08.08.2025, виходячи з рахунку СКмС-0013050 здійснило страхову виплату в розмірі 10 027,99 грн., що підтверджується платіжною інструкцією 8019 від 11.08.2025.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП, відповідно до довідки про ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» (далі - Відповідач) за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 19340172.

За Полісом ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам внаслідок експлуатації електросамокату, державний номер 210038.

Позивач 02.03.2026 звернувся до Відповідача з заявою про страхове відшкодування № 15/04/8/2/2356-26 від 02.03.2026 року, з проханням здійснити страхове відшкодування в розмірі 10 027,99 грн.

21.04.2026 року ПрАТ «СК «ВУСО» надало відповідь вих. № 3942/2026/вих/ ел/2518752 відповідно до якої ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» відмовлено у виплаті страхового відшкодування по вищезазначеній події, в зв`язку з невстановленою виною ОСОБА_2 .

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 993 ЦК України страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика в межах здійсненої страхової виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 979 ЦК України, статей 92, 102 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у порядку та на умовах, визначених договором страхування або законом. Підстави для відмови у здійсненні страхової виплати визначаються законом та умовами договору страхування. При вирішенні спору суд оцінює, чи є встановлені договором або законом підстави для відмови у страховій виплаті та чи вплинули допущені страхувальником порушення на можливість страховика встановити факт, причини й обставини настання страхового випадку.

Суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, відповідно до матеріалів справи, в них відсутні докази щодо встановлення вини ОСОБА_2 (зокрема рішення суду чи визнання вини в складеному учасниками ДТП Європротоколі), а відтак у Відповідача не виникає обов`язку, як у страховика, відшкодувати Позивачу збитки.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які підтверджують вину особи, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована відповідачем, у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Зокрема, до матеріалів справи не подано постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, інших процесуальних документів компетентних органів чи оформленого учасниками ДТП Європротоколу, зміст якого свідчив би про визнання вини відповідним учасником дорожньо-транспортної пригоди.

Сам по собі факт настання дорожньо-транспортної пригоди та здійснення позивачем страхової виплати не є достатньою підставою для покладення на відповідача обов`язку зі сплати страхового відшкодування в порядку суброгації. Обов`язок страховика за договором обов`язкового страхування виникає лише за умови доведення настання цивільно-правової відповідальності особи, відповідальність якої ним застрахована.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно приписів статті 129 ГПК України судові витрати у зв`язку із відмовою від позову покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2. Витрати по сплаті судового зору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва