Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №201/4284/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 м. Дніпро Справа № 201/4284/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Кишканя М.А.,

представника позивача: Остапенка П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 про відмову в залученні правонаступника (головуючий в першій інстанції Євстигнеєва Н.М., повний текст складений та підписаний 29.05.2026) за наслідками розгляду заяви відповідача про залучення правонаступника до участі

у справі за позовом Дніпровської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст вимог заяви і рішення (ухвали) суду першої інстанції

У квітні 2024 року Дніпровська міська рада звернулася до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом, в якому просила: усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки: Літ. А-1 - будівлі вартової площею 6,0 кв.м., літ. Б - навіс площею 348,0 кв.м, літ. В - навіс площею 81,6 кв.м, літ. Г - навіс площею 81,6 кв.м, літ Д - навіс площею 327,3 кв.м, № 1 - огорожа площею 237,6 кв.м, літ. І - замощення площею 1613,0 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок Білого Є.В.; припинити право володіння Білого Є.В. на об`єкт нерухомого майна, а саме автозаправну станцію: пункт заправки автомобілів зрідженим газом: автостоянку: Літ. А-1 - будівлі вартової площею 6,0 кв.м., літ. Б - навіс площею 348,0 кв.м, літ. В - навіс площею 81,6 кв.м, літ. Г - навіс площею 81,6 кв.м, літ Д - навіс площею 327,3 кв.м, № 1 - огорожа площею 237,6 кв.м, літ. І - замощення площею 1613,0 кв.м, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна 674523112101, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 16.09.2025 позов задоволено; усунуто перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки: Літ. А-1 - будівлі вартової площею 6,0 кв.м, літ. Б - навіс площею 348,0 кв.м, літ. В - навіс площею 81,6 кв.м, літ. Г - навіс площею 81,6 кв.м, літ Д - навіс площею 327,3 кв.м, № 1 - огорожа площею 237,6 кв.м, літ. І - замощення площею 1613,0 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок Білого Є.В.; припинено право володіння Білого Є.В. на об`єкт нерухомого майна, а саме автозаправну станцію: пункт заправки автомобілів зрідженим газом: автостоянку: Літ. А-1 - будівлі вартової площею 6,0 кв.м, літ. Б - навіс площею 348,0 кв.м, літ. В - навіс площею 81,6 кв.м, літ. Г - навіс площею 81,6 кв.м, літ Д - навіс площею 327,3 кв.м, № 1 - огорожа площею 237,6 кв.м, літ. І - замощення площею 1613,0 кв.м, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна 674523112101, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.02.2026 рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 16.09.2025 скасовано; провадження у справі за позовом Дніпровської міської ради до Білого Є.В., за участю третьої особи: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності на майно закрито; роз`яснено Дніпровській міській раді, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції; роз`яснено Дніпровській міській раді її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Дніпровського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.02.2026 заяву Дніпровської міської ради про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено; передано справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності на майно за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Під час розгляду справи, 05.05.2026 Фізична особа-підприємець Білий Євген Володимирович (надалі – ФОП Білий Є.В.) подав до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про заміну сторони правонаступником, у якій просив залучити до участі у справі правонаступника відповідача – Приватне підприємство Оздоровчий центр «Вікторія» (надалі – ПП ОЦ «Вікторія»). В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що 01.11.2021 між ним як позичкодавцем та ПП ОЦ «Вікторія» як користувачем було укладено договір безоплатного тимчасового користування нерухомим майном, за умовами якого відповідач передав у користування майновий комплекс автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.2.5 цього договору, усі податки, збори, обов`язкові платежі, штрафи, пені та інші фінансові зобов`язання, що виникають у зв`язку з користуванням майном або здійсненням користувачем діяльності з використанням майна, сплачуються виключно користувачем – ПП ОЦ «Вікторія». Вказує, що на момент подання заяви договір є чинним, майно знаходиться у фактичному володінні та розпорядженні цього підприємства, яке самостійно здійснює господарську діяльність на спірній земельній ділянці, а сам ФОП Білий Є.В. такої діяльності не провадить. З огляду на те, що саме користувач має нести усі фінансові тягарі, пов`язані з користуванням переданим майном, заявник вважає, що дійсним відповідачем у справі має бути саме ПП ОЦ «Вікторія», а тому, на його переконання, наявні підстави для процесуального правонаступництва на підставі ст. 52 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 заяву ФОП Білого Є.В. про залучення до участі у справі №201/4284/24 правонаступника відповідача – ПП ОЦ «Вікторія» залишено без задоволення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про заміну сторони правонаступником, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст.52 ГПК України процесуальне правонаступництво можливе лише у випадках, коли відбувається перехід матеріальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої у спірних правовідносинах. Суд зазначив, що у даному випадку відповідач посилався на договір безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 01.11.2021, укладений між ФОП Білим Є.В. та ПП ОЦ «Вікторія», проте за змістом п.2.2 цього договору передача майна в безоплатне користування не тягне за собою виникнення у користувача права власності на це майно, а отже, право власності на спірний об`єкт нерухомості (комплекс автостоянки) залишилось у відповідача. Крім того, суд звернув увагу, що згідно з п.2.1 договору, користувач вступає у безоплатне користування майном не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі, однак належних доказів фактичної передачі майна та його державної реєстрації відповідач не надав. Суд також врахував, що предметом позову у даній справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно побудованого об`єкта, а відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, відповідачем за такою вимогою має бути саме особа, яка чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою (останній набувач), а не особа, якій майно передано лише в тимчасове користування. Оскільки укладення договору позички не припинило права власності відповідача на спірне майно та не переклало на користувача обов`язок усувати перешкоди у користуванні земельною ділянкою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для заміни відповідача його правонаступником.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 позов задоволено частково; усунуто перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки: Літ. А-1 - будівлі вартової площею 6,0 кв.м, літ. Б - навіс площею 348,0 кв.м, літ. В - навіс площею 81,6 кв.м, літ. Г - навіс площею 81,6 кв.м, літ Д - навіс площею 327,3 кв.м, № 1 - огорожа площею 237,6 кв.м, літ. І - замощення площею 1613,0 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок Білого Євгена Володимировича. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеною ухвалою, ФОП Білий Є.В. звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 у справі № 201/4284/24 та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ФОП Білого Є.В. про його заміну правонаступником ПП ОЦ «Вікторія», в порядку ст.52 ГПК України.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції формально застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, але фактично їх не врахував, оскільки відповідачем за негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою має бути саме особа, яка чинить такі перешкоди на момент звернення до суду (останній набувач), а таким є ПП ОЦ «Вікторія», якому ФОП Білий Є.В. передав спірний об`єкт нерухомості у безоплатне користування за договором від 01.11.2021 і яке фактично володіє та користується майном, здійснює господарську діяльність на спірній земельній ділянці та створює перешкоди позивачеві. Апелянт вважає, що заміна сторони можлива не лише у випадках реорганізації, а й в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, що узгоджується зі ст.52 ГПК України. На переконання апелянта, відмова у задоволенні заяви створює ризик ухвалення неефективного рішення, яке неможливо виконати, та суперечить завданню господарського судочинства щодо ефективного захисту прав.

В судове засідання представник апелянта, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання шляхом доставки ухвали суду від 08.06.2026 до електронного кабінету, не з`явився. 02.07.2026 від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника у невідкладних слідчих діях в межах кримінального провадження.

Присутній у судовому засіданні представник позивача проти відкладення розгляду апеляційної скаргу заперечував.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку. У ч.3 ст.2 ГПК України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Частинами 11, 12 ст.270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За змістом п.2 ч.2 ст.202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки апелянт не надав доказів участі свого представника у невідкладних слідчих діях в межах кримінального провадження, а наявних у справі матеріалів та доводів апеляційної скарги достатньо для ухвалення судового рішення по суті. При цьому суд врахував, що перегляд ухвали в апеляційному порядку обмежений стислими процесуальними строками – 30 днів відповідно до ч.2 ст.273 ГПК України, що зумовлює необхідність дотримання засад розумності тривалості провадження, а також взяв до уваги позицію представника позивача. З огляду на викладене, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника апелянта.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи позицій інших учасників справи щодо вимог апеляційної скарги

Дніпровська міська рада відзив на апеляційну скаргу не подала, що з урахуванням ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Присутній у судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Згідно з доводами представника позивача, наведеними в усних поясненнях під час розгляду апеляційної скарги, договір безоплатного користування, на який посилається відповідач для заміни його на іншу особу, Дніпровська міська рада вважає штучним, фіктивним та підписаним «заднім числом», на що вказує зазначення у ньому неіснуючих на момент його укладення назв вулиць та проспектів, що були перейменовані лише у 2024 році. Позивач зазначає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про заміну відповідача правонаступником та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради участі в судовому засіданні уповноваженого представника не забезпечив, правом на подання письмових пояснень щодо апеляційної скарги не скористався. Вказане не є перешкодою у розгляді апеляційної скарги.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Білого Є.В. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 у справі № 201/4284/24 за позовом Дніпровської міської ради до ФОП Білого Є.В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 02.07.2026 о 10:00 год., а також витребувано матеріали вказаної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

15.06.2026 матеріали справи № 201/4284/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

02.07.2026 від представника ФОП Білого Є.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого ухвалою колегії суддів від 02.07.2026 відмовлено, із занесенням вказаної ухвали до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 02.07.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 362012825 від 16.01.2024, право приватної власності на автостоянку за адресою: АДРЕСА_1 , опис об`єкта: Літ. А-1 - будівлі вартової площею 6,0 кв.м, літ. Б - навіс площею 348,0 кв.м, літ. В - навіс площею 81,6 кв.м, літ. Г - навіс площею 81,6 кв.м, літ Д - навіс площею 327,3 кв.м, № 1 - огорожа площею 237,6 кв.м, літ. І - замощення площею 1613,0 кв.м, 04.03.2016 зареєстроване за Білим Євгеном Володимировичем.

Відомості вказаної інформаційної довідки свідчать про те, що з 07.07.2015 право власності на вказаний об`єкт було зареєстроване за Приватним підприємством «ОПО» на підставі рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.06.2015 у справі № 200/7824/15-ц.

З 06.02.2017 по 22.04.2020 щодо цього об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав було зареєстроване безстрокове право користування (оренди) за товариством з обмеженою відповідальністю «Ньюдевелопмент», державну реєстрацію проведено на підставі договору оренди нерухомого майна № 66 від 06.02.2017, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., наймодавець – Білий Є.В., державну реєстрацію припинення права користування проведено на підставі договору про розірвання договорів оренди нерухомого майна № 344 від 22.04.2020, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Н.М.

Вищезазначена інформаційна довідка містить також відомості про іпотеку цього об`єкту нерухомого майна, зареєстровану 08.07.2015 на підставі договору іпотеки № 283 від 08.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., іпотекодержатель – Приватне підприємство «Смерш-62», іпотекодавець – ПП «ОПО», та припинену 09.03.2016.

01.11.2021 між ФОП Білим Є.В. (позичкодавець) та ПП ОЦ «Вікторія» (користувач) укладений договір безоплатного тимчасового користування нерухомим майном, відповідно до п.1.1 якого позичкодавець передає, а користувач приймає у безоплатне тимчасове користування нерухоме майно: автостоянку, що складається з наступних об`єктів: літ. А-1 - будівлі вартової площею 6,0 кв.м., літ. Б - навіс площею 348,0 кв.м., літ. В - навіс площею 81,6 кв.м., літ. Г - навіс площею 81,6 кв.м., літ Д - навіс площею 327,3 кв.м., № 1 - огорожа площею 237,6 кв.м., літ. І - замощення площею 1613,0 кв.м., яка розташована за адресою: м.Дніпро, пров.Штабний, буд. 2-Г та перебуває на балансі позичкодавця.

Згідно з п.2.1 договору, користувач вступає у безоплатне користування майном не раніше дати підписання сторонами цього договору і Акту приймання-передачі в користування нерухомого майна. За змістом п.2.2 договору, передача майна в безоплатне користування не тягне за собою виникнення у користувача права власності на це майно.

Відповідно до п.2.5 договору, усі податки, збори, обов`язкові платежі, штрафи, пені та інші фінансові зобов`язання, що виникають у зв`язку з користуванням майном або здійсненням користувачем діяльності з використанням майна, сплачуються виключно користувачем.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що договір діє 2 роки і 11 місяців. У разі якщо жодна зі сторін не заявила про розірвання договору, договір пролонгується автоматично на той самий термін (п.6.3 договору).

Відповідно до ст.52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Статтею 827 ЦК України передбачено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю (ч.2 ст. 829 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме майно – це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до статті 4 вищезазначеного Закону, державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки.

За умовами договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 01.10.2021, цей договір діє 2 роки 11 місяців (пункт 6.2 договору), при цьому у разі якщо жодна з сторін не заявила про його розірвання, він пролонговується автоматично на той самий термін (пункт 6.3 договору).

Статтею 5 Закону визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Частиною 1 статті 12 Закону визначено, що державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для заміни відповідача у даній справі правонаступником.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції формально застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, але фактично їх не врахував, оскільки відповідач за негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою має бути саме особа, яка чинить такі перешкоди на момент звернення до суду (останній набувач), а таким є ПП ОЦ «Вікторія», якому ФОП Білий Є.В. передав спірний об`єкт нерухомості у безоплатне користування за договором від 01.11.2021 і яке фактично володіє та користується майном, здійснює господарську діяльність на спірній земельній ділянці та створює перешкоди позивачеві. Апелянт вважає, що заміна сторони можлива не лише у випадках реорганізації, а й в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, що узгоджується зі ст.52 ГПК України. На переконання апелянта, відмова у задоволенні заяви створює ризик ухвалення неефективного рішення, яке неможливо виконати, та суперечить завданню господарського судочинства щодо ефективного захисту прав.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для заміни відповідача правонаступником, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

За змістом наведеної норми, процесуальне правонаступництво – це заміна в судовому процесі сторони або третьої особи іншою особою, до якої переходять права та обов`язки особи, яку вона замінює, у спірних матеріальних правовідносинах. При цьому така заміна можлива лише у випадках, коли правонаступництво виникає в матеріальних правовідносинах, тобто коли відбувається перехід прав та обов`язків від однієї особи до іншої на підставі закону або договору.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального і може мати місце лише у разі, коли до іншої особи перейшли матеріальні права та обов`язки попередника у відповідних правовідносинах. Правонаступництво у матеріальних правовідносинах – це перехід суб`єктивних прав та обов`язків від однієї особи до іншої у порядку правонаступництва (універсального або сингулярного). Універсальне правонаступництво має місце при реорганізації юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення), а також у випадку смерті фізичної особи. Сингулярне (часткове) правонаступництво передбачає перехід до іншої особи окремих прав та обов`язків у конкретних правовідносинах на підставі правочину або закону.

Заява про заміну відповідача правонаступником ґрунтується виключно на договорі безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 01.11.2021. Разом з тим, згідно з п.2.2 цього договору, передача майна в безоплатне користування не тягне за собою виникнення у користувача права власності на це майно. Таким чином, укладення зазначеного договору не є підставою для переходу права власності на спірний об`єкт нерухомості від відповідача до ПП ОЦ «Вікторія».

Згідно з ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма закріплює негаторний спосіб захисту права власності, який застосовується у випадках, коли майно перебуває у володінні власника, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно ним користуватися або розпоряджатися. Характерною ознакою негаторного позову є те, що він спрямований на усунення триваючого порушення, яке має місце на момент звернення до суду.

Предметом позову у даній справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, тобто позов за своєю правовою природою є негаторним. Відповідачем за таким позовом має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Як правильно зазначено судом першої інстанції, згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач).

Колегія суддів зазначає, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у зазначеній постанові, стосується визначення належного відповідача у справах про знесення самочинного будівництва та вказує на необхідність залучення до участі у справі особи, яка є останнім набувачем прав на об`єкт самочинного будівництва. При цьому таке залучення відбувається шляхом заміни неналежного відповідача належним у порядку, передбаченому ст.48 ГПК України, а не шляхом процесуального правонаступництва відповідно до ст. 52 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 ГПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Таким чином, заміна неналежного відповідача є окремою процесуальною процедурою, яка регулюється ст.48 ГПК України, і не може ототожнюватися з процесуальним правонаступництвом за ст.52 ГПК України. Процесуальне правонаступництво передбачає перехід прав та обов`язків від однієї особи до іншої у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні, тоді як заміна неналежного відповідача належним відбувається у випадках, коли позов пред`явлено до особи, яка не повинна відповідати за позовом.

У даному випадку заява ФОП Білого Є.В. про заміну сторони її правонаступником фактично спрямована не на заміну особи у зв`язку з переходом прав та обов`язків у матеріальному правовідношенні, а у зв`язку з тим, що, на думку заявника, саме ПП ОЦ «Вікторія», яке фактично користується спірним майном, є суб`єктом, який чинить перешкоди власнику у користуванні земельною ділянкою.

Проте такі доводи апелянта колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст.321 ЦК України).

Передача майна у безоплатне користування не є підставою для припинення права власності, а отже, не звільняє власника від обов`язків, пов`язаних з реалізацією такого права.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що фактичними обставинами, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, є те, що комплекс будівель автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , незважаючи на зареєстроване щодо нього право власності за ОСОБА_1 , вважається об`єктом самочинного будівництва, оскільки речове право ОСОБА_1 на вказаний об`єкт було зареєстроване на підставі вже скасованого судового рішення, у зв`язку з чим порушується право міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій він знаходиться.

Колегія суддів констатує, що фактичним землекористувачем у контексті розміщення нерухомості є саме власник нерухомого майна, оскільки з моменту набуття права власності на будівлю чи споруду саме він за законом пов`язує своє володіння із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цього майна, навіть за відсутності належно оформленого договору оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 наголосила на принципі єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який має фундаментальне значення та глибокий зміст, продиктований невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Як виснувала Велика Палата верховного Суду у цій постанові, саме власник нерухомого майна користується земельною ділянкою, на якій воно розташоване; ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом і у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

При цьому фактичним користувачем земельної ділянки у контексті відповідальності за негаторним позовом є саме власник нерухомого майна, що на ній розташоване, незалежно від наявності у іншої особи права користування належним власникові нежитловим приміщенням, що є логічним наслідком принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Відповідно до ч.1 ст.827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Колегія суддів зазначає, що договір безоплатного тимчасового користування (договір позички) за своєю правовою природою є зобов`язальним правочином, який надає користувачеві лише право володіння та користування майном, але не є підставою для набуття права власності. Як правильно виснував суд першої інстанції, передача майна в безоплатне користування не припиняє права власності позичкодавця на це майно, а отже, усі обов`язки, пов`язані з правом власності на таке майно, у тому числі обов`язок усувати перешкоди у користуванні земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, залишаються за власником. Укладення договору користування нерухомим майном не утворює правонаступництва у матеріальних правовідносинах та, відповідно, не змінює особу відповідача, тобто процесуальне правонаступництво за таких обставин не наступає.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції формально застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, є необґрунтованими. Суд першої інстанції правильно застосував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 у контексті визначення належного відповідача за негаторним позовом. Водночас, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони правонаступником, оскільки положення ст.52 ГПК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на відсутність переходу матеріальних прав та обов`язків, адже вимоги позивача ґрунтуються саме на зареєстрованому праві власності відповідача на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці, якої стосуються вимоги негаторного характеру.

Крім того, як вбачається з умов договору безоплатного тимчасового користування, пунктом 2.1 цього договору передбачено, що користувач вступає у безоплатне користування майном не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акту приймання-передачі в користування нерухомого майна. Доказів складення та підписання такого Акту матеріали справи не містять, що також свідчить про відсутність належних доказів фактичної передачі майна у користування ПП ОЦ «Вікторія».

Колегія суддів також бере до уваги, що предметом позову у даній справі є вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки та припинення права володіння на об`єкт нерухомого майна. Зазначені вимоги спрямовані безпосередньо проти особи, яка є власником спірного об`єкта нерухомості, а отже, демонтаж об`єкта може бути здійснений лише за рахунок власника такого об`єкта, якщо інше не передбачено законом. Передання об`єкта у користування іншій особі не звільняє власника від обов`язку усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, оскільки саме власник має право на демонтаж свого майна.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Таким чином, обов`язок зі знесення самочинного будівництва покладається на особу, яка здійснила таке будівництво або є власником об`єкта самочинного будівництва, і передання об`єкта самочинного будівництва у користування іншій особі не звільняє власника від цього обов`язку.

Доводи апеляційної скарги про те, що відмова у задоволенні заяви про заміну сторони правонаступником створює ризик ухвалення неефективного рішення, яке неможливо виконати, колегія суддів відхиляє, виходячи із закріплених у ст.14 ГПК України засад диспозитивності господарського судочинства, оскільки учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а формулювання позовних вимог та обрання способу захисту порушеного права належить до повноважень позивача, при цьому ефективність обраного позивачем способу захисту оцінюється судом за результатами розгляду позовної заяви.

Посилання апелянта на практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості надмірного формалізму не приймаються до уваги, оскільки суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права у відповідності до їх змісту, а відмова у задоволенні заяви про заміну сторони правонаступником ґрунтується на відсутності передбачених законом підстав для такої заміни, а не на надмірному формалізмі.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну юридичну оцінку поданим доказам та доводам сторін, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Підстави для скасування або зміни оскаржуваної ухвали відсутні.

За таких обставин, апеляційна скарга ФОП Білого Є.В. підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 у справі № 201/4284/24 про відмову в залученні правонаступника – залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, витрати апелянта щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 52, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287, 334 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 у справі № 201/4284/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 у справі № 201/4284/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 24.07.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

Т.В.Стефанів