Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №917/1569/25 — Східний апеляційний господарський суд

Суд: Східний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: підряду, з них

Дата: 22 липня 2026 р.

Справа: №917/1569/25

Суддя: Сгара Елла Валеріївна

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Харків Справа № 917/1569/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремтехналадка”, м.Полтава (вх.1261П)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2026 (повний текст складено 18.05.2026) у справі №917/1569/25 (суддя Мацко О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Світ композитів”, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремтехналадка”, м.Полтава

про стягнення 2009590,59 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Світ композитів” звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремтехналадка” про стягнення 2009590,59 грн, з яких 1088047,00 грн заборгованість за договором підряду №20/10-21 від 20.10.2021 р., 192062,65 грн пеня, 615549,00 грн втрати від інфляції, 113931,94 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.05.2026 у справі №917/1569/25:

-позовні вимоги задоволено частково;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Світ композитів” 1088047,00 грн основного боргу, 113931,94 грн річних, 615549,00 грн інфляційних, 27262,92 грн судового збору, 42927,60 грн витрат на професійну правову допомогу;

-в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ремтехналадка” звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2026 по справі №917/1569/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:

- через проблеми з фінансуванням робіт за договором № 15 від 28.05.2021 наприкінці 2021 року, ТОВ «Ремтехналадка» вирішило призупинити всі роботи на об`єкті: «Реконструкція стадіону «Шахтар» по проспекту Ватутіна, 11 м. Ватутіне Черкаської області», в т.ч. і за укладеним з Позивачем Договором субпідряду від 20.10.2021, у зв`язку з чим: між Позивачем та Відповідачем, відповідно до вимог п. 7.1., не підписувався акт прийому-передачі будівельного майданчика (фронту робіт); Відповідач, відповідно до вимог п.8.1., не направляв особу, яка повинна була здійснювати контроль і технічний нагляд на виконанням робіт на об`єкті, а також не інформував Позивача про таку особу; Відповідачем; відповідно до вимог п. 5.1., не передавалась Позивачу проектна документація в повному обсязі для виконання робіт;

- наявність акту приймання виконаних робіт сама по собі не звільняє сторону, яка заявляє вимогу про оплату, від обов`язку довести реальність виконання робіт у разі, якщо факт їх виконання прямо заперечується іншою стороною.

- суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам Відповідача щодо відсутності виконавчої документації, передбаченої умовами п.4.1 Договору;

- зазначає про відсутність будь-яких об`єктивних підтверджень здійснення господарської операції на суму 1088047,00 грн., що також підтверджується відсутністю зареєстрованої Позивачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та відсутністю доказів відображення операції у податковому обліку між Позивачем та Відповідачем;

- за відсутності виконавчої документації, актів прихованих робіт, сертифікатів якості, лабораторних висновків, податкової накладної та інших доказів реальності господарської операції, такий висновок Суду першої інстанції є передчасним і не відповідає фактичним обставинам справи;

- у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 910/5352/21 зазначено, що під час розгляду спорів, пов`язаних із виконанням договорів підряду, предметом доказування є не лише наявність актів виконаних робіт, а й встановлення факту реального виконання робіт, їх обсягу, вартості, якості та інших обставин, які підтверджують реальність господарської операції;

- рішення Господарського суду Полтавської області в частині стягнення з ТОВ «Ремтехналадка» витрат на професійну правничу допомогу ухвалене без належного дослідження критеріїв необхідності, співмірності та розумності таких витрат, не містить належного мотивування визначеного судом розміру компенсації та підлягає скасуванню або зміні в цій частині.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремтехналадка” на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2026 по справі №917/1569/25; призначено справу до розгляду на "23" липня 2026 р. о 12:30 годині.

На адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Світ композитів” надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з підстав, викладених у відзиві.

Позивач в судове засідання 23.07.2026 не з`явився.

Відповідач в судове засідання 23.07.2026 не з`явився, заявив клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, оскільки він повинен 23.07.2026 прийняти участь у невідкладних слідчих діях у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області у кримінальному провадженні № 12023041410000211 від 28.09.2023, як захисник військовослужбовця Продана В.В., який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КПК України (умисне вбивство), в умовах слідчого ізолятору ДУ «КРИВОРІЗЬКА УВП (№3)»

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо залишення його без задоволення, зважаючи на відсутність документального підтвердження обставин, зазначених в клопотанні, недопустимість затягування судового розгляду, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів та було встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ремтехналадка” (надалі – замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Світ композитів” (надалі – підрядник) 20.10.2021 було укладено договір підряду на виконання робіт по об”єкту “Реконструкція стадіону “Шахтар” по проспекту Ватутіна, 11 м.Ватутіне Черкаської області” №20/10-21 (надалі – Договір) за умовами п.1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується зі свого матеріалу на свій ризик власними силами і своїми засобами забезпечити якісне виконання робіт з влаштування бетонної основи, армованої композитною сіткою під поліуретанове покриття (надалі - Роботи), обсяг та склад робіт надається згідно договірної ціни (додаток № 1), здати їх в обумовлені строки, а Замовник зобов`язується прийняти від Підрядника закінчені Роботи та своєчасно оплатити їх згідно ціни визначеної Договором.

Якість Робіт має відповідати положенням чинних в Україні норм, стандартів, умов та вимогам Замовника (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п.1.4 Договору Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу Підрядником у повному обсязі, в строки та в порядку, що встановлені даним договором.

Пунктами 2.1, 2.2. Договору передбачено, що договірна ціна будівельно-монтажних робіт наведена у Додатку № 1 до цього Договору та становить 1088047 грн., у тому числі ПДВ 181341,17 грн. Авансового платежу не передбачено.

Загальна сума Договору є фіксованою та зміні не підлягає за винятком випадків, прямо передбачених даним Договором. Зміну загальної суми договору сторони оформлюють шляхом укладання додаткової угоди (п.2.5 Договору).

Замовник є платником податків на загальній системі ПДВ (п.2. Договору).

Пунктом 2.7 Договору сторони узгодили, що оплата виконаних робіт здійснюється Замовником в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Відповідно до п.3.1. Договору строки виконання будівельно-монтажних робіт передбачаються Календарним графіком виконання робіт. Графік виконання робіт наведений у Додатку 2, що є невід`ємною частиною Договору (згідно Календарного Графіку виконання робіт – початок виконання робіт – 01.11.2021р., завершення – 25.11.2021р.).

Згідно п.4.1. Договору замовник згідно з договором оплачує аванс на придбання матеріалів та устаткування в розмірі 0%. Замовник виконує проміжні платежі (за виконані роботи, етапи робіт, комплекс робіт) на підставі Акту виконаних робіт за формою КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт Підрядник передає Замовнику не пізніше 25-го числа звітного місяця. Замовник протягом 3-х робочих днів перевіряє перелік, кількість, якість робіт указаних в акті й підписує його чи відмовляє в підписанні, вказуючи на недоліки. У разі мотивованої відмови сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання. Підрядник повинен надати до форм КБ-2в, КБ-3, необхідні документі (виконавчі схеми, сертифікати якості на матеріали, висновки лабораторії, паспорта на конструкції, матеріали та інше). Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує Акти та оплачує на протязі 3-х банківських днів.

Остаточний розрахунок за виконані будівельно-монтажні роботи з Підрядником здійснюється протягом 3-х робочих днів після підписання останнього Акту виконаних робіт. Розрахунки між Замовником і Підрядником ведуться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок “Підрядника” (п.4.2. Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору замовник надає підряднику проектну документацію в повному обсязі для виконання робіт та забезпечує інформацією відповідно до об`єкту по Договору.

Згідно п.7.1 Договору будівельний майданчик (фронт робіт) надається підряднику замовником оформляється відповідним актом передачі-прийому.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що замовник здійснює контроль і технічний нагляд уповноваженим кваліфікованим представником за відповідністю якості робіт, матеріальних ресурсів проектно-кошторисної документації, будівельним нормам, державним стандартам та договору підряду, іншим нормативним документам.

Згідно п.14.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати замовником виконаних монтажних робіт (підтверджених підписаними актами) згідно Графіка фінансування (додаток №3 даного договору), Підряднику сплачується пеня за кожен день прострочення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу та строки виконання монтажних робіт переносяться відповідно на кількість днів затримки платежу.

Невід`ємними частинами Договору є Додатки 1-3.

Між сторонами Договору було підписано акт виконаних робіт за формою КБ-2в від 02.02.2022 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 від 02.02.2022 за лютий 2022 року на суму 1088047,00 грн.

Вищевказані документи підписані обома сторонами без жодних зауважень та скріплені печатками.

Несплата замовником вартості будівельних робіт стала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Світ композитів” до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремтехналадка” про стягнення 2009590,59 грн, з яких 1088047,00 грн заборгованість за договором підряду №20/10-21 від 20.10.2021р., 192062,65 грн пеня, 615549,00 грн втрати від інфляції, 113931,94 грн 3 % річних.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.05.2026 у справі №917/1569/25: позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Світ композитів” 1088047,00 грн основного боргу, 113931,94 грн річних, 615549,00 грн інфляційних, 27262,92 грн судового збору, 42927,60 грн витрат на професійну правову допомогу; в іншій частині позову відмовлено.

При перегляді рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2026 у справі №917/1569/25, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 ст.854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного Кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалось вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Світ композитів” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ремтехналадка” було підписано акт виконаних робіт за формою КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 за лютий 2022 року на суму 1088047,00 грн.

Вищевказані документи підписані обома сторонами без жодних зауважень та скріплені печатками.

Колегія суддів зазначає, що акт виконаних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 є первинними документами бухгалтерського обліку, які підтверджують факт виконання та прийняття робіт та є підставою для їх оплати.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ремтехналадка” свої зобов`язання щодо оплати вартості виконаних робіт всупереч ст.526 Цивільного кодексу України не виконало, у зв`язку із чим на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Світ композитів” із позовом до суду, у відповідача залишився несплаченим борг в сумі 1088047,00 грн., який підлягає стягненню.

Доводи апелянта, що між Позивачем та Відповідачем, відповідно до вимог п. 7.1., не підписувався акт прийому-передачі будівельного майданчика, Відповідач, відповідно до вимог п.8.1., не направляв особу, яка повинна була здійснювати контроль і технічний нагляд на виконанням робіт на об`єкті, а також не інформував Позивача про таку особу, Відповідачем, відповідно до вимог п. 5.1. не передавалась Позивачу проектна документація в повному обсязі для виконання робіт, відсутності виконавчої документації, передбаченої умовами п.4.1 Договору, не можуть бути підтвердженням невиконання підрядником робіт, , зважаючи на підписання Товариством з обмеженою відповідальністю “Ремтехналадка” акту виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3.

Зміст акту виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 не містять зауважень щодо невиконання або неповного виконання робіт.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ремтехналадка” підписало вищевказані документи без будь-яких зауважень чим визнало факт виконання будівельних робіт у відповідному обсязі.

При цьому, із змісту п.4.1. Договору вбачається, що сторонами узгоджено наступну процедуру підписання актів:

- підрядник передає замовнику Акт виконаних робіт;

- замовник протягом 3-х робочих днів перевіряє перелік, кількість, якість робіт указаних в акті й підписує його чи відмовляє в підписанні, вказуючи на недоліки;

- у разі мотивованої відмови сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання;

- підрядник повинен надати до форм КБ-2в, КБ-3, необхідні документі (виконавчі схеми, сертифікати якості на матеріали, висновки лабораторії, паспорта на конструкції, матеріали та інше);

- замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує Акти та оплачує на протязі 3-х банківських днів.

Отже, в разі якщо у Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремтехналадка” були певні зауваження щодо кількості та якості виконаних робіт або підрядник не надав всіх необхідних документів, сторони повинні були скласти двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ремтехналадка” підписало акт виконаних робіт за формою КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, що свідчить про відсутність у апелянта жодних зауважень.

Відсутність в матеріалах справи зареєстрованої позивачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та відсутність доказів відображення операції у податковому обліку між Позивачем та Відповідачем також не спростовує вищевказаний висновок суду, оскільки питання дотримання позивачем податкового законодавства не входить в предмет доказування у даній справі.

Посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 910/5352/21 також не спростовують висновку суду щодо наявності документального підтвердження факту виконання будівельних робіт в даній справі, оскільки обставини, що склались у справі №917/1569/25 та у справі № 910/5352/21 є відмінними.

Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Світ композитів” боргу в сумі 1088047,00 грн.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Світ композитів” заявлено до стягнення пеню в розмірі 192062,65 грн за період з 05.01.2025 по 05.08.2025, інфляційні втрати в розмірі 615549,00 грн за період з лютого 2022 року по червень 2025 року та 3 % річних в розмірі 113931,94 грн. за період з 08.02.2022 по 05.08.2025.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стосовно пені місцевий господарський суд дійшов висновку щодо відмови у її задоволенні, зважаючи на положення ч.6. ст. 232 Господарського кодексу України, п.7 Прикінцевих положень Кодексу, Постанови КМУ “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 27.06.2023.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що обґрунтованими до стягнення є інфляційні втрати в розмірі 615549,00 грн та 3 % річних в розмірі 113931,94 грн.

Що стосується заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремтехналадка” про застосування строку позовної давності, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що строк позовної давності не пропущено, зважаючи на наступне.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В той же час Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 №651 визначено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно якого, зокрема, строки, визначені статтею 257-259 продовжуються на строк його дії

Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача із даним позовом до суду (08.08.2025), позовна давність щодо заявлених вимог не пропущена.

Що стосується заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Світ композитів” витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 75 000,00 грн., колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Світ композитів” (надалі – клієнт) та Адвокатським бюро «Дениса Писаного» укладено договір №1000 про надання правової допомоги від 05.08.2025 за умовами п.1.1 якого клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання в кості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права та інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановленим даним договорам.

Відповідно до п.4.2. договору розмір гонорару становить 75000,00 грн.

Згідно п.4.3. договору сторони додатково погоджують гонорар за виграш, який становить в разі стягнення на користь клієнта суми заборгованості понад 1 088 047 грн, клієнт зобов`язаний сплатити 10 відсотків від стягнутої суми понад 1 088 047 грн.

Оплата гонорарів, передбачених пунктами 4.2 та 4.3. даного Договору здійснюється після отримання на рахунок клієнта стягнутої суми боргу (п.4.4. договору)

Згідно відомостей Акту про надання правової допомоги №1 від 15.04.2026:

- адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу), а саме: аналіз документів та формування доказової бази, підготовка та подача позовної заяви до Господарського суду Полтавської області, участь в судових засіданнях по справі №917/1569/25 в Господарському суді Полтавської області;

- загальна вартість послуг адвокатського бюро за цим актом складає 75000,00 грн.;

- клієнт підписавши даний акт, тим самим підтверджує, що в нього відсутні претензії (чи зауваження) відносно кількості та якості наданих юридичних послуг (правової допомоги) за цим Актом та Договором №1000 про надання правової допомоги адвокатами адвокатського бюро.

Згідно платіжної інструкції від 16.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Світ композитів” перерахувало на користь Адвокатського бюро «Дениса Писаного» 75 000,00 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що вищевказані документи, надані позивачем, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст.126 Господарського процесуального кодексу України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи є заявлена сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Водночас у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що спір про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та пені за договором підряду відноситься до спорів незначної складності, у зв`язку із чим вивчення матеріалів справи, підготовка позовної заяви та розрахунку заборгованості не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи адвоката.

Дана справа є типовою, з усталеною судовою практикою, невеликою кількістю документів, що потребують аналізу та, як наслідок, не потребує великої кількості часу, витраченого адвокатом на представництво інтересів клієнта.

Колегія суддів зауважує, що вартість правничої допомоги на суму 75000,00 грн є явно завищеною та такою, що не відповідає наявним в матеріалах справи документам та обставинам справи.

Таким чином, при перевірці вартості представництва інтересів позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає, що заявлена до стягнення сума 75000,00 грн є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг та доцільність наданих адвокатських послуг.

Приймаючи до уваги принципи співмірності, реальності та розумності судових витрат, враховуючи заперечення відповідача проти розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованою сумою витрат на професійну правничу допомогу є 50 000,00 грн. з урахуванням обставин даної справи.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог 45 221,35 грн, а відповідачу за рахунок позивача – 2 293,75 грн. Отже з урахуванням ч.11 ст.129 ГПК України суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача 42 927,60 грн витрат на професійну правову допомогу.

Доводи апелянта, що вищевказана сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною не підтверджені належними та допустимими доказами та фактично ґрунтуються на незгоді скаржника із прийнятим судовим рішенням.

Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2026 у справі №917/1569/25 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремтехналадка” на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2026 у справі №917/1569/25 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2026 у справі №917/1569/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Е.В. Сгара

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 23.07.2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua