Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №922/1459/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/1459/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників:

прокурор – прокурор відділу Харківської обласної прокуратури Горгуль Н.В., службове посвідчення (в залі суду),

інші учасники справи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (вх.№1427Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.06.2026, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Калантай М.В., повне судове рішення складено 22.06.2026, у справі №922/1459/26

за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, м. Харків, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків,

до Фізичної особи-підприємця Капусника Анатолія Миколайовича, сел. Вільшани Харківської області

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Капусника Анатолія Миколайовича, в якому просить усунути перешкоди власнику - Харківській міській територіальній громаді - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0, 0440га, з кадастровим номером 6310137900:09:004:0001, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 3-А, шляхом:

- визнання недійсним договору від 24.04.2024 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:09:004:0001, по вул. Цементній, 3-А в м. Харкові, площею 0, 0440га, укладеного між Харківською міською радою та Капусником Анатолієм Миколайовичем, скасувавши право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 54850330);

- визнання за Харківською міською радою права власності на самочинно збудований об`єкт в межах вказаної самовільно зайнятої земельної ділянки, щодо якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про державну реєстрацію права власності за Капусником Анатолієм Миколайовичем як на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1971732763101 - нежитлова будівля літ."АБ-1", загальною площею 14, 5кв.м, по вул. Цементній, 3-А у м. Харкові;

- зобов`язання фізичної особи-підприємця Капусника Анатолія Миколайовича передати територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради самочинно збудований об`єкт, щодо якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про державну реєстрацію права власності за Капусником Анатолієм Миколайовичем як на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1971732763101 - нежитлова будівля літ."АБ-1", загальною площею 14, 5кв.м, по вул. Цементній, 3-А у м. Харкові, та земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:09:004:0001, шляхом укладання акту прийому - передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- документи, надані Капусником А.М. для реєстрації об`єкта нерухомості майна вперше з відкриттям розділу державному реєстратору, не відповідали вимогам законодавства, отже, не підлягало реєстрації право власності на нерухоме майно – нежитлову будівлю літ. "АБ-1", розташовану за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 3А;

- відповідач зареєстрував за собою право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну нежитлову будівлю літ. "АБ-1" з метою заволодіння правом оренди на земельну ділянку, сформовану для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

- у даному випадку порушено інтереси Харківської міської територіальної громади, представником якої є Харківська міська рада, адже своїм рішенням державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території міста Харкова, яке проведено на земельній ділянці комунальної власності;

- виходячи із наведених законодавчих положень та судової практики, враховуючи позицію власника земельної ділянки, розташованої за адресою по вул. Цементній, 3-А м. Харкова – Харківської міської ради, належним способом захисту є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання права власності на самочинно побудоване майно, відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України;

- оскільки самочинно збудоване майно не є об`єктом права власності, отже, на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 6310137900:09:004:0001 був відсутній об`єкт нерухомого майна, Харківська міська рада не мала повноважень на передачу її в оренду інакше, ніж за наслідками процедури земельних торгів, як це передбачено статтями 134, 135 Земельного кодексу України. Вказане зумовлює підстави недійсності договору оренди землі від 24.04.2024 у порядку статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 позов керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Капусника Анатолія Миколайовича про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою у справі №922/1459/26 залишено без розгляду. Скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2026 у справі №922/1459/26.

Залишаючи позов прокурора без розгляду, місцевий господарський суд виходив з того, що прокурору для повторного звернення з позовом слід було в обов`язковому порядку усунути виявлені судом недоліки щодо об`єднання в одне провадження вимог, які належать розглядати в порядку різного судочинства, зокрема, вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 24.06.2024 з кадастровим номером 6310137900:09:004:0001, по вул. Цементній, 3-А в м. Харкові, площею 0, 0440га, укладеного між Харківською міською радою та Капусником А.М., яка згідно з ухвалою суду від 22.04.2026 у справі №922/1348/26, яку прокурор не оскаржував, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та не може бути об`єднана в одне провадження з його вимогами про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно та зобов`язання передати таке майно. Проте, всупереч вищевказаній нормі частини 8 статті 174 ГПК України прокурор вищевказані недоліки не усунув та повторно звернувся до Господарського суду Харківської області з аналогічною позовною заявою у даній справі №922/1459/26.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 17.06.2026, керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Судові витрати за подання апеляційної скарги апелянт просить відшкодувати за рахунок відповідача на користь Харківської обласної прокуратури.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує наступним:

- спірні об`єкти нерухомого майна – нежитлова будівля літ. "АБ-1" (адміністративна) з відкритим майданчиком для зберігання сипучих матеріалів по вул. Цементній, 3-А м. Харкова та передана в оренду земельна ділянка з кадастровим номером 6310137900:09:004:0001 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості – використовується відповідачем фактично для здійснення підприємницької діяльності;

- згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Капусник А.М. зареєстрований як фізична особа-підприємець з 1997 року, до основного виду діяльності якого відноситься "46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням";

- від вирішення питання щодо самочинності будівництва та визнання права власності за Харківською міською радою на самочинно збудований об`єкт залежить доцільність похідної позовної вимоги щодо визнання недійсним договору від 24.04.2024 оренди земельної ділянки. Вказані вимоги є взаємопов`язаними між собою підставами виникнення та поданими доказами, та від вирішення однієї з позовних вимог залежить вирішення іншої;

- хоча договір оренди земельної ділянки від 24.04.2024 укладений між Харківською міською радою та Капусником А.М. як фізичною особою, останній є зареєстрованим суб`єктом підприємницької діяльності та вказаний договір укладався з метою отримання земельної ділянки виключно для здійснення господарської діяльності;

- справа підлягає розгляду в межах одного виду судочинства, у даному випадку – в порядку господарського судочинства, оскільки одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026, для розгляду справи №922/1459/26 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 у справі №922/1459/26. Призначено справу до розгляду на "20" липня 2026 р. о 12:15 годині.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.07.2026 представник ФОП Капусника А.М. – адвокат Варламов Д.В. звернувся до Східного апеляційного господарського суду із заявою про внесення відомостей щодо нього для доступу до електронної справи, який останньому було забезпечено 08.07.2026.

Проте, відзивів на апеляційну скаргу, заяв і клопотань щодо суті спору до Східного апеляційного господарського суду від учасників справи, у тому числі і від відповідача, не надходило.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 20.07.2026 прокурор оголосила доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Інші учасники справи своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалися, їх представники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги, сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду скарги, і неявка їх представників не перешкоджає розгляду скарги, про що сторони були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2026, судова колегія здійснює розгляд скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 20 квітня 2026 року керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ФОП Капусника А.М., в якій просив суд усунути перешкоди власнику - Харківській міській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0440 га, з кадастровим номером 6310137900:09:004:0001, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 3-А шляхом:

- визнання недійсним договору від 24.04.2024 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:09:004:0001, по вул. Цементній, 3-А в м. Харкові, площею 0, 0440га, укладеного між Харківською міською радою та Капусником А.М., скасувавши право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 54850330);

- визнання за Харківською міською радою права власності на самочинно збудований об`єкт в межах вказаної самовільно зайнятої земельної ділянки, щодо якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про державну реєстрацію права власності за Капусником А.М. як на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1971732763101 нежитлова будівля літ.АБ-1, загальною площею 14, 5кв.м, по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання ФОП Капусника А.М. передати територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради самочинно збудований об`єкт, щодо якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про державну реєстрацію права власності за Капусником А.М. як на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1971732763101 - нежитлова будівля літ. "АБ-1", загальною площею 14, 5кв.м, по вул. Цементній, 3-А у м. Харкові, та земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:09:004:0001, шляхом укладання акту прийому-передачі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 у справі №922/1348/26 дану позовну заяву та додані до неї документи повернуто Новобаварській окружній прокуратурі міста Харкова на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурором порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

У вказаній ухвалі судом було зазначено наступне:

"Як вбачається з матеріалів заяви, Капусник А.М. не виступає в оспорюваному договорі оренди землі суб`єктом господарювання (фізичною особою-підприємцем) та спір у частині вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 24.06.2024, укладеного між Харківською міською радою та Капусником А.М., в силу положень пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України не підпадає під критерії господарського спору за участю фізичної особи сторони договору, тому подана позовна заява з вимогою до ФОП Капусника А.М. у частині визнання недійсним договору оренди землі від 24.06.2024 підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Отже, у заявленому прокурором позові об`єднані позовні вимоги, які повинні розглядатись у порядку господарського та цивільного судочинства.

Положеннями статті 21 ГПК України визначено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Також положеннями частини 4 статті 173 ГПК України визначено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Зміст наведених норм свідчить, що порушення правил об`єднання позовних вимог, в разі якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз`єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України".

Вказана ухвала від 22.04.2026 у справі №922/1348/26 сторонами не оскаржувалася та набрала законної сили.

Прокурор повторно звернувся до Господарського суду Харківської області з аналогічною позовною заявою у даній справі №922/1459/26.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є правовим засобом захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За змістом частини першої статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, за приписами частини другої статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП;

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому, правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх. Набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі №916/385/19.

У спірних правовідносинах прокурор посилається на те, що документи, надані ОСОБА_1 для реєстрації за ним об`єкта нерухомості майна вперше з відкриттям розділу державному реєстратору, не відповідали вимогам законодавства, отже, не підлягало реєстрації право власності на нерухоме майно – нежитлову будівлю літ. "АБ-1" (адміністративна) з відкритим майданчиком для зберігання сипучих матеріалів по АДРЕСА_1 . Капусник А.М. зареєстрував за собою право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну нежитлову будівлю літ. "АБ-1" з метою заволодіння правом оренди на земельну ділянку, сформовану для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Отже, спірні об`єкти нерухомого майна – нежитлова будівля літ. "АБ-1" (адміністративна) з відкритим майданчиком для зберігання сипучих матеріалів по вул. Цементній, 3-А м. Харкова та передана в оренду земельна ділянка з кадастровим номером 6310137900:09:004:0001 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості використовується відповідачем фактично для здійснення підприємницької діяльності. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Капусник А.М. зареєстрований як фізична особа-підприємець з 1997 року, до основного виду діяльності якого відноситься "46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням".

Тож спір виник у межах правовідносин з незаконної реєстрації фізичною особою права власності на нерухоме майно - нежитлової будівлі з відкритим майданчиком для зберігання сипучих матеріалів та оформлення, у зв`язку із цим, права оренди на земельну ділянку, сформовану для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

Очевидно, що у даному випадку, за характером цільового призначення, і спірна нежитлова будівля, і земельна ділянка використовуються Капусником А.М. з метою здійснення підприємницької діяльності, що відповідає його основному виду діяльності згідно відомостей ЄДРПОУ. Хоча договір оренди земельної ділянки від 24.04.2024 укладений між Харківською міською радою та Капусником А.М. як фізичною особою, фактично Капусник А.М. є зареєстрованим суб`єктом підприємницької діяльності та вказаний договір укладався з метою отримання земельної ділянки для здійснення господарської діяльності.

Судова колегія звертає увагу, що ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, фізична особа, яка використовує належне їй майно з метою отримання прибутку, діє як суб`єкт господарювання, а спори, що виникають при цьому (зокрема, щодо нерухомого майна, яке є знаряддям чи засобом такої діяльності), підлягають вирішенню в господарських судах.

Така правова позиція викладена зокрема у постанові від 01.04.2026 у справі №909/1141/25.

За змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, судова колегія доходить висновку, що цей спір є господарським.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає слушними доводи прокурора, що в даному випадку основною вимогою є визнання за Харківською міською радою права власності на самочинно збудований об`єкт в межах вказаної земельної ділянки, щодо якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про державну реєстрацію права власності за Капусником Анатолієм Миколайовичем як на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1971732763101 - нежитлова будівля літ. "АБ-1", загальною площею 14, 5кв.м, по АДРЕСА_1 . Саме від вирішення питання щодо самочинності будівництва та визнання права власності за Харківською міською радою на самочинно збудований об`єкт залежить доцільність похідної позовної вимоги щодо визнання недійсним договору від 24.04.2024 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:09:004:0001, по вул. Цементній, 3-А в м. Харкові, площею 0, 0440га, укладеного між Харківською міською радою та ОСОБА_1 . Отже, вказані позовні вимоги є пов`язаними між собою підставами виникнення та поданими доказами, та від вирішення однієї з позовних вимог залежить вирішення іншої.

Щодо висновку суду першої інстанції, що прокурору для повторного звернення з позовом слід було в обов`язковому порядку усунути виявлені судом недоліки щодо об`єднання в одне провадження вимог, які належать розглядати в порядку різного судочинства, зокрема, вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 24.06.2024 з кадастровим номером 6310137900:09:004:0001, по вул. Цементній, 3-А в м. Харкові, площею 0, 0440га, укладеного між Харківською міською радою та Капусником А.М., яка згідно з ухвалою суду від 22.04.2026 у справі №922/1348/26 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та не може бути об`єднана в одне провадження з його вимогами про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно та зобов`язання передати таке майно, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з частиною 4 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Пунктом 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Місцевий господарський суд, залишивши позов прокурора у справі №922/1459/26 без розгляду застосував положення пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України: суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Проте, у справі №922/1459/26 суд першої інстанції не залишав позов прокурора без руху з підстав виявлених недоліків, зокрема щодо порушення прокурором вимог об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Як зазначено вище, ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 у справі №922/1348/26 позовну заяву, аналогічну тій, з якій прокурор звернувся у справі №922/1459/26, повернув Новобаварській окружній прокуратурі міста Харкова на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурором порушено правила об`єднання позовних вимог.

Проте, вказана ухвала не має преюдиційного характеру при розгляді спірних правовідносин. Преюдиційного характеру набувають виключно встановлені судом фактичні обставини (події, дії, час, місце), тоді як правова оцінка (кваліфікація, тлумачення норм), надана суду в іншій справі, не є обов`язковою для іншого суду.

Не вчинення прокурором дій з оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 22.03.2026 у справі №922/1348/26 не позбавляє його права на звернення з позовом, якому суд має надати відповідну правову оцінку.

Місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо залишення позову прокурора без розгляду з тієї підстави, що право на звернення прокурором з позовом останній би мав виключно після усунення виявлених судом в ухвалі суду від 22.04.2026 у справі №922/1348/26 недоліків щодо об`єднання в одне провадження вимог, які належать розглядати в порядку різного судочинства.

Суд першої інстанції, при цьому, послався на частину 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Проте, вказана норма підлягає застосуванню у тому випадку, коли суд у справі виявив недоліки позовної заяви, залишив її без руху, встановив позивачу строк для їх усунення, і якщо позивач такі недоліки не усунув у встановлений судом строк, повернув позовну заяву.

У даній справі №922/1459/26 прокурор звернувся з позовною заявою, яка підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а висновок суду першої інстанції щодо залишення її без розгляду не відповідає обставинам справи.

Пунктом 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, апеляційну скаргу керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області слід задовольнити, ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 у справі №922/1459/26 - скасувати і направити справу №922/1459/26 для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції не здійснює розгляд справи по суті, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 6 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 280, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 у справі №922/1459/26 скасувати і направити справу №922/1459/26 для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 24.07.2026.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук