Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №905/126/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Харків Справа № 905/126/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Васильєв Є.О. , суддя Істоміна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 07.05.2026 у справі №905/126/26

за позовною заявою Донецького обласного центру зайнятості, м. Краматорськ Донецької області

до Головного управління ДПС у Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 9 474,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026року Донецький обласний центр зайнятості (далі- Позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - Відповідач) про стягнення суми отриманої допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 у зв`язку з її поновленням на роботі за рішенням суду в сумі 9 474,66 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.05.2026року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було в повному обсязі досліджено всі обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме:

-суд першої інстанції фактично ототожнив правове регулювання припинення державної служби відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу» із припиненням трудових відносин відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, не врахувавши особливості правового статусу державного службовця та спеціальний характер гарантій, передбачених Законом України «Про державну службу»;

- суд не дослідив правову природу виплати двох середньомісячних заробітних плат державному службовцю та не встановив, чи може така виплата вважатися вихідною допомогою у розумінні частини третьої статті 31 Закону України від 02.03.2000 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

- судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 , будучи обізнаною про факт поновлення на роботі, повинна була невідкладно повідомити про такі обставини Позивача, оскільки Відповідач не був обізнаний про її звернення до органів служби зайнятості;

- судом першої інстанції не досліджено, чи мав орган служби зайнятості правові підстави для призначення допомоги по безробіттю у період, коли особі вже була виплачена компенсація у вигляді двох середньомісячних заробітних плат, що фактично забезпечувала особу доходом після припинення державної служби;

- суд передчасно поклав усі негативні наслідки здійснення спірних виплат виключно на Відповідача без належного дослідження правомірності дій органу служби зайнятості.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №905/126/26 від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 11.06.2026р. (включно).

Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а зазначені в апеляційній скарзі доводи такими, що спростовані судом першої інстанції.

Позивач зазначив наступне:

-оскільки ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», то застосована спеціальна норма містить аналогічні підстави звільнення, що передбачені загальною нормою - пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України;

- оскільки ОСОБА_1 звернулася до Костянтинівсько- Дружківського управління Краматорської філії Донецького обласного центру зайнятості 12.02.2025, тобто

за межами місячного строку після звільнення, то рішення про відкладення допомоги по безробіттю не приймалося;

- є безпідставним твердження Відповідача стосовно неналежної правової оцінки обставин отримання вихідної допомоги ОСОБА_1 при наданні їй статусу безробітного, призначення та виплати допомоги по безробіттю;

- порушення норм чинного законодавства України в частині несвоєчасного повідомлення центру зайнятості з боку ОСОБА_1 не було, оскільки наказ від 25.03.2025 № 58-о «Про виконання рішення суду» було надано нею до управління обласного центру зайнятості на наступний день після видання наказу і такі виплати були одразу припинені.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

-звільнення ОСОБА_1 та припинення державної служби на підставі наказу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № 809-о від 25.12.2024 року з посади заступника начальника відділу адміністрування єдиного внеску управління оподаткування фізичних осіб Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області;

-надання ОСОБА_1 12.02.2025 Костянтинівсько-Дружківським управлінням Краматорської філії Донецького обласного центру зайнятості на підставі наказу №НТ250212 статусу безробітного;

-призначення наказом Костянтинівсько-Дружківського управління Краматорської філії Донецького обласного центру зайнятості від 13.02.2025 № НТ250213 ОСОБА_1 з 13.02.2025 допомоги по безробіттю;

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Донецькій області № 809-о від 25.12.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » з поновленням з 26.12.2024 її на посаді заступника начальника відділу адміністрування єдиного внеску управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Донецькій області на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №200/368/25, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026;

-визнання наказом Головного управління ДПС у Донецькій області №58-о від 25.03.2025 таким, що скасований наказ ГУ ДПС від 25.12.2024 №809-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу адміністрування єдиного внеску управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС (поза штатом) з 26.12.2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №200/368/25;

- надання 26.03.2025 ОСОБА_1 документів про поновлення на роботі за рішенням суду, у зв`язку з чим наказом Краматорської філії Донецького обласного центру зайнятості вiд 26.03.2025 № HT250326 було прийнято рішення про припинення виплати допомоги по безробіттю та припинення реєстрації ОСОБА_1 з 25.03.2025 у статусі безробітньої;

-звернення Краматорської філії Донецького обласного центру зайнятості до Позивача з повідомленням-претензією вих. №13.7.1/1964/13.1-15-25 від 28.03.2025 щодо відшкодування протягом 30 календарних днів суми виплаченого забезпечення та вартості соціальних послуг, наданих безробітній ОСОБА_1 за період з 13.02.2025 по 19.03.2025 у сумі 9 474,66 грн.;

- повідомлення Відповідачем листом вих. № 1518/5/05-99-10-02-20 від 07.04.25 про подання апеляційної скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2025 по справі №200/368/25 із зазначенням про розгляд даної претензії з урахуванням апеляційного оскарження та пропозицією переглянути період виплати допомоги по безробіттю.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

За твердженням Позивача, за весь час перебування на обліку у Костянтинівсько- Дружківському управлінні Краматорської філії Донецького обласного центру зайнятості у період з 13.02.2025 по 24.03.2025 ОСОБА_1 була нарахована допомога по безробіттю у розмірі 10 764,98 грн., однак у зв`язку з встановленням факту поновлення на роботі за рішенням суду вищезазначеної особи, допомога по безробіттю у сумі 1 290,32грн була вилучена з відомості на перерахування та не була перерахована.

Таким чином, фактично ОСОБА_1 була виплачена допомога по безробіттю за період з 13.02.2025 по 19.03.2025 у сумі 9 474,66 грн, що підтверджується відповідним розрахунком суми виплати, яку Відповідач не визнав та не відшкодував суму виплаченого забезпечення та вартості соціальних послуг, наданих безробітній ОСОБА_1 , що стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідач в суді першої інстанції заперечував проти позову за мотивами виплати при звільненні ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, а тому їй статусу безробітної менш ніж через два місяці після звільнення та призначення їй допомоги по безробіттю було здійснено органом служби зайнятості без належної правової оцінки обставин отримання нею вихідної допомоги, отже таке порушення вимог законодавства саме з боку органу служби зайнятості виключає можливість покладення негативних наслідків таких дій на Відповідача.

Також Відповідач вважав, що відповідальність за можливе неправомірне отримання допомоги по безробіттю має нести безпосередньо ОСОБА_1 , яка, будучи належним чином обізнаною про факт поновлення її на роботі за рішенням суду, не повідомила Позивача про дані обставини.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність в силу приписів ч. 3 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття», п. 16 Порядку про надання допомоги по безробіттю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 21.06.2022, правомірного призначення ОСОБА_1 з 13.02.2025 допомоги по безробіттю, а тому приймаючи до уваги, що на час розгляду справи доказів перерахування коштів в сумі 9 474,66 грн на користь Позивача Відповідач не надав, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Закон України «Про зайнятість населення» визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

У відповідності до частини 2 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Згідно із частиною 5 статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) допомога по безробіттю призначається з восьмого дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції..

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

За положеннями частини 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд має право, зокрема стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Згідно із частини 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються, зокрема сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Встановлено, що Головним управління Державної податкової служби у Донецькій області було незаконно звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу адміністрування єдиного внеску управління оподаткування фізичних осіб Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, про що свідчить зміст рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №200/368/25, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026, яким поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді.

В період реєстрації в статусі безробітного, а саме: з 13.02.2025 року по 19.03.2025 року Позивачем виплачено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю на загальну суму 9474,66 грн., яка Відповідачем станом на дату подання позовної заяви відшкодована не була.

Відтак, у Відповідача, як у роботодавця ОСОБА_1 виник обов`язок відшкодувати Позивачу на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області - роботодавцем ОСОБА_1 було допущено її незаконне звільнення із займаної посади, а відтак зобов`язання виконати вимогу, передбачену абз. 7 ч. 1 ст. 34, ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» щодо відшкодування Позивачу виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 9474,66грн покладається саме на Відповідача, як на роботодавця в спірних правовідносинах.

Наведене слугує підставою для висновку про обґрунтованість заявлених у справі позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 9474,66 грн коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги щодо передчасності надання ОСОБА_1 статусу безробітної та призначення їй допомоги по безробіттю, оскільки така особа отримала вихідну допомогу та фактично не була особою, яка повністю втратила джерела існування, відхиляються судовою колегією з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надаються вихідна допомога або інші виплати у разі звільнення з останнього місця роботи (служби) чи закінчення строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.

Якщо вихідну допомогу або інші компенсаційні виплати було виплачено одноразово, виплата допомоги по безробіттю відкладається не більше ніж на 30 календарних днів з дня звільнення, а у разі здійснення таких виплат щомісяця – до закінчення періоду їх виплати.

Згідно з п. 16 Порядку про надання допомоги по безробіттю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 21.06.2022, виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надаються вихідна допомога або інші виплати у разі звільнення з підприємств, установ та організацій або закінчення строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.

Особам, які звільнені з підстав, зазначених у пункті 6 частини першої статті 36, пунктах 1, 2 та 6 частини першої статті 40 та пункті 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору (частина третя статті 38 і стаття 39 Кодексу законів про працю України), виплата допомоги по безробіттю відкладається не більш як на один місяць. Відкладення виплати допомоги по безробіттю починається з наступного дня після дня звільнення особи.

Як вбачається з наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 25.12.2024 № 809-о ОСОБА_1 було припинено державну службу та звільнено її з посади заступника начальника відділу адміністрування єдиного внеску управління оподаткування фізичних осіб у зв`язку із скороченням чисельності працівників ГУ ДПС у Донецькій області відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Вказана норма закону кореспондується з п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Наразі, Відповідачем не спростовано обставин того, що вихідна допомога сплачувалась ним не одноразово, а протягом 2-х місяців адже доказів зворотнього суду не надано.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про невірне застосування судом першої інстанції положень ЗУ «По державну службу» щодо особливостей статусу державного службовця.

Таким чином, в силу приписів ч. 3 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття», п. 16 Порядку про надання допомоги по безробіттю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 21.06.2022, Позивачем правомірно призначено ОСОБА_1 з 13.02.2025 допомогу по безробіттю, оскільки на момент звернення ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського управління Краматорської філії Донецького обласного центру зайнятості із заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю (12.02.2025) вже сплив місячний строк після звільнення такої особи (дата звільнення - 25.12.2024) для відкладення виплати допомоги по безробіттю.

Судовою колегією також не встановлено обставин, які мають наслідком звільнення Відповідача від відповідного обов`язку з відшкодування Позивачу спірної суми, зокрема, не встановлено порушень строку повідомлення Позивача з боку ОСОБА_1 про факт поновлення її на роботі за рішенням суду, оскільки наказ про її поновлення на роботі був виданий Відповідачем 25.03.2025 і вже наступного дня наказом Краматорської філії Донецького обласного центру зайнятості від 26.03.2025 № HT250326 було прийнято рішення про припинення виплати допомоги по безробіттю зазначеній особі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що нарахування та виплата ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у спірний період здійснювалася відповідно до вимог законодавства, оскільки згідно положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є сам факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Обставина виплати Відповідачем ОСОБА_1 вихідної допомоги не звільняє Відповідача від встановленого Законом обов`язку компенсувати виплачену Позивачем суму допомоги по безробіттю, оскільки у даному випадку діє норма ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яка покладає такий обов`язок на Відповідача.

Отже, враховуючи вищенаведені правові норми та встановлені обставини справи колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов та стягнув з Відповідача на користь Позивача 9474,66 грн коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 .

Інших доводів на спростування означеного апеляційна скарга Відповідача не містить.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2026 року у справі №905/126/26 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 07.05.2026 у справі №905/126/26– залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2026 року у справі №905/126/26 – залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Головне управління ДПС у Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Є.О. Васильєв

Суддя О.А. Істоміна