Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №910/7043/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2026 р. Справа№ 910/7043/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Шапрана В.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Калита А.В.

від відповідача: Шляхетський А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Куратор.ЮА»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 (повний текст складено 19.06.2026) про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі № 910/7043/26 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Куратор.ЮА»

до Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про стягнення 22 325 009, 07 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Куратор.ЮА» (далі за текстом - ТОВ «Куратор.ЮА», Позивач) з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі за текстом - АТ «Укргазвидобування», Відповідач) про стягнення заборгованості за договором № УБГ-1178-ПС-25 про надання послуг з ремонту бульдозерної та екскаваторної техніки від 12.06.2025 (далі за текстом - Договір) в розмірі 20 756 555,52 грн, пені - 35 066, 42 грн, інфляційних втрат - 1 245 087, 19 грн, 3 % річних - 288 299,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконані Позивачем роботи Відповідачем сплачено в розмірі 2 365 517,28 грн, що зумовило виникнення заборгованості в розмірі 21 356 555,52 грн, яку в подальшому за спільною згодою сторін було зменшено на 600 000 грн в силу чого станом на дату звернення до суду з позовом Позивачем заявлено до стягнення борг в розмірі 20 756 555, 52 грн.

Разом з позовною заявою Позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій сторона просить суд:

- накласти арешт у межах суми позовних вимог з урахуванням витрат на судовий збір - 22 659 884,21 грн на грошові кошти, що належать АТ «Укргазвидобування» та знаходяться на всіх рахунках, в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову; накласти арешт на нерухоме майно, яке буде виявлено виконавцем у ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову та належись АТ «Укргазвидобування»;

- заборонити АТ «Укргазвидобування» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вчиняти дії щодо реалізації своїх прав Замовника за Договором, а саме: формувати, направляти, погоджувати чи видавати замовлення або інші документи, що є підставою для надання Виконавцем послуг з діагностики та/або ремонту транспортних засобів: LIEBHERR PR 752 5217ТН та LIEBHERR PR Т2394ПЛ за Договором.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі №910/7043/26 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Куратор.ЮА» про забезпечення позову відмовлено.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що посилання позивача на укладення додаткових зобов`язань перед третіми особами, укладання кредитного договору з банківською установою не підтверджені належними доказами.

За висновками суду першої інстанції, фактично наразі між сторонами існує спір щодо вартості та строку оплати наданих Позивачем послуг, наявність якого не підтверджує умисність дій Відповідача щодо несплати боргу з метою уникнення виконання грошового зобов`язання, зокрема, виконання рішення суду.

Що стосується вимоги Позивача в частині вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони АТ "Укргазвидобування" до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вчиняти дії щодо реалізації своїх прав Замовника за Договором, суд зазначив, що така вимога взагалі не стосується предмету спору, тобто виходить за його межі, а тому пов`язаність даного заходу з предметом спору відсутня.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Куратор.ЮА» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі №910/7043/26 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- за відсутності оплати від Відповідача позивач був вимушений взяти додаткові зобов`язання перед третіми особами та укласти кредитний договір з банківською установою та договори позик грошових коштів для належного здійснення господарської діяльності, в тому числі виконання робіт послуг пов`язаних із забезпеченням потреб оборонно-промислового комплексу України;

- твердження про нібито штучне збільшення вартості робіт базується виключно на поясненнях представника Відповідача щодо «виявлень служби безпеки», які не підтверджені жодними належними доказами у розумінні процесуального закону;

- матеріали справи не містять жодного належного доказу штучного завищення вартості робіт Позивачем;

- при прийнятті оскаржуваної ухвали суд неправильно застосував стандарт доказування, ототожнивши наявність спору зі спростуванням умислу ухилення від виконання зобов`язання;

- суд безпідставно прирівняв статус суб`єкта до гарантії незмінності його майнового стану, чого закон не передбачає;

- відмовляючи у забезпеченні, суд надав пріоритет інтересу Відповідача у вільному розпорядженні коштами, не оцінивши належним чином ризик для Позивача як потенційного стягувача;

- доводи суду щодо «виходу за межі предмета спору» в частині заборони вчинення дій є помилковими, оскільки такий захід є класичним процесуальним інструментом забезпечення позову, спрямованим на збереження існуючого стану до вирішення спору по суті.

Рух апеляційної скарги та дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/7043/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Шапран В.В.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 20.07.2026.

Позиції учасників справи

13.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду

17.07.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких останній просив скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову з підстав, що виникли після постановлення оскаржуваної ухвали, а саме у зв`язку з добровільним виконанням відповідачем основного грошового зобов`язання, поданням позивачем зави про відмову від позову та відсутністю на час апеляційного розгляду необхідності у застосування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів, у судовому засіданні 20.07.2026 подані позивачем 17.07.2026 додаткові пояснення залишила без розгляду з наступних підстав.

У частині першій статті 266 ГПК України унормовано, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Так, повний текст ухвали Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 було складено 19.06.2026, а тому останнім днем для подачі змін апеляційної скарги у справі № 910/7043/26 є 29.06.2026.

В той же час, відповідні доповнення до апеляційної скарги подані позивачем 17.07.2026.

Згідно ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 вказаної статті).

В свою чергу, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2 ст. 119 ГПК України).

Позивачем відповідної заяви про продовження строку на подання змін до апеляційної скарги до закінчення цього строку подано не було.

Враховуючи вищевикладене, зміни апеляційної скарги, викладені в додаткових поясненнях від 17.07.2026, залишаються судом без розгляду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 20 756 555,52 грн, пені - 35 066, 42 грн, інфляційних втрат - 1 245 087, 19 грн, 3 % річних - 288 299,94 грн.

Подаючи заяву про забезпечення позову позивач вказує про те, що між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини на підставі договору від 12.06.2025 № УБГ-1178-ПС-25 про надання послуг з ремонту бульдозерної та екскаваторної техніки, додатком № 1 до якого сторонами погоджено ремонт 4-ох одиниць техніки.

Позивач стверджує, що ним виконано роботи з ремонту 2-ох одиниць техніки на суму 23 722 072,80 грн, на підтвердження чого до позову Позивачем долучено погоджені сторонами Акти надання послуг № 68352 від 26.11.2025 та № 68601 від 28.1.2025.

Проте, Відповідач виконані Позивачем роботи сплачено в розмірі 2 365 517, 28 грн, що зумовило виникнення заборгованості в розмірі 21 356 555, 52 грн, яку в подальшому за спільною згодою сторін було зменшено на 600 000 грн в силу чого станом на дату звернення до суду з позовом Позивачем заявлено до стягнення боргу в розмірі 20 756 555, 52 грн.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову згідно поданої заяви полягає в тому, що Позивач є підприємством, яке здійснює діяльність у сфері оборонно-промислового комплексу та має стратегічне значення для забезпечення потреб держави в особливий період.

Наказом Міністерства оборони України від 08.01.2026 № 42 ТОВ «Куратор.ЮА» визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу, а також таким, що має важливе значення для національної економіки. Підприємство забезпечує виконання робіт та послуг для суб`єктів державного сектору економіки, підтримує безперервність виробничих процесів та виконує зобов`язання, пов`язані із забезпеченням потреб оборонно-промислового комплексу України.

Відсутність оплати за належним чином і своєчасно виконану роботу від Відповідача, зумовило дефіцит обігових коштів, ускладнює виконання поточних договірних зобов`язань, своєчасну виплату заробітної плати працівникам, сплату податків та платежів.

За відсутності оплати від Відповідача ТОВ «Куратор.ЮА» був вимушений взяти додаткові зобов`язання перед третіми особами та укласти кредитний договір з банківською установою та договори позики грошових коштів для належного здійснення господарської діяльності, в тому числі виконання робіт і послуг пов`язаних із забезпеченням потреб оборонно-промислового комплексу України.

Оскільки досудове врегулювання спору не призвело до сплати Відповідачем коштів, Позивач стверджує, що така поведінка Відповідача свідчить про свідоме уникнення виконання зобов`язань, а тому вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідача в межах суми позову з урахуванням витрат на судовий збір сприятиме запобіганню порушення прав ТОВ «Куратор.ЮА» до моменту вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду.

Що стосується іншої частини заходів забезпечення позову, про які просить Позивач, останній звертає увагу суду, що на виконання умов Договору Позивачем надано забезпечення виконання договірних зобов`язань у вигляді банківської гарантії від 29.05.2025, виданої AT «Альтбанк».

З огляду на наявність банківської гарантії згідно умов Договору для Позивача існує низка ризиків, зокрема, ризик безумовного списання гарантійної суми, без перевірки фактичних обставин такого порушення; ризик регресних вимог банку; ризик втрати оборотних коштів у розмірі до 2 617 500,00 грн, що може вплинути на фінансовий стан підприємства та виконання інших господарських зобов`язань.

Зазначені ризики зумовлені тим, що згідно умов Договору Відповідач має передати, а Позивач відповідно - провести ремонт 4-ох одиниць техніки у строк до 31.12.2026 при тому, що станом на дату звернення до суду Позивачем відремонтовано лише 2 одиниці техніки.

Позивач звертає увагу суду на те, що надання послуг з ремонту бульдозерної та екскаваторної техніки передбачає значні витрати: закупівлю запчастин, оплату праці, сплату податків в силу чого існує ризик додаткових фінансових втрат Позивача.

Вимога заборонити Відповідачу до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вчиняти дії щодо реалізації своїх прав Замовника за Договором, а саме: формувати, направляти, погоджувати чи видавати замовлення або інші документи, що є підставою для надання Виконавцем послуг з діагностики та/або ремонту транспортних засобів: LIEBHERR PR 752 5217ТН та LIEBHERR PR Т2394ПЛ за Договором, зумовлена тим, що зазначені дії не допустять подальшого порушення прав Виконавця послуг та недопустять простою техніки під час ремонту.

Заборона вчиняти дії є необхідною, оскільки дозволить здійснювати планування виробничих ресурсів і організацію ремонтних робіт; гарантуватиме передбачуваність обсягів та строків виконання Договору, без додаткових втрат Виконавця послуг та без ризиків нарахування штрафних санкції за наступну роботу, без отримання оплати за вже виконану.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 136, 137 ГПК України, виходив з того, що позивачем в обґрунтування заяви не надано суду жодного належного та допустимого доказу підтвердження наявності підстав для забезпечення позову.

При цьому, стосовно вимоги позивача в частині вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони АТ "Укргазвидобування" до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вчиняти дії щодо реалізації своїх прав Замовника за Договором, суд зазначив, що така вимога взагалі не стосується предмету спору, тобто виходить за його межі, а тому пов`язаність даного заходу з предметом спору відсутня

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Положеннями статті 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

За змістом п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.01.2024 у справі № 915/772/23 при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, а також викладених ним доводів, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (кошти) яке є відповідача може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, про що неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, також у постанові від 01.07.2024 у справі №916/795/24.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує на те, що відсутність повної і своєчасної оплати за належним чином і своєчасно виконану роботу від Відповідача, зумовило дефіцит обігових коштів, ускладнює виконання поточних договірних зобов`язань, своєчасну виплату заробітної плати працівникам, сплату податків та платежів. У зв`язку з чим ТОВ «Куратор.ЮА» було вимушене взяти додаткові зобов`язання перед третіми особами та укласти кредитний договір з банківською установою та договори позики грошових коштів для належного здійснення господарської діяльності, в тому числі виконання робіт і послуг пов`язаних із забезпеченням потреб оборонно-промислового комплексу України.

В той же час, відповідні доводи не можуть бути підтвердженням того, що кошти, які є у відповідача на момент пред`явлення позову, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Сам по собі факт посилання позивача на погіршення його фінансового стану, виникнення дефіциту обігових коштів, необхідність залучення кредитних коштів, укладення договорів позики, виконання поточних договірних зобов`язань, виплати заробітної плати, сплати податків та інших обов`язкових платежів не є обставинами, які свідчать про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а характеризують особливості здійснення ним господарської діяльності, пов`язаної із фінансуванням поточної діяльності підприємства, виконанням договірних зобов`язань та управлінням власними фінансовими ресурсами.

При цьому, решта доводів позивача зводяться до обґрунтування підстав позову, а саме щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, тоді як під час вирішення заяви про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, а не на стадії розгляду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Наведені заявником в заяві про забезпечення позову обставини самі по собі не свідчать про наявність реальної, безпосередньої та достатньо обґрунтованої загрози невиконання майбутнього рішення суду, а тому не можуть бути належною підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Крім того, посилання скаржника в апеляційній скарзі на наявність інших судових спорів про стягнення коштів з відповідача також не є достатнім доказом для застосування заходів забезпечення позову, оскільки не свідчить про неплатоспроможність відповідача.

При цьому заявником не надано жодного належного та допустимого доказу вчинення відповідачем дій, спрямованих на приховування активів, відчуження майна, виведення грошових коштів, припинення господарської діяльності чи іншої поведінки, яка б свідчила про реальну загрозу невиконання або утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Отже, наведені заявником доводи не підтверджують наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість застосування такого виняткового заходу, як накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

Що стосується вимог заявника в частині вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони АТ "Укргазвидобування" до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вчиняти дії щодо реалізації своїх прав Замовника за Договором, колегія суддів зазначає таке.

Обґрунтованість заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21 висловлено позицію про те, що під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 26.09.2019 у справі № 917/751/19, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Також Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність (постанови Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 910/12411/21, від 06.12.2022 у справі № 918/341/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22).

Так предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача заборгованості за Договором № УБГ-1178-ПС-25 про надання послуг з ремонту бульдозерної та екскаваторної техніки від 12.06.2025.

Натомість запропонований позивачем захід забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти дії за спірним договором в частині реалізації його прав, як замовника, не стосується предмету спору, тобто виходить за його межі, а також призводить до втручання суду в договірні відносини сторін оспорюваного договору, що є складовою господарської діяльності, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Стосовно правових висновків Верховного Суду, зокрема у постанові від 07.11.2024 у справі № 915/538/24 та від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, на які посилається апелянт в якості тверджень про їх неврахування судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наголосила на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Наведений висновок було застосовано у постановах Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 915/538/24 та від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, на які посилається скаржник.

Разом із цим та зважаючи на обов`язковість врахування судами висновків Верховного Суду, судова колегія звертається до правової позиції Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 26.06.2024 у справі № 916/938/24, відповідно до якої застосування процесуальних норм статей 136, 137 ГПК України у справах залежить від конкретних обставин справи та наданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, і саме цим обґрунтована відмінність судових рішень, адже не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Як зазначалося вище, позивач не навів достатньо обґрунтованого припущення недобросовісних дій відповідача, які спрямовані на виведення коштів, тоді як доводи позивача ґрунтуються на припущеннях, і як наслідок не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі задоволення позову.

Колегія суддів наголошує, що забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача, за відсутності достатньо обґрунтованого припущення недобросовісних дій відповідача, не може виправдовувати втручання у право останнього на мирне володіння своїм майном, у зв`язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Таким чином, саме відсутність у цій справі належно обґрунтованого припущення про існування ризиків, передбачених статтею 136 ГПК України, стала підставою для відмови у вжитті заходів забезпечення позову.

При цьому, як вбачається із пояснень позивача, після відкриття провадження у справі відповідач добровільно виконав своє грошове зобов`язання та сплатив останньому кошти, які є предметом позову у даній справі.

Наведена обставина додатково свідчить про відсутність об`єктивних підстав вважати, що відповідач мав намір ухилятися від виконання свого грошового зобов`язання чи вчиняти дії, спрямовані на унеможливлення виконання майбутнього судового рішення. Навпаки, фактичне добровільне виконання відповідачем свого обов`язку за відсутності заходів забезпечення позову підтверджує, що наведені позивачем ризики мали виключно характер припущень і не знайшли свого підтвердження.

При цьому, відповідне добровільне виконання відповідачем обов`язку з перерахування грошових коштів було б неможливим за умови застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти останнього.

А тому, враховуючи вищенаведене у сукупності та беручи до уваги те, що у даному випадку позивачем належним чином не було обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не зазначено будь-яких обставин, з якими заявник пов`язує ймовірність невиконання у майбутньому судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, має місце недоведеність співмірності обраного засобу забезпечення позову до предмету спору, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/7043/26 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, ч.1 ст.266, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Куратор.ЮА» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/7043/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/7043/26 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку із подачею апеляційної скарги, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/7043/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 23.07.2026.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді В.В. Шапран

Є.Ю. Пономаренко