Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №910/1649/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р. Справа№ 910/1649/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.;

за участю представників сторін:

від позивача: Мітлицька О.О.;

від відповідача: Шевченко К.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026

у справі №910/1649/26 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Служби зовнішньої розвідки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-Комфорт"

про стягнення 569 700 грн 00 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Служби зовнішньої розвідки України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-Комфорт" про стягнення 569 700 грн 00 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про закупівлю послуг № 9/25 від 22.01.2025 не виконав взяті на себе зобов`язання у строк встановлений договором, у зв`язку з чим позивачем нараховано 569 700 грн 00 коп. штрафних санкцій.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі №910/1649/26 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-Комфорт" на користь Служби зовнішньої розвідки України пеню за прострочення строків надання послуг в розмірі 13 770 грн 00 коп., штраф за прострочення понад тридцять днів в розмірі 9 450 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 766 грн 40 коп.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції послався на те, що між сторонами не погоджено нарахування штрафу разі одностороннього розірвання договору, а пункт 7.5 вказує на можливість застосування до замовника штрафу у разі невиконання (неналежного виконання) виконавцем взятих на себе зобов`язань за договором та встановлює строк його оплати - протягом 5 робочих днів з моменту розірвання договору.

Також суд першої інстанції вказав, що вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу по пункту 7.3. договору та пункту 7.5. договору є одним видом застосування цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - невиконання (неналежне виконання) виконавцем взятих на себе зобов`язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Суд першої інстанції погодився із здійсненим нарахуванням пені та штрафу за пунктом 7.3. договору, однак зважаючи на відсутність доказів завдання позивачу збитків, враховуючи компенсаційний характер неустойки, дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача, на 90 %, що становить 13 770 грн 00 коп. пені за прострочення строків надання послуг та 9 450 грн 00 коп. штрафу за прострочення понад тридцять днів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Служба зовнішньої розвідки України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі №910/1649/26 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- розірвання договору за заявою позивача в односторонньому порядку породжує наслідок та обов`язок у відповідача щодо застосування до нього штрафної санкції, передбаченої пунктом 7.5. Договору, що й було реалізовано Позивачем;

- відповідач документально не підтвердив наявність форс-мажорних обставин, наявність об`єктивних, виняткових обставин, які безпосередньо вплинули на стан виконання ним взятих зобов`язань за Договором, для можливості зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій;

- суд першої інстанції безпідставно поклав на відповідача лише 1 766,40 грн у зв`язку із зменшенням розміру штрафних санкцій, оскільки у такому випадку судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/1649/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 02.06.2026 залишено без руху апеляційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі №910/1649/26 та надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 1 632,96 грн.

Ухвалою суду від 22.06.2026 (з урахуванням ухвали від 30.06.2026) відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 21.07.2026.

Позиції учасників справи

03.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

22.01.2025 між Службою зовнішньої розвідки України (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ-Комфорт" (виконавець за договором, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю № 9/25 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, надати послуги з ремонту і технічного обслуговування охолоджувальних установок (далі - послуги), в місці вказаному замовником, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та своєчасно здійснити їх оплату.

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна цього договору складає 1 350 000 грн 00 коп. в тому числі ПДВ, що становить 225 000 грн 00 коп.

У відповідності до пункту 5.1 та 5.2 договору термін надання послуг: до 16.05.2025. Виконавець зобов`язаний приступити до надання замовнику передбачених цим договором послуг на протязі 24-х годин з моменту отримання від замовника замовлення. Замовлення подається у письмовій формі (поштою, електронною поштою або під розписку Замовником або його представником).

Пунктом 6.3.1. договору встановлений обов`язок виконавця забезпечити надання послуг відповідно до умов договору на протязі 24-х годин з моменту отримання від замовника замовлення.

Згідно з пунктом 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по договору виконавець і замовник несуть відповідальність відповідно до законодавства України та умов цього договору.

Пунктом 10.1 договору сторонами погоджено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє щодо бюджетних зобов`язань до 31.12.2025, а стосовно виконання інших зобов`язань, взятих сторонами - до повного їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зобов`язань за договором про закупівлю послуг № 9/25 від 22.01.2025 відповідачем було надано послуги на загальну суму 530 000 грн 00 коп., що підтверджується підписаним між сторонами актом здачі-приймання послуг від 07.05.2025.

Позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення за вих. № 16/4/3736 від 27.08.2025 щодо розірвання договору в односторонньому порядку, згідно якого договір вважається розірваним з дати направлення замовником такого повідомлення, тобто з 27.08.2025.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю послуг № 9/25 від 22.01.2025 щодо надання послуг у строк та в обсязі, визначених у договорі, у зв`язку з чим заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення строків надання послуг у розмірі 137 700 грн 00 коп., нарахованої за загальний період прострочення з 17.05.2025 до 26.08.2028, штрафу за прострочення понад тридцять днів у розмірі 94 500 грн 00 коп. та штрафу за одностороннє розірвання договору в розмірі 337 500 грн 00 коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виснував, що між сторонами не погоджено нарахування штрафу разі одностороннього розірвання договору, а пункт 7.5 вказує на можливість застосування до замовника штрафу у разі невиконання (неналежного виконання) виконавцем взятих на себе зобов`язань за договором та встановлює строк його оплати - протягом 5 робочих днів з моменту розірвання договору.

Також суд першої інстанції вказав, що вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу по пункту 7.3. договору та пункту 7.5. договору є одним видом застосування цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - невиконання (неналежне виконання) виконавцем взятих на себе зобов`язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Суд першої інстанції погодився із здійсненим нарахуванням пені та штрафу за пунктом 7.3. договору, однак зважаючи на відсутність доказів завдання позивачу збитків, враховуючи компенсаційний характер неустойки, дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача, на 90 %, що становить 13 770 грн 00 коп. пені за прострочення строків надання послуг та 9 450 грн 00 коп. штрафу за прострочення понад тридцять днів.

Однак, колегія суддів частково не погоджується із відповідним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Спірні правові відносини за своєю правовою природою є відносинами з надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, що регулюються положеннями ЦК України про надання послуг та про перевезення.

За приписами статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 3.1 договору ціна цього договору складає 1 350 000 грн 00 коп. в тому числі ПДВ, що становить 225 000 грн 00 коп.

У відповідності до пункту 5.1 та 5.2 договору термін надання послуг: до 16.05.2025. Виконавець зобов`язаний приступити до надання замовнику передбачених цим договором послуг на протязі 24-х годин з моменту отримання від замовника замовлення. Замовлення подається у письмовій формі (поштою, електронною поштою або під розписку Замовником або його представником).

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зобов`язань за договором відповідачем було надано послуги на загальну суму 530 000 грн 00 коп., що підтверджується підписаним між сторонами актом здачі-приймання послуг від 07.05.2025.

Тобто, матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині надання послуг у обсязі, які були погоджені договором.

Відповідач не заперечував факт неповного виконання робіт, проте зазначив, що прострочення виконання зобов`язання було спричинене обставинами, що не залежали від волі відповідача, оскільки на момент укладення договору такі обставини (зняття обладнання з виробництва) об`єктивно не існували або не були відомі відповідачу.

Водночас, такі доводи не можуть бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, оскільки відповідно до приписів ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання відповідачем зобов`язання за укладеним договором не може бути тією обставиною, яка згідно приписів ст. 617 ЦК України звільняла відповідача від відповідальності за порушення ним договірного зобов`язання.

Так, за порушення зобов`язання в частині виконання робіт у строки, передбачені договором, позивачем на підставі п. 7.3. договору нараховано пеню у розмірі 137 700 грн 00 коп. за прострочення строків надання послуг та 94 500 грн 00 коп. штрафу за прострочення понад тридцять днів.

Також, позивачем, на підставі п. 7.5 договору, було нараховано відповідачу штраф у розмірі 25% від ціни договору в сумі 337 500,00 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до пункту 7.3. договору за порушення термінів виконання зобов`язання виконавцем, з нього стягується пеня у розмірі 0,1% (одна десята) відсотка ціни договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (сім) відсотків ціни договору.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період з 17.05.2025 по 26.08.2025 у сумі 137 700,00 грн та штрафу у розмірі 94 500,00 грн, погоджується висновком суду першої інстанції про його обґрунтованість.

У разі невиконання (неналежного виконання) виконавцем взятих на себе зобов`язань за договором, останній зобов`язується сплатити на користь замовника штраф у розмірі 25% (двадцяти п`яти відсотків) від ціни договору протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту розірвання договору (пункт 7.5 договору).

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що між сторонами не погоджено нарахування штрафу разі одностороннього розірвання договору, а пункт 7.5 вказує на можливість застосування до замовника штрафу у разі невиконання (неналежного виконання) виконавцем взятих на себе зобов`язань за договором та встановлює строк його оплати - протягом 5 робочих днів з моменту розірвання договору.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на неправильному тлумаченні змісту пункту 7.5 Договору та не враховує взаємозв`язок його положень з іншими умовами Договору.

Пунктом 6.2.3 Договору передбачено право позивача на одностороннє розірвання Договору, шляхом письмового повідомлення Виконавця засобами поштового зв`язку (цінним листом з описом вкладення) у разі невиконання (неналежного виконання) ним зобов`язання.

Системний аналіз пунктів 6.2.3 та 7.5 Договору свідчить, що сторони пов`язали застосування штрафної санкції саме з випадком, коли Договір припиняється внаслідок реалізації замовником права на його одностороннє розірвання через невиконання або неналежне виконання виконавцем своїх договірних зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з недотриманням відповідачем умов договору та взятих на себе зобов`язань (оскільки послуги в обсязі передбаченому договором і в обумовлений договором строк так і не були надані виконавцем замовнику), позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення за вих. № 16/4/3736 від 27.08.2025 щодо розірвання договору в односторонньому порядку, згідно якого договір вважається розірваним з дати направлення замовником такого повідомлення, тобто з 27.08.2025.

За таких обставин настали всі передбачені пунктом 7.5 Договору умови для покладення на відповідача обов`язку зі сплати штрафу, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність у Договорі погодження щодо застосування штрафу у разі одностороннього розірвання Договору є помилковим та не відповідає змісту погоджених сторонами договірних умов.

Суд першої інстанції також виснував, що вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу по пункту 7.3. договору та пункту 7.5. договору є одним видом застосування цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - невиконання (неналежне виконання) виконавцем взятих на себе зобов`язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, пунктом 7.3 Договору сторони погодили відповідальність виконавця у вигляді штрафу в розмірі 7 % від ціни договору за порушення строків виконання зобов`язання понад тридцять календарних днів. Отже, підставою застосування цієї санкції є виключно порушення визначеного сторонами строку виконання зобов`язання.

Натомість пунктом 7.5 Договору передбачено застосування штрафу в розмірі 25 % від ціни Договору у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе зобов`язань, що є самостійною підставою цивільно-правової відповідальності та охоплює істотне порушення умов Договору, яке стало підставою для його розірвання замовником відповідно до пункту 6.2.3 Договору.

Таким чином, пункти 7.3 та 7.5 Договору встановлюють відповідальність за різні порушення договірних зобов`язань. Якщо штраф, передбачений пунктом 7.3 Договору, застосовується за порушення строку виконання зобов`язання, то штраф, визначений пунктом 7.5 Договору, є наслідком невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань, що призвело до дострокового припинення договірних відносин.

Сам по собі факт того, що обидві санкції визначені сторонами як штраф, не свідчить про їх тотожність, оскільки вирішальним є не вид санкції, а підстава її застосування.

Наведене вище не дає підстав вважати, що умови п.п. 7.3., 7.5. Договору суперечать ст. 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

А тому, колегія суддів, дійшла до висновку про обгрунтованість заявленої вимоги про стягнення 337 500,00 грн штрафу на підставі п. 7.5. договору.

Також, в суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки зменшити розмір штрафних санкцій до 90 %.

За твердженням відповідача, заявлені до стягнення штрафні санкції є надмірними та економічно необґрунтованими, відповідач жодним чином не ухилявся від виконання договірних зобов`язань та вживав усіх можливих заходів для належного виконання договору, а порушення строків виконання зобов`язань було спричинено об`єктивними обставинами, які не залежали від волі відповідача, зокрема складною економічною ситуацією та умовами воєнного стану, що суттєво впливає на господарську діяльність підприємств.

Суд першої інстанції скориставшись правом, наданим нормою частини 3 статті 551 ЦК України, дійшов до висновку про можливість зменшити розмір суми пені та штрафу на 90 %, що становить 13 770 грн 00 коп. пені за прострочення строків надання послуг та 9 450 грн 00 коп. штрафу за прострочення понад тридцять днів.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Аналіз приписів статі 551 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

Водночас, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Досліджуючи питання про зменшення штрафних санкцій суд повинен об`єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, а не лише відповідача. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити і з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, оскільки вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

При цьому суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд першої інстанції, в обґрунтування підстав для зменшення розміру неустойки послався лише на доводи відповідача, що заявлені штрафні санкції є неспіврозмірними та невиправданими, враховуючи, що неможливість виконання зобов`язань за договором відповідачем зумовлена об`єктивними обставинами, а саме тим, що частина товару, необхідна для закінчення виконання робіт по договору знято з виробництва, більше не виготовляються та не постачаються з січня 2025 року (тобто вже після підписання договору між позивачем та відповідачем), аналогів інших виробників цієї моделі немає, тому заміна частини необхідної продукції є неможливою.

Водночас, зменшуючи розмір штрафних санкцій на 90 %, суд першої інстанції не врахував, що у такому випадку зводиться до формальності, нікчемності завдання неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності боржника. Так само і одні із головних критеріїв стягнення неустойки - дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання зводиться до формального покарання, яке не забезпечує компенсації втрат понесених з боку позивача та не стимулює боржника до належного виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

При цьому, як вже було зазначено вище, доводи про те, що прострочення виконання зобов`язання було спричинене обставинами зняття обладнання з виробництва є необґрунтованими та такими, що суперечать приписам ст. 617 ЦК України, які передбачають, що не вважається випадком, який слугує для звільнення боржника відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, зокрема, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання.

Необхідно врахувати, що сторони укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені договором строки виконання робіт та їх обсяг.

Крім того, оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, колегією суддів враховується, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строків виконання робіт за договором не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу.

При цьому, в цьому контексті суд повинен забезпечити баланс інтересів обох сторін справи з урахуванням встановлених обстави та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Колегія суддів враховує, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач, посилаючись на необхідність зменшення штрафу та пені взагалі не обґрунтував і не надав доказів, які могли б свідчити про винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов`язання.

Відповідач, посилаючись на своє нестабільне матеріальне становище, не надав суду жодного доказу, зокрема і фінансової звітності, які б давали змогу зробити відповідні висновки щодо його фінансового становища Товариства за звітні роки.

При цьому, оцінюючи подане клопотання про зменшення неустойки, колегія суддів враховує, що нарахована пеня та штраф, які заявлені до стягнення, не є значною чи надмірно великою до розміру невиконаного відповідачем зобов`язання.

За таких обставин, встановивши наявність правових підстав для задоволення вимог в частині стягнення штрафних санкцій та врахувавши, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто з урахуванням сукупності з`ясованих обставин, зважаючи на відсутність у наведеному випадку тих виключних обставин, з якими положення законодавства (ст. 551 ЦК України) пов`язують можливість зменшення розміру санкцій, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції помилково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір пені і штрафу на 90 % за відсутності у даному спорі виключного випадку (відсутність документального підтвердження, тощо) для зменшення сум штрафних санкцій.

А тому, за наведених вище підстав та встановлених обставин, клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки задоволенню не підлягає.

Оскільки у даному випадку відсутні виключні обставини, які надають можливість зменшити розмір штрафних санкцій, колегія суддів дійшла до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовної заяви у повному обсязі та стягнення з відповідача 137 700,00 грн. пені, 94 500,00 грн штрафу у розмірі 7% (п. 7.3. договору), 337 500,00 грн штрафу у розмірі 25% від ціни договору у разі його одностороннього розірвання (п. 7.5. договору).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Служби зовнішньої розвідки України підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/1649/26 -скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/1649/26 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/1649/26 частково скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-КОМФОРТ» (04128, місто Київ, вулиця Берковецька, будинок 6А, ідентифікаційний код 35212500) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, місто Київ, вулиця Нагірна, будинок 24/1, ідентифікаційний код 33240845) 137 700,00 грн. пені, 94 500,00 грн штрафу у розмірі 7% від ціни Договору, 337 500,00 грн штрафу у розмірі 25% від ціни договору у разі одностороннього розірвання Договору, 6 836,40 грн судового збору за подачу позову та 9 836,64 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/1649/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повна постанова складена 23.07.2026

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко