Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №910/6607/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р. Справа№ 910/6607/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Крижного О.М.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

прокурор: Лецицька Н.В.

від позивача: не з`явились

від відповідачів: 1-2 не з`явились

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026, повний текст складено 17.03.2026

у справі № 910/6607/25 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області

в інтересах держави в особі Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області

до 1) Комунального некомерційного підприємства Немирівська міська лікарня Немирівської міської ради Вінницької області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп»

про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними, повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 448017,80 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву Керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області до Комунального некомерційного підприємства Немирівська міська лікарня Немирівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп» про визнання недійсними додаткових угод №8 від 31.07.2023, №10 від 08.09.2023, №11 від 26.10.2023, які були укладені до Договору №ТД/03/2023 від 03.01.2023 про постачання електронної енергії споживачу, укладеного між відповідачами, а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп» на користь Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 448 017,80 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/6607/25 позов задоволено Визнано недійсною додаткову угоду № 8 від 31.07.2023 до Договору №ТД/03/2023 від 03.01.2023 про постачання електронної енергії споживачу, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Немирівська міська лікарня Немирівської міської ради Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп». Визнано недійсною додаткову угоду № 10 від 08.09.2023 до Договору №ТД/03/2023 від 03.01.2023 про постачання електронної енергії споживачу, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Немирівська міська лікарня Немирівської міської ради Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп». Визнано недійсною додаткову угоду № 11 від 26.10.2023 до Договору №ТД/03/2023 від 03.01.2023 про постачання електронної енергії споживачу, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Немирівська міська лікарня Немирівської міської ради Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промисловаої компанії «Ресурсгруп» на користь Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області в дохід місцевого бюджету кошти у сумі 448 017,80 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислової компанії «Ресурсгруп» на користь на користь Вінницької обласної прокуратури 15 804,27 грн судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі №910/6607/25. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути з позивача судові витрати за подання апеляційної скарги.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає, що з огляду норми матеріального права, які визначають суть та принципи свободи договору, сторони, під час укладання додаткових угод № 8, 10 та 11 до договору дотрималися вимог Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням Особливостей та положень ст. 632, 652 Цивільного кодексу України.

Також скаржник зазначає, що на момент укладання Договору та Додаткових угод до нього вже діяли приписи Особливостей, якими, на час дії воєнного стану, знято обмеження на допустимий відсоток підвищення ціни та на періодичність такого підвищення.

Скаржник вказує на те, що оскаржувані Додаткові угоди №8, 10 та 11 до Договору про постачання електричної енергії споживачу були укладені на підставі звернення ТОВ «ФПК «РЕСУРСГРУП», як постачальника, до КНП «Немирівська міська лікарня», як споживача, з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів наявності підстав для зміни істотних умов Договору.

Скаржник зазначає, що довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України та її територіальних органів можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Отже, в обґрунтування свого права на підписання додаткових угод та збільшення ціни на одиницю товару ТОВ «ФПК «РЕСУРСГРУП» посилалося на документально підтверджений факт коливання ціни товару на ринку протягом дії договору. Відтак, сторони правомірно вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару, пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку), при тому, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі, в той час як законодавчо не передбачено обмеження в частині перегляду (зменшення) запланованих обсягів постачання товару, визначеного сторонами на момент укладення договору. Сторони належним чином виконали свої зобов`язання відповідно до такого договору, з урахуванням зазначених змін, при цьому, постачання електроенергії до об`єктів споживача було безперервним, тобто його права та охоронювані законом інтереси не порушені.

Скаржник посилаючись на п. 10.1 договору, вказує на те, що Пунктом 10.1. Договору також передбачено, що у даному випадку, споживач електричної енергії - КНП «Немирівська міська лікарня» не відмовилася, додаткові угоди підписала, оскільки підвищення ціни на електричну енергію є непрогнозованим (його неможливо передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), що і було передбачено за умовами укладеного між сторонами договору. Оскільки позивач добровільно підписував спірні додаткові угоди, судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо принципу добросовісності та заборони суперечливої поведінки, викладені у постановах від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, від 25.01.2023 у справі № 760/34680/19, від 29.03.2023 у справі № 910/14105/21, від 06.04.2023 у справі № 916/3417/21, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17.

Скаржник щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зазначає, що є окрема думка п`яти суддів, які не погодилися з рішенням Великої Палати і в своїй окремій думці виклали питання тлумачення спірної норми права, передбачуваності судового тлумачення та наявності підстав для відступу від попереднього висновку Великої Палати, отже, наявність факту п`яти незгодних суддів у цій справі, які по іншому тлумачать спірну норму в справі № 920/19/24, а саме що спірна норма дозволяє збільшувати ціну на електроенергію сукупно більше, ніж на 10%, демонструє невизначеність права в цій сфері.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що твердження апелянта про те, що положення Особливостей мають пріоритет над нормами Закону України «Про публічні закупівлі», є безпідставними, оскільки Верховний Суд у постановах від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23 та від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 виснував, зокрема, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 змін до Закону України «Про публічні закупівлі» не передбачає внесення, а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану. Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою. Крім того Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 виснувала, що зміни внесені Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Позивач вказує на те, що скаржник помилково ототожнює КНП «Немирівська міська лікарня» із яким вони підписали договір №ТД/03/2023 від 03.01.2023 про постачання електричної енергії із позивачем яким являється Немирівська міська рада Вінницького району Вінницької області. Немирівська окружна прокуратура подаючи позов в інтересах Немирівської міської ради ,вказала КНП «Немирівська міська лікарня» як відповідача який підписав оспорювані додаткові угоди, неправомірність укладення яких призвела до безпідставного витрачання коштів місцевого бюджету у розмірі 448 017,80 гривень. Саме Немирівська міська рада Вінницького району Вінницької області розробляє, затверджує місцевий бюджет і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Тому посилання скаржника на висновки Верховного Суду щодо дотримання принципу добросовісності та недопустимості суперечливої поведінки є неспроможними, і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/6607/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Крижний О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/6607/25. Призначено справу № 910/6607/25 до розгляду у судовому засіданні 12.05.2026.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 оголошено перерву у розгляді справи № 910/6607/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 до 23.06.2026.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/6607/25 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників у судове засідання та правова позиція

Прокурор у судовому засіданні 23.06.2026 просив рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/6607/25 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представники позивача та відповідачів у судове засідання 23.06.2026 не з`явились, про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, першим відповідачем, як споживачем, та другим відповідачем, як постачальником, укладено договір №ТД/03/2023 від 03.01.2023 про постачання електричної енергії на суму 4106505,6 грн з ПДВ, відповідно до п. 2.1 якого, другий відповідач продає першому відповідачу з 03.01.2023 до 31.12.2023 товар «код ДК 021:2015:09310000-5 - «Електрична енергія» (Електрична енергія)» для забезпечення потреб електроустановок першого відповідача, а перший відповідач оплачує другому відповідачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору його ціна становить 4 106 505,60 грн з ПДВ.

Згідно з п. 5.2 Договору ціна за одиницю товару визначається у додатку № 1 до Договору «Комерційна пропозиція постачальника», відповідно до якої:

- загальна кількість електричної енергії: 720000 кВт/год;

- загальна вартість: 4106505,60 грн;

- ціна товару без ПДВ та тарифу на розподіл: 3,15 грн;

- тариф на передачу без ПДВ: 0,34564 грн;

- тариф на розподіл без ПДВ: 1,25726 грн;

- базова ціна товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл: 4,7529 грн;

- ціна електроенергії: 5.70348 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

За умовами п. 5.5 Договору на виконання пп.2 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 (далі - Особливості) сторони домовились, що зміна ціни за одиницю Товару без врахування тарифів та встановлення щомісячної ціни поставки Товару без врахування тарифів здійснюється виходячи з коливання ціни на ринку Товару, а саме, зміни середньозваженої ціни на ринку на добу на перед (РДН).

Згідно із п. 5.5.1 Договору погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Внесення таких змін можливе за наявності пред`явленого учасником обґрунтованого документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, отриманого від уповноваженого органу. Документ, що надається Учасником повинен містити інформацію про ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на дату укладання договору (попередньої додаткової угоди) та ринкову- (середньоринкову) ціну на товар станом на момент укладання додаткової угоди.. Коливання ціни на ринку має бути обґрунтовано та підтверджено посиланням на дані ДП «Оператор ринку». Зміна ціни за одиницю непоставленого товару здійснюється шляхом множення ціни за одиницю товару станом на дату укладання договору (попередньої додаткової угоди) на індекс (коефіцієнт) зростання вартості товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків (п. 13.1 Договору).

Відповідно до п. 13.6 Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених законодавством.

В подальшому, між першим та другим відповідачами укладено додаткові угоди, якими зменшено обсяги закупівлі та збільшено ціну за одиницю товару, а саме:

- додаткову угоду № 1 від 19.01.2023 до Договору, укладена на підставі постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до Договору та додатку № 1 «Комерційна пропозиція постачальника» щодо збільшення тарифу на передачу на 0,041568 грн з ПДВ та тарифу на розподіл на 0,041568 грн з ПДВ.

Викладено додаток № 1 «Комерційна пропозиція постачальника» у наступній редакції:

- загальна кількість електричної енергії: 701883,3 кВт/год;

- загальна вартість: 4106505,6 грн;

- ціна товару без ПДВ та тарифу на розподіл: 3,15 грн (3,78 грн з ПДВ);

- тариф на передачу без ПДВ: 0,38028 грн;

- тариф на розподіл без ПДВ: 1,3453 грн;

- базова ціна товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл: 4,87558 грн;

- ціна електроенергії: 5.70348 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Пунктом 11 додаткової угоди № 1 передбачено, що умови додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 01.01.2023;

додаткову угоду № 2 від 20.04.2023 до Договору, яка укладена на підставі постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до Договору та додатку № 1 «Комерційна пропозиція постачальника» щодо збільшення тарифу на передачу на 0,059964 грн з ПДВ.

Викладено додаток № 1 «Комерційна пропозиція постачальника» у наступній редакції:

- загальна кількість електричної енергії: 696796,183 кВт/год;

- загальна вартість: 4106505,6 грн;

- ціна товару без ПДВ та тарифу на розподіл: 3,15 грн (3,78 грн з ПДВ);

- тариф на передачу без ПДВ: 0,43025 грн;

- тариф на розподіл без ПДВ: 1,3453 грн;

- базова ціна товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл: 4,92555 грн;

- ціна електроенергії: 5.91066 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Також п. 7 додаткової угоди передбачено, що умови додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 01.04.2023;

- додаткову угоду № 3 від 20.04.2023 до Договору, яка укладена з метою приведення п. 5.1 Договору у відповідність з фактичним бюджетним фінансуванням зазначивши, що сума кошторисних призначень на січень-червень 2023 року складає 1628252 грн;

- додаткову угоду № 4 від 30.05.2023 до Договору, яка укладена з метою приведення п. 5.1 Договору у відповідність з фактичним бюджетним фінансуванням зазначивши, що сума кошторисних призначень на січень-червень 2023 року складає 1420046 грн;

- додаткову угоду № 5 від 19.06.2023 до Договору, яка укладена на підставі постанови НКРЕКП від 23.05.2023 № 910, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до Договору та додатку № 1 «Комерційна пропозиція постачальника» щодо збільшення тарифу на послуги з розподілу на 0,203748 грн з ПДВ.

Викладено додаток № 1 «Комерційна пропозиція постачальника» у наступній редакції:

- загальна кількість електричної енергії: 683350,038 кВт/год;

- загальна вартість: 4106505,6 грн;

- ціна товару без ПДВ та тарифу на розподіл: 3,15 грн (3,78 грн з ПДВ);

- тариф на передачу без ПДВ: 0,43025 грн;

- тариф на розподіл без ПДВ: 1,51509 грн;

- базова ціна товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл: 5,09534 грн;

- ціна електроенергії: 6,114408 грн за 1 кВт/год з ПДВ;

- додаткову угоду № 6 від 29.06.2023 до Договору, яка укладена на підставі постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 та постанови НКРЕКП від 23.05.2023 № 910, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до Договору та додатку № 1 «Комерційна пропозиція постачальника» щодо збільшення тарифу на передачу на 0,06582 грн з ПДВ та тарифу на розподіл на 0,305628 грн з ПДВ.

Викладено додаток № 1 «Комерційна пропозиція постачальника» у наступній редакції:

- загальна кількість електричної енергії: 662671,5 кВт/год;

- загальна вартість: 4106505,6 грн;

- ціна товару без ПДВ та тарифу на розподіл: 3,15 грн (3,78 грн з ПДВ);

- тариф на передачу без ПДВ: 0,4851 грн;

- тариф на розподіл без ПДВ: 1,76978 грн;

- базова ціна товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл: 5,40488 грн;

- ціна електроенергії: 6,6485856 грн за 1 кВт/год з ПДВ;

- додаткову угоду № 7 від 06.07.2023 до Договору, яка укладена з метою приведення п. 5.1 Договору у відповідність з фактичним бюджетним фінансуванням зазначивши, що сума кошторисних призначень на січень-вересень 2023 року складає 1940887 грн;

- додаткову угоду № 8 від 31.07.2023 до Договору, якаукладена на підставі довідки Хмельницької ТППУ №22-05/723 від 21.07.2023 та відповідно до якої збільшено ціну на електричну енергію з 3,15 грн за кВт/год без ПДВ га тарифу на розподіл до 3,983175 грн за 1 кВт/год без ПДВ та тарифу на розподіл.

Викладено додаток № 1 «Комерційна пропозиція постачальника» у наступній редакції:

- загальна кількість електричної енергії: 622294,804 кВт/год;

- загальна вартість: 4106505,6 грн;

- ціна товару без ПДВ та тарифу на розподіл: 3,983175 грн (4,77981 грн з ПДВ);

- тариф на передачу без ПДВ: 0,4851 грн;

- тариф на розподіл без ПДВ: 1,76978 грн;

- базова ціна товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл: 6,238055 грн;

- ціна електроенергії: 7,485666 грн за 1 кВт/год з ПДВ;

- додаткову угоду № 9 від 21.08.2023 до Договору, укладена з метою приведення п. 5.1 Договору у відповідність з фактичним бюджетним фінансуванням зазначивши, що сума кошторисних призначень на січень-червень 2023 року складає 3368167 грн;

- додаткову угоду № 10 від 08.09.2023 до Договору, яка укладена на підставі довідки Хмельницької ТППУ №22-05/874 від 29.08.2023 та відповідно до якої збільшено ціну на електричну енергію з 3,983175 грн за кВт/год без ПДВ та тарифу на розподіл до 4,748343 грн за 1 кВт/год без ПДВ та тарифу на розподіл.

Викладено додаток № 1 «Комерційна пропозиція постачальника» у наступній редакції:

- загальна кількість електричної енергії: 598576,688 кВт/год;

- загальна вартість: 4106505,6 грн;

- ціна товару без ПДВ та тарифу на розподіл: 4,748343 грн (5,698012 грн з ПДВ);

- тариф на передачу без ПДВ: 0,4851 грн;

- тариф на розподіл без ПДВ: 1,76978 грн;

- базова ціна товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл: 7,003223 грн;

- ціна електроенергії: 8,403868 грн за 1 кВт/год з ПДВ;

- додаткову угоду № 11 від 26.10.2023 до Договору, яка укладена на підставі довідки Хмельницької ТППУ №22-05/1080 від 10.10.2023 та відповідно до якої збільшено ціну на електричну енергію з 4,748343 грн за кВт/год без ПДВ та тарифу на розподіл до 5,212256 грн за 1 кВт/год без ПДВ та тарифу на розподіл.

Викладено додаток № 1 «Комерційна пропозиція постачальника» у наступній редакції: ціна на товар за вказаною додатковою угодою збільшена на 0,833175 грн, тобто на 26% відповідно до ціни, установленій договором № ТД/03/2023 від 03.01.2023.

Викладено додаток № 1 «Комерційна пропозиція постачальника» у наступній редакції:

- кількість електричної енергії: 622294,804 кВт/год;

- вартість: 4106505,6 грн;

- товару без ПДВ та тарифу на розподіл: 3,983175 грн (4,77981 грн з ПДВ);

- на передачу без ПДВ: 0,4851 грн;

- на розподіл без ПДВ: 1,76978 грн;

- ціна товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл: 6,238055 грн;

- електроенергії: 7,485666 грн за 1 кВт/год з ПДВ;

- додаткову угоду № 12 від 26.12.2023 до Договору, яка укладена з метою приведення п. 5.1 Договору у відповідність з фактичним бюджетним фінансуванням зазначивши, що сума кошторисних призначень на 2023 року складає 3987079,72 грн.

Прокуратура зазначає, що внаслідок укладення додаткових угод № 8 від 31.07.2023, № 10 від 08.09.2023, № 11 від 26.10.2023 до Договору сторонами було збільшено ціну за одиницю товару з 3,78 грн за 1 кВт/год з ПДВ до 6,2547072 грн за 1 кВт/год з ПДВ, тобто на 2,4747072 грн за кВт/год або на 65% відповідно до ціни, установленій первинними умовами Договору. Крім того, прокуратурою встановлено, що такі угоди укладені безпідставно, у порушення вимог п. п. 2.1, 5.5, 5.5.1, 13.6 Договору, умов тендерної документації замовника та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», якими збільшено ціну за одиницю товару без наявності та підтвердження факту коливання ціни на ринку за одиницю товару з моменту укладання договору, у зв`язку із чим заявлено позов про визнання недійсними додаткових угод № 8 від 31.07.2023, № 10 від 08.09.2023, № 11 від 26.10.2023 до Договору.

Також прокуратура вважає, що другий відповідач повинен повернути позивачу зайво сплачені ним кошти за електричну енергію у сумі 448017,80 грн у зв`язку зі збільшенням ціни товару за спірною угодою.

Другий відповідач заперечуючи проти заявлених вимог позову зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону України «Про публічні закупівлі» прямо передбачена можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10%, про що свідчить формулювання «не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару», водночас таке обмеження щодо строків зміни ціни не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії.

Водночас відповідно до пункту 37 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про публічні закупівлі» встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз. На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 затверджено особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, (які набрали чинності 19 жовтня 2022 року). Як вбачається з аналізу спеціального законодавства, саме Законом України «Про публічні закупівлі» передбачено застосування Особливостей.

Тобто, Законодавець, усвідомлюючи, що правила публічних закупівель довоєнного часу не відповідають потребам воєнного стану, у пункті 37 розділу X Закону передбачив, що особливості (тобто спеціальні, відмінні від загальних, правила) закупівель на період воєнного стану визначаються Кабінетом Міністрів України. На виконання вказаної норми Постановою КМУ від 12.10.2022 №1178 було затверджено «Особливості здійснення публічних закупівель, товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня припинення або скасування» (особливості), які набрали чинності 19.10.2022.

Отже, на момент укладання Договору (03.01.2023) та, відповідно, Додаткових угод до нього вже діяли приписи Особливостей.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. І як було зазначено вище, на підставі п. 37 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, зокрема й з урахуванням Особливостей затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 №1178.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 13.6 (2) Договору, Істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених пунктом 19 Особливостей».

На думку відповідача, Особливостями на час дії воєнного стану знято обмеження на допустимий відсоток підвищення ціни та на періодичність такого підвищення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, за змістом наведених норм прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Тобто, у вирішенні питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором дослідженню підлягають наступні обставини: (1) чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; (2) чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

Відповідно до п. 1.2 Статуту КНП «Немирівська міська лікарня», затвердженого рішенням Немирівської міської ради № 2561 від 08.10.2024, комунальне некомерційне підприємство є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Згідно п. 1.3 Статуту засновником, власником та органом управління майном підприємства є Немирівська міська територіальна громада в особі Немирівської міської ради. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику.

Відповідно до п. 7.1 Статуту управління підприємством здійснює Немирівська міська рада (засновник).

З цією метою засновник здійснює контроль за додержанням вимог Статуту та приймає рішення у зв`язку з їх порушенням; затверджує фінансовий план підприємства та контролює його виконання; здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є комунальною власністю Немирівської міської об`єднаної територіальної громади в особі Немирівської міської ради та закріплене за підприємством на праві оперативного управління; перевіряє господарську, фінансову та іншу діяльність підприємства. Керівник органу Управління у будь-який час може вимагати інформацію щодо господарської, фінансової та іншої діяльності підприємства.

Згідно п. 10.4 Статуту засновник має право здійснювати контроль фінансово - господарської діяльністю підприємства.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

У зв`язку з наведеним, Немирівською окружною прокуратурою, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», 05.03.2025 скеровано на адресу Немирівської міської ради відповідний лист № 54/927вих-25, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору.

У відповідь на лист окружної прокуратури, Немирівською міською радою 10.03.2025 № 03-31-638 надано інформацію щодо здійснення даної закупівлі. Намірів щодо вжиття заходів до усунення порушень не висловлено.

Листом від 20.05.2025 Немирівською окружною прокуратурою повідомлено позивача про намір прокуратури подати відповідний позов в інтересах Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для представництва держави у суді в інтересах держави в особі Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області.

Так, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон). Метою запроваджених Законом процедур є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У розумінні Закону публічною закупівлею є придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Принципами, на яких базується здійснення публічних закупівель (ст. 5 Закону), є добросовісна конкуренція серед учасників (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону), максимальна економія, ефективність та пропорційність (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону).

Однією із обставин, яка забезпечує реалізацію цих принципів, є неможливість зміни істотних умов договору про закупівлю, що знайшло своє законодавче втілення у ч. 4 ст. 41 Закону. Ця норма передбачає, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Виключні випадки зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань наведені у ч. 5 ст. 41 Закону.

Оскільки ціна є істотною умовою договору про закупівлю, за приписами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Отже, норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10%, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону.

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

З урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, суд вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Таку ж позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

Також, у вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала:

«…з`ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ № 1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ № 1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50% ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.

Тобто положеннями постанови КМУ № 1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року № 1067), на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50%, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10% під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIIIне стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару».

Як вже зазначалось, внаслідок укладення сторонами:

- додаткової угоди № 8 від 31.07.2023 до Договору, укладеної на підставі довідки Хмельницької ТППУ №22-05/723 від 21.07.2023 та відповідно до якої збільшено ціну на електричну енергію з 3,15 грн за кВт/год без ПДВ га тарифу на розподіл до 3,983175 грн за 1 кВт/год без ПДВ та тарифу на розподіл. Отже, ціна на товар за вказаною додатковою угодою збільшена на 0,833175 грн, тобто на 26% відповідно до ціни, установленій Договором;

- додаткової угоди № 10 від 08.09.2023 до Договору, укладеної на підставі довідки Хмельницької ТППУ №22-05/874 від 29.08.2023 та відповідно до якої збільшено ціну на електричну енергію з 3,983175 грн за кВт/год без ПДВ та тарифу на розподіл до 4,748343 грн за 1 кВт/год без ПДВ та тарифу на розподіл. Отже, ціна на товар за вказаною додатковою угодою збільшена на 0,765168 грн, тобто на 19% відповідно до ціни, установленій додатковою угодою № 8 від 31.07.2023 або на 51% відповідно до ціни, установленій первинними умовами Договору;

- додаткової угоди № 11 від 26.10.2023 до Договору, укладеної на підставі довідки Хмельницької ТППУ №22-05/1080 від 10.10.2023 та відповідно до якої збільшено ціну на електричну енергію з 4,748343 грн за кВт/год без ПДВ та тарифу на розподіл до 5,212256 грн за 1 кВт/год без ПДВ та тарифу на розподіл. Отже, ціна на товар за вказаною додатковою угодою збільшена на 0,463913 грн, тобто на 9,7% відповідно до ціни, установленій додатковою угодою № 10 від 08.09.2023 або на 65% відповідно до ціни, установленій первинними умовами Договору.

Кожна зміна до Договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Так, як вбачається із матеріалів справи, всі три угоди укладені на підставі довідок Хмельницької ТПП (№22-05/723, №22- 05/874, №22-05/1080), які: не містять порівняльних ринкових цін станом на момент укладення первинної та попередньої угод, а лише фіксують значення середньозваженої ціни за обрані дати; не обґрунтовують вибір періоду, за який виявлене «коливання»; не доводять факт саме ринкового коливання, яке б виникло після укладення останньої зміни до договору; не є документом, виданим компетентним органом, уповноваженим підтверджувати коливання ціни на електроенергію.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, не будь-яка довідка про ціни може бути підставою для зміни істотних умов договору закупівлі, а лише така, що містить чітке співставлення ринкових цін на відповідні дати з належними поясненнями і підтвердженням непередбачуваності такого коливання.

При цьому, як підтверджено в судовій практиці (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №916/1491/17), якщо закон дозволяє зміну ціни не більше ніж на 10%, то перевищення цього ліміту, навіть за взаємної згоди сторін, свідчить про порушення імперативної норми закону, що є підставою для визнання змін недійсними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові №920/19/24 від 21.11.2025 зазначала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Втім їх слід досліджувати у порядку статті 86 ГПК України та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що цінові довідки Хмельницької торгово-промислової палати, які стали підставою для збільшення ціни на електричну енергію згідно з умовами спірних додаткових угод не підтверджують коливання ціни на електричну енергію на ринку, а відображають інформацію станом на певні дати та/або періоди, в даному випадку констатовано ціни на електричну енергію на певні дати та/або періоди без відображення будь-якого коливання.

При цьому, наведені документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону.

Відповідно до пункту 3-7 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, яка набрала чинності 19.10.2022 та діяла станом на час укладення додаткових угод, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

Отже, вказаною постановою №1178 Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.

Разом з тим така Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема до норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі № 916/747/24, від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 тощо).

Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного Договору та Додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та призупинялась, у зв`язку із чим, доводи скаржника в цій частині, викладені у апеляційній скарзі є безпідставними.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України «Про публічні закупівлі», зокрема пунктом 2 п`ятої статті 41, оскільки:

1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;

2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Схожих висновків щодо правозастосування Постанови №11778 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23.

Відтак, укладаючи спірні Додаткові угоди № 8, № 10, №11 та змінюючи ціну на одиницю спірного товару, сторони Договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Тобто доводи, доводи відповідача про наявність правових підстав для укладення додаткових угод №8, №10, №11 є безпідставними, а висновок господарського суду першої інстанції про те, що угоди є укладеними з порушенням законодавства та підлягають визнанню недійсними як нікчемні відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», є правильним.

Приписами частини першої статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частина 1 цієї норми містить вимогу до змісту правочину, який не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З урахуванням наведеного, доводи прокуратури про недійсність спірних додаткових угод є обґрунтованими, а позовні вимоги у цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із пунктом першим частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.

Так, на підтвердження перерахування позивачем грошових коштів на виконання умов Договору та спірних угод до нього до позову прокурором були долучені платіжні інструкції, відповідно до яких, загальна сума надмірно сплачених коштів за Договором № ТД/03/2023 від 03.01.2023 складає 448 017,80 грн (35 656,23 + 108 202,73 + 304 158,84).

Докази повернення другим відповідачем заявленої до стягнення суми коштів у матеріалах справи відсутні, у зв`язку із чим, позовні вимоги про стягнення з другого відповідача на користь Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 448 017,80 грн, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, доведення позивачем своїх позовних вимог, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/6607/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Принцип «свободи договору» (ст. 6, 627 ЦК України) не є абсолютним і у сфері публічних закупівель суттєво обмежується імперативними нормами спеціального законодавства (Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей). Сторони не можуть на власний розсуд змінювати істотні умови договору (ціну за одиницю товару), якщо це нівелює результати конкурентного аукціону та принципи ефективного використання бюджетних коштів.

Довідки ТПП України підтверджують лише загальну середньоринкову тенденцію, але не є автоматичним дозволом на перегляд умов договору. Скаржник безпідставно посилається на право на використання довідок ТПП без обов`язку довести потребу зміни ціни для свого конкретного випадку.

Твердження скаржника про те, що зміни не призвели до збільшення загальної суми договору, а обсяги зменшено правомірно, є неспроможним, оскільки зменшення обсягів закупівлі при одночасному збільшенні ціни за 1 кВт/год означає, що перший відповідач (бюджетна установа) за ті самі гроші отримав значно менше електроенергії, ніж розраховував під час оголошення тендеру. Мета публічних закупівель - отримання максимального обсягу товарів за мінімальні кошти. Коли постачальник штучно зменшує обсяг кіловат-годин, щоб підняти свій заробіток за одиницю товару, він порушує статтю 5 Закону України «Про публічні закупівлі» та завдає безпосередньої шкоди інтересам держави в особі міської ради.

Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) захищає сторони від недобросовісності у суто приватних відносинах, але вона не може застосовуватися для легалізації правочинів, які прямо суперечать закону. Якщо додаткові угоди порушують публічний порядок чи імперативні обмеження Особливостей (Постанови КМУ № 1178), то факт їх підписання не робить їх законними.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що скаржник знав, що ринок електроенергії є динамічним. Якщо він запропонував на тендері занижену ціну, щоб виграти конкурс (демпінг), а потім через укладення додаткових угод № 8, 10, 11 намагався підняти її до середньоринкової за рахунок бюджету першого відповідача, то саме така поведінка постачальника є недобросовісною, при цьому, дії посадових осіб лікарні, які підписали дискримінаційні додаткові угоди, не можуть зв`язувати своїми наслідками державу або орган місцевого самоврядування (міську раду). Принцип «заборони суперечливої поведінки» не може бути застосований до держави (прокурора), яка захищає законність та бюджет від зловживань.

Доводи скаржника про те, що наявність окремої думки п`яти суддів у справі Великої Палати Верховного Суду № 920/19/24 свідчить про «невизначеність права», є юридично неспроможними та такими, що суперечать засадам судоустрою України. Окрема думка судді є формою вираження його особистої доктринальної позиції, не має статусу судового рішення та не є обов`язковою до застосування. Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 236 ГПК України, обов`язковими є виключно правові висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду, яка була ухвалена більшістю голосів. Саме ця постанова остаточно усунула будь-яку правову невизначеність у питаннях стягнення безпідставно отриманих коштів за ст. 1212 ЦК України у випадку визнання додаткових угод недійсними. Суд першої інстанції правомірно керувався обов`язковим прецедентом найвищої судової інстанції, а посилання скаржника на окрему думку суддів, які залишилися в меншості, є спробою підмінити чинне судове рішення власним викривленим тлумаченням права».

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду містка Києва від 04.03.2026 у справі № 910/6607/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування своїх рішень за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/6607/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/12853/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/12853/25 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/6607/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/6607/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/6607/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 23.07.2026.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Крижний