Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №910/3615/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р. Справа№ 910/3615/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.,

за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.07.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 29.06.2026 Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026

у справі № 910/3615/26 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» (м. Київ)

до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ Україна» (м. Київ)

про стягнення 20 581,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» 31.03.2026 звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ Україна» про стягнення 20 581,73 грн. невідшкодованої відповідачем частини суми страхового відшкодування, яке виплатив позивач своєму клієнту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяно пошкодження транспортному засобу, який є предметом договору добровільного страхування, укладеного між позивачем і страхувальником, за яким страхове відшкодування позивач повністю виплатив в сумі 102 926,64 грн. і має право на компенсацію зі страховика винуватця ДТП.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі №910/3615/26 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що відповідач до подання позову здійснив виплату страхового відшкодування на користь позивача частково у сумі 82 344,91 грн на підставі Звіту приватного підприємця Картавова Ю.О. від 15.08.2025 № 353.25Е_ПЗУ_53646, складеного ним на підставі сертифіката Фонду державного майна України від 25.10.2017 № 1037/17, яким визначено вартість відновлюваного ремонту застрахованого позивачем транспортного засобу саме у вказаній сумі.

Заперечуючи право позивача на стягнення додатково ще 20 581,73 грн, суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем страховий акт від 18.12.2024 № 3.24.06185-1 та акт наданих послуг від 31.12.2024 № UAH0011951, якими визначено вартість відновлюваного ремонту в розмірі 102 926,64 грн, не є належним підтвердженням оціненого розміру шкоди, оскільки позивачем тим самим належно не спростовано Звіт, замовлений відповідачем у ФОП Картавова Ю.О. від 15.08.2025 № 353.25Е_ПЗУ_53646. З огляду на це суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог, з урахуванням приписів частини 1 статті 74 ГПК України, а відповідачем натомість належно виконано зобов`язання за договором обов`язкового страхування в межах оціненого розміру шкоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ», 29.06.2026 через систему «Електронний суд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 р. по справі № 910/3615/26 скасувати. Винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТзДВ «Експрес Страхування» до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» в повному розмірі. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312) на користь ТОВ «Експрес Страхування» (код ЄДРПОУ 36086124) судовий збір в розмірі 4 992,00 грн. за подачу апеляційної скарги.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно визначено розмір оціненої шкоди, оскільки суд визнав належним доказом лише наданий відповідачем Звіт про визначення вартості збитків, водночас відхиливши акт наданих послуг станції технічного обслуговування ТОВ «УКРАВТО на Харківському» від 31.12.2024 № UAH0011951, який, на переконання апелянта, є належним і допустимим доказом фактичного розміру понесених витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу, який застрахований позивачем та постраждав внаслідок ДТП.

Апелянт зазначає, що складений на замовлення відповідача звіт №353.25Е_ПЗУ_53646 від 15.08.2025, на який послався суд першої інстанції, не відповідає вимогам статей 76-79 ГПК України та не може бути прийнятий як належний доказ, оскільки при визначенні вартості складових частин транспортного засобу в ньому не застосовано ціни станції технічного обслуговування, а дані щодо вартості запасних частин введено оцінювачем вручну, що суперечить вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092.

Правові позиції інших учасників справи щодо поданої апеляційної скарги.

16.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу ТОВ «Експрес Страхування» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі № 910/3615/26 - без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що після отримання скаржником 23.02.2026 Звіту № 353.25Е_ПЗУ_53646 про визначення вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, жодних заперечень чи рецензій щодо невідповідності цього Звіту вимогам законодавства на адресу відповідача не надходило, а правом на рецензування Звіту, передбаченим частиною першою статті 13 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», скаржник не скористався; відсутні в матеріалах справи і докази надіслання позивачем претензій чи заперечень щодо Звіту. З огляду на це відповідач вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що поданий відповідачем Звіт позивачем жодним чином не спростовано і він є належним доказом для встановлення дійсного розміру компенсації стразового відшкодування відповідачем на користь позивача, яке вже повністю виплачено позивачу ще до звернення до суду.

Відповідач посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц, від 25.07.2019 у справі № 221/6180/16-ц, від 31.10.2019 у справі № 522/1597/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 520/8867/15-ц та від 03.06.2021 у справі № 461/2217/19, згідно з якими розмір матеріального збитку при настанні страхового випадку має підтверджуватися належним засобом доказування, зокрема звітом (актом) про оцінку майна, що відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/2092.

Відповідач наводить відомості про кваліфікацію оцінювача Картавова Ю.О., який складав Звіт (наявність вищої технічної освіти за спеціальністю «Автомобілі і автомобільне господарство», кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, сертифіката суб`єкта оціночної діяльності, відомостей у Державному реєстрі оцінювачів), та зазначає, що ним при складенні Звіту враховано обставину ремонту глушника транспортного засобу без заміни на новий. Відповідач зазначає, що відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів оцінювач складає звіт, суб`єкт оціночної діяльності - акт, а експерт - висновок, які є рівнозначними засобами доказування розміру матеріальних збитків, а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції статей 76-79 ГПК України є, на думку відповідача, помилковими та спростовуються дослідженими у справі доказами.

Явка представників сторін.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 21.07.2026 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про розгляд справи в суді апеляційної інстанції були повідомлені належним чином та завчасно, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку ухвали суду до їх електронного кабінету системи «Електронний суд».

21.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника ТзДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» надійшла заява про розгляд справи без участі представника останнього.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що наявних матеріалів достатньо для належного перегляду оскаржуваного рішення суду в апеляційному порядку, оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та за відсутності представників учасників справи, що не з`явилися в судове засідання.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 11.06.2024 між Товариством із додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (страховик) та громадянином ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 209.24.02220, за умовами якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням ним транспортним засобом «KIA Sportage», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - застрахований позивачем автомобіль).

03.12.2024 у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем транспортного засобу та застрахованого відповідачем транспортного засобу «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням громадянки Д. Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2025 у справі № 760/32263/24 (провадження № 3/760/848/25) встановлено, що зазначена дорожньо-транспортна пригода трапилася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водійкою Д., яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахований позивачем транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

В постанові Солом`янського районного суду м. Києва вказано, що винуватиця ДТП в засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, вину вчиненні правопорушення (зіткнення з іншим авто через недотримання безпечної дистанції) визнала.

За умовами Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів Програма Преміум+ від 11.06.2024 № 209.24.02220 (строк дії з 00:00 год. 12.06.2024 по 23:59 год. 11.07.2025) ОСОБА_1 застрахував свій автомобіль в т.ч. від пошкодження, знищення чи втрати ТЗ внаслідок, зокрема, дорожньо-транспортної пригоди.

Вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля постраждалого ОСОБА_1 визначено позивачем на підставі страхового акта від 18.12.2024 № 3.24.06185-1 та акта наданих послуг ТОВ «Укравто на Харківському» від 31.12.2024 № UAH0011951 у розмірі 102 926,64 грн. На підставі Договору добровільного страхування із ОСОБА_1 позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника через СТО (ТОВ Укравто на Харківському) у зазначеному розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.12.2024 № 68823434 (а.с. 32).

Станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП, водійки транспортного засобу «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 218936217, за умовами якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн. (а.с. 34)

10.02.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою № 3.24.06185-СК про виплату йому повного страхового відшкодування в порядку суброгації за наслідками зазначеної дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 102 926,64 грн. (а.с. 35)

09.04.2025 відповідачем здійснено часткову виплату позивачу в розмірі 63327,54 грн згідно з платіжною інструкцією №00139409.

20.06.2025 в інтересах позивача до відповідача подано адвокатський запит № 3.24.06185 з проханням надати копію страхового акта та документа, на підставі якого зменшено розмір страхового відшкодування. 01.07.2025 відповідач надав відповідь на вказаний запит, долучивши копії страхового акта № 53646/1, розпорядження № 53646/1 на виплату страхового відшкодування та ремонтної калькуляції № 53646, а також повідомив, що за відсутності акта виконаних робіт справу буде оформлено по-середньому. Після надання позивачем копії акта наданих послуг ТОВ «Укравто на Харківському» від 31.12.2024 № UAH0011951 відповідачем здійснено доплату страхового відшкодування в розмірі 19 017,37 грн згідно з платіжною інструкцією від 28.08.2025 № 00147418.

18.02.2026 в інтересах позивача до відповідача подано повторний адвокатський запит № 3.24.06185-2 з проханням надати інформацію про підстави зменшення розміру страхового відшкодування порівняно з лімітом відповідальності за полісом обов`язкового страхування. 23.02.2026 відповідач надав відповідь на цей запит, долучивши копії страхового акта № 53646/2, розпорядження № 53646/2/1 на виплату страхового відшкодування та Звіту від 15.08.2025 № 353.25Е_ПЗУ_53646 про визначення вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням застрахованого транспортного засобу.

Саме цьому Звіту надано перевагу судом першої інстанції для висновку про повне виконання відповідачем своїх зобов`язань по виплаті спірного страхового відшкодування позивачу.

Судом апеляційної інстанції досліджено зміст Звіту від 15.08.2025 № 353.25Е_ПЗУ_53646 (а.с. 49), складеного приватним підприємством «Експерт-Сервіс-Альфа» (виконавець) на замовлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» через асистуючу компанію ТОВ «СОС Сервіс Україна», оцінювачем-аварійним комісаром Картавовим Ю.О. та встановлено наступне:

Об`єктом дослідження виступив постраждалий автомобіль ОСОБА_1 держ. номер НОМЕР_1 .

Метою дослідження вказано: визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «KIA Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, виходячи із наданих замовником вихідних даних (з ПДВ на запасні частини та матеріали).

У розділі звіту Обмеження щодо достовірності дослідження зазначено, що дійсний Звіт є вірним лише у повному обсязі та лише щодо вказаної у ньому мети, за умови достовірності ідентифікаційного номера транспортного засобу та даних свідоцтва про реєстрацію, а також за умови, що показання одометра відповідають фактичному пробігу транспортного засобу та не зазнавали втручання з метою їх фальсифікації

При цьому вказано, що оцінка виконується без огляду досліджуваного транспортного засобу, а в якості вихідних даних використовуються документи, фотографії та протокол огляду та інше, надані замовником.

Також у звіті зазначено, що в ремонтній калькуляції застосовано ціни на складові частини транспортного засобу, які не постачаються безпосередньо виробником, однак виготовляються відповідно до технічних умов та виробничих стандартів виробника і є у вільному доступі в мережі Інтернет.

В цьому ж розділі Звіту міститься застереження про те, що дослідження призначене виключно для внутрішнього використання замовником та не призначене для використання з іншою метою ( в суді, тощо).

Розрахунок вартості відновлювального ремонту постраждалого автомобіля у Звіті виконано з використанням комп`ютерної програми Audatex AudaNet («Аудатекс Україна»); вартість ремонтно-відновлювальних робіт визначено як добуток трудомісткості ремонту в нормо-годинах та вартості однієї нормо-години робіт, яка застосована за даними довідкового видання «Бюлетень автотоварознавця».

При визначенні ринкової вартості транспортного засобу у звіті застосовано порівняльний методичний підхід, що ґрунтується на аналізі цін продажу та пропозиції ідентичних або аналогічних транспортних засобів на первинному й вторинному ринках, з подальшим коригуванням вартості з урахуванням можливих відмінностей між параметрами оцінюваного транспортного засобу та узагальненими довідковими даними, отриманими методами математичного аналізу.

Відповідно до звіту від 15.08.2025 № 353.25Е_ПЗУ_53646 вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу «KIA Sportage» з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні, оцінювачем Картавовим Ю.О. визначено в розмірі 82 344,91 грн.

Саме в розмірі цієї суми відповідач і здійснив виплату компенсації страхового відшкодування на користь позивача двома платежами, про що вказано вище.

Отже, загальна сума спірних коштів, сплачених відповідачем на користь позивача за наслідками розгляду заяви № 3.24.06185-СК, склала 82 344,91 грн (63 327,54 грн + 19 017,37 грн).

Тому позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення різниці між сумою виплаченого ним страхового відшкодування 102 926,64 грн. та сумою, добровільно компенсованою відповідачем ( 82 344,91 грн.) у розмірі 20581,73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі №910/3615/26 у задоволенні позову про стягнення різниці сум відмовлено повністю. Як вже вказано, місцевий господарський суд виходив з того, що Звіт відповідача від 15.08.2025 № 353.25Е_ПЗУ_53646 позивачем належним чином не спростовано, у той час як акт наданих послуг від 31.12.2024 № UAH0011951, на який посилався позивач, не є підтвердженням оціненої шкоди в розумінні приписів пункту 22.1 статті 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем виконано зобов`язання за договором обов`язкового страхування в повному обсязі відповідно до оціненого розміру шкоди, а тому позовна вимога є необґрунтованою.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до змісту глави 82 ЦК України законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно зі ст. 979 ЦК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Положеннями ст. 980 ЦК України, ст. 89 Закону України "Про страхування" визначено, що предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

За приписами п. 59 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Перелік страхових випадків визначається в договорі страхування за згодою сторін, якщо інше не передбачено законодавством (ч. 7 ст. 93 Закону України "Про страхування").

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2 та спричинила ДТП із застрахованим позивачем автомобілем, встановлена у судовому порядку постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2025 у справі № 760/32263/24 (провадження № 3/760/848/25), якою водія транспортного засобу «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Дані обставини сторонами не оспорюються та не заперечуються.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 102 Закону України "Про страхування" у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Згідно з п. 50 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про страхування" страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов`язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку (п. 54 ч. 1 ст. 1 Закону).

Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування (ч. 7 ст. 94 Закону України "Про страхування").

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача.

Отже, у зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика-позивача перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до страховича особи-заподіювача шкоди у межах фактичних витрат по виплаті страхового відшкодування.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, на виконання умов Договору та вимог ст. 92 Закону України "Про страхування" позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь власника автомобіля (через СТО) у загальному розмірі 102 926,64 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Ураховуючи норми ст. 993, 1172 Цивільного кодексу України, позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором страхування, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдані збитки внаслідок ДТП, що сталася 03.12.2024.

Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 (винуватець ДТП), була застрахована відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 218936217, за умовами якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (в редакції який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Спеціальні норми ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Це випливає із суті відносин страхування, метою яких є покриття завданої шкоди в першу чергу за рахунок страхової компанії, яка застрахувала цивільно-майнову відповідальність, а за недостатності коштів страхового відшкодування - за рахунок винуватої особи.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що при визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті відповідачем як страховиком винної особи, у даному випадку позивач виходив із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «KIA Sportage», державний номер НОМЕР_1 , згідно із сумами, які вказані у рахунку-фактурі ТОВ "УКРАВТО на Харківському" № 0000003299 від 11.12.2024 (та калькуляції до нього), складених станцією технічного обслуговування, якою буде проводитися відновлювальний ремонт постраждалого автомобіля.

Відповідно до Рахунку-фактури ТОВ «УКРАВТО на Харківському» №0000003299 від 11.12.2024 р. (та калькуляції до нього) вартість відновлювального ремонту ТЗ «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 становить 102926,64 гривень.

В подальшому вартість відновлювального ремонту ТЗ «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 було підтверджено Актом наданих послуг ТОВ «УКРАВТО на Харківському» № UAH0011951 від 31.12.2024 р. на суму 102 926,64 грн.

В справу не подано належних і допустимих доказів, що деталі та види ремонтних робіт, включені до розрахунку вартості відновлювального ремонту в рахунку-фактурі ТОВ «УКРАВТО на Харківському», не відповідають пошкодженням автомобіля, або вартість деталей та вузлів не відповідає дійсності.

Згідно усталеної судової практики у подібних спорах, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Так, у постанові від 03.07.2019 року в справі № 910/12722/18 Верховний Суд вказав, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року в справі № 922/4013/17.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма частини 1 статті 22 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку станції технічного обслуговування чи акту виконаних робіт.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 910/22886/16 від 01.02.2018.

Судом першої інстанції в основу висновку оскарженого рішення про відмову в задоволенні позовних вимог покладено саме Звіт від 15.08.2025 № 353.25Е_ПЗУ_53646, складений приватним підприємцем Картавовим Ю.О., за яким вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу визначена в розмірі 82 344,91 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що цей Звіт для відповідача складено без фактичного огляду пошкодженого автомобіля, лише за фото і відомостями відповідача; без урахування фактичних цін спеціалізованого підприємства, яке взялося здійснювати ремонт застрахованого позивачем транспортного засобу, що ставить під сумнів достовірність визначеного в ньому розміру шкоди та не спростовує достовірності відомостей про вартість відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_1 за первинними документами, які надав у справу позивач.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у самому Звіті прямо вказано в розділі "Обмеження щодо достовірності дослідження"(стор. 7 Звіту, а.с. 52) що цей Звіт не може використовуватися в суді і що дослідження автомобіля за Звітом призначене виключно для внутрішнього використання замовником (відповідачем).

За таких обставин використання Звіту судом першої інстанції як єдиної підстави для визначення дійсної вартості відновлювального ремонту в розумінні пункту 22.1 статті 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суперечить самому призначенню цього документа, встановленому обмеженню використання його виконавцем, та ставить під сумнів його відповідність вимогам статей 76, 77 ГПК України щодо належності й допустимості доказів.

Поряд з цим, Звіт також містить застереження у розділі "Обмеження щодо достовірності" (т.1, а.с. 51 на розвороті) про те, що його висновки є вірогідними лише за умови достовірності ідентифікаційних даних транспортного засобу та справності показань одометра, бо саме дослідження проведене без безпосереднього огляду транспортного засобу - на підставі документів, фотографій та протоколу огляду, наданих замовником.

Тобто вихідні дані для розрахунку не перевірялися виконавцем звіту шляхом безпосереднього огляду пошкодженого авто, що також ставить під сумнів достовірність визначеної в ньому вартості відновлювального ремонту порівняно з документами станції технічного обслуговування, яка фактично здійснювала ремонт застрахованого транспортного засобу та безпосередньо оглядала й усувала пошкодження.

Разом з цим, як убачається зі змісту звіту, у ремонтній калькуляції застосовано ціни на складові частини транспортного засобу, які не постачаються безпосередньо виробником, а виготовлені лише відповідно до технічних умов та виробничих стандартів виробника. Відповідно до пункту 8.5.11 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика), до оригінальних складових частин належать саме ті, які постачає виробник транспортного засобу до своєї сервісної мережі, чи складові, що виготовляються згідно з технічними умовами й виробничими стандартами виробника для подальшого постачання цьому виробнику. Застосування у звіті цін на аналогові (неоригінальні) складові частини без обґрунтування неможливості застосування цін оригінальних запасних частин станції технічного обслуговування, яка здійснювала фактичний ремонт, суперечить пункту 8.5.10 зазначеної Методики, згідно з яким пріоритетними є дані про вартість складових частин, які постачає виробник транспортного засобу у торгову мережу своїх офіційних дилерів.

Окремо колегія суддів зазначає, що вартість нормо-години ремонтних робіт у звіті визначена не на підставі розцінок спеціалізованого підприємства ТОВ «УКРАВТО на Харківському», яке фактично здійснювало відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу, а за даними довідкового видання «Бюлетень автотоварознавця» із застосуванням програмного комплексу Audatex AudaNet. Це суперечить пункту 8.5.6 Методики, відповідно до якого у разі документального підтвердження відновлення транспортного засобу на спеціалізованому для цієї моделі підприємстві розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт мають проводитися на підставі вартості нормо-години ремонтних робіт саме цього підприємства, а не за узагальненими довідковими показниками.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Звіт від 15.08.2025 № 353.25Е_ПЗУ_53646, на який послався суд першої інстанції як на доказ у справі, не відповідає вимогам статей 76, 77, 79 ГПК України щодо належності, допустимості та достовірності доказів, оскільки складений без огляду пошкодженого транспортного засобу, з використанням цін на неоригінальні складові частини та довідкових (а не фактичних) розцінок на ремонтні роботи, а також містить пряме застереження виконавця про непризначеність Звіту для використання у суді. Відтак висновок суду першої інстанції про те, що саме цей звіт визначає належно оцінений та дійсний розмір шкоди, а акт наданих послуг ТОВ «УКРАВТО на Харківському» від 31.12.2024 № UAH0011951 такого достовірного значення не має, є помилковим.

Враховуючи викладене, оскільки позивач повністю виплатив власнику застрахованого автомобіля «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 страхове відшкодування, з огляду на встановлені полісом ліміти відповідальності за шкоду, заподіяну майну, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача про те, що стягненню з відповідача підлягає різниця суми страхового відшкодування, у розмірі 20581,73 грн. (сума виплаченого позивачем страхувальнику відшкодування 102 926,64 грн. - 82 344,91 оплата ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за полісом ОСЦПВ - 0,00 сума франшизи за Полісом ОСЦПВ).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до вимог статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За встановлених у даній справі обставин в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі № 910/3615/26 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю та відповідного розподілу судового збору.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної сккарги покладаються на відповідача в сумі 3993,60 грн. (із застосуванням коефіцієнту 0,8).

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 277, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 29.06.2026 Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі № 910/3615/26 - задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі № 910/3615/26 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ Україна» про стягнення 20 581,73 грн задовольнити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код 20782312) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 22, код 36086124) 20581,73 грн (двадцять тисяч п`ятсот вісімдесят одна гривня 73 коп) страхового відшкодування та 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код 20782312) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 22, код 36086124) 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 60 коп. на відшкодування сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити суду першої інстанції.

7. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.07.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді П.В. Горбасенко

С.А. Гончаров