Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №911/3125/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. Справа№ 911/3125/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Спаських Н.М.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 15.07.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктове Господарство ЛТД"

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 06.05.2026

у справі № 911/3152/24 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктове Господарство ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соснова Агро"

про стягнення заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

До Господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктове Господарство ЛТД" про забезпечення позову, згідно з якою заявник заявляє про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно в сумі 13 619 049,79 грн, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Соснова Агро".

Забезпечення позову обґрунтовано уникненням можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2026 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктове Господарство ЛТД" про забезпечення позову у справі №911/3125/24 відмовлено повністю.

Приймаючи вказану ухвалу, суд виходив з того, що заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, а також жодних аргументів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, щоб суд зміг оцінити їх обгрунтованість.

Суд зазначив, що матеріали позову та долучені до заяви про забезпечення позову додатки не містять доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на приховування своїх коштів або про такі його дії у минулому з метою невиконання рішень судів, натомість, арешт майна в межах такої значної суми може суттєво негативно вплинути на господарську діяльність відповідача, а доводи про протилежне, що вказані заявником: про відсутність негативних наслідків вжиттям заходів забезпечення позову шляхом накладанням арешту на нерухоме майно - у зв`язку з тим, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача - носять формальний характер та не враховують, що наявність у суб`єкта господарювання нерухомого майна об`єктивно пов`язана із здійсненням поточної господарської діяльності, забезпеченням виробничих та організаційних процесів, розміщенням основних засобів, зберіганням майна, здійсненням сільськогосподарської діяльності, веденням обліку, забезпеченням діяльності працівників та виконанням інших господарських функцій.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктове Господарство ЛТД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 06.05.2026 та прийняти нову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктове Господарство ЛТД" про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим судом з порушенням норм процесуального права. При цьому апелянт посилається на те, що суд неправильно оцінив баланс вірогітностей та баланс інтересів, адже запропонований позивачем спосіб забезпечення позову, не вплине на роботу відповідача, не вплине на його право власності на речі або право користування, проте ефективно забезпечить можливе виконання судового рішення. Апелянт наголошує, що у випадку задоволення позову відпровідач не позбавлений можливості продати все наявне у нього майно, що ускладнить процес виконання рішення, або зробить його виконання неможливим.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

15.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу (відзив), в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Також відповідач просить розглядати справу без участі його представника.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026 апеляційну скаргу у справі №911/3125/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктове Господарство ЛТД" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.05.2026 у справі № 911/3125/24 залишено без руху. Витребувано матеріали справи №911/3125/24 з Господарського суду Київської області.

20.05.2026 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктове Господарство ЛТД" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.05.2026 у справі № 911/3125/24. Судове засідання призначено на 30.06.2026. Витребувано матеріали оскарження справи №911/3125/24 з Господарського суду Київської області.

10.06.2026 матеріали оскарження ухвали у справі №911/3125/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

29.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 08.07.2026.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/3125/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30.06.2026, справу №911/3125/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Спаських Н.М., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктове Господарство ЛТД" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.05.2026 у справі № 911/3125/24 колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Тарасенко К.В., Спаських НМ., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.07.2026.

У судовому засіданні 15.07.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 15.07.2026 з`явився представник позивача, який надав свої пояснення. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу без участі його представника.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктове Господарство ЛТД" за відсутності представника відповідача.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані позивачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.

Складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до статтею 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишилось невиконаним стосовно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатись як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 23.07.1999 у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії".

Так, на забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктове Господарство ЛТД" просить накласти арешт на нерухоме майно в сумі 13 619 049,79 грн, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Соснова Агро".

Забезпечення позову обґрунтовано уникненням можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду.

Водночас, суд першої інстанції вірно відзначив, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження наявності підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, а також жодних аргументів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, щоб суд зміг оцінити їх обгрунтованість.

Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення або неможливості виконання майбутнього рішення суду, є лише припущеннями заявника стосовно ймовірності вчинення дій з метою ускладнення виконання рішення по цій справі у разі задоволення позову та не свідчать про наявність реальних обставин, які унеможливлять виконання в майбутньому рішення суду.

В контексті доводів позивача про ймовірність утруднення виконання рішення суду у випадку його задоволення, суд першої інстанції обгрунтовано відзначив, що матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на приховування своїх коштів або про такі його дії у минулому з метою невиконання рішень судів, натомість, арешт майна в межах такої значної суми може суттєво негативно вплинути на господарську діяльність відповідача.

Також суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи позивача про відсутність негативних наслідків вжиттям заходів забезпечення позову шляхом накладанням арешту на нерухоме майно - у зв`язку з тим, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, як такі, що носять формальний характер та не враховують, що наявність у суб`єкта господарювання нерухомого майна об`єктивно пов`язана із здійсненням поточної господарської діяльності, забезпеченням виробничих та організаційних процесів, розміщенням основних засобів, зберіганням майна, здійсненням сільськогосподарської діяльності, веденням обліку, забезпеченням діяльності працівників та виконанням інших господарських функцій.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та встановлені судом обставини апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Вищевикладені обставини справи спростовують решту доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування судового рішення, а тому відхиляються судом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження апелянта про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктове Господарство ЛТД" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 06.05.2026 у справі №911/3152/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктове Господарство ЛТД".

Матеріали оскарження ухвали у справі №911/3152/24 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.07.2026

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Н.М. Спаських

К.В. Тарасенко