Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №910/5247/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р. Справа№ 910/5247/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Тарасенко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 20.05.2026

у справі №910/5247/26 (суддя Головіна К. І.)

за позовом 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач-1) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк", відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення АТ "Укрексімбанк" щодо відмови у застосуванні мораторію на нарахування та сплату коштів; зобов`язання застосувати такий мораторій за кредитними угодами № 20-13KS0002 від 15.12.2020 та № 21-13KS0002 від 07.02.2022.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 позовну заяву повернуто заявникам без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачі не виконали вимоги ухвали Господарського суду міста Києва суду від 11.05.2026 та не усунули у строк недоліки наведені в ній, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим судом з порушенням норм процесуального права. При цьому скаржники стверджують, що оскільки у позові заявлено 2 вимоги немайнового характеру, а саме: про визнання незаконним рішення та зобов`язання застосувати мораторій, то судовий збір (з урахуванням коефіцієнту 0,8 за подачу позову в електронній формі) за такі вимоги буде складати 5 324,80 грн (3328*2 немайнові вимоги * 0,8 коефіцієнт). Саме цю суму як необхідну до сплати було зазначено в ухвалі від 11.05.2026 про залишення позовної заяви без руху. Зазначена сума була сплачена ОСОБА_3 , як представником обох позивачів платіжною інструкцією №31 від 04.05.36р. в якій в призначені платежу зазначені особи за яких сплачено зазначений судовий збір в рівних частках - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Також за доводами апелянтів, суд безпідставно застосував ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», оскільки зазначена стаття стосується насамперед кількох позивачів, які мають свою окрему позовну вимогу і ці вимоги об`єднані в один позов.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

10.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Відповідач зауважує на тому, що позивачами не було усунуто недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 11.05.2026, а саме - не надано доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі, а саме - кожним позивачем по 5 324,80 грн судового збору. З наведеного слідує, що суд дійшов законного і обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви заявникам без розгляду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 апеляційну скаргу у справі №910/5247/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі №910/5247/26. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Витребувано матеріали справи №910/5247/26 з Господарського суду міста Києва.

22.06.2026 матеріали справи №910/5247/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Як вище зазначено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання незаконним та скасування рішення АТ "Укрексімбанк" щодо відмови у застосуванні мораторію на нарахування та сплату коштів; зобов`язання застосувати такий мораторій за кредитними угодами № 20-13KS0002 від 15.12.2020 та № 21-13KS0002 від 07.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 вказану позовну заяву залишено без руху, заявникам надано строк у 10 днів на усунення зазначених в ній недоліків з дня вручення цієї ухвали. Зокрема позивачів зобов`язано:

- надати нормативне обґрунтування та вказати правові підстави позову (посилання на норми закону, якими вони керуються) в частині заявлених вимог про визнання незаконним та скасування рішення, а також щодо зобов`язання АТ "Укрексімбанк" застосувати мораторій за кредитними договорами;

- надати докази, якими обґрунтований позов, а саме - заяви позичальника ТОВ "Агролюкс" від 10.12.2025 та від 17.02.2026 про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за кредитними угодами та їх направлення банку; рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 по справі № 908/1238/25;

- надати докази сплати судового збору по 5324,80 грн кожним із позивачів за дві немайнові вимоги;

- надати належне обґрунтування клопотання про залучення третьої особи та зазначити у позові відомості про наявність у третьої особи зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (підсистема "Електронний суд").

15.05.2026, виконуючи ухвалу про залишення позову без руху від 11.05.2026, представник позивачів подав заяву про усунення недоліків позову, якою він надав:

- пояснення щодо нормативного обґрунтування та правових підстав позову про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання відповідача вчинити певні дії;

- докази, якими обґрунтований позов - заяви ТОВ "Агролюкс" від 10.12.2025 та від 17.02.2026 про застосування мораторію за кредитними угодами та їх направлення банку; рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 по справі № 908/1238/25;

- обгрунтування щодо залучення третьої особи - ТОВ "Агролюкс" та інформацію про наявність у неї зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (підсистема "Електронний суд").

Водночас решту наведених в ухвалі від 11.05.2026 недоліків позову, позивачі не усунули, а саме - не надали доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі, а саме - кожним позивачем по 5 324,80 грн судового збору за заявлені кожним з них дві немайнові вимоги за двома кредитними угодами (загалом - 10 649,60 грн).

Оскаржуваною ухвалою суд позовну заяву прокурора залишив без розгляду з підстав неусунення недоліків, виходячи з того, що недоліки позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не усунули. При цьому суд зазначив, що долучена до позову платіжна інструкція № 31 від 04.05.2026 на суму 5 325,00 грн не може бути належним доказом сплати судового збору, а інших платіжних документів у встановлених законом розмірах позивачі не надали, з чим колегія суддів погоджується, з огляду таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України "Про судовий збір".

Судовий збір згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду встановлено такий розмір та порядок сплати судового збору: за позовними заявами майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за позовними заявами немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру.

Отже, суд першої інсанції вірно відзначив, що оскільки у позові заявлено 2 вимоги немайнового характеру, а саме: про визнання незаконним рішення та зобов`язання застосувати мораторій, то судовий збір (з урахуванням коефіцієнту 0,8 за подачу позову в електронній формі) за такі вимоги буде складати 5 324,80 грн (3328*2 немайнові вимоги * 0,8 коефіцієнт).

Поряд з цим, ч. 7 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Таким чином, беруючи до уваги приписи ч. 7 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", враховуючи, що даний позов є позовом немайнового характеру та поданий двома позивачами, є вірним висновок суду першої інстанції, що за подання даної позовної заяви кожному з позивачів необхідно сплатити судовий збір за кожну немайнову вимогу, а саме по 5 324,80 грн.

Твердження апелянтів, наведені в апеляційній скарзі про те, що вказана норма закону не підлягає застосуванню, оскільки стосується насамперед кількох позивачів, які мають свою окрему позовну вимогу і ці вимоги об`єднані в один позов, є неспроможними, оскільки є власним тлумаченням скаржиками норм чинного законодавства, та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин норм ч. 7 ст. 6 Закону України "Про судовий збір".

При цьому, посилання скаржників на те, що в ухвалі від 20.05.2026 про повернення позовної заяви судом зазначено інший розмір судового збору, а саме - 10 649,60 грн, що суперечить раніше прийнятій ухвалі від 11.05.2026, є безпідставними, оскільки спростовуються наведеними в ухвалі від 11.05.2026 обгрунтуванням суду першої інстанції, відповідно до яких суд, з посиланням на ч. 7 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" зазначив, що кожному з позивачів необхідно сплатити судовий збір у сумі 5 324,80 грн,що занглом складає 10 649,60 грн.

Приписами частини 4 статті 174 ГПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

З огляду на викладене, та враховуючи що заявниками у визначений в ухвалі Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 строк недоліки позовної заяви не були усунуті, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо повернення позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження апелянта про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі №910/5247/26 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржників.

Матеріали справи №910/5247/26 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

К.В. Тарасенко