Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №910/334/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2026 р. Справа№ 910/334/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іванова В.П.

суддів: Чапляна С.Є.

Крижного О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "2Рута"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 у справі № 910/334/26 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Комунальної установи "Одеський академічний театр музичної комедії ім. М.Водяного"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "2Рута"

про стягнення 50 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальна установа "Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного" (далі - КУ "ОАТМК ім. Водяного"/позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "2Рута" (далі - ТОВ "2Рута"/відповідач) про стягнення 50 000,00 грн заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про надання послуг №457 від 10.02.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно укладеного між учасниками договору про надання послуг № 457 від 10.02.2025 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 19.05.2025) передбачено, що у разі скасування/переносу заходу з вини Замовника (включаючи несвоєчасну доставку виконавців) після 10.06.2025 у вівторок - останній сплачує Виконавцю 20 000,00 грн за кожен скасований захід, в понеділок, середу, четвер та п`ятницю останній сплачує 30 000,00 грн, у суботу та неділю - 50 000, 00 гривень.

Звернувшись із даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача 50 000,00 грн посилаючись на те, що з вини замовника була перенесена вистава «Танго на трьох», яка мала відбутися 19.05.2025 та 02.10.2025 року, у зв`язку з чим ТОВ « 2Рута» повинно сплатити виконавцю (позивачу) 20 000,00 грн та 30 000, 00 грн відповідно.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 позов Комунальної установи "Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного" до Товариства з обмеженою відповідальністю "2Рута" про стягнення 50 000,00 грн задоволено повністю, ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "2Рута" на користь Комунальної установи "Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного" 50 000,00 грн - штрафних санкцій та 2 662,40 грн - судового збору.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що скасування/перенесення заходу відбулось з вини замовника, за що умовами договору про надання послуг передбачено сплату штрафних санкцій, у зв`язку з чим позовна заяви підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Товариство з обмеженою відповідальністю "2Рута", відповідач у справі, не погодилось з рішенням суду першої інстанції та звернулось з апеляційною скаргою № 96 від 12.05.2026 (вх. № 3171/26 від 12.05.2026) до Північного апеляційного господарського суду, за змістом якої скаржник просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 по справі № 910/334/26 скасувати та закрити провадження у справі № 910/334/26 повністю, а також поновити строк на апеляційне оскарження вказаного рішення.

Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення було не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Зокрема судом першої інстанції не було прийнято до уваги ту обставину, що між сторонами було укладено договір від 28.03.2025 року, яким, на думку відповідача, було припинено дію договору № 457 в редакції від 10.02.2025, а також додаткових угод № 1 від 26.02.2025 та № 2 від 19.05.2025.

Дії суду апеляційної інстанції з розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Іванова В.П., суддів Чапляна С.Є., Крижного О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "2Рута" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 по справі № 910/334/26 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі.

19.05.2026 скаржником до Північного апеляційного господарського суду подано заяву № 5 від 19.05.2026 (вх. № 12053/26 від 19.05.2026) про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору в розмірі 665,60 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ « 2Рута» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 у справі №910/334/26, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а також поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Під час апеляційного провадження позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник КУ «Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного» заперечив доводи апелянта, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на те, що договір № 457 в редакції від 28.03.2025 не припиняє дію договору № 457 в редакції від 10.02.2025, а є лише викладом тексту договору з урахуванням змін внесених додатковою угодою до договору № 457 від 26.02.2025. Крім того, позивач зазначає, що умовами договору № 457 в редакції від 28.03.2025 не передбачено припинення дії договору в редакції від 10.02.2025.

Крім того, 19.05.2026 позивачем подано заперечення на прийняття апеляційної скарги, у яких позивач просив відмовити у відкритті апеляційного провадження, посилаючись на пропуск скаржником строку на апеляційне оскарження без поважних причин. Питання поновлення строку вирішено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026, якою строк на апеляційне оскарження поновлено, у зв`язку з чим наведені заперечення повторному вирішенню в межах цієї постанови не підлягають.

Також 27.05.2026 відповідачем подано клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 600,00 грн, а 05.06.2026 позивачем подано заперечення на вказане клопотання.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

10.02.2025 між Комунальною установою "Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю " 2Рута" (далі - замовник) укладено договір про надання послуг №457.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов`язується за завданням замовника надати комплекс послуг з організації проведення вистави "Танго на трьох", що відбуватиметься 19.05.2025, початок о 18:00 (надалі - захід), в межах Одеського академічного театру ім. М. Водяного, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послуги в порядку та на умовах, визначених у договорі.

За змістом п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору ціна послуг складає 54 845,00 грн, в тому числі ПДВ (7%) 3 587,99 грн. Додатково сплачується страхування заходу у розмірі 300 грн. Оплата за надані послуги здійснюється замовником у повному обсязі не пізніше 19.05.2025.

Згідно із п. 4.1 договору належне виконання сторонами своїх зобов`язань за договором підтверджується актом наданих послуг, що підписується сторонами протягом 3 (трьох) робочих днів після завершення строку надання послуг.

У відповідності до п. 5.1 договору, у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Положеннями п. 5.4 сторони договору передбачили, що у разі скасування/переносу заходу з вини замовника (включаючи несвоєчасну доставку виконавців) після 10.04.2025, останній сплачує виконавцю 20 000,00 грн за кожний скасований захід. Всі розрахунки з глядачами, пов`язані зі скасуванням або перенесенням заходів, зазначених в п. 1.1. цього договору, проводяться замовником. У даному випадку виконавець відповідальності не несе.

За змістом п. 5.10 договору договірні штрафні санкції за цим договором сплачуються стороною-порушником на користь іншої сторони протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання стороною-порушником обґрунтованої письмової вимоги іншої сторони про їх сплату, з доданням розрахунку та підтверджуючих документів.

Даний договір діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, але не пізніше 31.12.2025 (п. 8.1. договору).

У подальшому сторони підписали додаткову угоду №1 від 26.02.2025 до договору про надання послуг №457 від 10.02.2025, відповідно до якої п. 3.1 договору викладено в наступній редакції: "ціна послуг складає 57 615,00 грн, в тому числі ПДВ (7%) 3 769,21 грн".

19.05.2025 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору про надання послуг №457 від 10.02.2025, відповідно до умов якої в межах своїх повноважень, владних рішень сторони дійшли згоди про перенесення вистави "Танго на трьох" з 19.05.2025 на 02.10.2025, початок о 18:00.

Положеннями п. 2 та п. 3 додаткової угоди №2 сторони також погодили п. 3.3. в такій редакції: "Оплата за надані послуги здійснюється замовником у повному обсязі не пізніше 02.10.2025". У зв`язку з перенесенням заходу з вини замовника після 10.04.2025, останній сплачує виконавцю 20 000,00 грн за скасований захід до 10.06.2025 на рахунок виконавця.

Крім того, сторони внесли зміни у п. 5.4. договору, виклавши його у такій редакції: "у разі скасування/переносу заходу з вини замовника (включаючи несвоєчасну доставку виконавців) після 10 червня 2025 року у вівторок - останній сплачує виконавцю 20 000,00 грн за кожний скасований захід, в понеділок, середу, четвер та п`ятницю - останній сплачує 30 000,00 грн, в суботу, неділю - 50 000,00 грн".

24.06.2025 позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. №328, в якій КУ "ОАТМК ім. Водяного" просила погасити штрафні санкції згідно додаткової угоди №2 від 19.05.2025 до договору про надання послуг №457 від 10.02.2025 у сумі 20 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав відповідачу претензію вих. №478 від 07.10.2025 разом із рахунком-фактурою №СФ-0000217 від 06.10.2025 на суму 50 000,00 грн, з проханням сплатити до 22.10.2025 штрафні санкції згідно умов п. 5.4 договору про надання послуг №457 від 10.02.2025 та п. 3 додаткової угоди №2 від 19.05.2025 у розмірі 20 000,00 грн та 30 000,00 грн, мотивуючи тим, що 02.10.2025 вистава "Танго на трьох" не відбулась з вини замовника, проте відповідач ці претензії не задовольнив, відповіді також не надав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За приписами ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Згідно із ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, укладений між сторонами договір про надання послуг №457 від 10.02.2025 підпадає під правове регулювання норм ст. 901-907 ЦК України.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що обумовлений договором про надання послуг №457 від 10.02.2025 захід - проведення вистави "Танго на трьох", призначеної на 19.05.2025, не відбувся та був перенесений на 02.10.2025 з вини відповідача, що підтверджено обома сторонами в положеннях додаткової угоди №2 від 19.05.2025, яку підписано, зокрема, відповідачем без зауважень та заперечень.

Крім того, як зазначає КУ "ОАТМК ім. Водяного" у претензії вих. №478 від 07.10.2025, проведення заходу 02.10.2025 (четвер) також не відбулось із вини ТОВ "2Рута".

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів з боку відповідача на спростування вказаних вище обставин чи підтвердження факту проведення заходу 02.10.2025, зокрема, складених та підписаних актів наданих послуг у відповідності до п. 4.1 договору.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у п. 5.10 договору сторони погодили, що договірні штрафні санкції за цим договором сплачуються стороною-порушником на користь іншої сторони протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання стороною-порушником обґрунтованої письмової вимоги іншої сторони про їх сплату, з доданням розрахунку та підтверджуючих документів.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач скерував на адресу відповідача вимогу вих. №478 від 07.10.2025 про сплату до 22.10.2025 штрафних санкцій за договором про надання послуг №457 від 10.02.2025 у сумі 20 000,00 грн та 30 000,00 грн разом із рахунком-фактурою №СФ-0000217 від 06.10.2025 на суму 50 000,00 грн.

Однак, вказану вимогу відповідач не виконав, зокрема, штрафні санкції не сплатив, при цьому, на підтвердження зворотнього ТОВ "2Рута" також не надало суду будь-яких інших доказів.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов`язання (ст. 549 ЦК України).

Так, у відповідності до п. 5.4. договору про надання послуг №457 від 10.02.2025 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 19.05.2025), у разі скасування/переносу заходу з вини замовника (включаючи несвоєчасну доставку виконавців) після 10.06.2025 у вівторок - останній сплачує виконавцю 20 000,00 грн за кожний скасований захід, в понеділок, середу, четвер та п`ятницю - останній сплачує 30 000,00 грн, в суботу, неділю - 50 000,00 грн.

Згідно положень п. 3 додаткової угоди №2 від 19.05.2025, у зв`язку з перенесенням заходу з вини замовника після 10.04.2025, останній сплачує виконавцю 20 000,00 грн за скасований захід до 10.06.2025 року на рахунок виконавця.

Ураховуючи встановлене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "2Рута" порушило умови договору про надання послуг №457 від 10.02.2025 та положення ст. 526 ЦК України, що має наслідком задоволення позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

За змістом частини десятої ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, справа розглядалась без виклику сторін.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог частинами 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо посилання ТОВ « 2Рута» на те, що між сторонами було укладено договір від 28.03.2025 року, яким, на думку відповідача, було припинено дію договору № 457 в редакції від 10.02.2025, а також додаткових угод № 1 від 26.02.2025 та № 2 від 19.05.2025.

Суд апеляційної інстанції під час розгляду доводів апеляційної скарги звертає увагу на те, що між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 від 19.05.2025 до договору про надання послуг № 457 від 10.02.2025.

Таким чином доводи відповідача про те, що договір про надання послуг № 457 від 10.02.2025 припинив свою дію у зв`язку з укладенням 28.03.2025 нового договору з тим самим номером, не узгоджуються з подальшою поведінкою самих сторін. Так, 19.05.2025 сторони уклали додаткову угоду № 2 саме до договору про надання послуг № 457 від 10.02.2025, чим підтвердили існування цього договору як чинного правочину, до якого можуть вноситися зміни. При цьому позивач у поданому відзиві вказує, що редакція договору від 28.03.2025 складена з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 до договору № 457 від 10.02.2025, що також свідчить про безперервність договірних відносин, а не про припинення первісного договору та укладення нового.

Крім того, наведена процесуальна позиція відповідача є внутрішньо суперечливою та не відповідає принципу добросовісності. Якщо виходити з твердження відповідача про припинення дії договору від 10.02.2025 з моменту укладення договору від 28.03.2025, то укладення 19.05.2025 додаткової угоди № 2 саме до договору від 10.02.2025 було б позбавлене правового сенсу, оскільки зміни можуть вноситися лише до чинного договору. Отже, подальші дії сторін об`єктивно свідчать про визнання ними чинності договору № 457 від 10.02.2025, тоді як посилання відповідача на припинення його дії суперечить його ж власній поведінці та не може розцінюватися як послідовна і добросовісна правова позиція.

Колегія суддів додатково зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). За усталеною судовою практикою обов`язковою умовою новації є наявність чітко вираженого наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі; за відсутності такого застереження первісне зобов`язання не припиняється, а діє поряд із новим (постанова Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 609/67/18). Новація не презюмується, а сам по собі факт укладення між тими самими сторонами договору з ідентичним предметом не свідчить про припинення попереднього зобов`язання.

Зі змісту договору про надання послуг № 457 від 28.03.2025, на який посилається скаржник, не вбачається жодного положення, яке б прямо передбачало припинення договору № 457 від 10.02.2025, заміну первісного зобов`язання новим чи втрату чинності додатковими угодами до первісного договору. Навпаки, зміст цього правочину зводиться до повернення первісної редакції умов договору від 10.02.2025 (зокрема, первісної ціни послуг 54 845,00 грн, що була змінена додатковою угодою № 1 від 26.02.2025), тобто спрямований на зміну умов чинного договору в порядку ст. 651, 653, 654 ЦК України, а не на виникнення нового зобов`язання замість припиненого. Відтак довід апелянта про припинення договору № 457 від 10.02.2025 у порядку ч. 2 ст. 604 ЦК України колегія суддів відхиляє як юридично неспроможний.

Щодо доводу апелянта про введення позивачем суду першої інстанції в оману шляхом неподання договору № 457 від 28.03.2025 та зловживання позивачем процесуальними правами.

Колегія суддів відхиляє цей довід, оскільки за приписами ст. 13, 74 ГПК України обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх заперечень, покладається саме на цю сторону. Договір № 457 від 28.03.2025 підписано, зокрема, самим відповідачем, отже цей документ перебував у його розпорядженні з моменту укладення, і саме відповідач, вважаючи такий правочин підставою припинення своїх зобов`язань, мав подати його до суду першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву, чого зроблено не було. Неподання позивачем доказу, яким, на думку відповідача, спростовуються позовні вимоги, не може кваліфікуватися як введення суду в оману чи зловживання процесуальними правами у розумінні ст. 43 ГПК України, а негативні наслідки власної процесуальної пасивності відповідача в суді першої інстанції покладаються на нього самого (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем не було подано до суду першої інстанції належним чином засвідчену копію договору № 457 в редакції від 28.03.2025, в той же час ТОВ « 2Рута» не надало докази неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у зв`язку з чим зазначає наступне.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Скаржник не надав суду апеляційної інстанції докази неможливості подання договору № 457 в редакції від 28.03.2025 до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Щодо вимоги апеляційної скарги про закриття провадження у справі № 910/334/26 повністю.

Відповідно до ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі у відповідній частині лише з підстав, передбачених ст. 226 та 231 ГПК України. Разом з тим, в апеляційній скарзі скаржник не зазначив жодної з підстав, передбачених ст.ст. 226, 231 ГПК України, а колегією суддів наявності таких підстав за матеріалами справи також не встановлено: спір між сторонами є господарським та підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, предмет спору існує, відсутні судові рішення у тотожному спорі, що набрали законної сили. Відтак вимога апеляційної скарги про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню за викладених у позовній заяві обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків місцевого суду про задоволення позову.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за її подання, в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Щодо клопотання ТОВ «2Рута» від 27.05.2026 про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 600,00 грн колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Оскільки апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову - без змін, правові підстави для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити.

Питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу, попередній (орієнтовний) розрахунок яких наведено у відзиві на апеляційну скаргу, може бути вирішено в порядку ч. 8 ст. 129, ст. 221 ГПК України після подання позивачем відповідних доказів протягом п`яти днів з дня ухвалення цієї постанови.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276 ст. 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "2Рута" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 у справі № 910/334/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 у справі № 910/334/26 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "2Рута".

4. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "2Рута" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

5. Матеріали справи № 910/334/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 20.07.2026 (після виходу суддів з відпустки)

Головуючий суддя В.П. Іванов

Судді С.Є. Чаплян

О.М. Крижний