Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №926/3166/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

_______________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Справа № 926/3166/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Прядко О.В. та Рима Т.Я.

за участю секретаря судового засідання Амбіцької І.О., розглянувши матеріали

за апеляційною скаргою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група",

на рішення:Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2026 (суддя Гурин М.О., повний текст рішення складено 26.03.2026),

у справі:№ 926/3166/25,

за позовом:Керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради, смт. Теплик, Вінницька область та Соболівської сільської ради, с. Соболівка, Вінницька область,

до відповідача 1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» , м. Чернівці,

до відповідача 2:Комунального некомерційного підприємства Теплицької селищної ради “Теплицька міська лікарня”, смт. Теплик, Вінницька область

про:визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів

Представники учасників справи:

Прокурор: Панькевич Роман Володимирович,

від позивачів: не з`явились,

від відповідача 1: Хлапоніна Олександра Романівна – представник;

від відповідача 2: не з`явився.

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Керівник Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради та Соболівської сільської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група” та комунального некомерційного підприємства Теплицької селищної ради “Теплицька міська лікарня” про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що за результатами проведення відкритих торгів між КНП «Теплицька міська лікарня» та ТзОВ «Національна енергетична група» укладено договір про закупівлю електричної енергії від 04.01.2024 № 5 (надалі договір). У подальшому сторони уклали дев`ять додаткових угод, якими ціну за 1 кВт·год поетапно збільшено до 8, 19 грн з ПДВ, що на 73, 79 % перевищує початкову ціну, при одночасному зменшенні обсягу закупівлі.

На думку прокурора, зміна істотних умов договору здійснена без належних правових підстав та з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922 «Про публічні закупівлі» (надалі Закон № 922), оскільки коливання ціни електричної енергії на ринку, яке стало підставою для укладення додаткових угод, не було належним чином обґрунтоване та документально підтверджене. У зв`язку з цим прокурор вважає, що укладення зазначених додаткових угод призвело до безпідставного збільшення вартості закупівлі та надмірної сплати лікарнею бюджетних коштів за поставлену електричну енергію.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2026 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними додаткові угоди від 01.06.2024 № 4, від 01.07.2024 № 5, від 31.07.2024 № 6, від 02.12.2024 № 8, від 30.12.2024 № 9 до договору від 04.01.2024 № 5, стягнено з відповідача 1 на користь позивачів кошти в загальному розмірі 63 579, 00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

На думку апелянта, прокурором не доведено наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави, оскільки не підтверджено, що уповноважені органи не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист таких інтересів, а також не наведено доказів порушення майнових прав чи інтересів держави.

Також апелянт вказав, що внесення змін до договору про закупівлю відбулося правомірно у зв`язку з коливанням цін на ринку електричної енергії та відповідало положенням постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, якою затверджено Особливості здійснення публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану. На його думку, зазначені положення надавали сторонам право змінювати ціну за одиницю товару пропорційно коливанню ринкової ціни без застосування обмеження щодо її збільшення на 10 %.

Крім того, апелянт зазначив, що додаткові угоди є правочинами, а тому у разі визнання їх недійсними наслідком має бути застосування двосторонньої реституції відповідно до положень цивільного законодавства, а не стягнення коштів лише з однієї сторони.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, на яку посилається відповідач 1, є підзаконним нормативно-правовим актом, а її зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення, передбаченого цією нормою.

Також зазначає, що вказаною постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 не надано сторонам право на збільшення ціни договору без прив`язки до обмеження у 10 %, тому додаткові угоди укладені між сторонами повинні бути визнані недійсними.

Окрім цього, заперечує можливість застосування реституції у цій справі та наводить детальне обґрунтування можливості здійснення представництва прокурором інтересів держави у справі з посиланням на практику Верховного Суду.

Процесуальні дії апеляційного господарського суду у справі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2026 у справі № 926/3166/25, витребувано в Господарського суду Чернівецької області матеріали справи № 926/3166/25.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 розгляд справи призначено на 15.05.2026 року.

Хід розгляду апеляційної скарги викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.07.2026.

У судове засідання 13.07.2026 представник апелянта з`явився, підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі з підстав зазначених в апеляційній скарзі та усних поясненнях

У судове засідання 13.07.2026 прокурор з`явився, заперечив проти апеляційної скарги.

У судове засідання 13.07.2026 представники позивачів не з`явились, представник Теплицької селищної ради просив проводити розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні 13.07.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представника апелянта, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено місцевим господарським судом, за результатами закупівлі UA-2023-12-15-015033-а, 04.01.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група” (постачальник) та комунальним некомерційним підприємством Теплицької селищної ради “Теплицька міська лікарня” (споживач) укладено договір про закупівлю електричної енергії споживачу № 5 (далі – договір).

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується поставити (передати) для забезпечення потреб електроустановок споживача електричну енергію, ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія в обсягах і порядку передбачених договором, а споживач оплачувати постачальнику вартість використаної (спожитої) електричної енергії (далі - товар) у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених договором (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2 договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Згідно з п.п. 3.1-3.5 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. Строк постачання товару: цілодобово протягом 2024 року. місце поставки (об`єкт): відповідно до заяви-приєднання до договору (додаток 1 до договору). Кількість очікуваного споживання (постачання) електричної енергії за цим договором визначено в обсязі 166 000 квт/год та зазначається в додатку 2 до договору. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності споживача. Обсяг фактичного споживання товару споживачем визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання товару споживачем здійснюється відповідно до вимог ПРРЕЕ, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі — Кодекс комерційного обліку) та інших нормативно-правових актів.

Загальна ціна договору становить 1 060 172, 28 грн, у тому числі ПДВ – 176 695, 38 грн. Ціна (сума) цього договору розрахована згідно з очікуваною вартістю предмета закупівлі, відповідає остаточній пропозиції учасника. При цьому, фінансування закупівлі здійснюється в межах реально затверджених видатків замовника на дану потребу. Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію. Постачальник зобов`язаний при формуванні акта приймання-передачі електричної енергії (далі - акт) окремо вказувати тариф та суму вартості оплачуваної послуги з передачі електричної енергії у складі оплати вартості електричної енергії (п. 5.1. договору).

Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. договору, ціна за 1 кіловат-годину (одиницю товару) визначена у додатку 3 до цього договору. Ціна за одиницю товару за договором включає вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання постачальником умов цього договору. Ціна товару та цього договору не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, технічного обслуговування, комерційного обліку тощо. Вказані послуги оплачуються споживачем самостійно. Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати, що не визначена цим договором.

Підпунктами 2, 5 та 7 п. 5.4. договору встановлено, що зміна істотних умов договору здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до договору за результатами переговорів сторін. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зокрема:

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

Зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.

Документальним підтвердженням факту коливання ціни електричної енергії на ринку або визначеному сегменті ринку може бути довідка, видана відповідною уповноваженою організацією, зокрема, але не виключно, ДП “Держзовнішінформ”, Торгово-промисловою палатою, тощо, (даний перелік не є вичерпним). Сторони визнають, що документальним підтвердженням також може бути інформація з офіційного вебресурсу ДП “Оператор ринку” у формі роздруківок, скриншотів. У такому випадку, такі документальні підтвердження завіряються стороною, що ініціює внесення змін до договору.

Сторони мають право відмовитись від зміни ціни у випадках, якщо іншою стороною не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг).

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед”, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Уся інформація щодо торгів на РДН та ВДР, зокрема, про ціни та обсяги купівлі-продажу електричної енергії оприлюднюється Оператором ринку електричної енергії на сайті AT “Оператор ринку” за посиланням https://www.oree.com.ua/. Відповідно, підставою для зміни ціни за одиницю електричної енергії є інформація щодо зміни середньозваженої ціни РДН на ринку “на добу наперед”, оприлюднена Оператором ринку електричної енергії на офіційному веб-сайті AT “Оператор ринку”, за посиланням https://www.oree.com.ua/ в останній календарний день календарного місяця.

У разі зміни середньозважених цін на електричну енергію на ринку “на добу наперед” Сторони можуть внести зміни до ціни Договору із застосуванням формульного розрахунку в наступному порядку:

Ціна за одиницю товару (Ц) визначається за підсумками розрахункового періоду (місяця) за такою формулою: Ц = (К * Ца + Тосп + М) * 1,2. де

1,2 - урахування ПДВ (у разі, якщо постачальник не є платником ПДВ, у формулі замість 1,2 зазначається 1;

Ца - ціна закупівлі одиниці товару, визначена, як базова ціна за результатами проведеної закупівлі та вказана в пункті 2 цього додатку (перша зміна ціни). В подальшому (наступних розрахункових періодах) - базова ціна згідно, що визначена останнім додатковим договором або угодою до цього договору, грн за 1 кВт*год без ПДВ;

Тосп - ціна (тариф) послуг оператора системи передачі, яка встановлена Регулятором на відповідний розрахунковий період), грн за 1 кВт*год без ПДВ;

М - маржа постачальника, що включає витрати постачальника, які необхідні для виконання постачальником умов цього договору, маржа постачальника визначається за результатами аукціону та становить 0,00 грн за 1 кВт*год без ПДВ та не змінюється протягом усього строку дії Договору;

К - коефіцієнт коливання ціни закупівлі одиниці товару, який на момент укладення договору становить 1 (один) і визначається за формулою:

К = Цпсз/Цосз, де:

Цпсз - поточна середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії за результатами торгів на ринку “на добу наперед” за розрахунковий період — календарний місяць, грн за 1 кВт*год без ПДВ;

Цосз - поточна середньозважена ціна закупівлі одиниці товару за результатами торгів на ринку “на добу наперед” за повний календарний місяць, доступна на момент кінцевого терміну подання тендерної пропозиції, в подальшому - за місяць, що передує розрахунковому, згідно з інформацією, оприлюдненою Оператором ринку електричної енергії на сайті https://www.oree.com.ua/. грн за 1 кВт*год без ПДВ.

Підставою для внесення змін до договору є надана зацікавленою стороною обґрунтованої пропозиції з наданням інформації щодо середньозважених цін закупівлі одиниці товару РДН на ринку “на добу наперед” торгової зони “Об`єднана енергетична система України” за календарний місяць (надається у вигляді скріншоту з офіційного веб-сайту АТ “Оператор ринку” в мережі Інтернет за посиланням http://www.oree-com.ua. До пропозиції додається проект додаткової угоди про внесення змін до договору. Сторони розглядають надані документи протягом 5-ти робочих днів з моменту їх отримання.

Визначена на основі формули ціна електричної енергії буде застосовуватися сторонами при складанні рахунків та актів приймання-передачі, а також розрахунках за спожиту електричну енергію, згідно з умовами договору, з початку розрахункового періоду у відповідний період постачання.

Зміна ціни за одиницю товару у разі її збільшення здійснюється шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до цього договору за результатами домовленостей сторін в частині коригування обсягів фактичного споживання товару споживачем без зміни суми договору.

Якщо відбулось збільшення тарифу на послуги оператора системи передачі - ціна закупівлі буде також розраховуватись на наведеною формулою, з урахуванням нової ставки регульованого тарифу, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється оператором системи передачі на власному сайті в мережі Інтернет у триденний термін після його затвердження його регулятором за 1 кВТ*год без ПДВ або постанови НКРЕКП.

Як визначено п. 5.9 договору оплата товару здійснюється споживачем протягом 10 робочих днів від дати підписання сторонами акту приймання-передачі електричної енергії (далі - акт) у формі оплати за фактично спожитий товар відповідно до даних комерційного обліку, на підставі акту, який формується постачальником відповідно до п. 4.14 та п. 4.31 ПРРЕЕ. У випадку відсутності на розрахунковому рахунку споживача бюджетного фінансування видатків призначених на оплату товару, споживач проводить оплату товару протягом 10 робочих днів з дня надходження відповідного бюджетного фінансування на рахунок споживача. Сторони узгодили, що підписаний сторонами акт із зазначенням обсягу спожитого товару, ціни за одиницю товару, розміру плати за послуги оператора системи передачі та загальної суми до сплати є належним доказом для підтвердження обсягу фактичного споживання товару у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до п.14.1 договору він набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

Згідно з додатком № 2 до договору обсяг закупівлі електричної енергії становить 166 000 кВт/год. Відповідно до додатку № 3 “Комерційна пропозиція” загальна кількість електричної енергії що поставляється становить 166 000 кВт/год, ціна 1 кВт/год електричної енергії становить 6, 334416 грн з урахуванням ПДВ, всього – 1 060 172, 28 грн з ПДВ.

Як встановлено місцевим судом, між постачальником та споживачем до договору укладено 10 додаткових угод:

- додаткова угода від 29.02.2024 № 1 про зменшення ціни за 1 кВт/год до 4, 94881 грн за 1 кВт*год з ПДВ, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.02.2024;

- додаткова угода від 01.04.2024 № 2 про зменшення ціни за 1 кВт/год до 4, 71246 грн за 1 кВт*год з ПДВ, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.03.2024;

- додаткова угода від 01.05.2024 № 3 про збільшення ціни за 1 кВт/год до 5, 03486 грн за 1 кВт*год з ПДВ, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.04.2024;

- додаткова угода від 01.06.2024 № 4 про збільшення ціни за 1 кВт/год до 6, 20721 грн за 1 кВт*год з ПДВ, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.05.2024;

- додаткова угода від 01.07.2024 № 5 про збільшення ціни за 1 кВт/год до 7, 76652 грн за 1 кВт*год з ПДВ, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.06.2024;

- додаткова угода від 31.07.2024 № 6 про збільшення ціни за 1 кВт/год до 8, 51041 грн за 1 кВт*год з ПДВ, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.07.2024;

- додаткова угода від 02.09.2024 № 7 про збільшення ціни за 1 кВт/год до 8, 20875 грн за 1 кВт*год з ПДВ, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.08.2024;

- додаткова угода від 02.12.2024 № 8 про збільшення ціни за 1 кВт/год до 8, 08529 грн за 1 кВт*год з ПДВ, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.11.2024;

- додаткова угода від 18.12.2024 № 8а завершення бюджетного року та здійснення розрахунків за договором;

- додаткова угода від 30.12.2024 № 9 про збільшення ціни за 1 кВт/год до 8, 78046 грн за 1 кВт*год з ПДВ, умови цієї Додаткової угоди застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.12.2024.

При цьому, усі вищевказані додаткові угоди визначають, що вони вчинені на підставі пп. 7 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

В обґрунтування зміни ціни договору відповідачем 1 було долучено скріни з офіційного веб-сайту AT “Оператор ринку”, за посиланням https://www.oree.com.ua/ в якому міститься інформація щодо зміни середньозваженої ціни РДН на ринку “на добу наперед” на останній календарний день календарного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1 ст. 652 ЦК України).

Частиною 4 статті 41 Закону № 922 встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Положеннями п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922 (в редакції, яка діяла на момент укладення договору) встановлено що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Також, у Прикінцеві та перехідні положення Закону № 922 внесено зміни, які почали діяти з 10.09.2022 року. Пунктом 37 передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз".

Відповідно до пп. 2 п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (далі Особливості), істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім пп. 13 п. 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Відповідно до пп. 7 п. 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10, 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13 цих особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах другому, третьому частини першої статті 41 Закону), 80, 86, 88, 89, 91 цих Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 року у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 року у справі № 910/17520/21).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як передбачено ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

За ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 920/330/18 від 18.06.2019 року.

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі», а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 916/747/24,).

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом, а її зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення, передбаченого цією нормою.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, під час укладення додаткових угод від 01.06.2024 № 4, від 01.07.2024 № 5, від 31.07.2024 № 6, від 02.12.2024 № 8, від 30.12.2024 № 9 до договору, сторонами не дотримано вимог ст. 41 Закону № 922.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 88-90 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 922/433/22, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025 у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону№ 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Отже, згідно з пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;

- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Пункт 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII визначає правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII.

До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо застосування наведеної норми права.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважала, що зміна тлумачення цієї норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Аналогічні положення викладені у постанові Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 910/4865/24.

Колегія суддів враховує те, що додаткові угоди від 01.06.2024 № 4, від 01.07.2024 № 5, від 31.07.2024 № 6, від 02.12.2024 № 8, від 30.12.2024 № 9 до договору № 5 укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі», відтак місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання вказаних додаткових угод недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України

Щодо стягнення 63 579, 00 грн безпідставно сплачених коштів, колегія зазначає таке.

На виконання умов договору від 04.01.2024 № 5 постачальник поставив споживачу електричну енергію в кількості, яка зазначена в актах приймання-передачі електричної енергії, копії яких долучені до матеріалів справи.

Здійснивши перерахунок з врахуванням тарифу, який визначений у додатковій угоді № 3, у розмірі 5, 03486 грн за 1 кВт/год, місцевий господарський суд правомірно встановив що з місцевих бюджетів надмірно сплачено кошти у розмірі 63 579, 00 грн.

Щодо постанови Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 914/619/24 на яку посилається апелянт, то колегія суддів звертає увагу, що апелянтом здійснено лише вибіркове цитування положень, які було зазначено у вказаній постанові, з врахуванням того, що у вказаній постанові Верховний Суд чітко вказує: «Разом з тим така постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема до норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі № 916/747/24, від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 тощо).

Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.

Ураховуючи вищенаведене у своїй сукупності, колегія суддів відзначає, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (постанови № 1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України «Про публічні закупівлі», зокрема пунктом 2 п`ятої статті 41, оскільки:

1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;

2) її зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Схожих висновків щодо застосування постанови № 11778 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23.

Також колегія суддів зазначає, що ТзОВ «Національна енергетична група» дійшло хибного висновку про те, що законодавцем (відповідно до Особливостей) надано сторонам право на збільшення ціни договору у бік збільшення, без прив`язки до обмеження у 10 %, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 7 пункту 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10, 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13 цих особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах другому, третьому частини першої статті 41 Закону), 80, 86, 88, 89, 91 цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Колегія суддів зауважує, що сам по собі формульний порядок визначення ціни, передбачений договором, з посиланням на приписи підпункту 7 пункту 19 Особливостей, не означає, що сторони могли змінювати ціну електричної енергії без урахування обмежень, установлених Законом України "Про публічні закупівлі". Така формула лише визначає спосіб обчислення вартості електричної енергії залежно від відповідних ринкових показників і тарифів, однак не скасовує вимог пункту 2 частини 5 статті 41 цього Закону щодо допустимих меж зміни ціни за одиницю товару. Дані ринку "на добу наперед" та тарифи Регулятора могли бути підставою для коригування ціни, проте лише в межах, дозволених законом. Також підписання актів приймання-передачі та здійснення оплати за тарифами відповідно до умов додаткових угод, свідчать про споживання електричної енергії і проведення розрахунків, але не підтверджують законність зміни істотних умов договору.

Верховним Судом у постанові від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 наголошено на тому, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону «Про публічні закупівлі», а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

Отже, першочерговому застосуванню підлягають положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», які передбачають імперативне обмеження збільшення ціни товару в межах 10 % від передбаченої в Договорі ціни товару. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/1313/23, від 02.05.2025 у справі № 906/607/24.

Апеляційний суд відхиляє аргумент апелянта про необхідність застосування двосторонньої реституції з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

ТзОВ «Національна енергетична група» отримано спірні кошти на підставі додаткових угод, що визнані судом першої інстанції недійсними. Таким чином, правова підстава набуття коштів відпала, що тягне за собою повернення таких коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що на спірні правовідносини поширюються вимоги ст. 1212 ЦК України. Так, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (п. п. 71, 72, 82 постанови).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

У постанові від 26.09.2019 у справі № 520/4210/18 Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Колегією суддів не встановлено, що за результатом виконання зобов`язань за договором № 5, з урахуванням внесених додатковими угодами змін, споживачем отримано додаткове майно, тобто більший об`єм електричної енергії, ніж було обумовлено. Відтак у ТзОВ «Національна енергетична група» не виникає права на повернення будь-якого майна (двосторонньої реституції) або ж отримання відшкодування за нього. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 927/68/23.

Щодо представництва прокурора в суді, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У встановлених законом випадках до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч. 3 ст. 4 ГПК України). Передумовою участі органів та осіб в господарському процесі є набуття ними процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Частинами 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, про виявленні порушення перед подачею позовної заяви прокурором було повідомлено у встановленому порядку уповноважені на здійснення захисту порушеного інтересу органи –Теплицьку селищну раду та Соболівську сільську раду, за кошти яких здійснено фінансування закупівлі.

Щодо рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025, яким визнано неконституційними окремі положення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», на яке вказує апелянт, колегія суддів зазначає, що окремі приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027 року.

Також Конституційним Судом України вирішено, що рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону № 922-VIII (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 924/524/24).

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі № 918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі № 910/16372/21).

У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду, зазначив, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору публічної закупівлі з порушенням вимог Закону № 922-VIII призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, а також порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері, оскільки заподіяло прямої шкоди майновим інтересам держави у вигляді переплати бюджетних коштів.

З огляду на вищевказане, колегія суддів відхиляє аргументи апелянта та зазначає, що прокурор дотримався процедури встановленої для здійснення представництво інтересів держави в суді в особі Теплицької та Соболівської селищних рад.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що скаржник в апеляційній скарзі не навів інших доводів, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта про необхідність скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2026 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Судові витрати.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

постановив:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2026 у справі № 926/3166/25 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно зі ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23 липня 2026 року.

Головуючий суддя Манюк П.Т.

Суддя Прядко О.В.

Суддя Рим Т.Я.