Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №907/258/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Справа № 907/258/26

місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі

головуючий суддя:Рим Т. Я.,

судді:Манюк П. Т.,

Прядко О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу: Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги Холмківської сільської ради Ужгородського району",

на рішення:Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2026 (повний текст рішення складено 08.05.2026, суддя Худенко А. А.),

у справі:№ 907/258/26,

за позовом:Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (надалі – Сюртівська СР або Позивач),

до відповідача:Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги Холмківської сільської ради Ужгородського району" (надалі – КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги", Апелянт або Відповідач),

третя особа:Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області (надалі – Управління або Третя особа),

про:стягнення 1'952'128,87 грн заборгованості.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Куруц Андрій Андрійович,

відповідача:Петрецький Сергій Іванович,

третьої особи:Дан Євгенія Михайлівна.

I. Вступ

1. Цей спір виник у зв`язку з використанням комунального майна для надання медичної допомоги населенню Сюртівської територіальної громади та понесенням органом місцевого самоврядування витрат на його утримання (оплату комунальних послуг). Предметом розгляду є вимога про стягнення цих витрат з комунального некомерційного підприємства, яке користувалося відповідними приміщеннями на підставі договорів оренди та надавало медичні послуги на території Сюртівської територіальної громади. Особливість спору полягає в тому, що договори оренди комунального майна передбачали укладення окремих угод про відшкодування витрат, однак таких угод сторони не уклали.

II. ПРОЦЕДУРИ

Історія розгляду справи

2. Сюртівська СР звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" про стягнення 1'952'128,87 грн заборгованості.

3. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач не відшкодував Позивачу як балансоутримувачу витрати на утримання орендованого комунального майна та оплату комунальних послуг (упродовж 01.01.21-30.09.24) за договорами оренди № 16-22 від 03.02.2021 та договором оренди № 22-02/2023 від 22.02.2023 в розмірі 1'952'128,87 грн, який встановлений за результатами ревізії Управління.

4. Предметом позову є стягнення 1'952'128,87 гривень.

5. Підставою позову є неналежне виконання Відповідачем договірних зобов`язань з відшкодування витрат на утримання орендованого комунального майна та оплату комунальних послуг.

6. Рішенням від 07.05.2026 місцевий суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. Рішення мотивовано тим, що між сторонами існували договірні відносини оренди комунального майна, умовами яких (пунктами 5.6 договорів оренди № 16-22 від 03.02.2021 та пункт 5.9 договору № 22-02/2023 від 22.02.2023) на Відповідача покладено обов`язок відшкодовувати витрати на утримання орендованого майна та комунальні послуги. Суд дійшов висновку, що Відповідач не належить до сфери управління Сюртівської СР, а тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення підпункту "ґ" пункту 3 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України щодо фінансування комунальних закладів охорони здоров`я за рахунок бюджету територіальної громади.

7. Встановивши факт користування Відповідачем орендованими приміщеннями та комунальними послугами, а також факт оплати таких послуг Позивачем, суд визнав доведеними позовні вимоги та стягнув з Відповідача 1'952'128,87 грн витрат на утримання майна і комунальні послуги.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

8. Не погодившись із указаним рішенням, КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги " подало апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.

9. Ухвалою від 01.06.2026 Західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив справу до розгляду на 01.07.2026.

10. Учасники справи отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі 01.06.2026, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (том 2, а. с. 69-72).

11. Ухвалою від 01.07.2026 апеляційний суд відклав розгляд справи на 15.07.2026.

12. За результатами розгляду цієї справи апеляційний господарський суд ухвалив цю постанову, проголосивши її вступну та резолютивну частини.

III. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція Апелянта

13. При ухваленні оспорюваного рішення суд першої інстанції не з`ясував обставин, які мають істотне значення для вирішення спору,

14. Суд першої інстанції не врахував, що спір фактично стосується застосування бюджетного законодавства щодо фінансування витрат комунального закладу охорони здоров`я, а не виконання сторонами господарських зобов`язань. Відповідно до статті 89 Бюджетного кодексу України та статті 18 Основ законодавства України про охорону здоров`я витрати на утримання закладів охорони здоров`я, оплату комунальних послуг та енергоносіїв підлягають фінансуванню за рахунок місцевого бюджету. У зв`язку з цим договір оренди не може бути підставою для покладення таких витрат на орендаря, а тому спір має публічно-правовий характер та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

15. Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що позовні вимоги ґрунтуються переважно на акті ревізії Держаудитслужби та вимозі про усунення порушень, які самі по собі не є належними і достатніми доказами існування у Відповідача обов`язку відшкодовувати витрати балансоутримувача. При цьому Позивач не надав належних первинних документів і розрахунків, які б підтверджували склад, обсяг та розмір заявленої до стягнення заборгованості.

16. Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що у період з 01.01.2021 по 30.09.2024 Відповідач був неприбутковим комунальним закладом охорони здоров`я, засновником якого до 15.01.2023 була Ужгородська районна рада, а після цього – Холмківська сільська рада. При цьому витрати на оплату комунальних послуг закладів охорони здоров`я були передбачені бюджетним законодавством як видатки місцевих бюджетів, а між сторонами не було укладено окремого договору, який би визначав порядок та розмір їх відшкодування Відповідачем.

17. Суд першої інстанції помилково виходив з того, що сам факт наявності орендних договорів є достатньою підставою для стягнення з Відповідача витрат на комунальні послуги. Водночас суд залишив поза увагою, що пункт 5.6 договорів лише передбачав обов`язок сторін укласти окремий договір про відшкодування таких витрат, але такий договір у спірний період з 01.09.2021 по 30.09.2024 укладений не був. Відповідно, сторони не погодили перелік комунальних послуг, порядок їх розрахунку, розмір та строки оплати.

18. Суд першої інстанції не врахував вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 28.04.2021, відповідно до яких відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг здійснюється на підставі окремого договору між балансоутримувачем і орендарем. Оскільки такий договір між сторонами не укладався, а істотні умови щодо переліку послуг, порядку їх розрахунку та вартості не були погоджені, у Відповідача не виникло обов`язку з відшкодування спірних витрат.

Відзив Позивача

19. Апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а оскаржуване рішення – законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим воно не підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

20. Між сторонами було укладено сім договорів оренди комунального майна від 03.02.2021, а у 2023 році до них внесено зміни, якими замінено орендаря на КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги", якому передано всі права та обов`язки попереднього орендаря з 01.01.2021. Із семи договорів п`ять залишалися чинними, два були розірвані 22.02.2023. Пунктом 5.6 договорів оренди № 16– 22 від 03.02.2021 та пунктом 5.9 договору оренди № 22-02/2023 від 22.02.2023 передбачено обов`язок орендаря укласти договір про відшкодування вартості утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, а пунктами 9.1 цих договорів встановлено відповідальність сторін за невиконання договірних зобов`язань. Відповідач користувався орендованими приміщеннями та отримував комунальні послуги, факт чого ним не заперечувався, однак обов`язок щодо відшкодування понесених Позивачем витрат не виконав.

21. КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" є правонаступником КНП "Ужгородський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Ужгородської районної ради", тому після зміни засновника та заміни сторони в договорах оренди до нього перейшли всі права та обов`язки попереднього орендаря, у тому числі щодо відшкодування витрат за договорами оренди. При цьому жодне з цих підприємств не перебувало у власності чи під управлінням Сюртівської територіальної громади, а тому положення бюджетного законодавства щодо фінансування комунальних закладів охорони здоров`я за рахунок бюджету Сюртівської СР не підлягають застосуванню. Відносини сторін регулюються укладеними договорами оренди комунального майна, які передбачають обов`язок орендаря відшкодовувати витрати на утримання орендованого майна та комунальні послуги.

22. Розмір витрат на утримання орендованого Відповідачем майна, оплату комунальних послуг та енергоносіїв за період з 01.01.2021 по 30.09.2024 у сумі 1'952'128,87 грн підтверджується актом ревізії від 27.01.2025 №130720/02 та додатком № 35 до нього.

23. Акти приймання-передачі підтверджують лише повернення орендованого майна та відсутність претензій сторін щодо його стану на момент передачі. Водночас такі акти не містять положень про відсутність або припинення заборгованості за комунальні послуги та витрати на утримання майна, а тому не спростовують вимог про відшкодування витрат, понесених позивачем у період дії договорів оренди.

Відзив Третьої особи

24. Ревізією встановлено, що за рахунок коштів місцевого бюджету Сюртівська СР сплатила за орендовані приміщення комунальні послуги та витрати на утримання майна на загальну суму 2'128'502,06 грн, з яких Відповідач повинен сплатити 1'952'128,87 гривень. Зокрема, витрати становили: за 2021 рік – 467'701,15 грн, за 2022 рік – 484'383,32 грн, за 2023 рік – 707'026,35 грн, за 9 місяців 2024 року – 469'391,24 гривень. За даними бухгалтерського обліку та банківських виписок, протягом 2021-2024 років кошти на відшкодування комунальних послуг від відповідача на рахунки Сюртівської СР не надходили.

25. Акт ревізії від 27.01.2025 № 130720/02 складено в межах повноважень, визначених Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", а тому він є належним доказом та повинен оцінюватися разом з іншими доказами справи. При цьому предметом спору є не перевірка законності акта ревізії чи вимоги Держаудитслужби, а стягнення витрат на утримання орендованого майна та комунальні послуги.

26. Спір виник із Договорів оренди від 03.02.2021 та Договору оренди від 22.02.2023, а тому є господарським і підлягає розгляду господарським судом.

27. Посилання Апелянта на статтю 89 Бюджетного кодексу України є безпідставними, адже Відповідач не належить до територіальної громади Сюртівської СР, оскільки його засновником є Холмківська сільська рада, тому витрати на комунальні послуги мають відшкодовуватися відповідно до договорів оренди. Положення бюджетного законодавства не звільняють Відповідача від виконання договірних зобов`язань.

28. Апеляційна скарга не містить нових доказів, які б спростовували встановлені судом обставини, а фактично зводиться до незгоди з оцінкою доказів та висновками суду першої інстанції.

IV. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

29. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

30. Рішення від 07.05.2026 Господарського суду Закарпатської області у цій справі оскаржується Відповідачем в повному обсязі.

Передумови виникнення спору

31. Виникненню цього спору передували проведення ревізії Управлінням, встановлення суми витрат, заявлених до відшкодування Відповідачем, та скерування останньому відповідної вимоги.

32. Управління 27.05.2025 провело ревізію бюджету Сюртівської територіальної громади та окремих питань фінансово-господарської діяльності Сюртівської СР за період 01.01.2021-30.09.2024, за результатами якої складено Акт № 130720/02 (том 1, а. с. 72-86). Цим актом встановлено, що за досліджений період видатки Сюртівської СР на утримання орендованого майна становлять 2'128'502,06 грн, в тому числі орендованого Відповідачем майна – 1'952'128,87 гривень. Додатками до цього акту є Довідка про відшкодування коштів за комунальні послуги (том 1, а. с. 87) та розрахунок № 35 (том 1, а. с. 88-90).

33. У розрахунку № 35 наведено перелік орендарів, об`єктів нерухомого майна, їх адреси, площу орендованих приміщень, вартість утримання одного квадратного метра (2'126,086 грн), суми витрат, сплачених Сюртівською СР. Зокрема, у розрахунку визначено витрати Відповідача щодо будівель:

33.1. У с. Сюрте, вул. Ш. Петефі, 49 – 295'100,70 гривень.

33.2. У с. Паладь-Комарівці, вул. Яноша Бутлера, 9 – 157'530,68 гривень.

33.3. У с. Батфа, вул. Головна, 3 – 648'814,35 гривень.

33.4. У с. Галич, 100 – 37'228,52 гривень.

33.5. У с. Ратівці, вул. Ракоці, 43, вул. Добо, 1 – 499'699,77 гривень.

33.6. У с. Часлівці, вул. Сентмігалі, 33 – 130'540,50 гривень.

33.7. У с. Великі Геївці, вул. Головна,89 – 183'214,35 гривень.

34. Сюртівська СР зверталась до Відповідача з вимогою № 571/02-37 від 20.05.2025 (том 1, а. с. 66-68) про сплату 103'540,40 грн. У цьому листі зроблено помилку в сумі вимоги, про що свідчать надані в судовому засіданні пояснення та зміст самого листа.

35. Відповідач листом № 41/01-11 від 23.05.2026 (том 1, а. с. 69-71) повідомив, що не визнає обов`язку з відшкодування витрат на утримання орендованого майна та комунальні послуги, посилаючись на відсутність між сторонами окремого договору про таке відшкодування, невизначеність переліку та вартості послуг, а також на положення статті 18 Основ законодавства України про охорону здоров`я та підпункту "ґ" пункту 3 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких такі витрати, на його думку, повинні фінансуватися з місцевого бюджету. Крім того, Відповідач зазначив, що не отримував від Позивача розрахунків, рахунків чи інших документів, які б підтверджували розмір заявлених до відшкодування сум.

36. Установлені Управлінням порушення стали підставою для подання позову до суду.

Укладення договорів оренди

37. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

38. Між Сюртівською СР та Комунальним некомерційним підприємством "Ужгородський районний центр первинної медико санітарної допомоги Ужгородської районної ради" 03.02.2021 році укладено 7 договорів оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальної громади (надалі – Договори оренди від 03.02.2021), а саме:

38.1. № 16 (том 1, а. с. 14-18) на частину вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 84,34 м2, розміщеного за адресою: Ужгородський район, с. Великі Гешці, вул. Головна, 89, з метою розміщення фельдшарсько акушерського пункту.

38.2. № 17 (том 1, а. с. 21-25) на нежитлову будівлю загальною площею 47,3 м2, розміщена за адресою: Ужгородський район, с. Галоч, 100, з метою розміщення фельдшарсько-акушерського пункту.

38.3. № 18 (том 1, а. с. 27-31) на нежитлове приміщення загальною площею 250 м2, розміщеного за адресою: Ужгородський район, с. Батфа,15, з метою розміщення амбулаторії загальної практики -сімейної медицини.

38.4. № 19 (том 1, а. с. 34-38) на нежитлове приміщення загальною площею 122 м2, розміщеного за адресою: Ужгородський район, с. Паладь-Комарівці, вул. Кошута, 55 з метою розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини.

38.5. № 20 (том 1, а. с. 41-45) на нежитлове приміщення загальною площею 57,7 м2, розміщеного за адресою: Ужгородський район, с. Ратівці, вул. Ракоці, 43 з метою розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини.

38.6. № 21 (том 1, а. с. 47-51) на нежитлове приміщення загальною площею 216 м2, розміщеного за адресою: Ужгородський район, с. Сюрте, вул. Петефі, 49 з метою розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини.

38.7. № 22 (том 1, а. с. 54-58) на нежитлове приміщення загальною площею 217,85 м2, розміщеного за адресою: Ужгородський район, с. Часлівці, вул. Сентмігалі, 33 з метою розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини.

39. Згідно з пунктами 5.6 Договорів оренди від 03.02.2021 до обов`язків орендаря належить укласти договір з орендодавцем про відшкодування вартості утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, експлуатаційно-господарського обслуговування.

40. Відповідно до пунктів 9.1 Договорів оренди від 03.02.2021 за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

41. Правонаступником КНП "Ужгородський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Ужгородської районної ради" є КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги", засновником якого виступає Холмківська сільська рада, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (том 1, а. с. 100) та Рішенням ХХІ Холмківської сільської ради від 25.11.2022 № 1301/УШ-2022 (том 1, а. с. 145).

42. До Договорів оренди від 03.02.2021 внесено зміни договорами про зміну сторони від 22.02.2023: № 16-01/2023 (том 1, а. с. 19-20), № 17-01/2023 (том 1, а. с. 26), № 18-01/2023 (том 1, а. с. 32-33), № 19-01/2023 (том 1, а. с. 39-40), № 20-01/2023 (том 1, а. с. 46), № 21-01/2023 (том 1, а. с. 52-53) та № 22-01/2023 (том 1, а. с. 59-60).

43. Цими договорами орендаря – КНП "Ужгородський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Ужгородської районної ради", замінено на КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги".

44. Крім того, договорами були внесені зміни до предмета оренди, зокрема:

44.1. Договором № 16-01/2023 змінено площу об`єкта оренди згідно з договором № 16 на 74,54 м2.

44.2. Договором № 21-01/2023 змінено площу об`єкта оренди згідно з договором № 21 на 138,80 м2.

44.3. Договором № 22-01/2023 змінено площу об`єкта оренди згідно з договором № 22 на 209,05 м2.

44.4. Договором № 19-01/2023 змінено адресу об`єкта оренди згідно з договором № 19 на: с. Паладь-Комарівці, вул. Яноша Бутлера, 17.

45. Одночасно договорами № 17-01/2023 та № 20-01/2023 від 22.02.2023 сторони погодили розірвання договорів оренди № 17 та № 20, визначивши, що після їх припинення не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями за цими договорами.

46. В подальшому між Сюртівською СР та КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" було укладено ще один Договір оренди нерухомого майна № 22-02/2023 від 22.02.2023 (надалі – Договір оренди від 22.02.2023) (том 1, а. с. 61-65). Предметом цього договору є будівля амбулаторії загальної практики сімейної медицини загальною площею 213,10 м2, розміщеного за адресою: Ужгородський район, с. Ратівці, вул. Добо І, буд. 20, з метою розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини.

47. Відповідно до пункту 5.9 Договору оренди від 22.02.2023 до обов`язків орендаря належить здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю за умови наявності таких витрат в балансоутримувача.

48. Встановлені судом першої інстанції обставини щодо укладення договорів оренди від 03.02.2021 та від 22.02.2023 є правильні та сторонами не оспорюються.

49. Фактично спір між сторонами зводиться до питання чи виник у Відповідача обов`язок відшкодовувати витрати на утримання орендованого майна та комунальні послуги за відсутності окремих договорів про відшкодування таких витрат, укладення яких було передбачено пунктом 5.6 Договорів оренди від 03.02.2021 та пунктом 5.9 Договору оренди від 22.02.2023. Також суд апеляційної інстанції має надати оцінку доводам Апелянта щодо поширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів.

Щодо підсудності спору

50. Судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства – цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

51. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц.

52. Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

53. Як убачається з матеріалів справи, заявлені позовні вимоги обґрунтовано невиконанням Відповідачем, на думку Позивача, обов`язку з відшкодування витрат, пов`язаних з користуванням майном, переданим в оренду на підставі договорів оренди від 03.02.2021 та 22.02.2023. Таким чином, спір виник із зобов`язальних правовідносин між юридичними особами та стосується виконання цивільно-правових зобов`язань.

54. Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовим є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

55. Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що спір набуває публічно-правового характеру лише у разі, коли одна зі сторін реалізує владні управлінські повноваження щодо іншої сторони, тобто коли хоча б один учасник спору має законодавчо визначене право здійснювати примусовий вплив, видавати приписи або встановлювати обов`язкові до виконання вимоги (постанови ВП ВС від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а, від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18).

56. У спірних правовідносинах Позивач звернувся до суду не як суб`єкт владних повноважень та не у зв`язку зі здійсненням владних управлінських функцій, а як сторона договору. Відповідно предметом судового розгляду є наявність або відсутність у Відповідача майнового обов`язку перед Позивачем.

57. Посилання Апелянта на статтю 89 Бюджетного кодексу України та статтю 18 Основ законодавства України про охорону здоров`я також не свідчать про публічно-правовий характер цього спору. Зазначені норми регулюють питання фінансового забезпечення закладів охорони здоров`я та визначають видатки, що здійснюються з бюджетів територіальних громад. Водночас наведені норми не регулюють орендні правовідносини та не визначають підстав виникнення, зміни чи припинення цивільних або господарських зобов`язань між балансоутримувачем майна та його орендарем. Тому навіть у разі, якщо певні видатки були профінансовані з місцевого бюджету, це саме по собі не виключає можливості виникнення між сторонами договірних правовідносин щодо їх відшкодування.

58. Отже, безпідставними є доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції правил предметної юрисдикції (див. пункт 14 цієї постанови).

Щодо суті

59. Відповідно до частини 6 статті 14 Основ законодавства України про охорону здоров`я … органи місцевого самоврядування реалізують державну політику у сфері охорони здоров`я в межах своїх повноважень, передбачених законодавством.

60. Статтею 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють розвитку закладів охорони здоров`я усіх форм власності.

61. Згідно зі статтею 32 Закону України "Про місцеве самоврядування" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад належить … забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності … медичного обслуговування на відповідній території.

62. Отже, на Сюртівську СР як орган місцевого самоврядування покладено обов`язок забезпечити доступність медичного обслуговування жителям відповідної територіальної громади.

63. Матеріали справи свідчать, що первинна медична допомога жителям Сюртівської територіальної громади надавалася Відповідачем у приміщеннях, які належать до комунальної власності Позивача. Надання цих приміщень у користування та їх утримання було одним зі способів забезпечення доступності відповідних медичних послуг.

64. Водночас наявність у Позивача повноважень у сфері охорони здоров`я сама по собі не визначає, за рахунок якого місцевого бюджету мали фінансуватися відповідні витрати, та не вирішує питання про їх розподіл між Позивачем, Відповідачем і засновником Відповідача.

65. У період, за який заявлено вимоги, Відповідач не належав Сюртівській територіальній громаді: з 01.01.2021 до 15.01.2023 його засновником була Ужгородська районна рада, а з 15.01.2023 до 30.09.2024 – Холмківська сільська рада.

66. Обґрунтовуючи те, що такі витрати мала нести саме Сюртівська територіальна громада, Відповідач посилається на статтю 89 Бюджетного кодексу України (у відповідних редакціях).

67. До 01.01.2023 підпунктом "г" пункту 3 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України було передбачено, що до видатків, які здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну медичну допомогу, місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну медичну допомогу, та місцеві програми надання населенню медичних послуг з первинної медичної допомоги.

68. Ця норма визначала, які витрати можуть здійснюватися з місцевих бюджетів, однак не встановлювала заборони фінансувати (здійснювати видатки) комунальні послуги та енергоносії комунальних закладів охорони здоров`я, які належать іншим територіальним громадам. Тому до 01.01.2023 Сюртівська СР могла фінансувати утримання майна, яке використовувалося комунальним закладом охорони здоров`я, що надавав медичну допомогу жителям громади. Зазначене є підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення коштів, сплачених упродовж 01.01.21-31.12.22.

69. З 01.01.2023 підпунктом "ґ" пункту 3 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України встановлено, що до видатків, які здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення.

70. Отже, після внесення відповідних змін законодавець прямо пов`язав можливість фінансування витрат на оплату комунальних послуг закладу охорони здоров`я з його належністю відповідній територіальній громаді. Оскільки Відповідач Сюртівській територіальній громаді не належав, у Позивача не виникав передбачений статтею 89 Бюджетного кодексу України обов`язок фінансувати такі витрати.

71. Якщо такий заклад надавав послуги жителям Сюртівської територіальної громади, відповідні видатки могли фінансуватися, наприклад, за правилами статті 93 Бюджетного кодексу України. Згідно з цією статтею місцева рада може передати кошти на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету, у тому числі якщо на території територіальної громади недостатньо бюджетних установ, інших суб`єктів господарювання комунальної власності, які забезпечують надання публічних послуг, визначених пунктом 2 частини першої статті 86 цього Кодексу. Передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною зі сторін, і укладання договору.

72. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про місцеве самоврядування" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

73. Отже, оскільки Відповідач не належав Сюртівській територіальній громаді, відносини між ним і Позивачем щодо користування комунальним майном та оплати пов`язаних з цим витрат мали визначатися укладеними між ними договорами або рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування.

74. Проте Сюртівська та Холмківська сільські ради не ухвалювали відповідних рішень (щодо міжбюджетних трансфертів) та не уклали відповідних договорів на виконання таких рішень.

75. Іншим способом врегулювання відшкодування витрат на оплату органом місцевого самоврядування комунальних послуг є договірний. В такому разі зацікавлені сторони на основі взаємної згоди могли би врегулювати свої відносини на договірній основі, визначивши порядок фінансування та відшкодування витрат, можливого розподілу таких витрат, строки виконання відповідних зобов`язань, а також інші істотні умови. Як установлено судом, окремих договорів Сюртівська СР та КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" не укладали.

76. Звертаючись із цим позовом, Позивач як на підставу заявлених вимог посилається на те, що обов`язок Відповідача відшкодовувати витрати на утримання орендованого майна та оплату комунальних послуг виник з укладених між сторонами договорів оренди.

Щодо виникнення у Відповідача договірного обов`язку з відшкодування витрат

77. Вирішальним для оцінки заявлених вимог у цій частині є те, чи передбачають укладені між сторонами договори оренди виникнення у Відповідача обов`язку з відшкодування спірних витрат. З огляду на це колегія суддів проаналізує зміст укладених між сторонами договорів та нормативних актів, що регулюють порядок визначення орендної плати і відшкодування витрат на утримання орендованого майна та оплату комунальних послуг.

78. Майно, яке є предметом договорів оренди, знаходиться у спільній власності територіальної громади Сюртівської СР (пункти 1.1 договорів).

79. Порядок визначення орендної плати та відшкодування витрат, пов`язаних з користуванням комунальним майном, регулюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та прийнятими на його виконання нормативними актами.

80. Згідно з абзацами 2 та 3 частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування – щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

81. Сюртівська СР порядок визначення розміру орендної плати визначила. Зокрема, на 2 сесії 8 скликання 3 засідання прийняла рішення № 165 - 02/2021 від 01.06.2021 "Про впорядкування відносин оренди комунального майна" (том 1, а. с. 212). Додатком № 1 до цього рішення є Методика розрахунку орендної плати за майно комунальної власності Сюртівської СР та пропорції її розподілу (том 1, а. с. 210-211). Методика передбачає такі положення щодо витрат балансоутримувача:

81.1. До плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов`язуються надавати орендарю комунальне підприємство, заклад, установа, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно (пункт 3).

81.2. Витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині – пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі (пункт 8).

82. Отже, Методика розрахунку орендної плати за майно комунальної власності Сюртівської СР виключає зі структури орендної плати витрати на утримання майна та встановлює загальний принцип розподілу таких витрат між кількома орендарями.

83. Пунктами 3.1 договорів оренди сторони погодили, що розмір річної орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630… Ця методика передбачає такі умови відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна:

83.1. До плати за оренду іншого окремого індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладеного договору зобов`язується надавати орендарю балансоутримувач (пункт 4).

83.2. Відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю здійснюється відповідно до договору, укладеного між балансоутримувачем та орендарем, примірна форма якого затверджується Фондом державного майна (пункт 5).

84. Отже, цей акт також передбачає, що витрати на утримання орендованого майна та комунальні послуги не включаються до складу орендної плати, а їх відшкодування здійснюється на підставі окремого договору між балансоутримувачем та орендарем.

85. Незважаючи на передбачений пунктами 5.6 договорів оренди від 03.02.2021 та пунктом 5.9 договору оренди від 22.02.2023 обов`язок укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг (див. пункти 39 та 47 цієї постанови), такий договір між сторонами укладений не був. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Позивач звертався до Відповідача з пропозицією укласти відповідний договір або вчиняв дії (в тому числі звернення до суду), спрямовані на його укладення. Більше того, як обґрунтовано зазначав Відповідач, договори оренди від 03.02.2021 містять лише умову щодо необхідності укладення в майбутньому окремого договору про відшкодування витрат балансоутримувача, однак самі по собі не встановлюють безпосереднього та визначеного обов`язку орендаря відшкодовувати такі витрати без укладення відповідного договору. При цьому і в нормативно-правових актах відсутня будь-яка норма, яка встановлює безумовний обов`язок орендаря здійснювати відшкодування за відсутності договору.

86. Пункт 5.9 Договору оренди від 22.02.2023 сформульовано дещо ширше, ніж пункт 5.6 Договорів оренди від 03.02.2021, адже передбачає обов`язок орендаря здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна (див. пункт 47 цієї постанови). Водночас наведений пункт договору не визначає ані переліку послуг, ані порядку їх розрахунку, ані строків оплати. Навпаки, зазначена умова передбачає необхідність укладення окремого договору про відшкодування таких витрат.

87. За відсутності укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, у Відповідача не виник грошовий обов`язок зі сплати таких витрат (в межах договірного зобов`язання), а тому місцевий господарський суд не мав правових підстав для їх стягнення.

Щодо доведеності розміру заявлених до стягнення витрат

88. Позивач просить стягнути з Відповідача 1'952'128,87 грн, посилаючись лише на акт ревізії Управління та додаток № 35 до нього, в якому наведено розрахунок цієї суми.

89. У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19 викладено висновок про те, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

90. У контексті зазначеного об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 915/222/24 конкретизувала, що акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України. Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених статтею 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі. Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається (частина перша статті 74 ГПК України).

91. Отже, хоч акт ревізії є належним доказом у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, він сам по собі не підтверджує ані виникнення між сторонами грошового зобов`язання, ані правильності визначення його розміру.

92. Колегія суддів вважає, що поданий Позивачем розрахунок не підтверджений допустимими доказами.

93. Так, матеріалами справи встановлено, що 22.02.2023 сторони припинили дію договорів оренди № 17 та № 20, предметом яких були нежитлова будівля за адресою: с. Галоч, 100 та нежитлове приміщення за адресою: с. Ратівці, вул. Ракоці, 43 (див. пункт 45 цієї постанови), погодивши, що після їх припинення не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками за цими договорами. Незважаючи на це, додаток № 35 до акта ревізії містить нарахування щодо об`єкта в с. Галоч за 2023 та 2024 роки, зокрема за природний газ (885,63 грн), розподіл природного газу (1'611,30 грн та 749,83 грн) і вивезення твердих побутових відходів (2'009,05 грн та 1'556,86 грн). Водночас цей розрахунок не містить відомостей про період, за який здійснено відповідні нарахування у 2023 році, що не дає можливості встановити, чи стосуються вони часу дії договору оренди, чи вже періоду після його припинення, тоді як нарахування за 2024 рік взагалі здійснені після припинення договірних відносин між сторонами.

94. Аналогічно щодо пункту в с. Ратівці додаток № 35 містить нарахування за постачання та розподіл електричної енергії, а також за вивезення твердих побутових відходів за 2023-2024 роки, однак не містить адреси об`єкта, щодо якого такі витрати понесені. Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що у с. Ратівці існували два різні об`єкти оренди: за адресою вул. Ракоці, 43, договір оренди щодо якого припинено 22.02.2023, та за адресою вул. Добо, 20, щодо якого між сторонами виникли нові орендні правовідносини. За відсутності у розрахунку ідентифікації об`єкта суд позбавлений можливості встановити (перевірити), за яким саме договором сформовано відповідні нарахування та чи не включено до них витрати за договором, який на той час уже був припинений.

95. Відповідно до частини 1 статті 74 та частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України саме Позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування. Оскільки поданий Позивачем розрахунок не дає можливості перевірити належність заявлених до стягнення витрат до конкретного об`єкта оренди, відповідного договору та періоду користування майном, він не може бути визнаний належним і достатнім доказом розміру заявлених позовних вимог.

96. Важливо підкреслити, що Відповідач упродовж розгляду справи звертав увагу на відсутність первинних документів, які б дали йому змогу перевірити правильність проведених розрахунків та визначення витрат на утримання орендованого майна.

97. Відповідно до частин 1 та 3 статті 13 господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

98. Частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

99. Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

100. Отже, саме на Позивача покладався обов`язок довести належними, допустимими та достатніми доказами як наявність у Відповідача обов`язку відшкодувати заявлені витрати, так і правильність визначення їх розміру.

101. Усупереч наведеним вимогам процесуального закону місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог, зазначивши, що акт ревізії оцінено ним у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи. Проте в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд не навів, які саме докази підтверджують виникнення у Відповідача грошового зобов`язання зі сплати 1'952'128,87 грн, не зазначив їх змісту та не навів мотивів, з яких визнав їх належними, допустимими і достатніми для підтвердження заявлених позовних вимог.

102. Тому колегія суддів погоджується з аргументами Відповідача про недоведеність розміру заявлених до стягнення сум.

V. ВИСНОВКИ

103. Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

104. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2026 у справі № 907/258/26 ухвалено за недоведеності обставин, які мають значення для справи та які суд першої інстанції помилково визнав установленими (визначення сум оплат), а також за неправильного застосування норм матеріального права (статті 89 Бюджетного кодексу України у відповідних редакціях). Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

VI. СУДОВІ ВИТРАТИ

Розподіл витрат на оплату судового збору

105. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

106. Оскільки апеляційний суд скасовує рішення місцевого суду витрати на оплату судового збору покладаються на Позивача на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги Холмківської сільської ради Ужгородського району" задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2026 у справі № 907/258/26 та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

3. Стягнути з Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (адреса: 89432, Ужгородський район, Закарпатська область, село Сюрте, вулиця Ракоці, будинок 2; ідентифікаційний код 04350211) на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги Холмківської сільської ради Ужгородського району" (адреса: 89424, Ужгородський район, Закарпатська область, село Розівка, вулиця Концівська, будинок 30а; ідентифікаційний код 38466531) 35'138,31 грн відшкодування витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 24.07.2026.

Головуючий суддяРим Т. Я.

СуддіМанюк П. Т.

Прядко О. В.