Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №953/4131/26 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Дата: 22 липня 2026 р.

Справа: №953/4131/26

Суддя: Мальований Ю. М.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 953/4131/26

Номер провадження 22-ц/818/4064/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Візіра О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова Колесник С.А. від 09 квітня 2026 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 953/4131/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» про стягнення суми забезпечувального гарантійного внеску за попереднім договором та 3 % річних,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» про стягнення суми забезпечувального гарантійного внеску за попереднім договором та 3 % річних, в якому просив стягнути з відповідача суму забезпечувального гарантійного внеску за попереднім договором від 09 грудня 2021 року у розмірі 4 598 527,50 грн, 3% річних у розмірі 557 870,70 грн, а всього 5 156 398,20 грн, вирішити питання щодо судових витрат.

03 квітня 2026 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що підставою його звернення до суду послугувало порушення його прав як сторони попереднього договору, укладеного ним 09 грудня 2021 року з ТОВ «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС». Згідно вказаного договору сторони зобов`язалися укласти основний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №11-Б, проєктною площею 128,32 кв м, та земельної ділянки, на якій розташоване це майно, по АДРЕСА_1 , протягом десяти банківських днів з моменту отримання відповідачем свідоцтва про право власності на Об`єкт, але не пізніше ніж 15 березня 2022 року.

До підписання попереднього договору ним сплачено забезпечувальний гарантійний внесок у розмірі 2 857 753,50 грн, що згідно курсу НБУ еквівалентно 105 000,00 доларів США.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов попереднього договору та неповерненням у добровільному порядку суми забезпечувального гарантійного внеску він змушений звернутися до суду з позовом у цій справі.

Враховуючи значний розмір суми забезпечувального гарантійного внеску та тривале невиконання відповідачем зобов`язань щодо його повернення, цілком ймовірним є вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження належного йому майна з метою ухилення від виконання можливого судового рішення.

Крім того, згідно з відомостями, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а також у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та аналітичних даних розділу «Фінанси» системи «YOUCONTROL» щодо ТОВ «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС», наявне публічне обтяження майна відповідача у формі податкової застави, а також відомості про обтяження Державною податковою службою України об`єктів будівництва за актами опису майна, на яке поширюється право податкової застави, а саме: незавершене будівництво.

Одночасно, згідно з аналітичними фінансовими показниками відповідача має місце суттєве зростання поточних зобов`язань та забезпечень, а також декларування збиткової діяльності. Сукупність наведених обставин свідчить про критичний фінансовий стан відповідача та об`єктивно підтверджує наявність високого ризику ініціювання процедури банкрутства або вчинення дій, спрямованих на відчуження, виведення чи приховування активів, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення.

Окремим підтвердженням наявності реального ризику невиконання майбутнього рішення суду є обставина, що колишні засновники (бенефіціари) відповідача створили юридичну особу з аналогічною назвою та ідентичним видом господарської діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЕКО» (код ЄДРПОУ 41170909), яке на даний час перебуває в процедурі банкрутства та має значну кредиторську заборгованість, що виникла за подібних обставин, як у цій справі.

Вказані обставини, зокрема схожість назви, виду діяльності, а також ідентичний склад керівництва, свідчать про існування високого ризику застосування відповідачем схеми ухилення від виконання грошових зобов`язань шляхом переведення активів на новостворені або афілійовані юридичні особи з подальшим доведенням попередніх суб`єктів господарювання до неплатоспроможності.

З огляду на викладене, існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може вчинити аналогічні дії й у межах даного спору, що створює реальну загрозу невиконання або істотного ускладнення виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ТОВ «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС», а саме:

- на об`єкт незавершеного будівництва, багатофункціональну будівлю літ. «Л» (у складі багатофункціонального комплексу) готовністю 97 %, по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2696393963101;

- на об`єкт незавершеного будівництва, торгівельну будівлю літ. «К» (у складі багатофункціонального комплексу) готовністю 97 %, по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2696389863101;

- на об`єкт незавершеного будівництва, торгівельну будівлю літ. «Ж» (у складі багатофункціонального комплексу) готовністю 97 %, по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2696379163101;

- на об`єкт незавершеного будівництва, торгівельну будівлю літ. «Н» (у складі багатофункціонального комплексу) готовністю 97 %, по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2696344463101;

- на об`єкт незавершеного будівництва, торгівельну будівлю літ. «З» (у складі багатофункціонального комплексу) готовністю 97 %, по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2696311563101;

- на земельну ділянку площею 0,0245 га, кадастровий номер 6310136600:09:016:0216, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2934942063101;

- на земельну ділянку площею 0,3008 га, кадастровий номер 6310136600:09:016:0214, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2934924963101;

- на земельну ділянку площею 0,1641 га, кадастровий номер 6310136600:09:016:0213, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2934915063101;

- на земельну ділянку площею 0,0695 га, кадастровий номер 6310136600:09:016:0212, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2934906663101;

- на земельну ділянку площею 0,1966 га, кадастровий номер 6310136600:09:016:0211, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2934891363101.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що заявник не зазначив вартість майна, яке він просить арештувати, а також не навів реальні обставини, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. Зокрема, не підтверджено відсутність у відповідача коштів чи іншого майна. Крім того, з поданих заявником матеріалів не вбачається, що відповідачем або іншими особами здійснюються реальні дії, спрямовані на майбутнє ухилення від виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

На вказане судове рішення 27 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шатов С.О., до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у заяві про забезпечення позову він зазначив та підтвердив належними доказами обставини, які свідчать про наявність реального ризику невиконання або істотного ускладнення виконання майбутнього судового рішення. Зокрема, матеріали справи містять відомості про наявність публічного обтяження майна відповідача у вигляді податкової застави, суттєве погіршення фінансового стану відповідача, зростання його зобов`язань та здійснення збиткової діяльності. Крім того, встановлено існування пов`язаного суб`єкта господарювання з аналогічною назвою та ідентичним видом діяльності, який функціонував за аналогічною моделлю та був доведений до стану неплатоспроможності (банкрутства), що свідчить про існування ризику застосування аналогічних схем щодо виведення активів або ухилення від виконання грошових зобов`язань. Сукупність наведених обставин об`єктивно свідчить про наявність не гіпотетичного, а реального ризику утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову. У спорах майнового характеру достатнім є встановлення обґрунтованого ризику зменшення або вибуття активів відповідача, а не доведення факту такого вибуття. Чинне законодавство не містить вимоги щодо обов`язкового визначення вартості майна у заяві про забезпечення позову. Визначення ринкової вартості майна об`єктивно є неможливим без проведення відповідної оцінки, на ініціювання якої позивач не має правових підстав. Заявлений захід забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами, має тимчасовий характер, не передбачає вилучення майна та не обмежує право відповідача користуватися ним, а спрямований виключно на збереження існуючого майнового стану відповідача до вирішення спору по суті.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду стоорни-учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 23 липня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 отримано в електронному кабінеті 20 травня 2026 року (а.с. 98, т. 1);

Адвокатом Шатовим Сергієм Олексійовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано в електронному кабінеті 20 травня 2026 року (а.с. 97, т. 1);

Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» – повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 100–101, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 99, т. 1).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися майном, що належить відповідачу, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У постанові від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) Верховний Суд виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного суду від 08 жовтня 2024 року в cправі № 5026/1357/2012 (925/229/24), від 09 червня 2021 року в справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/16866/20, від 13 жовтня 2020 року в справі № 917/273/20, від 14 серпня 2018 року в справі № 916/10/18.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, у провадженні суду першої інстанції перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» про стягнення суми забезпечувального гарантійного внеску за попереднім договором від 09 грудня 2021 року у розмірі 4 598 527,50 грн та 3 % річних у розмірі 557 870,70 грн, а всього 5 156 398,20 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилався на те, що між ним та відповідачем існує спір щодо повернення йому коштів, сплачених за попереднім договором від 09 грудня 2021 року. При цьому, є обставини, які свідчать про наявність реального ризику невиконання або істотного ускладнення виконання майбутнього судового рішення, а саме: публічне обтяження майна відповідача у вигляді податкової застави; зниження його фінансових показників. Крім того, колишні засновники (бенефіціари) відповідача створили ще одну юридичну особу ТОВ «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЕКО», яке було доведене до стану неплатоспроможності (банкрутства) через невиконання зобов`язань за аналогічними гарантійними листами.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 31 березня 2026 року № 470658094 вбачається, що відповідачу належить відповідне нерухоме майно, вказане позивачем у заяві про забезпечення позову (а.с. 46-54).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що доводи заяви про забезпечення позову ґрунтуються на припущеннях, та позивач не надав жодних належних доказів, які б вказували, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання можливого рішення суду.

З такими висновками суду колегія суддів не погоджується, оскільки можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у cправі № 905/448/22.

Відповідач не спростував факт існування вірогідності того, що він може вільно та на власний розсуд здійснювати правомочності володіння та розпоряджання своїм майном, що не лише ускладнить, але й зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі.

Перевіривши доводи позивача, установивши, що між сторонами дійсно існує спір щодо стягнення коштів у значному розмірі, врахувавши, що відсутність обтяження майна відповідача може вплинути на реальну можливість виконання рішення суду, колегія суддів вважає, що наявні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу земельні ділянки і об`єкти незавершеного будівництва.

Метою забезпечення позову у даному разі є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача щодо відчуження належного йому майна, за рахунок якого може бути виконане рішення суду, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь.

За обставинами цієї справи вказаний захід забезпечення позову, що спрямований на збереження активів відповідача до завершення розгляду справи, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Відповідачем не надано суду доказів того, що сукупна вартість майна, на яке позивач просить накласти арешт, перевищує розмір заявлених позовних вимог, а ненадання позивачем даних про вартість майна, яке йому не належить, не може бути підставою для відмови у вжитті заходів забезпечення позову. При цьому, колегія суддів бере до уваги, що ціна позову у даній справі (5 156 398,20 грн) перевищує розмір статутного капіталу відповідача (4 433 000,00 грн).

Вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не створює перешкоди та обмеження можливостей відповідача як власника майна користуватися цим майном і не призведе до невідворотних наслідків.

До того ж, слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

У разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з вимогами про скасування заходів забезпечення позову відповідно до статті 158 ЦПК України. Також статтею 159 ЦПК України передбачено право на звернення з позовом про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до вимог статті 376 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 953/4131/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» про стягнення суми забезпечувального гарантійного внеску за попереднім договором та 3 % річних – задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС», а саме:

Стягувач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧЕ ШТІЛЬ ЛЮКС» (адреса: пр. Науки, буд. 38, м. Харків, код ЄДРПОУ 41237030).

Строк пред`явлення постанови до виконання - три роки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23 липня 2026 року

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина

Оригінал: reyestr.court.gov.ua