Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №638/22079/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 липня 2026 року

м. Харків

справа № 638/22079/25

провадження № 22-ц/818/4213/26

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2026 року, постановлене суддею Тимченком А.М.

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3185852016 у розмірі 41658,62 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс» просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зауважує, що в підписаній відповідачем заяві сторони погодили всі істотні умови, в тому числі і відсотки. Кредитор свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши на платіжну картку відповідача грошову суму. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав внаслідок чого утворилась заборгованість.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, не надав суду належних та допустимих доказів виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором № 3185852016 від 25.01.2022, не скористався своїм правом заявити клопотання про витребування доказів, які стосуються предмету доказування, в порядку ст. 84 ЦПК України.

Такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 січня 2022 року ТОВ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 3185852016, відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредити та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

У п. 1.2. Договору визначені умови надання кредиту:

тип кредиту – кредит на будь-які цілі; сума кредиту – 29053 грн; строк, на який надається кредит – 60 міс.; порядок надання – безготівковим шляхом; процентна ставка – фіксована, розмірі – 7,00% від суми кредиту при наданні кредиту, щомісячні проценти – 2,70% від суми кредиту, річні проценти – 0,01 % від суми кредиту.

У п. 1.3. Договору сторони погодили графік платежів для погашення заборгованості.

З аналогічними умовами кредитування ОСОБА_1 ознайомилася, підписавши Паспорт споживчого кредиту.

Договір, Заява-анкета на отримання послуг в ТОВ «ФК «ЦФР» та Паспорт кредиту укладені в простій письмовій формі та підписані ОСОБА_1 25.01.2022.

Згідно з Повідомленням про відступлення прав вимоги, підписаним ОСОБА_1 25.01.2022, права вимоги за договором будуть відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі Договору відступлення № ТАСЦФ-10-2016 від 07.10.2016.

Відповідно до Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021, Реєстру Прав Вимоги від 26.01.2022 до Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3185852016 від 25.01.2022 від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «ТАСКОМБАНК».

Згідно з Договором факторингу № НІ/11/25-Ф від 02.12.2024, Актом прийому-передачі Реєстру Прав Вимоги від 02.11.2024 за Договором факторингу № НІ/11/25-Ф від 02.12.2024, платіжною інструкцією № 5738 від 02.12.2024 на суму 3017203,93 грн, Витягом з додатку до Договору факторингу № НІ/11/25-Ф від 02.12.2024, АТ «ТАСКОМБАНК» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» прийняло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3185852016 від 25.01.2022 на суму заборгованості у розмірі 41658,62 грн, з яких: 29053,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 3,38 грн – заборгованість за відсотками, 13102,24 грн – заборгованість за комісіями.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3185852016 від 25.01.2022 станом на 02.11.2024 складає 41658,62 грн, з яких: 29053,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 3,38 грн – заборгованість за відсотками, 13102,24 грн – заборгованість за комісіями.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст.11 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання.

Згідно зі ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як убачається зі змісту кредитного договору ТОВ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та ОСОБА_1 погодили надання кредитних коштів у сумі 29053,00 грн шляхом переказу протягом3 днів на вказаний рахунок.

Натомість, належних та допустимих доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки та отримання нею грошей, матеріали справи не містять. При цьому, позивач не скористався своїм правом на витребування доказів і не заявляв клопотань про витребування з банківських установ відомостей щодо перерахування суми кредиту на рахунки, відкриті рахунку, та чи видавалась на ім`я відповідача відповідна картка.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові про стягнення заборгованості у зв`язку із недоведенням позовних вимог відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс» залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина