Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №629/998/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 липня 2026 року

м. Харків

справа №629/998/25

провадження № 22-ц/818/1564/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор КП “Постачальник послуг” Солоницівської селищної ради Харківської області Богославець Сергій Володимирович, ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_4 , про визнання недійсною додаткової угоди та скасування рішення про державну реєстрацію додаткової угоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та за позовом третьої особи за первісним позовом, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Кузя Олександра Миколайовича, представника ОСОБА_2 - адвоката Ільченко Ірини Валентинівни та представника ОСОБА_4 адвоката Свистуна Андрія Володимировича на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 жовтня 2025 року, постановленого під головуванням судді Каращука Т.О., -

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор КП “Постачальник послуг” Солоницівської селищної ради Харківської області Богославець Сергій Володимирович, ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_4 , про визнання недійсною додаткової угоди та скасування рішення про державну реєстрацію додаткової угоди.

У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, а саме договору оренди земельної ділянки площею 5,2075 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6323955700:01:000:0218, укладеного 24.02.2017 року між ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, виданої приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В. 15 лютого 2017 року, зареєстрованої в реєстрі за № 240, від імені ОСОБА_2 , та ФОП ОСОБА_1 .

Також у квітні 2025 року ОСОБА_4 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 жовтня 2025 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор КП “Постачальник послуг” Солоницівської селищної ради Харківської області Богославець Сергій Володимирович, ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_4 , про визнання недійсною додаткової угоди та скасування рішення про державну реєстрацію додаткової угоди-відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним -відмовлено.

В задоволенні позову третьої особи за первісним позовом, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки – відмовлено.

Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кузь Олександр Миколайович просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині не задоволених первісних позовних вимог та ухвалити в цій части ні нове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду в частині незадоволення первісних позовних вимог ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що судом першої інстанції неодноразово витребувався оригінал оспорюваної додаткової угоди від 12.09.2018 року про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеної між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою проведення судової почеркознавчої експертизи, Разом з тим жодних поважних чи об`єктивних причин, які б перешкоджали відповідачці надати оригінал оспорюваної додаткової угоди повідомлено не було. Ухилення відповідачки від надання доказу призвело до неможливості проведення експертизи, спрямованої на встановлення факту виконання підпису ФОП Бортником на додатковій угоді від 12.09.2018 року. Вважає, що без дослідження оригіналу документа проведення експертизи є неможливим. Висновки суду першої інстанції повністю виключають можливість визнання додаткової угоди недійсною та скасування державної реєстирації права оренди, оскільки акцентують увагу на неукладеності угоди як на первинній підставі для захисту прав позивача. Суд першої інстанції встановивши фактично відсутність додаткової угоди від 12.09.2018 року, дійшов протилежного висновку про відмову у позові, не застосувавши правові наслідки неукладеного правочину та не надавши належної оцінки незаконності державної реєстрації припинення права оренди.

Представник ОСОБА_2 адвокат Ільченко Ірина Валентинівна в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині не задоволених зустрічних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду в частині незадоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що ОСОБА_1 видаючи в порядку передоручення довіреність на ім`я ОСОБА_5 , діяв на підставі довіреності, виданої ОСОБА_2 , при цьому не повідомив про це довірителя, та фактично мав на меті набути прав орендаря на спірну земельну ділянку, а тому переслідував особисту мету, діяв не в інтересах довірителя , чим порушив права позивачки за зустрічним позовом. ОСОБА_5 були відомі наміри первинного представника щодо набуття права користування в такий спосіб майном, а тому укладаючи від імені ОСОБА_2 договір оренди землі від 24.02.2017 року, ОСОБА_5 діяв не в інтересах особи, яку представляє, а в інтересах ОСОБА_1 . При цьому кошти у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою позивачка не отримувала. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання спірного правочину недійсним.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 адвокат Свистун Андрій Володимирович просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов третьої особи задовольнити в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду в частині незадоволення позовних вимог ОСОБА_4 не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що 12 квітня 2024 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Степанчук О.Ю., він придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку 6323955700:01:000:0218, номер відомостей про речове право 54551656. Просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки 6323955700:01:000:0218 від 24.02.2017 року, оскільки цей договір порушує його права, як власника земельної ділянки. Зазначає, що в порядку передоручення нової довіреності ОСОБА_1 вступивши в зловмисну домовленість із ОСОБА_5 , діючи виключно у власних інтересах, поза волею довірителя уклав договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та ФОП Бортником, не повідомивши про це ОСОБА_2 та не сплачуючи їй орендну плату.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання договору оренди недійсним у зв”язку з недоведеністю, а відповідно і для задоволення зустрічного позову та позову третьої особи.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 5,2075 га, кадастровий номер 6323955700:01:000:0218, яка розташована на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 146352, копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВРО №980163 від 29 грудня 2011 року, та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна(а.с.7-8, 13, 25, Том 1).

Відповідно до копії довіреності від 28.09.2012 року, яку ОСОБА_2 видала на ім?я відповідача ОСОБА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В.(а.с.15, Том 1), ОСОБА_2 уповноважувала останнього бути її представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських, господарських та інших органах, підприємствах, установах і організаціях незалежно від підпорядкування, форм власності, галузевої належності, в тому числі в відповідному управлінні земельних ресурсів та уповноваженому органі місцевого самоврядування, у місцевій та/або районній державній адміністрації, в відповідному відділі землевпорядних органів, з усіх без винятку питань, що стосуватимуться її як власника земельної ділянки площею 5,2075 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Орільської селищної ради, КСП ім. Свердлова, Лозівського району, Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить мені на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_6 , державним нотаріусом Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області, 29 грудня 2011 року, за реєстровим № 2-2948, та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №146352, виданий Лозівською райдержадміністрацією Харківської області, 19 липня 2004 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 233, з відповідною відміткою про перехід права власності державного нотаріуса Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області, від 29 грудня 2011 року, та Міськрайонного Управління Держкомзему у м.Лозова Лозівського району Харківської області, зареєстрований в Поземельній книзі 27.02.2012 року, реєстровим №6323955700010000218:3:001; в тому числі з питань підписання та укладання від її імені договору оренди земельної ділянки з будь-якими фізичними чи юридичними особами, на умовах їм відомих, додаткових договорів до раніш укладених договорів, отримувати гроші та/або сільгосппродукцію за оренду земельної ділянки; проводити сільськогосподарські роботи на вище вказаній земельній ділянці, виробляти сільськогосподарську продукцію. Довіреність видана строком на двадцять років і дійсна до двадцять восьмого вересня дві тисячі тридцять другого року, з правом повного або часткового передовір”я повноважень третім особам на будь-який термін.

Крім того, з копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі та копії заповіту від 28.09.2012 року(а.с.18-19, Том 1), ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження, а саме заповіла земельну ділянку площею 5,2075 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Орільської селищної ради, КСП ім. Свердлова, Лозівського району, Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить мені на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_6 , державним нотаріусом Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області, 29 грудня 2011 року, за реєстровим № 2-2948, та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №146352, виданий Лозівською райдержадміністрацією Харківської області, 19 липня 2004 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 233, з відповідною відміткою про перехід права власності державного нотаріуса Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області, від 29 грудня 2011 року, та Міськрайонного Управління Держкомзему у м.Лозова Лозівського району Харківської області, зареєстрований в Поземельній книзі 27.02.2012 року, реєстровим №6323955700010000218:3:001, ОСОБА_1 .

15 лютого 2017 року ОСОБА_1 видав довіреність (в порядку передоручення)(а.с.14, 118-119, Том 1), якою уповноважив ОСОБА_5 бути представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських, господарських та інших органах, підприємствах, установах і організаціях незалежно від підпорядкування, форм власності, галузевої належності, в тому числі в відповідному управлінні земельних ресурсів та уповноваженому органі місцевого самоврядування, у місцевій та/або районній державній адміністрації, в відповідному відділі землевпорядних органів, з усіх без винятку питань, що стосуватимуться власника земельної ділянки площею 5,2075 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Орільської селищної ради, КСП ім. Свердлова, Лозівського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить власнику на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_6 , державним нотаріусом Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області, 29 грудня 2011 року, за реєстровим № 2-2948, та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №146352, виданий Лозівською райдержадміністрацією Харківської області, 19 липня 2004 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 233, з відповідною відміткою про перехід права власності: державного нотаріуса Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області, від 29 грудня 2011 року, та Міськрайонного Управління Держкомзему у м.Лозова і Лозівського району Харківської області, зареєстрований в Поземельній книзі 27.02.2012 року, за реєстровим № 6323955700010000218:3:001; в тому числі з питань підписання та укладання від імені власника договору оренди земельної ділянки з будь?якими фізичними чи юридичними особами, на умовах йому відомих, додаткових договорів до раніш укладених договорів. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу Харківської області Завадою М.В. Довіреність видана строком на три роки, на підставі дії основної довіреності, і дійсна до п?ятнадцятого лютого дві тисячі двадцятого року.

24 лютого 2017 року між ОСОБА_7 , що діяв на підставі довіреності від імені орендодавця ОСОБА_2 , виданої приватним нотаріусом Завадою М.В., з одного боку, та орендарем ФОП ОСОБА_1 з другого, укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 5,2075 га, кадастровий номер 6323955700:01:000:0218, яка розташована на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, строком на 49 років(а.с.16-17, 113-116, Том 1).

Відповідно до копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 07.03.2017 року(а.с.112, 216, Том 1), ОСОБА_2 скасувала довіреність, видану нею на ім”я ОСОБА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки серія та номер ХР № 146352(а.с.7-8, 173-174, Том 1), на підставі Додаткової угоди про розірвання договору оренди землі № б/н від 12.09.2018 року, припинено дію договору оренди землі від 24 лютого 2017 року.

За період користування відповідачем землею ОСОБА_2 орендна плата від ОСОБА_1 не надходила, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору(а.с.120-122, Том 1). Факт несплати орендної плати представником ОСОБА_1 не оспорювався.

25.04.2019 року укладено Договір оренди землі між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем «ТОВ «ЛІДЕР-КСВ», в особі директора ОСОБА_8 , на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,2075 га, кадастровий номер 6323955700:01:000:0218, яка розташована на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, строком на 20 років, що підтверджується копією договору оренди землі від 24.04.2019 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна(а.с.211-212, 217-219, Том 1).

15.04.2024 року договір оренди землі між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем «ТОВ «ЛІДЕР-КСВ», в особі директора ОСОБА_8 , було розірвано, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав(а.с.211-212, Том 1).

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.04.2024 року(а.с.207-210, Том 1), ОСОБА_9 , що діяв від імені

ОСОБА_2 , передав у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 5,2075 га, кадастровий номер 6323955700:01:000:0218.

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 успадкувала від ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 земельну ділянку площею 5, 2075 га (кадастровий номер 6323955700:01:000:0218), яка розташована на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області. Відповідач уповноважила довіреністю від 28.09.2012 року ОСОБА_1 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх без винятку питаннях, що стосуватимуться її як власника земельної ділянки 6323955700:01:000:0218. Адвокат зазначив, що позивач довіреністю від 15.02.2017 року уповноважив ОСОБА_5 бути представником ОСОБА_2 з усіх без винятку питань, що стосуватимуться її як власника земельної ділянки 6323955700:01:000:0218, в тому числі, що стосуються укладення договорів оренди земельної ділянки. На підставі вказаної довіреності ОСОБА_5 , діючи від імені ОСОБА_2 , підписав договір оренди земельної ділянки від 24.02.2017 року з ФО-П ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 5, 2075 га з кадастровим номером 6323955700:01:000:0218 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що було внесено відомості до Державного реєстру речового права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, іншого речового права, номер запису про інше речове право 19228017. 11.04.2023 року при перевірці інформації в реєстрі позивачу стало відомо, що відповідач 24.05.2019 року, всупереч діючому на той час договору оренди земельної ділянки уклала інший договір оренди земельної ділянки з ТОВ “ЛІДЕР-КСВ”. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,

Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки серія ХР №146352, на підставі Додаткової угоди про розірвання договору оренди землі №б/н від 12.09.2018 року, припинено дію договору оренди землі, укладеного від 24.02.2017 року з ФО-П ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 5, 2075 га з кадастровим номером 6323955700:01:000:0218. У зв”язку з вищевказаним, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ “ЛІДЕР-КСВ”, третя особа: державний реєстратор КП “Постачальник послуг” Солоницівської селищної ради Харківської області Богославець Сергій Володимирович, про визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію речового права, однак рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області було відмовлено в задоволенні позову у зв”язку з невірно обраним способом захисту. Адвокат вказав, що ОСОБА_1 не підписував жодних додаткових угод з відповідачем по справі. Додав, що під час судового розгляду у справі №629/6858/23 ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області було витребувано у державного реєстратора речових прав на нерухоме майно комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Богославця С.В. справу про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 5,2075 га, кадастровий номер 6323955700:01:000:0218, однак в матеріалах справи відсутня додаткова угода від 12.08.2018 року, відповідачі також не надали жодних доказів на підтвердження існування такої угоди, а тому є сумніви, що така угода була укладена за підробки його підпису. У зв?язку з вищевикладеним у позивача виникла необхідність звернутися до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди про розірвання договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію додаткової угоди.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

Частиною першою статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір оренди землі є консенсуальним договором (орендодавець зобов`язаний передати орендареві земельну ділянку), який встановлює такі права сторін у зобов`язальних правовідносинах: для орендаря - право вимагати передання йому у володіння та користування земельну ділянку; для орендодавця - право на оренду плату та право вимагати використання ділянки відповідно до договору і законодавства.

Висновки про те, що договір оренди землі є консенсуальним, містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 808/4797/13-а та КЦС ВС від 09.08.2023 у справі № 357/10393/19.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), на яку посилався заявник у касаційній скарзі, зазначено, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У 2023 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ “ЛІДЕР-КСВ”, третя особа: державний реєстратор КП “Постачальник послуг” Солоницівської селищної ради Харківської області Богославець Сергій Володимирович, про визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію речового права, однак рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області було відмовлено в задоволенні позову у зв”язку з невірно обраним способом захисту(справа №629/6858/23).

Під час судового розгляду у справі №629/6858/23 ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.02.2024 року було витребувано у державного реєстратора речових прав на нерухоме майно комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Богославця С.В. справу про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 5,2075 га, кадастровий номер 6323955700:01:000:0218, однак ухвала так і не була виконана.

Вищевказане підтверджується копією рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25.11.2024 року(а.с.28-33, Том 1).

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити доводи ОСОБА_1 про непідписання ним додаткової угоди.

Матеріали справи свідчать про те, що 25.04.2019 року в реєстр реєстратором було внесено відомості стосовно додаткової угоди 12.09.2018 року про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що свідчить про офіційне визнання і підтвердження державою факту припинення договору.

Враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , то колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Як на підставу зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що ОСОБА_2 успадкувала земельну ділянку площею 5, 2075 га (кадастровий номер 6323955700:01:000:0218), яка розташована на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області. 28.09.2012 ОСОБА_2 видала на ім?я відповідача ОСОБА_1 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В., якою уповноважувала останнього бути її представником з усіх без винятку питань, що стосуватимуться її як власника земельної ділянки площею 5,2075 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.12.2011, зокрема, укладати від її імені договори оренди земельної ділянки з будь-якими фізичними чи юридичними особами. Вказана довіреність була видана на строк 20 років з правом повного або часткового передоручення третім особам. Протягом 2012-2016 років ОСОБА_1 фактично користувався належною ОСОБА_2 земельною ділянкою, при цьому не укладав ні з ким від її імені договір оренди земельної ділянки та не передавав ОСОБА_11 орендну плату за користування земельною ділянкою. У зв?язку із викладеним ОСОБА_2 неодноразово до нього усно зверталась, просила виконати доручення та врешті 07.03.2017 року змушена була скасувати довіреність від 28.09.2012 року, про що повідомила ОСОБА_1 . 24.02.2017 між ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, виданої приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В. 15 лютого 2017 року, зареєстрованої в реєстрі за №240, від імені ОСОБА_2 , та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,2075 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6323955700:01:000:0218 на строк 49 років. При цьому, ОСОБА_2 не видавала на ім?я ОСОБА_12 довіреності та не уповноважувала його розпоряджатись належною їй земельною ділянкою. Після скасування довіреності від 28.09.2012 року ОСОБА_1 тривалий час відмовлявся повертати позивачці земельну ділянку, а у вересні 2018 року повідомив ОСОБА_2 про те, що 24.02.2017 року вона нібито уклала із ним договір оренди земельної ділянки, проте, не надав їй примірника такого договору. Адвокат зазначила, що ОСОБА_2 заперечила вказаний правочин та вимагала від ОСОБА_1 повернути їй земельну ділянку, на що він надав їй додаткову угоду від 12.09.2018 року про розірвання договору оренди землі від 24.02.2017 року. На підставі вказаної угоди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6323955700:01:000:0218. Представник додала, що ОСОБА_2 жодного разу не отримувала орендної плати від ОСОБА_1 за договором оренди землі від 24.02.2017 року. 25.04.2019 ОСОБА_2 уклала договір оренди землі із ТОВ «ЛІДЕР-КСВ», за умовами якого передала вказаному товариству в оренду земельну ділянку 6323955700:01:000:0218 строком на строк 20 років. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_11 та ТОВ «ЛІДЕР-КСВ», третя особа державний реєстратор речових прав на нерухоме майно комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Богословець Сергій Володимирович, про визнання недійсним договору оренди землі від 25.04.2019 року та скасування рішення про державну реєстрацію речового права (справа №629/6858/23). Лише під час розгляду вказаної справи позивач дізналась, що насправді договір від 24.02.2017 року укладено між ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, виданої приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В. 15 лютого 2017 року, зареєстрованої в реєстрі за №240, від імені ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , тобто поза волею позивача, яка не надавала згоди на укладення цього правочину. Ухвалою суду у справі №629/6858/23 витребувано від приватного нотаріуса копію довіреності, виданої приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В. 15 лютого 2017 року. Ознайомившись із вказаним документом, ОСОБА_2 дізналася, що довіреність була видана ОСОБА_1 в порядку передоручення на підставі довіреності від 28.09.2012 року, виданої позиваем на його ім?я. Адвокат наголосила, що про видання в порядку передоручення нової довіреності ОСОБА_1 не повідомив позивача, та діючи виключно у власних інтересах, поза волею ОСОБА_2 , 24 лютого 2017 року уклав договір оренди земельної ділянки площею 5,2075 га кадастровий номер 6323955700:01:000:0218. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2024 року у цивільній справі № 629/6858/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_2 просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки 6323955700:01:000:0218 від 24.02.2017 року.

Згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов?язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 240 ЦК України представник зобов?язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов?язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорів, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Таким чином, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто, з метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

При цьому словосполучення «у своїх інтересах» потрібно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 910/12791/19, від 19 травня 2021 року у справі № 642/7417/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 757/50762/18-ц.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до Довіреності (в порядку передоручення) від 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 дійсно уповноважив ОСОБА_5 бути представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських, господарських та інших органах ….., з усіх без винятку питань, що стосуватимуться власника земельної ділянки площею 5,2075 га.

24 лютого 2017 року між ОСОБА_7 , що діяв на підставі довіреності, виданої приватним нотаріусом Завадою М.В., з одного боку, та орендар ФОП ОСОБА_1 з другого, укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 5,2075 га, кадастровий номер 6323955700:01:000:0218, яка розташована на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, строком на 49 років.

Однак, як було встановлено до розгляду та в ході розгляду справи №629/6858/23, ні відповідач ОСОБА_2 , ні її представник не звертались до суду з позовом про визнання договору оренди землі від 24 лютого 2017 року недійсним.

У даній справі доказів недійсності договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2017 року матеріали справи не містять.

Разом з тим, укладаючи додаткову угоду від 12.09.2018 року про розірвання договору оренди землі від 24.02.2017 року, ОСОБА_2 фактично погодилась з тим, що договір від 24.02.2017 року, укладений між представником ОСОБА_2 – ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_1 є дійсним, а тому відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.

Позовні вимоги третьої особи, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 ідентичні з позовними вимогами ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі від 24 лютого 2017 року недійсним.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 в первісному позові просить визнати недійсною додаткову угоду від 12.09.2018 року про розірвання договору оренди землі від 24.02.2017 року та скасувати рішення про державну реєстрацію додаткової угоди.

ОСОБА_2 в зустрічному позові та ОСОБА_4 в позові третьої особи, просять визнати недійсним договір оренди землі від 24.02.2017 року.

Разом з тим належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог сторонами до суду не надано.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання договору оренди недійсним у зв`язку з недоведеністю, а відповідно і для задоволення зустрічного позову та позову третьої особи.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Кузя Олександра Миколайовича, представника ОСОБА_2 адвоката Ільченко Ірини Валентинівни та представника ОСОБА_4 адвоката Свистуна Андрія Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина