Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №404/8405/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/8405/25

провадження № 22-ц/4809/927/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Карпенко О. Л., Письменний О. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 05 лютого 2026 року (суддя Іванова Н.Ю.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (далі – ТОВ «Брайт Інвестмент») звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором від 13 січня 2019 року № 2022416414, яка станом на 24 березня 2025 року складає 32077,83 грн, з яких: 20500,00 грн – тіло кредиту, 11577,83 грн – заборгованість за відсотками. Також позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача понесені ним судові витрати, у тому числі – витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13 січня 2019 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - Кредитодавець, Банк) та ОСОБА_1 (далі – Позичальник) укладено кредитний договір № 2022416414 (далі – Кредитний договір), згідно з яким сторони погодили надання Позичальнику кредиту у сумі 6499,00 грн та умови обслуговування кредитної лінії зі сплатою Позичальником обумовлених договором відсотків за користування кредитом.

Стверджується, що Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином та у повному обсязі, надавши Позичальнику кредитні кошти та відкривши кредитну лінію, для користування коштами якої Позичальнику видано електронний платіжний засіб.

Вказує, що Позичальник користувався кредитними коштами, але допустив виникнення простроченої заборгованості за кредитом та не сплатив у повному обсязі відсотки за користування кредитними коштами.

24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір факторингу № 24/03/23, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором у розмірі пред`явленої до стягнення суми заборгованості.

У поданому до суду першої інстанції відзиві на позов ОСОБА_1 вказав на пропуск позивачем загального строку позовної давності, оскільки платежі за Кредитним договором ним не здійснювались понад три роки. Просив суд застосувати своє право на зменшення суми стягнення, виключивши штрафи та пеню. Також, у разі, якщо суд частково визнає обґрунтованість вимог позивача, просив надати йому можливість сплачувати борг у розстрочку (частинами) (а.с. 35-36).

У відповіді на відзив позивач підтримав свої позовні вимоги. Вказує, що законодавцем було запроваджено механізм, за яким позовна давність на період дії карантину та воєнного стану продовжується на строку дії таких обставин, а тому трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено. Наголошує, що користування Позичальником кредитними коштами та наявність заборгованості за Кредитним договором підтверджується наданими до суду належними доказами, а саме: розрахунком заборгованості та звітом-розрахунком (випискою) по особовому рахунку відповідача (а.с. 38-41).

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягає на пропуску позивачем строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Не погоджується з доводами позивача про те, що платіж від 20 січня 2022 року є підтвердженням визнання ним боргу. Зауважує, що істотна частина заявлених вимог складається зі штрафів та пені, які є явно завищеними та неспівмірними з можливими збитками позивача, а тому просить суд скоротити суму стягнення (а.с. 44-45).

Відповідно до додаткових пояснень у справі позивач вказує на те, що обчислення строків позовної давності відновлене з 04 вересня 2025 року, тобто через три місяці з дня, наступного за днем опублікування Закону України № 4434 від 14 травня 2025 року. Оскільки у даній справі строк позовної давності припав спочатку на час дії карантину, а потім на період дії воєнного стану, наполягає на тому, що строк звернення до суду з позовом у даній справі ним не пропущено. Звертає увагу, що відсотки за Кредитним договором нараховувались Банком відповідно до його умов. Починаючи з 25 березня 2023 року позивач жодних відсотків чи додаткових штрафних санкцій не нараховував (а.с. 46).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 05 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Брайт Інвестмент» відмовлено.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами Кредитного договору загальний розмір кредиту складає 6849,00 грн. Водночас, як вбачається з розрахунку заборгованості за вказаним договором, відповідач сплачував на користь кредитора кошти на погашення існуючої заборгованості, що перевищує суму загального розміру кредиту.

Судом зауважено, що позивач не надав докази на підтвердження погодження між сторонами інших умов користування кредитом, зокрема, щодо підвищення кредитного ліміту, а також матеріали справи не містять доказів продовження строку користування кредитом, водночас кредитний договір не містить умов щодо продовження строку кредитування або збільшення кредитного ліміту.

За таких обставин, суд не вбачав підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором у розмірі 32077,83 грн. Відтак, виснував, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, ТОВ «Брайт Інвестмент» оскаржило його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 05 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права і допущено порушення норм процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий кредит на товар. Вказує, що укладений Кредитний договір є змішаним і Позичальнику на підставі його умов були надані різні послуги: кредитування на придбання товару (п. 1 договору) та видача і обслуговування картки (п. 2 договору). Наголошує, що позивач звернувся з позовними вимогами щодо стягнення заборгованості за користування кредитною карткою, а щодо кредитних коштів на придбання товару позивачем позовних вимог не пред`являлось.

Звертає увагу, що з наданих до суду доказів вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення Кредитного договору.

Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу відповідач вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, а тому оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим (а.с. 162 на звороті).

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач підтримав свою правову позицію, викладену у позові та в апеляційній скарзі (а.с. 164-166).

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 13 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Брайт Інвестмент» на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 05 лютого 2026 року; встановлено строк для подання відзиву на скаргу.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 17 квітня 2026 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою апеляційного суду від 15 травня 2026 року з підстав, що у ній зазначені, продовжено ОСОБА_1 строк, встановлений в ухвалі Кропивницького апеляційного суду від 13 квітня 2026 року, для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до наказу в. о. голови Кропивницького апеляційного суду у період з 25 травня 2026 року до 19 червня 2026 року (включно) головуючий суддя у даній справі Дьомич Л. М. перебувала у відпустці.

На підставі відповідного наказу в. о. голови Кропивницького апеляційного суду у період з 08 червня 2026 року до 03 липня 2026 року (включно) член колегії з розгляду вказаної справи суддя Письменний О. А. перебував у відпустці.

Згідно зрозпорядженням керівника апарату Кропивницького апеляційного суду від 21 липня 2026 року здійснено заміну члена колегії з розгляду даної справи судді Дуковського суддею Карпенком О.Л.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 січня 2019 року між AT «ОТП Банк» (Кредитодавець, Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 2022416414 (далі – Кредитний договір, а.с. 96-97), за умовами розділу 1 якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник отримує його на наступних умовах: розмір кредиту – 6499,00 грн на придбання товару у продавця, 350 грн - на сплату додаткових послуг Банку, загальний розмір кредиту - 6849,00 грн, дата остаточного повернення кредиту - 13 січня 2021 року; фіксована процентна ставка у розмірі - 0,01 % річних.

Розділ 2 Кредитного договору являє собою заяву-анкету про надання банківських послугAT «ОТП Банк», за якою Банк зобов`язався відкрити Позичальнику поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 у гривні та видати електронний платіжний засіб – картку МС GOLD.

Сторонами Кредитного договору погоджено такі умови обслуговування кредитної лінії: за користування кредитом Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами Банку та Інформаційним листком, який є невідємнорю частиною та додатком до договору; на дату укладення заяви - анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяць; на дату укладення заяви - анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% річних; всі інші умови кредитування (зобов`язання по кредитній лінії) визначено в Інформаційному листку.

Заява-анкета є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою, Інформаційного листка, Тарифів Банку, які розміщені на офіційному сайті Банку. Шляхом підписання Заяви-анкети Позичальник підтверджує, що: 1) Банк надав Позичальнику в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію передбачену законодавством, що захищає права споживачів; 2) Позичальника перед укладанням договору ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення договору та отримання кредиту на сприятливих для Позичальника умовах; 3) з Договором, Правилами, Інформаційним листком, Тарифами Банку, що розміщені на офіційному сайті Банку, ознайомлений і згодний, а також зобов`язується їх належно та неухильно виконувати; отримав свій примірник Заяви-анкети, Інформаційний листок (у разі оформлення кредитної лінії) та іншу документацію, на розсуд Банку, яка необхідна Позичальнику для користування банківськими послугами.

Сторонами Кредитного договору підписано також Додаток № 1 до договору, яким є Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, Паспорт споживчого кредиту та Додаток № 1 до Паспорту споживчого кредиту, яким є Орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту (а.с. 98-100).

Інформаційного листка, у якому за умовами Заяви-анкети мають міститися всі інші умови кредитування (зобов`язання по кредитній лінії) матеріали справи не містять.

Як вбачається із підписаної Позичальником розписки, відповідач підтвердив, що ним отримана емітована на його ім`я картка № НОМЕР_2 з терміном дії - 05/21 (а.с. 101).

За доводами позивача, відповідач користувався кредитними коштами, здійснював часткове погашення кредитної заборгованості. Однак, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань, станом на 24 березня 2025 року за Позичальником рахується заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 32077,83 грн, з яких: 20500,00 грн – тіло кредиту, 11577,83 грн – заборгованість за відсотками.

На підтвердження таких своїх доводів позивачем надано до суду складений Банком розрахунок заборгованості за Кредитним договором (а.с. 102-128) та банківську виписку з рахунку Позичальника за період з 13 січня 2019 року по 24 березня 2023 року (а.с. 129-144).

24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» (Клієнт) та ТОВ «Брайт Інвестмент» (Фактор) укладено договір факторингу № 24/03/23, згідно з п.п. 1.1., 1.3. якого Клієнт (Первісний Кредитор) передає, а Фактор (Новий Кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і Боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. За цим договором Фактор одержує право (замість Клієнта) вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов`язань за Кредитними договорами (а.с. 82-91).

Відповідно до Реєстру Боржників № 2 до договору факторингу від 24 березня 2023 року № 24/03/23 позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у загальному розмірі 32077,83 грн, з яких: 20500,00 грн – тіло кредиту, 11577,83 грн – заборгованість за відсотками (а.с. 92-94).

У матеріалах справи наявні докази здійснення Фактором оплати за договором факторингу від 24 березня 2023 року № 24/03/23 (а.с. 95).

20 червня 2025 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення кредитної заборгованості, яка останнім залишена без задоволення (а.с. 145-149).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України).

Виходячи з наведеної вимоги процесуального закону, беручи до уваги доводи апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі переглядається апеляційним судом лише у частині вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за Кредитним договором.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону у повній мірі не відповідає.

Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 920/611/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 910/1873/20.

Всупереч викладеному, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки умовам Кредитного договору та у результаті дійшов хибного висновку, що спір у даній справі стосується заборгованості відповідача за кредит на придбання товару, отриманого Позичальником на підставі розділу 1 Кредитного договору.

Разом з тим, фактичні обставини справи свідчать про те, що Позичальником неналежно виконувались умов Кредитного договору щодо кредитної лінії, згідно з якими Банк зобов`язався відкрити відповідачу поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 у гривні та видати електронний платіжний засіб – картку МС GOLD, а Позичальник зобов`язався у визначений договором строк повернути отримані кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом.

Саме неналежне виконання Позичальником умов розділу 2 Кредитного договору є підставою звернення позивача до суду з даним позовом, чого місцевим судом безпідставно не враховано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У ч.ч. 1-3 ст. 1056 - 1 визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як убачається з наданої позивачем виписки з рахунку Позичальника за період з 13 січня 2019 року по 24 березня 2023 року, відповідач активно користувався коштами кредитної лінії та частково виконував умови Кредитного договору, сплачуючи платежі, які спрямовувались Банком на погашення заборгованості Позичальника по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом.

Банківська виписка також свідчить про неналежне виконання Позичальником умов Кредитного договору, у результаті чого за ним рахується заборгованість у розмірі 6 296,64 грн. При цьому, кінцева заборгованість зі сплати комісійних, відсотків складає 0,00 грн.

Колегією суддів враховано, що за усталеною правовою позицією суду касаційної інстанції, викладеною, зокрема, у постановах від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 02 жовтня 2024 року у справі № 761/24252/14-ц, від 04 грудня 2024 року у справі № 755/4205/14, від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже, негативний баланс на картковому рахунку Позичальника у розмірі 6296,64 грн є належним підтвердженням суми неповернутих відповідачем кредитних коштів.

У контексті викладеного, апеляційним судом не береться до уваги наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості відповідача за Кредитним договором, оскільки наведені у ньому відомості не відповідають первинній банківській документації – виписці з рахунку; розрахунок не містить графи, яка б відображала інформацію про заборгованість по тілу кредиту; у загальному підсумку розрахунок містить лише загальну суму боргу, однак, без визначення та зазначення її складових (тіла та відсотків), які б відповідали їх заявленому до стягнення розміру.

Зазначене, на переконання апеляційного суду, вказує на неповноту і неточність наведених у розрахунку даних та свідчить про неналежність його як письмового доказу.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів за Кредитним договором та неповернення їх Кредитодавцю у встановлений строк, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої позивачем доведено у встановленому процесуальним законом порядку, а саме - 6296,64 грн.

Решта вимог позов не знайшла свого підтвердження наявними у справі матеріалами, а тому у їх задоволенні позивачу належить відмовити.

Щодо строку позовної давності, про пропуск якого ТОВ «Брайт Інвестмент» заявлено відповідачем.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Апеляційним судом встановлено, що право на звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідачки заборгованості за Кредитним договором у частині, що стосується користування Позичальником кредитною лінією виникло після спливу строку, на який ця лінія відкривалась, тобто з 01 липня 2021 року.

Разом з тим, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 на всій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2002 року, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

На момент звернення позивача до суду з даним позовом розділ «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023 року був доповнений п. 19, згідно з яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Наразі усталена судова практика щодо застосування строку позовної давності свідчить про те, що особа, яка звернулася до суду із вимогами, позовна давність яких не спливла станом на 02 квітня 2020 року, не пропустила строк позовної давності.

За викладеного, зваживши на викладені вище вимоги законодавства та врахувавши фактичні обставини справи, апеляційний суд вважає, що строк позовної давності у даній справі позивачем не пропущено.

Колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення суми неустойки на підставі ст. 551 ЦК України, оскільки вимоги про стягнення штрафу чи пені позивачем не пред`являлися.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, заявлене клопотання обґрунтоване тим, що фінансове становище відповідача не дозволяє сплатити заявлену суму одноразово.

Статтею 435 ЦПК України, зокрема, передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Однак, заявлене відповідачем клопотання не містить обставин, які за вимогами процесуального закону, можуть бути підставою для розстрочення виконання судового рішення. При цьому, саме по собі складне фінансове становище боржника, до того ж не підтверджене жодним доказом, такою підставою не є.

За викладеного, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – скасуванню.

Судові витрати

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ТОВ «Брайт Інвестмент» було відмовлено, а тому питання відшкодування витрат позивача на правову допомогу у суді першої інстанції місцевим судом не вирішувалось.

Апеляційним судом з`ясовано, що належними у справі доказами підтверджується надання позивачу правової допомоги під час розгляду даної справи у суді першої інстанції Адвокатським бюро «Юлії Чміль» в особі адвоката Чміль Юлії Володимирівни, а саме: договором про надання правової (правничої) допомоги від 01 травня 2023 року № 01/05-23 з додатком, № 1, актом про надання правничої допомоги № 0309-25 до договору, ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1248536 від 03 вересня 2025 року та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 10 червня 2016 року серії ДП № 3080, що видане Чміль Юлії Володимирівні (а.с. 22-28).

Зі змісту акту про надання правничої допомоги від 03 вересня 2025 року № 0309-25 вбачається, що Бюро відповідно до Договору про надання правової допомоги №01/05-23 від 01 травня 2023 року надало ТОВ «Брайт Інвестмент» (Клієнт) юридичні послуги у справі № 404/8405/25, що розглядається у Фортечному районному суді міста Кропивницького, а Клієнт прийняв надані послуги. Вартість за надані послуги ґрунтується на тарифах, погоджених сторонами у Додатку № 1 до договору про надання правової допомоги №01/05-23 від 01 травня 2023 року та становить суму у розмірі 8500,00 грн, яка включає у себе: ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документів Клієнтом, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи (3 год.) – 4500,00 грн; складання позовної заяви, у тому числі формування пакету документів для подання позовної заяви з додатками до суду – 4000,00 грн.

Дослідивши надані докази, оцінивши їх на предмет підтвердження понесення наведених витрат, апеляційний суд зважає на наступне.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених 910/906/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначена правова позиція є усталеною та такою, що послідовно підтримувалась судом касаційної інстанції, зокрема, у постановах Верховного Суду 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц, додатковій постанові Верховного суду від 13 березня 2024 року у cправі № 910/5724/23, додатковій постанові Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі № 206/5280/21 тощо.

Надаючи оцінку рівня адвокатських витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 8500,00 грн не є завищеною, тобто являється цілком співмірною з ринковими цінами та проведеною адвокатом роботою, а, отже, є обґрунтованою.

При цьому, апеляційним судом зважено на те, що відповідач про зменшення таких витрат не заявляв.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог (20%), понесені позивачем у суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам позову та скарги відшкодуванню підлягають також витрати сторін зі сплати судового збору.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» задовольнити частково.

Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 05 лютого 2026 року у даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за кредитним договором від 13 січня 2019 року № 2022416414 у сумі 6 296,64 грн.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 484,48 грн, витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у сумі 1700,00 грн, а також судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 908,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Карпенко

О. А. Письменний