Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
Дата: 23 липня 2026 р.
Справа: №201/3468/26
Суддя: Руденко В. В.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/803/2171/26 Справа № 201/3468/26 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2026 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши клопотання захисника Лисого Владислава Васильовича, який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову судді Соборного районного суду міста Дніпра від 18 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-
В С Т А Н О В И В :
Постановою судді Соборного районного суду міста Дніпра від 18 червня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та провадження у справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку зі збігом строку притягнення до адміністративної відповідальності.
19 липня 2026 року захисником подана апеляційна скарга, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування клопотання захисник вказує на те, що справу судом першої інстанції було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, а копію оскаржуваної постанови на адресу направлено не було, що позбавило його можливості ознайомитися з повним текстом рішення та мотивами суду у встановлений законом 10-денний строк. Водночас повний текст постанови суду було виготовлено судом та внесено до публічного доступу лише 30 червня 2026 року, тобто вже після закінчення передбаченого законом строку на оскарження та навіть після дати, яку суд визначив як “дата набрання законної сили”. Проте передчасне надання постанові статусу такої, що “набрала законної сили”, без вручення її копії особі та без надання реального часу на оскарження з моменту фактичного доступу до тексту, є грубим порушенням процесуальних прав ОСОБА_1 гарантованих Конституцією, КУпАП та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також в поданому клопотанні захисник посилається і на введений на території країни воєнний стан, проблеми з енергетичною інфраструктурою, зв`язком та постійними загрозами повітряних ударів. Отже захисник вважає, що він має право на поновлення йому пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду та просить його поновити.
Перевіривши матеріали справи та наведені в клопотанні захисника доводи щодо поважності причин пропуску ним строку на оскарження рішення судді місцевого суду, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Безсторонність суду передбачає як його суб`єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об`єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України").
Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа №299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).
При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.
Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
Як убачається з матеріалів справи захисник Лисий В.В., хоча і не був особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду даної справи, але був обізнаний про те, що справа розглядається Соборним районним судом міста Дніпра 18 червня 2026 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документу (а.с.53 зв.). Крім того, захисником 06 квітня 2026 року та 15 квітня 2026 року були подані до суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.26-28, 34-38), а 11 травня 2026 року подано клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення (а.с.39-43)
Тому суд, приймаючи рішення у справі, обґрунтовано врахував вказані обставини, як підставу можливості судового розгляду справи за відсутності самого ОСОБА_1 та його захисника Лисого В.В., з урахуванням наявного у справі клопотання сторони захисту.
За приписами ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження у цій справі сплив – 28 червня 2026 року.
Таким чином вказані обставини свідчать про те, що як захисник Лисий В.В., так і ОСОБА_1 безумовно були обізнані про перебіг судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, а отже сторона захисту мала можливість своєчасно з`явитися до суду для розгляду справи, отримати копію судового рішення та, у разі незгоди, подати апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження, який спливав – 28 червня 2026 року, але не проявила зацікавленості у результатах судового розгляду справи та не скористалася своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у визначений законом строк.
Натомість апеляційна скарга була сформована та подана до суду захисником Лисим В.В. через систему “Електронний суд” лише 19 липня 2026 року (а.с.58-70).
Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про те, що захисник Лисий В.В. звертався до місцевого суду із заявою про отримання копії оскаржуваного рішення.
Водночас апеляційний суд наголошує, що захисником Лисим В.В. у клопотанні взагалі не наведено причин, які б унеможливлювали безпосередньо його своєчасно дізнатися про результати прийнятого судом рішення, своєчасно отримати копію постанови суду та скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк, а лише зазначено, що повний текст постанови суду було виготовлено та внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень 30 червня 2026 року.
Натомість сам факт внесення оскаржуваної постанови для публічного доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30 червня 2026 року, на що посилається захисник, не позбавляв його можливості своєчасно звернутися до місцевого суду для реалізації своїх процесуальних прав.
З огляду на викладене не можна погодитися з наведеними у клопотанні захисника Лисого В.В. доводами щодо поважності причин пропуску ним строків на апеляційне оскарження постанови судді Соборного районного суду міста Дніпра від 18 червня 2026 рокута апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки захисник маючи можливість своєчасно отримати копію постанови суду та скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк, не скористався наданим йому законом процесуальним правом з причин, які не можна вважати поважними.
Стосовно посилань сторони захисту на введення воєнного стану на території України, проблеми з функціонуванням енергетичної інфраструктури, перебої зі зв`язком та постійні загрози повітряних ударів, апеляційний суд зазначає, що наведені обставини самі по собі не є підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження. Такі обставини можуть бути враховані судом лише за умови доведення того, що вони у конкретному випадку об`єктивно унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги. Водночас сторона захисту не надала належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність таких обставин та їх причинний зв`язок із пропуском строку на апеляційне оскарження.
Інших причин, які унеможливили своєчасно подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у клопотанні не наведено.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання захисника Лисого В.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Соборного районного суду міста Дніпра від 18 червня 2026 рокупо справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_1 є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
П О С Т А Н О В И В :
Відмовити захиснику Лисому Владиславу Васильовичу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Соборного районного суду міста Дніпра від 18 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua