Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №201/13674/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5150/26 Справа № 201/13674/25 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чутченка Сергія Олексійовича на рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 27 січня 2026 року у складі судді Демидової С.О. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2025 року ТОВ «Бізнес позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (т. 1 а.с. 2-20), в обґрунтування якого посилалось на те, що 03.06.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №500777-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 03.06.2024 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №500777-КС-001 про надання кредиту. 03.06.2024 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір №500777-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-0495, на номер телефону НОМЕР_1 , котрий боржником було введено/відправлено. Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 42 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15013096 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 42 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором №500777-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за Договором №500777-КС-001 позичальника ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором №500777-КС-001 позичальника ОСОБА_1 , відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором №500777-КС-001 на загальну суму 9 100,00 грн. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 22.10.2025 року утворилась заборгованість за Договором №500777-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 140 380,16 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 42 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 93 934,26 грн; суми прострочених платежів за комісією - 4 445,90 грн.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором №500777-КС-001 про надання кредиту від 03 червня 2024 року, що становить 140 380,16 грн, що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 42 000,00 грн; - суми прострочених платежів по процентах - 93 934,26 грн; - суми прострочених платежів за комісією - 4 445,90 грн, та сплачений судовий збір.

Рішенням Соборного районного суду м.Дніпра від 27 січня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» суму заборгованість за Договором №500777-КС-001 про надання кредиту від 03 червня 2024 року у розмірі 122 482,70 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 131,01 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 225-235).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Чутченка С.О. подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її розгляду, а також на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення відсотків за користування кредитом 82 336,80 грн та загальної суми заборгованості 122 482,70 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення 35 908,57 грн (т. 1 а.с. 243-247).

ТОВ «Бізнес Позика» скористалась своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (т. 2 а.с. 21-25).

Також ОСОБА_1 через свого представника адвоката Чутченка С.О. подала відповідь на відзив (т. 2 а.с. 30-34).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду в оскаржуваній частині скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, змінити рішення в частині розподілу судових витрат, а в іншій частині рішення залишити без змін, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №500777-КС-001 про надання кредиту. Умови: - сума 42 000 грн; - денна процентна ставка 1,16% (п.11 Договору); - строк 169 днів; - комісія за надання кредиту 6 300 грн.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 42 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується квитанцією та витребуваними доказами.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №500777-КС-001 позичальника ОСОБА_1 , на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором №500777-КС-001 на загальну суму 9 100,00 грн.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у неї станом на 09 жовтня 2025 року утворилась заборгованість за Договором №500777-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 140 380,16 грн, що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 42 000,00 грн; - суми прострочених платежів по процентах - 93 934,26 грн; - суми прострочених платежів за комісією - 4 445,90 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення тіла кредиту суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення відсотків суд виходив з того, що позивачем було нараховано відсотки за користування кредитними коштами поза визначений кредитним договором термін, а отже сума нарахованих відсотків є значно меншою, ніж заявлена позивачем та складає 82 336,80 грн за кредитним договором №500777-КС-001 від 03 червня 2024 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії суд виходив з того, що вказані умови договору є нікчемними.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормами частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг упродовж певного часу, а саме - упродовж строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку Кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту №500777-КС-001 від 03.06.2024 року, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 42 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту, у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами надання споживчих кредитів».

Строк договору 24 тижні, дата повернення кредиту - 18.11.2024 року (п.2.3, п.2.13 Договору).

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,50000000 процентів за кожен день користування Кредитом, знижена процентна ставка за Кредитом в день - 1,15013096, фіксована. (п.2.4 Договору).

Пунктом 3.2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються за ставкою, вказаною в п.2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3.2.3 та Додатку №1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче, тобто, згідно Графіку платежів, який встановлений пунктом 3.2.3 Кредитного договору.

Згідно пункту 3.2.2., визначено, що сторони домовились, що у разі, якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, то наведений в п.3.2.3. та Додатку №1 до Договору ( за винятком дострокового повернення кредиту), у наслідок чого, виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Знищеною процентною ставкою, втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п.2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.3.2.3 та Додатку №1 до Договору та до закінчення строку дії Договору.

Згідно умов кредитного договору №500777-КС-001 від 03.06.2024 розмір наданого відповідачу кредиту становить 42 000 грн, строк, на який надається кредит - 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,50000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15013096, фіксована; комісія - 6 300,00 грн; загальний; строк дії договору до 18.11.2024 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 124 493,04 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 19 672,08 процентів; денна процентна ставка: 1,16 процентів; дата повернення кредиту - 18.11.2024 року.

Довідкою про переказ грошових коштів підтверджено факт зарахування відповідачу 42 000 грн на платіжну картку.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повного повернення ОСОБА_1 , отриманих в позику коштів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

А отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №500777-КС-001 від 03.06.2024 року.

ОСОБА_1 не оспорює факт укладення нею вказаного договору в електронній формі, отримання кредиту, а також не надання суду належних і допустимих доказів на підтвердження виконання ним зобов`язань за договором у повному обсязі, а фактично лише посилається на несправедливість визначених у договорі положень щодо встановлення зобов`язань про сплату процентів.

Зі змісту апеляційної скарги видно, що ОСОБА_1 фактично не оспорює суму заборгованості за тілом кредиту, однак вважає, що кошти перераховані на погашення заборгованості у розмірі у 9 100,00 грн повинні були зараховані позивачем саме на тіло кредиту колегія суддів вважає безпідставними оскільки такі спростовуються змістом та умовами кредитного договору.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем нараховані відсотки поза межами строку дії договору оскільки згідно умов кредитного договору №500777-КС-001 від 03.06.2024 року строк дії договору до 18.11.2024 року (п. 2.7. Договору); дата повернення кредиту - 18.11.2024 року (п. 2.13. Договору), згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем нарахування відсотків здійснювалось саме до 18.11.2024 року та після вказаної дати нарахування відсотків позивачем не здійснювалось.

Проте, перевіряючи розрахунок процентів, наданий позивачем, за кредитним договором, колегія суддів не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023 року) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5%; - протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 року - денна ставка не більше 1%.

Керуючись вимогами Закону, колегія суддів, провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом ОСОБА_1 , зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що відповідач отримала кредитні кошти 03.06.2024 року у розмірі 42 000,00 грн.

Отже, згідно вимог ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» денна ставка відсотків, з 03.06.2024 року по 20.08.2024, має бути не більше 1,5%, а з 21.08.2024 по 18.11.2024 - не більше 1%.

З урахуванням умов кредитного договору, за яким визначено процентну ставку за кредитом, судова колегія доходить висновку, що за період з 03.06.2024 року по 20.08.2024 року розмір процентів, який підлягає стягненню з відповідача складає 37 234,26 грн, нарахування яких здійснювалось у відповідності до умов договору, а саме за період з 03.06.2024 року по 08.07.2024 року за зниженою відсотковою ставкою (1,1513096) та з 09.07.2024 року по 20.08.2024 року за стандартною процентною ставкою (1,5%), що відповідає п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», разом з тим, за період з 21.08.2024 року по 18.11.2024 року нарахування здійснено в порушення вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», тому за вказаний період апеляційним судом здійснено власний розрахунок процентів, який становить 37 800,00 грн (42 000,00 грн * 1% = 420,00 грн * 90 днів). Таким чином, загальний розмір заборгованості по відсоткам складає 75 034,26 грн.

Проте, колегія суддів зауважує, що згідно розрахунку заборгованості кошти внесені ОСОБА_1 на погашення заборгованості у розмірі 1 854,10 грн були внесені позивачем на погашення заборгованості за комісією, разом з тим, місцевим судом в рішенні суду зазначено про нікчемність вказаних умов договору, а також враховуючи, що рішення місцевого суду в цій частині не оскаржується, колегія приходить до висновку, що загальний розмір заборгованості який підлягає стягненню з відповідача становить 73 180,16 грн (75 034,26 грн - 1 854,10 грн).

Ухвалюючи рішення про стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення позову щодо цієї вимоги та стягнення з відповідача процентів в розмірі 80 482,70 грн.

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо несправедливості умов договору в частині відсотків, оскільки нарахування відсотків за період 03.06.2024 року по 08.07.2024 року здійснено позивачем у відповідності до умов договору та п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а за період з 21.08.2024 року по 18.11.2024 року апеляційним судом здійснено власний розрахунок процентів відповідно до вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).

Оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині розміру стягнутої заборгованості, тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення таких вимог.

Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову становить 140 380,16 грн, апеляційним судом задоволено позовні вимоги частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 115 180,16 грн, що складає 82,05% від заявленої суми.

При зверненні до суду ТОВ «Бізнес Позика» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,00 грн.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягають стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог 82,05%, а саме у розмірі 1 987,58 грн, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнутого судового збору сплаченого за подачу позову з 2 131,01 грн до 1 987,58 грн.

При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у загальній сумі 3 633,60 грн.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на її користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги 11,12%, а саме у розмірі 404,06 грн, який підлягає стягнення з ТОВ «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чутченка Сергія Олексійовича - задовольнити частково.

Рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 27 січня 2026 року в оскарженій частині - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №500777-КС-001 про надання кредиту від 03.06.2024 року у розмірі 115 180,16 грн, яка складається з: 42 000,00 - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 73 180,16 грн - суми прострочених платежів по процентах.

Рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 27 січня 2026 року в частині стягнення судових витрат - змінити, зменшивши розмір стягнутого судового збору сплаченого за подачу позову з 2 131,01 грн до 1 987,58 грн.

Рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 27 січня 2026 року в іншій частині - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 404,06 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «14» липня 2026 року.

Повний текст постанови складено «24» липня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров