Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №184/1162/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3904/26 Справа № 184/1162/25 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді – Макарова М.О.,

суддів – Городничої В.С., Пищиди М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 11 жовтня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 7157307, відповідно до умов якого товариство надає споживачу кредит у сумі 10 000,00 грн строком на 350 дні, з процентною ставкою (стандартною) - 1,99 % в межах строку кредиту, а споживач зобов`язується одержати кредит та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Вказаний договір укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі, та підписаний сторонами. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» є фінансовою установою, яка зареєстрована в законний спосіб, та здійснює свою діяльність з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» як кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в сумі 10 000,00 грн шляхом перерахування кредитних коштів за допомогою платіжного провайдера та їх зарахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . У свою чергу, відповідач умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого у неї перед кредитором виникла заборгованість в сумі 27 313,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума кредиту, 17 313,00 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором, 27 травня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» як клієнтом та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» як фактором, було укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором № 7157307 від 11 жовтня 2023 року, укладеним між «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .

Укладаючи кредитний договір, сторони передбачили нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день. З огляду на те, що на момент укладання зазначеного договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року строк договору про надання споживчого кредиту № 7157307 від 11 жовтня 2023 року не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування кредитними грошовими коштами за 122 календарних днів з 27 травня 2024 року по 25 вересня 2024 року. На підставі чого позивач як правонаступник права вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 7157307 від 11 жовтня 2023 року просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в загальній сумі 51 591,00 грн, судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Також позивачем повідомлено, що рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування на нове ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Рішенням Покровського міського суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав для стягнення заборгованості з відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 7157307 від 11 жовтня 2023 року.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник скаржника посилався на те, що кредитний договір, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем, повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, а нормативно-правове регулювання та процедура укладення такого електронного правочину детально викладені в позовній заяві. Представник наводив зміст статей 1049, 1054, 1055 ЦК України та наголошував, що надані у справі докази є достатніми, допустимими й належними, а висновки суду — помилковими, оскільки їх зроблено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також в апеляційній скарзі зазначалося, що факт укладення кредитного договору підтверджується такими доказами: копією договору, його умовами, які є публічно доступними, та іншими електронними документами. Сам по собі факт погодження відповідача з умовами договору вже свідчить про його волевиявлення на отримання грошових коштів. Автор скарги зазначив, що згідно з п. 10 Положення НБУ № 133 від 03 листопада 2021 року, якщо позичальник вказав номер електронного платіжного засобу (платіжної картки) у встановленому форматі НОМЕР_2 , цього достатньо для переказу коштів. Закон не вимагає зазначення повного номера рахунку у випадку, коли переказ здійснюється саме на картку.

Крім того, представник апелянта зазначив, що на підтвердження перерахування коштів до матеріалів справи додано листи від платіжного оператора ТОВ «Пейтек Україна», які засвідчують здійснення транзакції на вказану позичальником картку. Залучення фінансового посередника відповідає звичайній практиці діяльності фінансових установ, а цей суб`єкт діяв від імені позивача, що не суперечить чинному законодавству. Враховуючи зміст статей 1078, 1080 ЦК України, у цій справі відступлення прав вимоги за кредитним договором було здійснено шляхом укладення договору факторингу, за яким ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» належне йому право вимоги.

Згідно з п. 1.2 договору перехід від клієнта до фактора права вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників відповідно до додатка № 2, після чого фактор стає кредитором щодо боржників стосовно наявної заборгованості та набуває відповідних прав вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками акт приймання-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору. Отже, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. На підставі договору факторингу та відповідно до норм ЦК України позивач має право стягнути заборгованість за основною сумою кредиту (тілом кредиту), а також нараховані й несплачені проценти за користування грошовими коштами.

Відзив на апеляційну скаргу у даній справі не надходив.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У відповідності до п. 1 ч 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною першою статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, 11 жовтня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 7157307 від 11 жовтня 2023 року, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надає позичальниці безготівковий кредит у сумі 10 000,00 грн на споживчі потреби, строком на 350 днів, з відсотковою ставкою в межах строку кредиту - 1,99 % в день. А позичальниця зобов`язується отримати кредит та повернути його у термін та у сумі, визначеними умовами договору. Договір було укладено в електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», який має силу договору укладеного в письмовій формі та підписаний позичальницею електронним ідентифікатором.

У матеріалах справи міститься лист на ім`я первісного кредитора ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» від третьої особи — ТОВ «Фінансова компанія «Пейтек Україна» № 20240612-19a від 06 грудня 2024 року, про проведення нею 50 транзакцій. Таким чином, як доказ перерахування кредитних коштів відповідачу, представник апелянта посилається саме на вказаний лист ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 06 грудня 2024 року про здійснення платежів на платіжні картки клієнтів ТОВ «Авентус Україна».

Водночас згідно з пунктами 1.2 та 2.1 договору про надання споживчого кредиту № 7157307 від 11 жовтня 2023 року кредит надається позичальнику безпосередньо кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна». Відповідно до п. 1.11 цього договору укладення правочинів із третіми особами щодо надання супровідних послуг, пов`язаних із видачею, отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, не передбачено. Натомість позивач як доказ перерахування коштів надає довідку від третьої особи ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» про здійснення фінансових операцій, у якій не відображено ні відправника платежу, ні отримувача коштів, а також не вказано правових підстав для здійснення таких платежів.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалів справи відсутні первинні фінансові документи (підтвердженої банком платіжної інструкції або меморіального ордера), які б доводили факт перерахування кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 . Наданий позивачем лист ТОВ ФК «Пайтек Україна» про здійснення транзакцій не замінює первинну фінансову документацію за кредитним договором № 7157707 від 11 жовтня 2023 року. Також неможливо перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її формування, підстави та процедуру нарахування відсотків за користування кредитом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано Цивільним кодексом України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з положеннями ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 - 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язань клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду в постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Верховний Суд у справі № 234/7159/20, вирішуючи спір про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності, погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071св20) зазначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Так, на підтвердження факту укладення кредитного договору в електронній формі позивачем надано примірник договору у паперовій копії, з відміткою про його підписання електронним підписом ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора С7885, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Колегія суддів враховує, що кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором. Таким чином, укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов`язками, однак сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Згідно з п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Виходячи із правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Разом з тим позичальник наділений правом заперечувати як укладення кредитного договору, так і факт отримання коштів. Проте у разі твердження про повне чи часткове виконання зобов`язання, позичальник повинен підтвердити це належними доказами, які свідчать про своєчасне повернення суми кредиту та сплату нарахованих відсотків.

Надаючи правову оцінку наявному в матеріалах справи листу, адресованому первісному кредитору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» від третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Пайтек Україна» № 20240612-19a від 06 грудня 2024 року про проведення нею транзакцій у кількості п`ятдесяти штук, в якому відомості про перерахування кредитних коштів первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на рахунок ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту № 7157307 від 11 жовтня 2023 року – відсутні. Так, у даній відповіді інформація про платника відсутня, з чого суд першої інстанції дійшов висновку про непідтвердженість перерахування первісним кредитором коштів відповідачу відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 7157307 від 11 жовтня 2023 року.

Водночас позивач мотивує свої вимоги тим, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» перейшло до нього на підставі договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12).

За умовами договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників відповідно до додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

При цьому в матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі реєстру боржників, підписаний ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор).

Разом з цим позивачем не надано реєстру боржників, оформленого та підписаного відповідно до договору факторингу.

В матеріалах справи знаходиться копія витягу з реєстру боржників, як додатку № 1 до договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року, завірена одноособово в.о. генерального директора ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», а не уповноваженими представниками обох сторін.

Отже, в матеріалах справи до договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року замість реєстру прав вимоги надано витяг з нього, завірений одноособово в.о. генерального директора ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», а не уповноваженими представниками обох сторін, а відтак даний документ не є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги до відповідача.

За таких обставин, позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», що є його процесуальним обов`язком, у зв`язку з чим суд першої інстанції доходить правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відмову в позові з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим та не може бути скасоване або змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив та оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» залишити без задоволення.

Рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 24 липня 2026 року

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

М.М. Пищида