Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №191/3886/20 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6633/26 Справа № 191/3886/20 Суддя у 1-й інстанції - Окладнікова О. І. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Макарова М.О., Городничої В.С.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про скасування рішення про застосування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди, –

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі – Раївська сільська рада) про скасування рішення про застосування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказував, що рішенням Раївської сільської ради від 8 серпня 2018 року № 378-28/У11 він призначений керівником Комунального опорного закладу загальної середньої освіти «Раївський навчально-виховний комплекс» Раївської сільської ради (далі – КОЗЗСО «Раївський НВК», комунальний заклад).

Згідно з посадовою інструкцією директора КОЗЗСО «Раївський НВК» від 15 квітня 2019 року передбачено, що директор несе відповідальність, зокрема, за невиконання чи неналежне виконання без поважних причин статуту і правил внутрішнього трудового розпорядку закладу освіти, інших локальних нормативних документів, законних розпоряджень органів управління освітою, посадових обов`язків, встановлених інструкцією.

Розпорядженням Раївського сільського голови від 1 жовтня 2020 року № 178-р розпочато опалювальний сезон 2020-2021 років для закладів освіти, соціальної сфери, медичних закладів, не виходячи за встановлений місячний ліміт кошторисного використання природного газу у разі зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до +8 С протягом трьох діб осіннього періоду поточного року.

Згідно з довідкою про середню добову температуру повітря з 1 до 31 жовтня 2020 року по метеостанції Синельникове у вказаний період протягом трьох діб не було зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до +8 С.

Відповідно до наказу КОЗЗСО «Раївський НВК» від 7 серпня 2020 року № 37-в, ОСОБА_1 перебував у відпустці з 10 серпня до 9 жовтня 2020 року; на час його відпустки виконання обов`язків директора комунального закладу покладено на заступника директора ОСОБА_2

5 жовтня 2020 року Синельниківською дільницею Павлоградського відділення Акціонерного товариства (далі – АТ) «Дніпропетровськгаз» у приміщенні КОЗЗСО «Раївський НВК» відключено газовий лічильник з метою планової перевірки, оскільки остання перевірка лічильника проводилася 18 березня 2013 року. Газовий лічильник перебував на перевірці у Синельниківській дільниці Павлоградського відділення АТ «Дніпропетровськгаз та був підключений 29 жовтня 2020 року.

30 жовтня 2020 року КОЗЗСО «Раївський НВК» підключено до системи газопостачання.

Рішенням від 3 грудня 2020 року № 13-1/VIII Раївська сільська рада застосувала до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани та позбавлення преміальних виплат протягом дії дисциплінарного стягнення. Підставою застосування до позивача дисциплінарного стягнення згідно з вказаним рішенням слугувало невиконання розпорядження голови сільської ради від 1 жовтня 2020 року № 178-р «Про початок опалювального сезону 2020-2021 років» та рішення Раївської сільської ради від 9 жовтня 2020 року № 914-55/У11 «Про хід підготовки об`єктів житлово-комунального господарства та соціальної культурної сфери до роботи в осінньо-зимовий період 2020-2021 років». З вказаним рішенням позивач ознайомився 10 грудня 2020 року.

Рішення Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 3 грудня 2020 року № 13-1/VIII позивач вважає незаконним, оскільки:

– в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку;

– до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець не відібрав у нього пояснення;

– у рішенні відповідача про застосування дисциплінарного стягнення не вказано, в чому саме полягає дисциплінарний проступок та коли такий проступок вчинений;

– рішення не містить мотивів, за яких застосовано дисциплінарне стягнення, та посилань на норми законодавства, на підставі яких позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності.

Зазначав, що неправомірними діями відповідача (публічні приниження, незаконне оголошення догани, безпідставна невиплата щорічної винагороди як педагогічному працівнику) йому завдана моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в 20 000,00 грн.

За таких обставин просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Раївської сільської ради від 3 грудня 2020 року № 13-1/VIII про застосування дисциплінарного стягнення та стягнути з відповідача 20 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вказав про неможливість вирішення питання правомірності накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 і, відповідно, відшкодування моральної шкоди, з огляду на незакріплення належним чином трудових правовідносин між ОСОБА_1 та Раївською сільською радою. Місцевий суд зазначив, що підставою виникнення трудових правовідносин з керівником закладу загальної середньої освіти є не лише рішення засновника про призначення на посаду, а й обов`язкове укладання контракту між засновником та директором у письмовій формі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 березня 2023 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано незаконним та скасовано рішення Раївської сільської ради від 3 грудня 2020 року № 13-1/VIII про застосування дисциплінарного стягнення до директора КОЗЗСО «Раївський НВК» Рудницького В.М.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Раївської сільської ради на користь ОСОБА_1 2 270,00 грн. у відшкодування судового збору.

Апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду про неналежне оформлення трудових відносин між сторонами, вказавши на його помилковість.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що оспорюване рішення Раївської сільської ради від 3 грудня 2020 року прийнято з порушенням строку для застосування дисциплінарного стягнення, встановленого частиною першою статті 148 КЗпП України, а саме пізніше одного місяця з дня його виявлення (30 жовтня 2020 року).

Також апеляційний суд зазначив, що в оспорюваному рішенні не зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, відсутня вказівка на фактичні обставини, які слугували підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення, не зазначено доказів, що підтверджують порушення та коли саме воно вчинено і в чому конкретно полягає.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року стягнуто з Раївської сільської ради на користь ОСОБА_1 16 000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу документально підтверджені та доведені належними і допустимими доказами.

Постановою Верховного Суду від 30 липня 2025 року касаційні скарги Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року та на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року задоволено частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційним судом не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 5 жовтня 2022 року у справі № 233/3117/19 (провадження № 61-5753св20), від 13 липня 2022 року у справі № 359/9014/19 (провадження № 61-193св22) та від 21 вересня 2022 року у справі № 759/13701/19 (провадження № 61-10728св21).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом першої інстанції без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Раївська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області рішенням від 8 серпня 2018 року № 378-28/VII призначила директором КОЗЗСО «Раївський НВК» Рудницького В.М., як такого, що пройшов за конкурсом, та вирішила укласти з ним контракт на шість років з 8 серпня 2018 року.

На підставі наказу КОЗЗСО «Раївський НВК» від 7 серпня 2020 року № 37-в Рудницький В.М. перебував у відпустці з 10 серпня до 9 жовтня 2020 року; на час його відпустки виконання обов`язків директора комунального закладу покладено на заступника директора ОСОБА_2 .

Розпорядженням Раївського сільського голови від 1 жовтня 2020 року № 178-р розпочато опалювальний сезон 2020-2021 років для закладів освіти, соціальної сфери, медичних закладів, не виходячи за встановлений місячний ліміт кошторисного використання природного газу у разі зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до +8 С протягом трьох діб осіннього періоду поточного року.

Рішенням від 3 грудня 2020 року № 13-1/VIII Раївська сільська рада застосувала до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани та позбавлення преміальних виплат протягом дії дисциплінарного стягнення. Підставою застосування до позивача дисциплінарного стягнення згідно з вказаним рішенням слугувало невиконання розпорядження голови сільської ради від 1 жовтня 2020 року № 178-р «Про початок опалювального сезону 2020-2021 років» та рішення Раївської сільської ради від 9 жовтня 2020 року № 914-55/У11 «Про хід підготовки об`єктів житлово-комунального господарства та соціальної культурної сфери до роботи в осінньо-зимовий період 2020-2021 років».

З вказаним рішенням позивач ознайомився 10 грудня 2020 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав про неможливість вирішення питання правомірності накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 і, відповідно, відшкодування моральної шкоди, з огляду на незакріплення належним чином трудових правовідносин між ОСОБА_1 та Раївською сільською радою. Місцевий суд зазначив, що підставою виникнення трудових правовідносин з керівником закладу загальної середньої освіти є не лише рішення засновника про призначення на посаду, а й обов`язкове укладання контракту між засновником та директором у письмовій формі.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна – це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Щодо строку для застосування дисциплінарного стягнення

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Обчислення місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення здійснюється з дня виявлення не лише факту (події), а саме проступку. Виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й визначення працівника, що порушив трудові обов`язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв`язку між правопорушенням і шкідливими наслідками, вини працівника. Як правило, місячний строк обчислюється з дня закінчення службового розслідування, проведення перевірки тощо. Водночас роботодавець наділений правом застосувати дисциплінарне стягнення до працівника не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Зазначаючи про додержання строку накладення дисциплінарного стягнення, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав про проведення перевірки виконання позивачем розпорядження голови сільської ради від 1 жовтня 2020 року № 178-р «Про початок опалювального сезону 2020-2021 років» та рішення Раївської сільської ради від 9 жовтня 2020 року № 914-55/У11 «Про хід підготовки об`єктів житлово-комунального господарства та соціальної культурної сфери до роботи в осінньо-зимовий період 2020-2021 років».

На підтвердження обставин проведення відповідної перевірки Раївська сільська рада надала:

– лист в. о. сільського голови від 27 жовтня 2020 року № 01-16-1419/0/2-20;

– лист КОЗЗСО «Раївський НВК» від 30 жовтня 2020 року № 298;

– доповідну записку заступника начальника відділу архітектури, містобудування, екології, житлово-комунального господарства, комунальної власності виконавчого комітету Раївської сільської ради від 18 листопада 2020 року № 01-16-2915/0/1-20 (посилання на яку містить оспорюване рішення сільської ради);

– витяг з протоколу засідання Раївської сільської ради VIII скликання від 3 грудня 2020 року.

При цьому Раївська сільська рада вказувала, що факт неналежного виконання позивачем розпорядження голови сільської ради від 1 жовтня 2020 року № 178-р «Про початок опалювального сезону 2020-2021 років» та рішення Раївської сільської ради від 9 жовтня 2020 року № 914-55/У11 «Про хід підготовки об`єктів житлово-комунального господарства та соціальної культурної сфери до роботи в осінньо-зимовий період 2020-2021 років» встановлено 3 грудня 2020 року на засіданні сільської ради.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місячний строк для застосування до позивача дисциплінарного стягнення має обчислюватись не з дати складення листа в.о. сільського голови від 27 жовтня 2020 року № 01-16-1419/0/2-20 та листа КОЗЗСО «Раївський НВК» від 30 жовтня 2020 року № 298, а з дня закінчення проведеної перевірки виконання позивачем розпорядження голови сільської ради від 1 жовтня 2020 року № 178-р «Про початок опалювального сезону 2020-2021 років» та рішення Раївської сільської ради від 9 жовтня 2020 року № 914-55/У11 «Про хід підготовки об`єктів житлово-комунального господарства та соціальної культурної сфери до роботи в осінньо-зимовий період 2020-2021 років», тобто з 3 грудня 2020 року, коли відбулось засіданні сільської ради, на якому рішенням від 3 грудня 2020 року № 13-1/VIII Раївська сільська рада застосувала до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 233/3117/19 (провадження № 61-5753св20) та від 13 липня 2022 року у справі № 359/9014/19 (провадження № 61-193св22), про те, що як правило, місячний строк обчислюється з дня закінчення службового розслідування, проведення перевірки тощо.

У справі, яка переглядається, перевірка обставин неналежного виконання позивачем посадових обов`язків, визначених посадовою інструкцією, закінчена 3 грудня 2020 року, за результатами якої на засіданні сільської ради підтверджено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем в межах встановленого законом строку застосовано до позивача дисциплінарне стягнення.

Отже, доводи в апеляційній скарзі в цій частині є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Щодо зазначення в оспорюваному рішенні Раївської сільської ради від 3 грудня 2020 року № 13-1/VIII фактичних обставин, які слугували підставою для застосування дисциплінарного стягнення

У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 759/13701/19 (провадження № 61-10728св21) викладено висновок, що у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які слугували підставою для застосування дисциплінарного стягнення.

За змістом оспорюваного рішення Раївської сільської ради № 13-1/VIII до позивача застосовано дисциплінарне стягнення за невиконання розпорядження голови сільської ради від 1 жовтня 2020 року № 178-р «Про початок опалювального сезону 2020-2021 років» та рішення Раївської сільської ради від 9 жовтня 2020 року № 914-55/У11 «Про хід підготовки об`єктів житлово-комунального господарства та соціальної культурної сфери до роботи в осінньо-зимовий період 2020-2021 років».

На підтвердження невиконання позивачем зазначених розпорядження голови сільської ради та рішення сільської ради відповідач в оспорюваному рішенні послався на лист в.о. сільського голови від 27 жовтня 2020 року № 01-16-1419/0/2-20, лист КОЗЗСО «Раївський НВК» від 30 жовтня 2020 року № 298, доповідну записку заступника начальника відділу архітектури, містобудування, екології, житлово-комунального господарства, комунальної власності виконавчого комітету Раївської сільської ради від 18 листопада 2020 року № 01-16-2915/0/1-20.

Колегією суддів встановлено, що пунктом 1 розпорядження голови Раївської сільської ради від 1 жовтня 2020 року № 178-р «Про початок опалювального сезону 2020-2021 років» було визначено забезпечити повну готовність систем теплопостачання. У пункті 2 цього розпорядження визначено період опалювального сезону: з 16 жовтня до 15 квітня.

Пунктом 2 рішення Раївської сільської ради від 9 жовтня 2020 року № 914-55/У11 «Про хід підготовки об`єктів житлово-комунального господарства та соціальної культурної сфери до роботи в осінньо-зимовий період 2020-2021 років» визначено завершити усі заходи з підготовки до опалювального сезону згідно затверджених наказів.

Відповідно до наказу директора КОЗЗСО «Раївський НВК» № 36-г від 29 травня 2020 року та затвердженого ним плану заходів, уся підготовка до опалювального сезону мала бути завершена до серпня 2020 року. В той же час, відповідальним за дотримання строків у КОЗЗСО «Раївський НВК» був його директор ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 був зобов`язаний забезпечити готовність КОЗЗСО «Раївський НВК» до опалювального сезону до його початку, тобто до 16 жовтня 2020 року, проте цього не зробив, а саме було відсутнє газопостачання з 05 жовтня 2020 року по 04 листопада 2020 року, вже під час опалювального періоду.

Неготовність КОЗЗСО «Раївський НВК» до опалювального сезону станом на 16 жовтня 2020 року підтверджується:

– доповідною запискою заступника начальника відділу архітектури, містобудування, екології, житлово-комунального господарства, комунальної власності виконавчого комітету Раївської сільської ради від 18 листопада 2020 року № 01-16-2915/0/1-20;

– актом від 29 жовтня 2020 року на підключення ГМГВ, згідно якого лічильник встановлено лише 29 жовтня 2020 року;

– листом АТ «Дніпропетровськгаз» № 1404 від 10 грудня 2020 року, яким зафіксовано, що пуск газу розпочався лише 04 листопада 2020 року.

Сам ОСОБА_1 визнавав, що з 05 жовтня 2020 року по 29 жовтня 2020 року лічильник газопостачання був відсутній, а отже КОЗЗСО «Раївський НВК» не був готовий до опалювального сезону.

Відповідно до пункту 1.7 Статуту КОЗЗСО «Раївський НВК» (далі – Статут) його засновником є Раївська сільська рада.

Відповідно до пункту 1.9 Статуту головними його завданнями є зокрема: забезпечення дітей доглядом, розвитком, вихованням, та наданням належного рівня дошкільної освіти відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти; забезпечення збереження та зміцнення здоров`я дітей.

Відповідно до пункту 1.12 Статуту опорний заклад несе відповідальність перед собою, суспільством і державою за, зокрема безпечні умови освітньої діяльності, дотримання державних стандартів освіти.

Відповідно до пункту 2.1 Статуту опорний заклад планує свою роботу самостійно відповідно до перспективного та річного планів.

Відповідно до пункту 4.1 Статуту управління опорним закладом здійснюється зокрема засновником та керівником.

Відповідно до пункту 4.3 Статуту директор опорного закладу здійснює:

– безпосереднє управління опорним закладом і філіями, несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність;

– є представником опорного закладу у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами опорного закладу;

– вирішує питання фінансово-господарської діяльності опорного та його філії.

Відповідно до пункту 5.1 Статуту матеріально-технічна база опорного закладу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності, вартість яких відображена у балансі опорного закладу.

Відповідно до пункту 5.4 Статуту опорний заклад відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони.

Відповідно до пункту 5.6 Статуту для забезпечення освітнього процесу база опорного закладу складається, зокрема, з газової котельні.

Відповідно до пункту 6.3 Статуту опорний заклад має право на придбання та оренду необхідного обладнання та інших матеріальних ресурсів, користуватися послугами будь-якого підприємства, установи, організації чи фізичної особи, фінансувати за рахунок власних надходжень заходи, що сприяють поліпшенню соціально-побутових умов закладу.

Також із Статуту вбачається, що саме директор здійснює безпосереднє управління закладом, несе відповідальність за його фінансово-господарську та іншу діяльність, вирішує питання фінансово-господарської діяльності, а також представляє заклад у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами.

Відповідно до пункту 1.6 посадової інструкції керівник (директор) закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Відповідно до пункту 2 посадової інструкції керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень:

– організовує діяльність закладу освіти (пункт 2.1);

– вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти (пункт 2.2).

Відповідно до пункту 3 посадової інструкції керівник закладу загальної середньої освіти зобов`язаний:

– планувати та організовувати діяльність закладу (пункт 3.2);

– провадити фінансово-господарську діяльність закладу в межах затвердженого кошторису (пункт 3.3);

– забезпечити дотримання вимог щодо охорони дитинства, охорони праці, санітарно-протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та протипожежних норм і правил, вимог техніки безпеки (пункт 3.22);

– виконувати інші обов`язки, покладені на нього законодавством, статутом закладу освіти, колективним договором (у разі наявності) та строковим трудовим договором (пункт 3.23);

В той же час пункт 4 посадової інструкції наділяє керівника такими правами:

– діяти від імені закладу без довіреності та представляти заклад у стосунках з іншими особами (пункт 4.1);

– підпису на документах з питань освітньої, фінансово-господарської та іншої діяльності закладу (пункт 4.2);

– приймати рішення щодо діяльності закладу в межах повноважень, визначених законодавством та строковим договором, у тому числі розпоряджатися в установлених межах та порядку майном закладу та його коштами (пункт 4.3);

– укладати угоди (договори, контракти) з фізичними та/або юридичними особам в медах власних повноважень (пункт 4.8);

– приймати рішення з інших питань у межах своїх прав та обов`язків, зокрема з питань, не врегульованих законодавством (пункт 4.10).

Відповідно до пункту 5.1 посадової інструкції керівник (директор) закладу загальної середньої освіти несе відповідальність за рівень кваліфікації працівників школи, реалізацію освітніх програм відповідно до навчального плану й графіка освітнього процесу, якість освіти випускників, життя та здоров`я, дотримання прав і свобод здобувачів освіти (учнів) і працівників школи у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до пункту 5.2 посадової інструкції за невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку закладу освіти, інших локальних нормативних документів, законних розпоряджень органів управління освітою, посадових обов`язків, встановлених Інструкцією, в тому числі за невикористання наданих прав, керівник (директор) закладу освіти несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством.

Відповідно до пункту 6 посадової інструкції керівник є представником закладу освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу.

Відповідно до пункту 6.3 посадової інструкції керівник (директор) закладу освіти самостійно планує свою роботу на рік.

Відповідно до пункту 6.5 посадової інструкції керівник (директор) закладу освіти одержує від засновника, державних і місцевих органів інформацію нормативно правового і організаційно-методичного характеру, знайомиться з відповідними документами.

Відповідно до пункту 7.1 посадової інструкції керівник (директор) закладу освіти є відповідальним за створення безпечних умов освітнього процесу згідно із законодавством про охорону праці та Положення; не дозволяє проведення освітнього процесу за наявності шкідливих та небезпечних умов.

Відповідно до пункту 7.5 посадової інструкції керівник (директор) закладу освіти перед початком навчального року, а також періодично протягом навчального року оцінює технічний стан обладнання та устаткування навчальних приміщень закладу освіти.

Відповідно до пункту 7.6 посадової інструкції керівник (директор) закладу освіти уживає заходів щодо приведення інженерно-технічних комунікацій, устаткування, обладнання у відповідність до чинних стандартів , правил, норм з охорони праці.

Відповідно до пункту 7.10 посадової інструкції керівник (директор) закладу освіти організовує профілактичну роботу щодо попередження травматизму і зниження захворюваності серед здобувачів освіти та працівників закладу освіти.

Отже, саме ОСОБА_1 як керівник закладу був відповідальним за належну організацію та своєчасне виконання заходів, необхідних для підготовки КОЗЗСО «Раївський НВК» до опалювального сезону:

– зобов`язаний підготувати заклад до опалювального сезону (пункти 2.1, 3.2, 6.3 посадової інструкції);

– зобов`язаний забезпечити фінансово-господарську підготовку закладу (пункти 2.2, 3.3 посадової інструкції);

– зобов`язаний забезпечити технічну готовність газової котельні та газового обладнання (пункти 7.5, 7.6 посадової інструкції);

– зобов`язаний забезпечити безпечне функціонування закладу освіти (пункти 7.1, 3.22 посадової інструкції);

– зобов`язаний виконати розпорядження засновника та вимоги Статуту (пункт 3.23 посадової інструкції);

– мав усі необхідні повноваження для виконання зазначених обов`язків, але ними не скористався (пункти 4.1, 4.2, 4.3, 4.8, 4.10 у взаємозв`язку з пунктом 5.2 посадової інструкції).

Однак, ОСОБА_1 не забезпечив своєчасної підготовки закладу до опалювального сезону, чим порушив вимоги Статуту та посадової інструкції директора закладу освіти.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності в оспорюваному рішенні сільської ради посилань на докази вини ОСОБА_1 , не знайшли своє підтвердження під апеляційного розгляду справи.

Натомість наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт неналежного виконання позивачем розпорядження голови сільської ради від 1 жовтня 2020 року № 178-р «Про початок опалювального сезону 2020-2021 років» та рішення Раївської сільської ради від 9 жовтня 2020 року № 914-55/У11 «Про хід підготовки об`єктів житлово-комунального господарства та соціальної культурної сфери до роботи в осінньо-зимовий період 2020-2021 років».

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Також колегія суддів перевірила зміст документів, які врахувала Раївська сільська рада, приймаючи оспорюване рішення, а саме зміст листа в.о. сільського голови від 27 жовтня 2020 року № 01-16-1419/0/2-20 і листа КОЗЗСО «Раївський НВК» від 30 жовтня 2020 року № 298, доповідної записки заступника начальника відділу архітектури, містобудування, екології, житлово-комунального господарства, комунальної власності виконавчого комітету Раївської сільської ради від 18 листопада 2020 року № 01-16-2915/0/1-20, якими підтверджуються обставини невиконання позивачем зазначених розпорядження голови сільської ради та рішення сільської ради.

Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що він не був присутній під час прийняття оспорюваного рішення Раївської сільської ради від 3 грудня 2020 року № 13-1/VIII, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки такі доводи жодним чином не впливають на правомірність прийняття такого рішення.

Водночас, 3 грудня 2020 року перед проведенням пленарного засідання сесії сільської ради, було проведено засідання комісії, де виступав із поясненнями сам ОСОБА_1 .

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що ОСОБА_1 був обізнаний із строками підготовки до опалювального періоду.

Розпорядженням Раївського сільського голови № 178-р було вказано забезпечити повну готовність систем теплопостачання та за визначених умов розпочати опалювальний сезон зокрема закладів освіти.

Відповідно до пункту 2 рішення № 914-55/VII вказано зокрема завершити підготовку до роботи в осінньо-зимовий період згідно затверджених наказами планів.

ОСОБА_1 як директор КОЗЗСО «Раївський НВК» особисто видав наказ № 36-г від 29 травня 2020 року та поклав контроль за його виконанням на себе. Цим же наказом затверджено план заходів, за якими підготовка тепломережі мала бути завершена ще до серпня 2020 року.

Згідно пунктів 1.6, 6.5 посадової інструкції ОСОБА_1 як директор несе відповідальність за організацію діяльності комунального закладу, у тому числі згідно затверджених документів нормативно-правового та організаційно-методичного характеру. В той же час, згідно пунктів 3.2, 3.3, 6.3, 7.5, 7.6 посадової інструкції саме ОСОБА_1 як директор комунального закладу зобов`язаний був завчасно здійснити усі організаційні заходи для забезпечення готовності закладу до початку опалювального сезону.

Проте, ОСОБА_1 завчасно не здійснив усі заходи, через що комунальний заклад протягом частини опалювального сезону 2020-2021 залишився без газопостачання та теплопостачання.

Отже, вбачається неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків та невиконання розпоряджень засновника, що полягало у несвоєчасній підготовці закладу освіти до опалювального сезону, а тому відповідачем правомірно застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

В свою чергу ОСОБА_1 не надав доказів неможливості своєчасного виконання своїх посадових обов`язків та не спростував свою вину.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2023 року – без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2023 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 22 липня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 24 липня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.О. Макаров

В.С. Городнича