Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №173/1056/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3236/26 Справа № 173/1056/25 Суддя у 1-й інстанції - Кожевник О.А. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді – Макарова М.О.

суддів – Пищиди М.М., Городничої В.С.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2025 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотмивовано тим, що 18 липня 2023 року між Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» (АТ «А- Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ABH0CT155101689656064859, відповідно до умов якого останній надано кредит в сумі 15 000,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 17 липня 2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 55 % щорічно. Станом на 29 квітня 2025 року заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором складала 13 370,29 грн, з яких: 9 306,64 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 4 063,65 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.

Позивачем проводилось інформування відповідача про наявну заборгованість шляхом повідомлення за допомогою телефонних дзвінків та SMS-повідомлень, письмової вимоги не направлялось, оскільки договором її направлення не передбачено.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 13 370,29 грн, з яких: 9 306,64 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 4 063,65 грн - загальний залишок заборгованості за процентами та судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги в розмірі судового збору.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року у задоволенні позову АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми непогашеної заборгованості, оскільки позивачем не надано суду доказів направлення відповідачу досудової вимоги дострокового повернення кредиту, що відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» є обов`язковим.

Не погодившись з рішенням суду, представник АТ «АКЦЕНТ-БАНК» - Омельченко Є.А. звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та ухваленим внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Представник скаржника посилався на те, що між сторонами було укладено кредитний договір і в цьому випадку застосовуються умови цього договору, якими не передбачено обов`язкове повідомлення про вимогу дострокового погашення кредиту. Тому, на думку скаржника, наявні правові підстави для звернення з позовом до суду, оскільки за наявності графіка погашення кредиту відповідач ОСОБА_2 знала про порушення нею умов кредитного договору.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У відповідності до п. 1 ч 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною першою статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

18 липня 2023 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № ABH0CT155101689656064859, згідно з умовами якого останній надано кредит у сумі 15 000,00 грн, строком на 36 місяців - до 17 липня 2026 року, зі сплатою процентів у розмірі 55 % щорічно.

Заява на отримання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101689656064859 від 18 липня 2023 року, паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису.

Відповідно до п. 5-8 Заяви на отримання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101689656064859 від 18 липня 2023 року строк кредиту становить 36 місяців, а саме з 18 липня 2023 року по 17 липня 2026 року. Розмір щомісячного платежу становить 867,58 грн, порядок сплати якого встановлено Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № ABH0CT155101689656064859 від 18 липня 2023 року, відповідач періодично вносила платежі на виконання умов договору, а за прострочення їх вчасної сплати позивачем було нараховано прострочені проценти.

Як встановлено при розгляді справи в суді першої інстанції, позивач свої зобов`язання за договором № ABH0CT155101689656064859 від 18 липня 2023 року виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит відповідно до умов цього договору, що підтверджується меморіальним ордером № TR.31467947.24187.65455 від 18 липня 2023 року (а.с.14).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на положення ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Саме це свідчить про те, що законом встановлено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання щодо прострочення споживачем сплати частини споживчого кредиту за договором, який передбачає належне інформування боржника про наслідки такого порушення та спосіб усунення заборгованості.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У справі встановлено, що між позивачем АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та відповідачем було укладено кредитний договір № ABH0CT155101689656064859 від 18 липня 2023 року у вигляді заяви на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» ( а.с.8).

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 видано надано кредит в сумі 15 000,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 17 липня 2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 55 % щорічно.

Відповідач допустила неналежне виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що відповідач має перед позивачем заборгованість, яка утворилася станом на 29 квітня 2025 року та складала 13 370,29 грн, з яких: 9 306,64 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 4 063,65 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.

З виписки по кредиту відповідача ОСОБА_1 за період часу з 18 липня 2023 року по 28 квітня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та здійснювала платежі до 28 квітня 2025 року.(а.с. 15), при цьому із вказаної виписки вбачається, що відповідачкою періодично сплачувалися кошти за кредитом.

Відповідач заборгованість за вказаним кредитним договором не сплатила.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи часткову сплату Відповідачкою заборгованості за кредитним договором, як зазначалося вище, залишок заборгованості складає 13370,29 грн, з яких: 9306,64 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 4063,65 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.

На вказане суд уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Банку в повному обсязі.

Крім того, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову послався на досудове врегулювання спору, яке не зробив позивач, проте як вбачається з матеріалів справи Банк звернувся до відповідача із вимогою погасити заборгованість шляхом направлення смс сповіщення, а в подальшому Банк звернувся до суду із вказаним позовом, проте суд на вказане уваги звернув.

Оскаржуване рішення як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ0-БАНК» підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2422,40 грн. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн., а всього 6056 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» – задовольнити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року — скасувати.

Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101689656064859 від 18 липня 2023 року 13370,29 грн, з яких: 9306,64 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 4063,65 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) судовий збір у розмірі 6056 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст судового рішення складено 24 липня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.М. Пищида

В.С. Городнича