Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №203/9240/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4750/26 Справа № 203/9240/25 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М.О. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді – Макарова М.О.,

суддів – Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 19 січня 2026 року у справі за Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2025 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 16 грудня 2020 року між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачка одержала грошові кошти, зобов`язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. Разом з цим відповідачка не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості в сумі 52 806,93 грн.

Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 19 січня 2026 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю належними, допустимими та достовірними доказами із дотриманням принципу їх достатності факту передачі відповідачці 16 грудня 2020 року грошових коштів у конкретній сумі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача Провоторов Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 19 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. На переконання апелянта, суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, оскільки допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У відповідності до п. 1 ч 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною першою статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 грудня 2020 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачка одержала грошові кошти (відновлювальна кредитна лінія – до 75 000,00 грн), які частково використала. Заборгованість з урахуванням процентів станом на 01 грудня 2025 року становить 52 806,93 грн.

16 грудня 2020 року відповідачка підписала приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та кредиту від 16 грудня 2020 року. Заяву про паспорт споживчого кредиту, в якій відповідачка підписом підтвердила ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки, яку отримала - №5168742221679867, строк дії - 04/22, тип - Універсальна GOLD.

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Отже, з Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 16 грудня 2020 року вбачається, що відповідачка, яка діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України, підписанням цієї Заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі – Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua /terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі — Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.

Також в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 16 грудня 2020 року, підписаній Відповідачем, викладені основні умови кредитування.

Відповідно до п. 1.2 Основні умови кредитування: тип кредиту — відновлювана кредитна лінія; сума кредитного ліміту відновлювана кредитна лінія до 75 000,00 грн, карта Універсальна GOLD.

Згідно з п. 1.3 процентна ставка становить: 40,8 % річних для карт Універсальна GOLD; (3,4% в місяць, тобто 40.8 % річних).

Пунктом 1.4 передбачено порядок повернення кредиту, яке здійснюється шляхом:- договірного списання з рахунку клієнта, у тому числі за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим Договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань клієнта.

Таким чином, всі істотні умови кредитування було узгоджено у Анкеті - Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 16 грудня 2020 року, що особисто підписано відповідачем. Крім того, заповнення Заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг надає можливість відповідачу як клієнту банку будь-коли користуватись банківськими послугами, за бажанням отримати кредитну картку, використання якою клієнт визначає самостійно за своєю потребою.

Як вбачається з виписки по рахунку відповідачка користувався кредитним лімітом з використанням платіжного інструменту карткою №5168742221679867, розраховувалася кредитною карткою за покупки, здійснювала переводи коштів на іншу карту, після проведення платіжних операцій картковий рахунок мала мінусовий баланс, проте також здійснювала погашення використаних кредитних коштів шляхом поповнення рахунку готівкою в терміналі самообслуговування та переказу власних коштів з інших рахунків. Всі ці операції підтверджують факт отримання відповідачкою кредитної карти та її активізації й використання, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Отже, відповідачка, користуючись кредитними коштами, здійснювала погашення заборгованості, після чого продовжувала користування кредитним лімітом.

Умовами п. 2.1.1.4.1 Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 16 грудня 2020 року визначено право клієнта протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від нього без пояснення причин, у тому числі у разі отримання грошових коштів із додержанням вимог, передбачених п. 2.1.1.5.2 даних Умов. Згідно з п. 2.1.1.5.2 у разі відмови від Договору на підставі п. 2.1.1.4.1. Договору повідомити Банк про намір відмовитися від Договору у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) до закінчення 14 денного строку з дня укладення Договору. Якщо Клієнт подає повідомлення не особисто, воно має бути засвідчене нотаріально або подане і підписане представником за наявності довіреності на вчинення таких дій. Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору Клієнт зобов`язаний повернути Банку грошові кошти, одержані згідно з Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою Договором.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на відсутність належних доказів на підтвердження факту передачі відповідачу 16 грудня 2020 року грошових коштів у визначеному розмірі. Водночас доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості не може бути таким доказом, оскільки він не ґрунтується на жодному належному документі, який би засвідчував факт видачі кредиту.

На думку суду першої інстанції, відповідно до положень закону та сталої судової практики такими доказами можуть бути платіжна квитанція, платіжне доручення, меморіальний касовий ордер, розписка тощо. Разом з тим жодний з таких доказів позивачем суду надано не було.

Висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та є передчасним, у зв`язку з чим колегія суддів не може з ним погодитися з огляду на неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

У відповідності до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

У відповідності до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У частині першій статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, частиною першою цієї статті визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості, зокрема, про порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту передачі відповідачці 16 грудня 2020 року грошових коштів у конкретній сумі через відсутність касових ордерів, квитанцій чи розписок.

Колегія суддів вважає такі висновки помилковими, оскільки вони зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та без урахування фактичних обставин справи. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного Договору відповідачка отримала платіжний інструмент — кредитну картку № НОМЕР_1 (строк дії — 04/22)».

Згідно з Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим Постановою Правління НБУ № 164 від 29 липня 2022 року, відповідачка є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за цим рахунком. Специфіка відновлюваної кредитної лінії з використанням платіжних карток полягає в тому, що надання кредиту відбувається шляхом активації ліміту на рахунку та надання можливості здійснювати операції через платіжний інструмент, а не шляхом одноразової видачі готівки через касу банку.

Відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та сталої правової практики Верховного Суду належним, достатнім та допустимим доказом руху коштів, надання кредитного ліміту та загального обліку заборгованості за картковими рахунками є банківська виписка, яка є первинним бухгалтерським документом та фіксує факт проведення господарських операцій.

Надана позивачем банківська виписка по рахунку відповідачки достовірно відображає, що ОСОБА_1 активно користувалася кредитним лімітом, вчиняла розрахункові операції, а також частково вносила кошти на погашення заборгованості, що свідчить про визнання нею боргових зобов`язань.

У зв`язку з порушенням відповідачкою зобов`язань за Кредитним договором та з урахуванням усіх внесених нею коштів, станом на 01 грудня 2025 року утворилася заборгованість у загальній сумі 52 806,93 грн, яка складається з: 46 457,71 грн — заборгованість за тілом кредиту; 6 349,22 грн — заборгованість за простроченими відсотками.

Вказані обставини повністю підтверджуються наявними у справі матеріалами: розрахунком заборгованості, випискою по рахунку, копією Заяви позичальника, копією Паспорта споживчого кредиту та копією паспорта ОСОБА_1 .

Натомість відповідачка не спростувала наданий розрахунок та виписку за рахунком жодними контрдоказами чи контррозрахунками.

Оскільки факт укладення Кредитного договору на визначених у ньому умовах, факт отримання та використання кредитної картки № НОМЕР_1 відповідачкою, а також наявність простроченого боргу в загальній сумі 52 806,93 грн повністю підтверджені первинними бухгалтерськими та письмовими документами, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови в задоволенні позову.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги позивача правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що суд першої інстанції не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача АТ КБ «ПриватБанк» без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» є доведеними та обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, таке рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про повне задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до пп. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Беручи до уваги висновок апеляційного суду про скасування рішення суду та задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у справі в загальній сумі 6056,00 грн, зокрема зі сплати судового збору за подання позовної заяви (2422,40 грн) та за подачу апеляційної скарги (3633,60 грн).

Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 19 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 грудня 2020 року у загальній сумі 52806,93 грн, з яких: 46 457,71 грн - заборгованість за тілом кредиту та 6349,22 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальній сумі 6056,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 липня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова