Вирок від 23 липня 2026 р. у справі №720/1438/26 — Новоселицький районний суд Чернівецької області

Справа ЄУН 720/1438/26

Провадження № 1-кп/720/191/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2026 р. Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця кримінальне провадження № 22026260000000083 від 11 травня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чернівці, проживаючої в АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, із вищою освітою, непрацюючої, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 305 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На початку травня 2026 року у ОСОБА_4 під час чергової поїздки до Грецької Республіки, виник намір перемістити через митний кордон України з приховуванням від митного контролю наркотичний засіб - канабіс, для подальшого власного вживання, який вона придбала 07 травня 2026 року о 16 годині 32 хвилин в магазині на острові Корфу Грецької Республіки.

Неодноразово перетинаючи митний кордон України, будучи обізнаною з правилами його перетину, розуміючи та усвідомлюючи заборону переміщення через нього наркотичних засобів, 10 травня 2026 року ОСОБА_4 з метою приховування від митного контролю, помістила до картонної коробки наявний в неї канабіс, яку приховала серед особистих речей у дорожню валізу.

В подальшому, ОСОБА_4 попередньо забронювавши квитки на рейсовий автобус «Кишинів-Чернівці», 10 травня 2026 року вирушила у напрямку міжнародного пункту пропуску «Мамалига-Крива» Чернівецької митниці, з метою в в`їзду до України.

Того ж дня о 15 годині 46 хвилин транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Sprinter» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням громадянина України ОСОБА_5 , в`їхав на територію міжнародного автомобільного пункту пропуску «Мамалига-Крива» Чернівецької митниці, який розташований в с. Мамалига Дністровського району Чернівецької області.

Рухаючись як пасажир транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter» д.н.з. НОМЕР_2 по території міжнародного автомобільного пункту пропуску «Мамалига-Крива» Чернівецької митниці, ОСОБА_4 достовірно усвідомлюючи свій намір на незаконне переміщення через митний кордон України наркотичного засобу, а також з метою уникнення за це відповідальності, не повідомила про його наявність представників митної та прикордонної служби.

У ході проведення прикордонного та митного контролів, ОСОБА_4 , не пред`явила та не заявила про переміщення через митний кордон України наркотичного засобу.

Під час проведення поглибленого огляду транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter» д.н.з. НОМЕР_1 , а також ручної поклажі громадян, що знаходились у даному автобусі, в зоні митного контролю міжнародного автомобільного пункту пропуску «Мамалига-Крива» Чернівецької митниці, було залучено службову собаку на прізвисько « ОСОБА_6 », яка відреагувала під час огляду дорожньої валізи ОСОБА_4 .

В подальшому, при огляді ручної поклажі ОСОБА_4 , а саме валізи червоного кольору було виявлено пакет чорного кольору фабричної упаковки з маркуванням «MADBUD EXTRA STRONG CANDY INDOOR FLOWERS 1G» з вмістом речовини рослинного походження зеленого кольору, яка у своєму складі містить тетрагідроканнабінол (TGK) у концентрації нижче 0,2 %, не задекларований, обмежений до переміщення, прихований від митного контролю серед особистих речей.

Того ж дня, співробітниками УСБУ в Чернівецькій області, в ході проведення огляду місця події, було вилучено виявлений у ОСОБА_4 , вищевказаний пакет із подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, в якому виявилось наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабісом, масою 0,999 грама.

Згідно списку N? 1 таблиці II «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N?770 від 06.05.2000 (зі змінами), канабіс є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 305 КК України, а саме контрабанда наркотичних засобів, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Обвинувачена ОСОБА_4 винною себе визнала повністю та показала, що на початку травня 2026 року під час поїздки до Грецької Республіки, вона в магазині придбала для власного вживання 1 грам канабісу, якого приховала серед особистих речей у дорожню валізу та намагалася переправити через державний кордон. В подальшому, при перетині державного кордону перебуваючи на території міжнародного автомобільного пункту пропуску «Мамалига-Крива» Чернівецької митниці, вона не повідомила про його наявність представникам митної та прикордонної служби, не пред`явила та не заявила про переміщення через митний кордон України наркотичного засобу, який був виявлений працівниками митниці та вилучений працівниками СБУ. В скоєному щиро розкаялася, просила суворо її не карати.

Враховуючи, що обвинувачена свою вину визнала повністю, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України вважає недоцільним дослідження інших доказів про вищевказані обставини справи, оскільки такі обставини ніким не оспорюються.

Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що вина ОСОБА_7 у контрабанді наркотичних засобів, тобто їх переміщенні через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, повністю доведена та її дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ст. 305 ч. 1 КК України.

При вирішенні питання про призначення покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, суд приймає до уваги, що обвинувачена вперше притягується до кримінальної відповідальності, невеликий розмір наркотичного засобу, який став предметом контрабанди, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується по місцю проживання, бере активну участь у суспільно-корисних заходах, наслідком якої стало отримання чисельних подяк від громадських організацій за проявлену активну громадянську позицію, що свідчить про її позитивні моральні якості та соціальну спрямованість поведінки.

Суд відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України визнає обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та її щире каяття, яке виразилось у тому, що вона повністю визнала свою вину та жалкує про скоєння нею злочину, засуджує свою протиправну поведінку та в процесі судового розгляду справи давала правдиві показання, які посприяли органам правосуддя встановити істину по справі.

Слід зазначити, що передбачені п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17, провадження № 51-329км18.

За змістом ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати таким, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам треба мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

Матеріалами справи з`ясовано, що обвинувачена перерахувала грошові кошти в сумі 5000 гривень у благодійний фонд «Подаруй дитині життя» та 5000 гривень на потреби ЗСУ з метою підтримання фінансових потреб Збройних сил України під час воєнного стану.

За вказаних обставин, в порядку ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає дану обставину такою, що пом`якшує її покарання, оскільки в умовах воєнного стану дана обставина має значення для зміцнення Збройних Сил та захисту України.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З досудової доповіді органу пробації від 22 липня 2026 року, складеної в порядку ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачену, вбачається, що імовірність вчинення обвинуваченою повторного правопорушення середній. Зважаючи на поведінку обвинуваченої, її спосіб життя, морально-духовний стан, уповноважений орган пробації вважає доцільним виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, оскільки вона не становить високої небезпеки для суспільства.

З системного аналізу кримінального закону випливає, що більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише в разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Слід зазначити, що призначене судом покарання має відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливати з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Застосування ч. 1 ст. 69 КК можливе у випадку, коли пом`якшуючі обставини настільки знижують тяжкість злочину, що призначення винному покарання в межах санкції було б явно несправедливим (постанова Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 442/1887/16-к, провадження № 51-1118 км 18).

З огляду на те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачена не уникала, ураховуючи другорядну роль кари як мети покарання, поведінку обвинуваченої за період кримінального провадження, а також те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, невеликий розмір наркотичного засобу, який став предметом контрабанди, позитивно характеризуються за місцем проживання, вину повністю визнала та у вчиненому щиро розкаялася, активно посприяла розкриттю злочину, добровільно перерахувала грошові кошти у благодійний фонд «Подаруй дитині життя» та на потреби ЗСУ під час воєнного стану, суд визнає дані обставини винятковими та вважає, що мінімальна міра основного покарання за ч. 1 ст. 305 КК України не відповідає особі обвинуваченої, а вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, у зв`язку із чим, керуючись ст. 69 ч. 1 КК України приходить до висновку про доцільність переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 305 ч. 1 КК України, а саме у виді штрафу, який є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею та іншими особами нових кримінальних правопорушень.

При визначенні суми штрафу суд виходить з роз`яснень, викладених у п. 2 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7, відповідно до яких, призначаючи покарання у виді штрафу і визначаючи його розмір, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

Так, обвинувачена ОСОБА_4 є працездатною, однак ніде не працює, та має на утриманні мати ОСОБА_8 , яка є пенсіонером.

Тому, виходячи з принципів індивідуалізації та справедливості, а також загальних засад призначення покарань визначених в ст.ст. 50, 65 КК України, із урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та майнового стану обвинуваченої, суд приходить до висновку про призначення їй основного покарання у виді штрафу в розмірі 5000 неподаткових мінімумів громадян, що складає 85000 гривень.

Відповідно до ст. 124 КПК України судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченої в дохід держави, а долю речових доказів кримінального провадження слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 305 ч. 1 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначити їй покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 5000 (п`ять тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 85000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки «iPhone 17 Pro» із серійним номером НОМЕР_3 із сім-картою вітчизняного оператора, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_4 , після набрання вироком законної сили, вважати повернутим власнику;

- канабіс вагою 0,999 грама, який знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів УСБУ в Чернівецькій області, після набрання вироком законної сили, знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи по справі в розмірі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 копійок.

На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів через райсуд з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1