Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №592/9879/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/9879/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Литовченко О. В.

Номер провадження 33/816/1386/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 173-2 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/9879/26 за апеляційною скаргою представника потерпілої адвоката Мальованої І.Ю. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.07.2026, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП,

закрито у зв`язку із відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

представника потерпілої – адвоката Мальованої І.Ю.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

його захисника – адвоката Щербак С.В.,

установив:

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.07.2026 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ВБА №002474 від 07.06.2026, 07.06.2026 о 15-11 год. за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлювався нецензурною лайкою, принижував словесно, чим завдав їй психоемоційних страждань, унаслідок чого було завдано шкоду психічному здоров`ю.

В поданій апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_2 – адвокат Мальована І.Ю. просить скасувати постанову судді та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накласти на нього стягнення у межах санкції, оскільки ОСОБА_1 дійсно висловлювався на адресу своєї дружини ОСОБА_2 нецензурною лайкою, принижував її словесно, чим завдав психоемоційних страждань, що підтверджено поясненнями потерпілої та відеозаписом з бодікамер працівників поліції. Суддя суду першої інстанції, викривив зміст відезапису з нагрудної камери поліцейського та зазначаючи про те, що ОСОБА_1 поводився спокійно і врівноважено не взяв до уваги, що працівники поліції прибули на місце події вже після вчинення правопорушення та припинення активної фази агресії з боку ОСОБА_1 . Також суддя суду першої інстанції проігнорував суттєвий доказ – терміновий заборонний припис. Захисник вважає, що системний психологічний тиск ОСОБА_1 , демонстративне проживання у колишній подружній спальні з іншою жінкою, нецензурна лайка та намагання контролювати поведінку ОСОБА_2 створювали для потерпілої атмосферу тривоги, безпорадності та шкодили її психічному здоров`ю, що повністю охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Вислухавши доводи представника потерпілої, яка підтримала апеляційну скаргу та просила скасувати постанову судді, доводи ОСОБА_1 та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити рішення судді без змін, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245). При цьому ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП).

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).

Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому у справі протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще й як юридичний документ – акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою поліції справи про адміністративне правопорушення, тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).

Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Домашнє насильство згідно з ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 3 і 14 ч. 1 ст. 1).

Отже, не кожен сімейний конфлікт, словесна сварка, використання нецензурної лексики чи висловлення емоційних погроз, допущених у межах побутової ситуації, самі по собі утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею необхідно встановити, що такі дії мали стійкий або інтенсивний насильницький характер, були чітко спрямовані на конкретну особу та реально заподіяли або створили обґрунтовану загрозу заподіяння шкоди психічному здоров`ю, що має бути доведено належними, допустимими та переконливими доказами.

Ухвалюючи своє рішення, суддя суду першої інстанції дотримався вказаних вище положень законодавства України про адміністративне правопорушення, належним чином обґрунтувавши і умотивувавши свої висновки у процесуальному рішенні.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 07.06.2026 о 15-11 год. за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлювався нецензурною лайкою, принижував словесно, чи завдав їй психоемоційних страждань, унаслідок чого було завдано шкоду психічному здоров`ю.

В суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 заперечив вчинення ним домашнього насильства відносно своєї дружини. Зазначив, що вони на даний час перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак спільний побут не ведуть вже декілька років. Він був зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка оформлена на тещу. На даний час триває майновий спір за дане житлове приміщення. Дружина проживає за кордоном, за декілька днів до цих подій приїхала в Україну та без будь-якого повідомлення його за дорученням тещі зняла його з реєстраційного обліку. Виклику поліції здійснювався для виселення його з квартири.

Оцінюючи наведені вище пояснення ОСОБА_1 , суддя апеляційного суду вважає, що такі узгоджуються з наявними у матеріалах справи відеозаписами.

Суд не погоджується з твердженням представника потерпілої про те, що висловлювання ОСОБА_1 нецензурною лайкою, приниження словесно, демонстративне проживання у колишній подружній спальні з іншою жінкою, намагання контролювати поведінку ОСОБА_2 , що створювали для потерпілої атмосферу тривоги, безпорадності та шкодили її психічному здоров`ю підтверджено поясненнями потерпілої та відеозаписом з бодікамер працівників поліції, оскільки ОСОБА_2 є безпосереднім учасником сімейного конфлікту, а відтак її пояснення за своєю природою є суб`єктивними, що потребує їх підтвердження іншими незалежними та об`єктивними доказами, наприклад, висновком психолога, медичною довідкою, аудіо- чи відеофіксацією. Таких доказів матеріали справи не містять.

Будь-яких інших доказів щодо домашнього насильства психологічного характеру, які утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення цілеспрямованих і навмисних дій, якими спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї), матеріали справи не містять, а нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство і утворюють склад правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, а тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що відео фіксація з бодікамер поліцейських, додана до протоколу, здійснена вже після обставин, на які вказує потерпіла, як на підставу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Доводи захисника про те, що суддя суду першої інстанції, викривив зміст відеозапису з нагрудної камери поліцейського зазначаючи про те, що ОСОБА_1 поводився спокійно не заслуговують на увагу, оскільки останній дійсно поводився спокійно.

Доданий відеозапис був також переглянутий суддею апеляційного суду в порядку підготовки до апеляційного розгляду і ним встановлено, що працівники поліції прибули на місце події вже після обставин, про які зазначала потерпіла як підставу для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. При цьому зміст розмов між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зводився до наявності чи відсутності права ОСОБА_1 на користування квартирою. При цьому словесних образ, погроз, приниження, переслідувань, залякувань, спрямованих на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, відеозаписом не зафіксовано.

Докази, що висловлювання та дії ОСОБА_1 викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, в матеріалах справи відсутні.

Суддя апеляційного суду також відхиляє доводи захисника , що суддя суду першої інстанції проігнорував суттєвий доказ – терміновий заборонний припис, оскільки вище апеляційний суд навів висновки про те, що поліцією не було з`ясовано усіх обставин та не надано достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства. Крім того, жодними матеріалами справи не було доведено існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи.

Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Таким чином, ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у вчиненні домашнього насильства в судовому засіданні установлено не було.

Всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних і проаналізованих у справі доказів не дозволяє спростувати у категоричній формі правову позицію ОСОБА_1 на свій захист та ухвалити законне і справедливе рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, так як будь-яких доказів щодо неправомірних дій ОСОБА_1 відносно своєї дружини ОСОБА_2 , які б могли завдати шкоди її психічному здоров`ю, під час апеляційного розгляду не установлено, а сам по собі факт певної конфліктної ситуації та обопільних сварок ще не свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу цих правопорушень.

На підставі викладеного, оскаржувана постанова судді суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого це судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.07.2026 відносно ОСОБА_1 без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілої Мальованої Інесси Юріївни на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова