Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №592/7905/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/7905/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Катрич

Номер провадження 33/816/1373/26 Суддя-доповідач Терещенко О. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О.І., з участю секретаря судового засідання Опанасенко Т.В., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Рудницької А.В. розглянув у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Рудницької А.В. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.06.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.06.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Судом установлено, що 07.05.2026 о 00:53 год у м. Суми по вул. Засумській, буд. 3 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Amarok, д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager 7510 ARLM 0322, результат огляду позитивний та склав 1,11‰. З результатом огляду, проведеного на місці зупинки, водій ОСОБА_1 погодився. Прослідувати в заклад охорони здоров`я КНП СОР ОКМЦСНЗ відмовився, чим порушив п. 2.9.а ПДР України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, захисник Рудницька А.В. подала апеляційну скаргу на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.06.2026, в якій просила скасувати її та закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно розподілив тягар доказування та визнав допустимими докази, отримані за результатом огляду, проведеного неуповноваженим суб`єктом. Поліцейський не мав права самостійно формувати доказ стану сп`яніння військовослужбовця, щодо якого були наявні ознаки виконання обов`язків військової служби. Єдиним фактичним доказом стану алкогольного сп`яніння, який покладено в основу постанови, є результат огляду за допомогою Drager 7510 ARLM 0322, акт огляду та направлення, складені за результатами цієї процедури. Однак, цей огляд проведено не за спеціальною процедурою статті 266-1 КУпАП і не тим суб`єктом, який законом уповноважений проводити огляд військовослужбовця за наявності ознак виконання ним обов`язків військової служби. Оскільки огляд є недійсним, його результат не може бути використаний як доказ перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

У судове засіданні ОСОБА_1 не з`явився, причин свого неприбуття не повідомив, про день, час і місце розгляду справи сповіщений належним чином.

Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

У зв`язку із зазначеним апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 .

Захисник Рудницька А.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, не заперечувала проводити розгляд справи без участі ОСОБА_1 .

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Заслухавши захисника Рудницьку А.В., дослідивши матеріали справи, суддя апеляційного суду дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з частиною 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримала у повному обсязі та дійшла обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з урахуванням:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №659178 від 07.05.2026, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП, містить всі обставини, які утворюють об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 1);

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким ОСОБА_1 з результатом згоден (а. с. 3);

- тестом №584 від 07.05.2026, результат якого становить 1,11‰ (а. с. 2);

- відеозапису, яким підтверджуються обставини, викладені у протоколі, виконання працівниками поліції вимог КУпАП при їх складанні та дотримання процедури огляду водія на стан сп`яніння на місці зупинки (а. с. 7а);

- направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 4);

- копії постанови від 07.05.2026 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП (а. с. 6).

Апеляційний суд зазначає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є встановлений факт наявності у особи алкогольного сп`яніння, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння на місці скоєння правопорушення або в умовах лікувального закладу, щодо вживання алкогольних напоїв та лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Переглядом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських установлено, що водій ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції повідомив, що знає, що порушив правила дорожнього руху, бо дуже поспішає, треба завезти жінку додому. Після цього працівники поліції запитали у нього чи вживав алкоголь, на що він повідомив, що ні, бо військовий, йому не можна вживати спиртне, можливо це від ліків запах, що він вживав. Потім поліцейський запропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння за місцем зупинки транспортного засобу у зв`язку з наявними у нього ознаками сп`яніння, а саме: запах з порожнини рота та поведінка, що не відповідає обстановці. Пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Драгер» погодився. Поліцейські роз`яснили йому порядок проходження огляду, розмір допустимої норми. За результатом огляду встановлено наявність 1,11‰ алкоголю у ОСОБА_1 . Останній з результатом погодився, не заперечував, пройти огляд у медичному закладі відмовився. Після цього поліцейські повідомили йому про те, що відносно нього будуть складені адміністративні матеріали за ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 122 КУпАП. Його він був відсторонений від керування, йому були повідомлені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. ОСОБА_1 підписав протокол та отримав його копію.

За таких обставин апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб у сукупності з іншими доказами зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольногосп`яніння.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає доводи захисника про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно розподілив тягар доказування та визнав допустимими доказами докази, отримані за результатом огляду, проведеного неуповноваженим суб`єктом з огляду на їх безпідставність.

Апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо результатів проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу не висловлював, з результатом погодився.

Щодо доводів захисника про порушення процедури огляду, який проведено не за спеціальною процедурою статті 266-1 КУпАП і не тим суб`єктом, який законом уповноважений проводити огляд військовослужбовця за наявності ознак виконання ним обов`язків військової служби, апеляційний суд зазначає таке.

Статтею 15 КУпАП передбачені особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема відповідно до частини першої статті 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Положеннями статті 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

При цьому суд зазначає, що в статті 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Як установлено з відеозаписів нагрудної камери працівника поліції, ОСОБА_1 був зупинений поза межами території будь-якої військової частини. Під час спілкування з інспекторами поліції він повідомив, що військовослужбовець та везе жінку додому. При цьому він не зазначив, що виконує обов`язки військової служби.

Також у справі відсутні докази, що під час зупинення ОСОБА_1 працівниками поліції він виконував обов`язки військової служби.

Апеляційний суд зазначає, що хоча ОСОБА_1 і є військовослужбовцем, однак наявність у нього військового квитка підтверджує лише його статус, однак не підтверджує факту його перебування при виконанні бойових чи особливих завдань в момент керування ним транспортним засобом, зупинки поліцейськими та проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З огляду на викладене, доводи захисника щодо проведення огляду неуповноваженою особою не знайшли свого підтвердження.

У судовому засіданні захисник зазначила, що у постанові суду зазначена різна інформація з приводу назви автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , що викликає сумніви у його законності.

Так, у описовій частині вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Amarok, д.н.з. НОМЕР_1 , а в мотивувальній частині - транспортним засобом JAC Sunray, д.н.н. НОМЕР_2 .

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів судочинства, які законодавець визначив як пріоритетні.

Тому при вирішенні питання, чи може наявність певних недоліків/порушень стати підставою для констатації істотного порушення вимог процесуального закону та визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого недоліку/порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів, на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема, з`ясувати, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Враховуючи викладене, апеляційний суд відмічає, що зазначення у описовій та мотивувальній частинах оскаржуваної постанови різної інформації з приводу назви транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , є опискою та не спростовує наявність у діях останнього ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім того, вказана описка може бути виправлена як за заявою учасника справи, так і за ініціативою суду незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Отже, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові, і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставить питання захисник, нею не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, що направлена на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Висновки суду.

З урахуванням установлених судом обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні цього правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскарженої постанови, під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції не допущено.

Враховуючи зазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржену постанову судді суду першої інстанції законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.06.2026 щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Рудницької А.В. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Ольга ТЕРЕЩЕНКО