Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №129/3508/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 129/3508/25

Провадження № 22-ц/801/1591/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дєдов С. М.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокуСправа № 129/3508/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Оніщука В.В., Рибчинського В.П.,

позивач: ТОВ «Бізнес Позика»

відповідач : ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.04.2026 року у справі за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

ТОВ «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначило , що 29.04.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями та прийняттям останнім акцепта про укладення договору ,шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-8072 в особистому кабінеті на сайті кредитодавця: https://my.bizpozyka.com/ було укладено договір про надання споживчого кредиту № 487095-КС-002 та підписано паспорт споживчого кредиту .

Згідно вказаного договору ТОВ «Бізнес позика» 29.04.2024 року надала позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 6000 грн на строк 16 тижнів ( до 19.08.2024 року) ,а останній зобов`язався повернути кредит і сплатити інші прердбачені договором платежі і відсотки за стандартною ставкою у розмірі 1, 5 % на день та зниженою у розмірі 1,16691070 % на день. 07.05.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 487095-КС-002 , якою збільшено розмір кредиту на 3000 грн на тих самих умовах.

Посилаючись на те, що позивач свої зобов`язання виконав і кредитні кошти відповідачу надав , строк договору закінчився ,а ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором з повернення кредитних коштів ,відсотків і обов`язкових платежів належним чином не виконав ,в зв`язку з чим у нього станом на 19.08.2024 року виникла заборгованість в розмірі 21 777,14 грн,з яких : прострочені платежі по тілу кредиту – 8 894,98 грн; прострочені платежі по процентах – 12 556,94 грн; прострочені платежів за комісією – 325,22 грн. ,позивач просив стягнути з відповідача на його користь вищезазначену заборгованість.

Рішенням Гайсинського районного суду від 21.04.2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №487095-КС-002 від 29.04.2024 року в сумі 21777, 14 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» сплачений судовий збір в сумі 2422, 40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права просить вищезазначене рішення змінити , а у справі ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з нього на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 18 857,36 грн., з яких 8 894,98 грн – заборгованість по тілу кредиту та 9 962,38 грн - заборгованість за відсотками, та відмовити у стягненні комісії, тим самим визнавши фактично позовні вимоги на вказану суму . Вказав, що суд не врахував того, що заборгованість була нарахована позивачем за період після закінчення строку договору , а нарахування відсотків за ставкою 1,16691070 % суперечить ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки ним встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Судом було безпідставно задоволено вимоги в частині стягнення комісії за користування кредитом, умови договору щодо яких є нікчемними на підставі ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування».

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» вважає рішення законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Гайсинського районного суду від 21.04.2026 року вищевказаним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ,суд виходив із того, що між сторонами на підставі укладеного 29.04.2024 в електронній формі кредитного договору № 487095-КС-002 виникли кредитні правовідносини . Оскільки позивач належно виконав свої зобов`язання , надавши 29.04.2024 року ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 9000грн строком на 16 тижнів до 19.08.2024 року під стандартною ставкою у розмірі 1, 5 % на день та зниженою у розмірі 1,16691070 % на день ,а відповідач свої зобов`язання з повернення коштів порушив , у зв`язку з чим у нього станом на день закінчення договору виникла заборгованість в розмірі 21 777,14 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту – 8 894,98 грн; за відсотками – 12 556,94 грн; з комісії – 325,22 грн., суд стягнув вказану заборгованість на користь позивача.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що із рішенням суду в частині стягнення заборгованості з відсотків у розмірі 12 556,94 грн погодитись не можна, оскільки суд дійшов до них порушивши норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про залишення поза увагою суду нарахування заборгованості позивачем за відсотками після закінчення строку кредитного договору, є безпідставними .

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до кредитного договору № 487095-КС-002 від 29.04.2024 року , ТОВ «Бінес Позика » надає ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 6000 грн на строк 16 тижнів ( до 19.08.2024 року) (а.с.19-28),а останній зобов`язується повернути кредит і сплатити інші пердбачені договором платежі і відсотки за стандартною ставкою у розмірі 1, 5 % на день та зниженою у розмірі 1,16691070 % на день.

07.05.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 487095-КС-002 , якою збільшено розмір кредиту на 3000 грн на тих самих умовах.

Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Пунктом 3 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати ОСОБА_1 для належного виконання умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

ТОВ «Бізнес Позика » свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало 29.04.2024 року ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 9000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про перерахування коштів (а.с.39-40)

Як вбачається з укладеної сторонами додаткової угоди №1 до договору № 487095-КС-002 від 29.04.2024 року, датою повернення кредитних коштів та сплати відсотків є 19.08.2024 року.

12.05.2024 ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив часткове погашення коштів за договором на суму 2320 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, складеному позивачем 31.07.2025 року, у ньому нарахування заборгованості було здійснено станом на дату завершення строку договору - 19.08.2024 року(а.с.12-14)

Відтак ,доводи апеляційної скарги про залишення поза увагою суду нарахування позивачем заборгованості з відсотків за період після закінчення строку кредитного договору і стягнення їх судом , спростовуються матеріалами справи і вказаним розрахунком і не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення у цій частині вимог.

Також не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно було задоволено вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту , умови договору щодо оплати якої є нікчемними на підставі ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування».

10 червня 2017 року набрав чинності ЗУ «Про споживче кредитування», яким у ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» внесено зміни і її текст викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1.2.5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності ЗУ «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії за надання кредиту , що передбачає в подальшому право нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про неправомірність стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача комісії у розмірі 325,22 грн. безпідставними, оскільки такі умови були погоджені сторонами в момент підписання кредитного договору № 487095-КС-002 від 29.04.2024.

Разом із тим, доводи апеляційної скарги про те, що нарахування відсотків за ставкою 1,16691070 % суперечить ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки останнім встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, заслуговують на увагу.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) 1,5 %.

Водночас частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 9 ч.1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до п. 1.4.1 до договору № 487095-КС-002 процентна ставка за кредитом: в день становить 1,16691070%.

Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 2 ст.627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Враховуючи, що договір про надання споживчого кредиту було укладено 29.04.2024, тобто, після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», умови укладеного між сторонами договору щодо встановлення денної процентної ставки в день , більшої за 1% на день , в силу ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Враховуючи викладене , заборгованість відповідача за відсотками за користування кредитними коштами за період 30.04.2024 року по 19.08.2024 року розмір процентів складає 9 962,38 грн. ( 8894,98 х 112 днів х 1%), яка і підлягала стягненню з відповідача. Оскільки суд не вказане уваги не звернув і зазначені норми матеріального права не застосував ,внаслідок чого дійшов необгрунтованого висновку про задоволення вимог позивача в цій частині у повному об`ємі, рішення суду в цій частині підлягає зміні, а розмір стягнутої судом заборгованості з відсотків підлягає зменшенню до 9 962,38 грн.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права щодо розрахунку заборгованості в частині нарахування процентів за користування кредитними коштами рішення суду підлягає зміні з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Бізнес Позика».

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_1 підлягають до стягнення судовий збір з подання позову у розмірі 2133,89 грн, а з ТОВ «Бізнес Позика» підлягає до стягнення судовий збір на користь ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги в розмірі 432,76 грн. Таким чином, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог шляхом взаємного зарахування (заміщення) зустрічних вимог щодо їх відшкодування. При цьому до фактичного стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає різниця між зазначеними сумами, яка становить 1701,13 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України-

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Гайсинського районного суду від 21.04.2026 року в частині стягнення відсотків за користування кредитом змінити .

Замість слів « 12 556,94 грн» вказати «9 962,38 грн.».

В іншій частині рішення суду залишити без змін .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» різницю у понесених судових витратах на сплату судового збору у розмірі 1701,13 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: В.В. Оніщук

В.П. Рибчинський