Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №741/792/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 741/792/26

Провадження № 3/741/324/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 24 липня 2026 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.

та захисника – адвоката Трофимової Г.М.,

розглянувши в режимі відеоконференції матеріали справ про адміністративні правопорушення (протоколи серії ЕПР1 № 656052 та ЕПР1 № 656063), передбачені ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,

встановив:

03 травня 2026 року о 12 годині 27 хвилин в с. Ставок Ніжинського району Чернігівської області по вул. Українська ОСОБА_1 керував транспортним засобом (автомобілем) «VOLKSWAGEN Transporter», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 :

- з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву), відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України;

- не виконав вимогу поліцейського зупинити транспортний засіб та залишатись на місці, здійснену за допомогою сигнальним диском з червоним світлоповертачем, чим порушив п. 2.4, п. 8.9 «а» ПДР України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

З огляду на викладені вимоги закону, справи про адміністративні правопорушення, сформовані на підставі протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 656052 та ЕПР1 № 656063, підлягають розгляду судом в одному провадженні, а тому їх необхідно об`єднати.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, не просив розгляд справи відкласти.

У судовому засіданні захисник просила закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, оскільки працівники поліції порушили процедуру огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, не роз`яснили ОСОБА_1 його права та обов`язки, наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 виконав вимогу знаку «Стоп контроль», зупинився. Між працівниками поліції та ОСОБА_1 виник конфлікт.

Ураховуючи відсутність доказів, які б підтверджували поважність причин неявки ОСОБА_1 у судове засідання, суд вважає за можливе розгляд справи провести у його відсутності за наявними у справі доказами, оскільки відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 122-2, 130 КУпАП, не є обов`язковою.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, вислухавши думку захисника, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Частиною 1 ст. 122-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до практики ЄСПЛ у справах про дорожньо-транспортні правопорушення (зокрема OHalloran and Francis v. United Kingdom) особа, яка свідомо обирає статус учасника дорожнього руху, тим самим погоджується з певними обмеженнями та обов`язками, встановленими законом з метою забезпечення безпеки на дорогах, в тому числі щодо проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу уповноваженого органу. Відмова від виконання такого обов`язку є самостійним правопорушенням, незалежно від того, чи підтверджено зрештою факт сп`яніння.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні цих правопорушень підтверджується відеозаписами з нагрудної камери працівників поліції, з яких вбачається, що 03 травня 2026 року о 12 годині 25 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем, був зупинений працівником поліції. ОСОБА_1 зупинив автомобіль, але у той момент, коли поліцейський підходив до водійських дверей різко розпочав рух та став тікати. Службовим автомобілем працівники поліції наздогнали ОСОБА_1 та зупинили. У ході спілкування працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, озвучили їх та висловили вимогу на проходження останнім огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі. ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Зазначені відеозаписи суд визнає належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані в порядку, передбаченому чинним законодавством, узгоджуються з іншими матеріалами справи, що у своїй сукупності утворює несуперечливу доказову базу, достатню для підтвердження складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, у діях ОСОБА_1 .

Суд дає критичну оцінку доводам захисника про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, що працівники поліції не мали законних підстав для зупинки транспортного засобу, що працівниками поліції було допущено процесуальні порушення під час оформлення адміністративних матеріалів, та визнає їх необґрунтованими.

Суд вважає, що такі доводи захисника мають на меті уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженими особами з дотриманням вимог статей 254-256 КУпАП та містять усі необхідні для розгляду справи відомості, істотні недоліки при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, які б тягли за собою визнання протоколів недопустимими доказами відсутні, достовірність відомостей, які зазначені у протоколах, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколів.

Доводи захисника про те, що працівники поліції порушили право ОСОБА_1 на захист, не роз`яснили права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, суд визнає необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

У протоколах про адміністративні правопорушення, складених стосовно ОСОБА_1 , зазначено про роз`яснення йому положень ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджується його особистим підписом.

Окрім цього, з відеозаписів події вбачається, що ОСОБА_1 не заявляв про бажання скористатися послугами захисника, не заперечував проти складання відносно нього адміністративних матеріалів.

При цьому суд зауважує, що ОСОБА_1 у повній мірі скористався своїми правами, у тому числі правом на захист, залучивши захисника – адвоката під час розгляду справи в суді.

Інші доводи захисника спростовуються дослідженими доказами та є такими, що не є визначальними для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного в постанові від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Ураховуючи характер вчинених правопорушень, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, суд приходить до висновку про те, що достатнім та необхідним для його виховання буде адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Керуючись ст. 36, ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 283, 284 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -

постановив:

Справи про адміністративні правопорушення № 741/792/26 (провадження № 3/741/324/26) та № 741/793/26 (провадження № 3/741/325/26) відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення адімністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, об`єднати в одне провадження, присвоївши справі № 741/792/26 (провадження № 3/741/324/26).

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, призначивши стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

У разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, у порядку примусового виконання даної постанови стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Строк стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами рахувати з дня набрання законної сили цією постановою.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Киреєв