Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №950/2073/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2073/26

Номер провадження 2-о/950/102/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Стеценка В. А.,

при секретарі – Радковській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за заявою адвоката Васильця Сергія Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа – Лебединський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи в певний час;

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника звернувся до суду з зазначеною заявою, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костантинівськ Ростовської області російської федерації померла сестра заявника – ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 10.04.2026 року 96100017 Відділом запису актів цивільного стану адміністрації Костантинівського району Ростовської області (актовий запис № 170269610001700137008).

На даний час виникла необхідність отримання свідоцтва про право на спадщину, що можливо лише після встановлення факту смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костантинівськ Ростовської області російської федерації.

Даний факт можливо встановити лише в судовому порядку в зв`язку з неможливістю прийняття нотаріусом в якості підтвердження факту смерті ОСОБА_2 свідоцтва про смерть, виданого 96100017 Відділом запису актів цивільного стану адміністрації Костантинівського району Ростовської області.

Тому представник заявника звернувся до суду і просив встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Московський Бобрик Лебединського району Сумської області, Україна, а померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на території російської федерації в м. Костантинівськ Ростовської області.

В судове засідання заявник та його представник не з`явилися, представник в наданій суду письмовій заяві заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути справу за їх відсутності.

Представник заінтересованої особи в судове засідання теж не з`явилася, в наданій суду заяві проти задоволення заявлених вимог не заперечила, справу просила розглянути за її відсутності.

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

З паспортів, довідки, картки, свідоцтв, витягу (а.с. 4-8), досліджених в судовому засіданні вбачається, що заявником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований АДРЕСА_1 , фактично проживаючий по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , а його сестрою є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована в с. Лебединий Бобрик, Сумського району, Сумської області, РНОКПП НОМЕР_3 .

З свідоцтва, витягів (а.с. 9-11), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 30 червня 2021р. державний нотаріус Лебединської районної державної нотаріальної контори Сумської області Лисенко В.Ф. видала на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстровано в реєстрі за №2550) у відповідності з яким вони отримали у власність по (одній другій) частині кожен в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_2 .

З заповіту, витягу (а.с. 12-13), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 05 вересня 2012р. ОСОБА_2 склала заповіт, який було посвідчено головою Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області Дубровіним О.І. та зареєстровано в реєстрі за №130 у відповідності з яким все своє майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, вона заповідала своєму братові ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З свідоцтва (а.с. 14), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 в м.Костантинівськ Ростовської області російської федерації померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 10 квітня 2026р., виданим 96100017 Відділом запису актів цивільного стану адміністрації Костантинівського району Ростовської області (актовий запис 170269610001700137008).

З листа (а.с. 15), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що матеріали стосовно припинення громадянства України ОСОБА_2 згідно з поданою нею заявою або внаслідок втрати громадянства на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства в установленому законом порядку не надходили.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що заява обґрунтована і підлягає до задоволення, так як в судовому засіданні було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костантинівськ Ростовської області російської федерації померла ОСОБА_2 .

На даний час виникла необхідність отримання свідоцтва про право на спадщину, що можливо лише після встановлення факту смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костантинівськ Ростовської області російської федерації.

Даний факт можливо встановити лише в судовому порядку в зв`язку з неможливістю прийняття нотаріусом в якості підтвердження факту смерті ОСОБА_2 свідоцтва про смерть, виданого 96100017 Відділом запису актів цивільного стану адміністрації Костантинівського району Ростовської області.

Вказані обставини стверджуються матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1, 2, 7 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження, серед іншого, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Згідно ст. 25 Закону України «Про міжнародні договори України» зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

Згідно ст. 1 Закону України № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» передбачає зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України в м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1992р. №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. москва 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь».

Згідно ст. 2 Закону України № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» передбачає вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м.мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м.москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Згідно ст. 22 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Згідно п. 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила реєстрації актів цивільного стану) документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п. 1 розділу V Правил державної реєстрації актів цивільного стану підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Суд бере до уваги, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Президент Володимир Зеленський підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У відповідь на акт збройної агресії РФ проти України Президент України Володимир Зеленський підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з РФ, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.

На доручення Глави Української держави Міністерство закордонних справ України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з РФ та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

З дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з РФ та Республікою Білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в місті Гаазі.

При цьому суд враховує, що спірна правова проблема обтяжена фактом смерті особи на території іноземної держави-агресора РФ.

Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Однак зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю РФ.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №643/1873/23.

В заяві заявник ОСОБА_1 зазначив та підтвердив сукупністю наданих ним доказів, які були досліджені судом, що він є спадкоємцем померлої сестри ОСОБА_2 та бажає реалізувати своє спадкове право, проте спадкоємець внаслідок збройної агресії РФ проти України та з урахуванням розриву дипломатичних відносин України з РФ позбавлений можливості прийняти спадщину, оскільки відсутня реєстрація смерті спадкодавця, який є громадянином України, в органі державної реєстрації актів цивільного стану України.

При відсутності підстав для державної реєстрації смерті особи, визначених у Правилах державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті (п.г Правил).

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (стаття 319 ЦПК України).

За таких обставин, суд вважає, що у справі необхідно застосувати засоби гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту,що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт смерті громадянки України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костантинівськ Ростовської області російської федерації і на підставі вимог ст. 315 ЦПК України цей факт підлягає встановленню.

Тому суд вважає необхідним заяву про встановлення юридичного факту задовільнити в повному обсязі.

Керуючись: ст.ст. 2-5, 76-80, 258-259, 263-265, 315, 316 ЦПК України, ст.ст. 1223, 1264, 1268 ЦК України, Законом України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» №240/94-ВР від 10 листопада 1994р.; ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23 лютого 2006р., ст.ст.1, 2 Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» №2783-ІХ від 01 грудня 2022р.;

В И Р І Ш И В:

Заяву адвоката Васильця Сергія Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа – Лебединський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи в певний час задовільнити.

Встановити юридичний факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 в с.Московський Бобрик Лебединського району Сумської області, Україна, а померла ІНФОРМАЦІЯ_7 на території Російської Федерації в м.Костантинівськ Ростовської області.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Володимир СТЕЦЕНКО