Вирок від 23 липня 2026 р. у справі №205/5458/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Суд: Новокодацький районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження

Дата: 23 липня 2026 р.

Справа: №205/5458/26

Суддя: Шиян В. В.

Єдиний унікальний номер 205/5458/26

Номер провадження1-кп/205/842/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12026047120000090 від 04.04.2026 за обвинуваченням неповнолітнього :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, з неповною середньою освітою, студента 2 курсу ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно – технічної освіти», не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.125 ч.1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4

неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_5 ,

законного представника потерпілого – ОСОБА_6 ,

неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

законного представника обвинуваченого - ОСОБА_7

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_8

педагога - ОСОБА_9

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2026 року приблизно о 16 годин 30 хвилин неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на баскетбольній площадці Дніпровської гімназії № 5, за адресою: м. Дніпро, Новокодацький район вул. Олександра Кошиця (Караваєва), буд. 17-А, де також перебував неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де між неповнолітнім ОСОБА_3 та неповнолітнім ОСОБА_5 виник словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин.

26 березня 2026 року близько о 16 годині 50 хвилин, під час конфлікту, у неповнолітнього ОСОБА_3 раптово виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_5 .

В ході конфлікту, коли неповнолітній ОСОБА_3 стояв навпроти неповнолітнього ОСОБА_5 , який в цей момент знаходився в положенні сидячі, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно завдав один боковий удар своєю правою ногою в ліву частину голови, а саме вуха неповнолітнього ОСОБА_5 . Від вказаного удару неповнолітній ОСОБА_5 скрутився та нахилився до землі. В подальшому неповнолітній ОСОБА_3 завдав ще один удар кулаком своєї правої руки в ліву частину голови, а саме вуха неповнолітнього ОСОБА_5 .

В результаті протиправних дій неповнолітнього ОСОБА_3 , спрямованих на умисне спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_5 , заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: забій лівої вушної раковини з синцем по задній поверхні, гематома нижньої щелепної ділянки зліва, садно та крововилив нижньої губи справа, що спричинені від дії не менш трьох ударів тупого твердого предмету (предметів), якими могли бути рука чи нога нападника, в короткий проміжок часу, одне за одним, в термін, на який вказує обстежений, тобто 26.03.2026 року. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі пункту 2.3.5. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень”, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6.

Таким чином умисні дії неповнолітнього ОСОБА_3 , що виразилися у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, кваліфікується за ч.1 ст.125 КК України.

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив, що суть обвинувачення йому зрозуміла. Пояснив, що 26 березня 2026 року перебував на баскетбольному майданчику Дніпровської гімназії № 5, де також знаходився потерпілий ОСОБА_5 . Між ним та потерпілим виникла словесна суперечка, під час якої вони обидва висловлювалися один на адресу одного нецензурною лайкою. Згодом потерпілий ОСОБА_5 знову почав висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою, у зв`язку з чим він зробив йому зауваження, після чого конфлікт на певний час припинився. У подальшому на майданчик прийшли молодші хлопці, на адресу яких, зі слів обвинуваченого, ОСОБА_5 почав висловлюватися нецензурною лайкою. Він знову зробив потерпілому зауваження, після чого між ними повторно виник конфлікт, під час якого він наніс ОСОБА_5 декілька ударів. У вчиненому щиро розкаявся. Пояснив, що після події приходив до потерпілого, щоб вибачитися, однак, зі слів обвинуваченого, батьки потерпілого поставилися до нього агресивно. В подальшому, в судовому засіданні, попросив вибачення у потерпілого, та щиро покаявся. Просив суд суворо його не карати. Цивільний позов визнає в межах визначених судом.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 – ОСОБА_7 у судовому засіданні охарактеризувала сина як спокійного, доброзичливого хлопця. Пояснила, що наразі не працює, оскільки є особою з інвалідністю та отримує пенсію по інвалідності.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що неповнолітнього ОСОБА_3 знає деякий час. Іноді між ними виникали суперечки. 26 березня 2026 року, коли він перебував на баскетбольному майданчику, між ним та ОСОБА_3 виникла суперечка, під час якої ОСОБА_3 вдарив його. Від удару у нього запаморочилося в голові, після чого він пішов додому.

Законний представник потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_6 пояснила, що 26 березня 2026 року її син прийшов додому побитим. Вона одразу повезла його до лікарні, де він пройшов обстеження. За результатами обстеження йому було встановлено діагноз – струс головного мозку, який потребує тривалого лікування. Після події її син тривалий час не виходив на вулицю, оскільки у нього була психологічна травма, з якою він не міг впоратися. На початку травня син пішов на баскетбольний майданчик, але невдовзі повернувся додому у зв`язку з поганим самопочуттям та запамороченням голови. На теперішній час, незважаючи на тривалий проміжок часу, що минув після події, її син продовжує погано себе почувати, у нього періодично виникають запаморочення, у зв`язку з чим вони змушені періодично проходити обстеження. Наполягає на призначенні неповнолітньому ОСОБА_3 суворого покарання. Цивільний позов просить задовольнити повністю.

Незважаючи на повне визнання ОСОБА_3 своєї вини в межах пред`явленого обвинувачення, його вина у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

03 квітня 2026 року на підставі заяви ОСОБА_6 від 26 березня 2026 року до ЄРДР за № 12026047120000090 внесено відомості про те, що 26 березня 2026 року близько 17 год. 15 хв. неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на спортивному майданчику за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Кошиця, 17-А, під час словесного конфлікту умисно спричинив неповнолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , легкі тілесні ушкодження (ЖЄО № 10171 від 03.04.2026). Правова кваліфікація кримінального правопорушення визначена за ч. 1 ст. 125 КК України;

Згідно консультаційних висновків спеціалістів №№ 64460, 64461, 64465, 64473 КНП «РМЦРЗ» ДОР від 26.03.2026 року, у ОСОБА_5 діагностовано поверхневу травму вуха (забій), поверхневу травму голови, поверхневу травму інших частин голови (забій) та струс головного мозку.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 948 від 27.03.2026 року, у ОСОБА_5 виявлено забій лівої вушної раковини з синцем по задній поверхні, гематому нижньощелепної ділянки зліва, садно та крововилив нижньої губи справа, що спричинені дією не менше трьох ударів тупим твердим предметом (предметами), якими могли бути рука чи нога нападника, у строк, на який вказав обстежений, тобто 26.03.2026 року. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Клінічний діагноз «струс головного мозку» підлягає врахуванню після закінчення лікування та надання медичної документації.

Під час проведення слідчого експерименту від 10.04.2026 року за участю неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 , законного представника ОСОБА_6 , педагога ОСОБА_9 , у присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , потерпілий ОСОБА_5 відтворив механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень 26.03.2026 року, показавши, що ОСОБА_3 спочатку завдав йому удару правою ногою в ліву частину голови, а після цього — удар кулаком правої руки в ту ж ділянку голови, що було зафіксовано у протоколі проведення слідчого експерименту від 10.04.2026 року з фототаблицею.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 1190е від 14.04.2026 року, встановлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження спричинені дією не менше трьох ударів тупим твердим предметом (предметами), могли виникнути у короткий проміжок часу, один за одним, 26.03.2026 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, не є небезпечними для життя, а механізм їх виникнення відповідає механізму їх спричинення, відображеному у протоколі слідчого експерименту від 10.04.2026 року за участю ОСОБА_5 .

Під час проведення слідчого експерименту 14.04.2026 року за участю свідка ОСОБА_12 , у присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , свідок відтворила механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , показавши, що бачила, як хлопець, який стояв, завдав хлопцю, який сидів навпочіпки, удару правою ногою в ліву частину голови, після чого завдав ще одного удару кулаком правої руки в ту ж ділянку голови, що зафіксовано в протоколі проведення слідчого експерименту від 14 квітня 2026 року з фототаблицею.

Під час проведення пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.04.2026 року за участю свідків ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_15 , серед осіб, зображених на фотознімках, свідки впізнали особу під № 3, та під № 1 відповідно, як хлопця, який 26.03.2026 року близько 16 год. 50 хв. заподіяв тілесні ушкодження хлопцю, що сидів навпочіпки, що зафіксовано в протоколах проведення пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.04.2026 року з фототаблицями. Відповідно до інформаційних довідок до протоколів особою під № 3 та під № 1 є ОСОБА_3 .

Таким чином суд, на підставі ст. 94 КПК України дослідивши всі обставини справи та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність наданих доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, доведена поза розумним сумнівом, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Обговорюючи питання про вид та міру покарання неповнолітньому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, а також обставини його вчинення.

Суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого: неповнолітній ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, проживає з матір`ю, не одружений, утриманців не має, є студентом 2-го курсу ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти», у судовому засіданні повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому та дав послідовні пояснення щодо обставин конфлікту, що суд визнає як пом`якшуючі обставини справи.

Згідно з досудовою доповіддю, яка складена Соборним районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, ризик повторного вчинення кримінального правопорушення оцінено як низький.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

При визначенні виду покарання суд враховує, що санкція ч. 1 ст. 125 КК України передбачає альтернативні види покарання, а тому суд повинен обрати той із них, який є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Незважаючи на позицію прокурора щодо призначення ОСОБА_3 покарання у виді 60 годин громадських робіт, суд не вбачає підстав для застосування саме такого виду покарання. Суд враховує, що після набрання вироком законної сили його виконання здійснюватиметься у період навчального року. Відбування покарання у виді громадських робіт потребуватиме їх виконання у вільний від навчання час, що за конкретних обставин справи може істотно ускладнити проходження обвинуваченим освітнього процесу, не сприятиме його належній соціальній адаптації та не матиме переваг перед іншим, менш обтяжливим видом покарання, який також забезпечить досягнення його мети.

Водночас судом встановлено, що ОСОБА_3 є студентом ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти», отримує стипендію, тобто має самостійне джерело доходу, а розмір штрафу передбачений санкцією статті, дає йому реальну можливість виконати покладене на нього покарання. На переконання суду, саме покарання у виді штрафу буде достатнім для його виправлення, спонукатиме до усвідомлення протиправності своєї поведінки, відповідатиме принципам законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, а також не перешкоджатиме продовженню навчання.

З урахуванням наведеного, характеру та ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, наявності пом`якшуючих та відсутності обтяжуючих покарання обставин, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.

В рамках кримінального провадження законний представник потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_6 заявила цивільний позов про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та його матері ОСОБА_7 моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.

Позов мотивовано тим, що внаслідок кримінального правопорушення потерпілий зазнав фізичного болю та моральних страждань, які проявилися у тривалому болю в ділянці лівого вуха, порушенні сну, погіршенні психоемоційного стану, виникненні тривожності, пригніченості, нервозності та інших негативних психологічних наслідків, що порушили його звичний спосіб життя. Вважаючи, що заявлений розмір відшкодування відповідає характеру та обсягу завданих потерпілому моральних страждань, законний представник потерпілого просила позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_5 цивільний позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов визнав частково, посилаючись на те, що конфлікт, на його думку, був розпочатий потерпілим.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 – ОСОБА_7 вирішення зазначеного питання покладає на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_8 заперечила проти задоволення цивільного позову, вказавши, що заявлений розмір моральної шкоди є значно завищеним, необґрунтованим та не підтверджений належними доказами. Також зазначила, що обвинувачений є студентом, а його мати є особою з інвалідністю, не працює та отримує пенсію по інвалідності.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

За ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з ч. 1 ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. Якщо у неповнолітньої особи відсутнє майно, достатнє для відшкодування завданої нею шкоди, така шкода відповідно до ч. 2 ст. 1179 ЦК України відшкодовується у частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами), якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення та інших обставин, що мають істотне значення. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та її результатом, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування.

На підтвердження тривалості моральних та фізичних страждань, представник потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_6 надала суду Консультативні висновки спеціалістів № 64465 № 64461, 64460 від 26 березня 2026 року, які було враховано у висновку судово-медичного експерта № 948 від 27.03.2026 року відповідно до якого ОСОБА_5 було спричинено легкі тілесні ушкодження що мають незначні скороминущі наслідки.

Також представником потерпілого було надано запис офтальмолога від 16.04.2026 року, в якому зафіксовано стан зору ОСОБА_5 та рекомендовано контроль у серпні. Карточку огляду лікаря КНП «Дніпровський центр первинної медико санітарної допомоги № 6» ДМР від 01.05.2026 року, Амбулаторна карту пацієнта № 147392 від 24.06.2026 року ( огляд дитячого невролога) в яких зафіксовано стан пацієнта, та надано рекомендації щодо подальшого обстеження, та які беззаперечно не підтверджують погіршення стану здоров`я потерпілого у зв`язку з нанесеною йому травмою.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, характер і обсяг моральних та фізичних страждань, яких зазнав неповнолітній потерпілий ОСОБА_5 внаслідок заподіяння йому легких тілесних ушкоджень, а також враховує, що заявлений до стягнення розмір моральної шкоди є завищеним та не відповідає засадам розумності, виваженості й справедливості.

Також суд враховує ті обставини, що ОСОБА_3 є студентом ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти», отримує стипендію, тобто має самостійне джерело доходу, також повністю розуміє свої дії, та повинен усвідомлювати їх наслідки у зв`язку з чим, за для досягнення мети виховання, на думку суду неповнолітній ОСОБА_3 повинен особисто відшкодовувати спричинену моральну шкоду в розмірі визначеному судом, що спонукатиме його до усвідомлення протиправності своєї поведінки.

З огляду на викладене, враховуючи характер кримінального правопорушення, обсяг завданих потерпілому моральних страждань, засади розумності, виваженості та справедливості, а також положення ст. 1179 ЦК України, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення цивільного позову та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , моральної шкоди у розмірі 3 000 (трьох тисяч) гривень.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_6 , поданий в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , до ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 (три тисячі) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua