Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №202/2004/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/2004/26

Провадження № 2-о/202/126/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Бахмутський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бахмутському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, –

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра із заявою про встановлення факту народження дитини – ОСОБА_3 , який, за твердженням заявника, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Шахтарськ Донецької області.

В обґрунтування заяви зазначив, що він є батьком дитини. Дитина народилася на тимчасово окупованій території України, у зв`язку з чим державна реєстрація народження компетентним органом України та отримання медичного свідоцтва про народження є неможливими. На підтвердження факту народження послався на свідоцтво про народження, видане органами окупаційної влади, а також на свідоцтво про шлюб батьків дитини.

Просив встановити факт народження дитини із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати та місця народження і відомостей про батька, а також надати можливість зареєструвати народження дитини в Індустріальному відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі.

Ухвалою судді від 11 березня 2026 року заяву залишено без руху та заявнику надано строк для усунення недоліків заяви. Недоліки усунуто у встановлений судом строк.

Ухвалою судді від 25 березня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні, до участі у справі як заінтересованих осіб залучено ОСОБА_2 та Бахмутський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бахмутському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Цією ж ухвалою суд, реалізуючи повноваження, передбачені частиною другою статті 294 ЦПК України, з власної ініціативи витребував: від заявника - медичні документи (обмінна карта, довідка з пологового будинку) щодо народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; від Бахмутського відділу державної реєстрації актів цивільного стану – копію актового запису про шлюб № 214 від 09 липня 2019 року.

Ухвала отримана заявником у електронному кабінеті 17.04.2026, що підтверджено відповідною довідкою.

На виконання ухвали суду до суду надійшла копія актового запису про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

04.06.2026 ухвалою суду у заявника повторно витребувані медичні документи щодо народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвала отримана заявником у електронному кабінеті 06.06.2026, що підтверджено відповідною довідкою.

Витребувані медичні документи заявником суду не надані.

Заяви про неможливість подання таких доказів із зазначенням причин у порядку частини четвертої статті 83 ЦПК України, клопотання про продовження строку для їх подання, про витребування доказів у порядку статті 84 ЦПК України, про виклик і допит свідків або про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи заявником не подавалися.

Заявник та заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (зазначити спосіб повідомлення). Заінтересовані особи письмових заперечень проти заяви не подали.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд встановив, що на підтвердження факту народження дитини заявником надано: копію свідоцтва про народження, виданого органами окупаційної влади; копію свідоцтва про шлюб; копію паспорта заявника.

До суду надійшла копія актового запису про шлюб № 214 від 09 липня 2019 року, складеного Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, який підтверджує факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі.

Водночас матеріали справи не містять жодного документа закладу охорони здоров`я або іншої установи (у тому числі такої, яка не діє відповідно до законодавства України, але de facto існує на тимчасово окупованій території), який фіксував би звернення матері дитини у зв`язку з вагітністю та пологами, факт пологів і народження нею дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 , – зокрема обмінної карти, історії пологів, довідки закладу охорони здоров`я, медичного свідоцтва про народження чи будь-якого іншого первинного медичного документа.

Оригінали письмових доказів для огляду в судовому засіданні не пред`являлися.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження. Особливості провадження у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України встановлені статтею 317 ЦПК України, згідно з частиною третьою якої у рішенні суду, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи та про її батьків.

Відповідно до частин першої – третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом; будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Згідно з частинами першою, другою статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для здійснення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини, а якщо такий огляд не проводився – медична консультаційна комісія, яка видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Згідно з підпунктом «в» пункту 12 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, у разі встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України підставою для внесення відомостей про батьків дитини є відповідне рішення суду, яким встановлені такі дані.

Отже, саме рішення суду у справі цієї категорії замінює собою первинний документ про народження і є єдиною підставою для державної реєстрації народження та для внесення відомостей про походження дитини до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Наведене зумовлює підвищені вимоги до доведеності обставин, які підлягають встановленню, оскільки помилково встановлені судом дані про особу дитини та її батьків надалі не перевіряються органом державної реєстрації актів цивільного стану.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що недійсність офіційних дій окупаційної влади не може застосовуватися до таких дій, як реєстрація народжень, смертей і шлюбів. Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо народження дитини, з метою захисту прав громадян України, не легітимізує таку владу та не надає автоматичної дійсності таким актам.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 761/13911/23 (провадження № 61-508св24) сформулював висновок, згідно з яким при встановленні факту народження дитини на тимчасово окупованій території України підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами документи, подані заявником на підтвердження факту, який підлягає встановленню, зокрема свідоцтво про народження дитини, медична довідка, які хоч і не є юридично дійсними на території України, однак можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє відповідно до українського законодавства, але de facto існує на тимчасово окупованій території, зафіксувала факт народження дитини. Правова оцінка таким документам надається судом у сукупності з іншими доказами (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 759/7001/22).

Суд враховує, що наведений висновок Верховного Суду визначає спосіб оцінки документів, виданих на тимчасово окупованій території, однак не звільняє заявника від обов`язку довести обставини, на які він посилається, та не встановлює для таких документів заздалегідь визначеної доказової сили. Встановлення законом особливого порядку розгляду заяв про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України не є безумовною підставою для встановлення такого факту.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи надані заявником докази у їх сукупності, суд виходить із того, що єдиним документом, який безпосередньо стосується факту народження дитини, є копія свідоцтва про народження, виданого органами окупаційної влади. Такий документ за своєю природою є похідним (вторинним): він складається на підставі первинного документа медичного характеру, що фіксує факт пологів, і сам по собі не містить відомостей про обставини народження дитини – місце і час пологів, особу, яка їх приймала, заклад, у якому вони відбулися, та дані про огляд матері й дитини. За відсутності первинного документа суд позбавлений можливості перевірити, чи фіксувала будь-яка установа, яка de facto існує на тимчасово окупованій території, факт народження дитини саме ІНФОРМАЦІЯ_1 та саме від зазначених у заяві батьків.

При цьому суд зазначає, що у справі № 761/13911/23, за наслідками перегляду якої Верховний Суд сформулював наведений вище висновок, на підтвердження факту народження заявниками було надано, зокрема, копії медичних документів, які підлягали оцінці судом у сукупності з іншими доказами. У справі, що розглядається, така сукупність доказів відсутня: жодного медичного документа щодо вагітності, пологів та народження дитини суду не надано, а відтак предмет оцінки у розумінні наведеного висновку Верховного Суду фактично відсутній.

Свідоцтво про шлюб та копія актового запису про шлюб підтверджують лише факт перебування заявника та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі і не є доказами народження дитини. Передбачена статтею 122 Сімейного кодексу України презумпція походження дитини від подружжя застосовується щодо дитини, народженої дружиною, тобто передбачає доведеність самого факту народження дитини цією жінкою, який у цій справі належними доказами не підтверджений.

Суд також враховує, що заявник просить встановити факт народження дитини із зазначенням відомостей лише про батька, тоді як за частиною третьою статті 317 ЦПК України у рішенні мають бути зазначені дані про батьків дитини. Оскільки відомості про матір дитини не підтверджені жодним доказом, окрім документа, виданого незаконно утвореним органом, суд позбавлений можливості встановити дані про батьків дитини у обсязі, передбаченому законом.

Ураховуючи обмежену дію принципу змагальності у справах окремого провадження, суд відповідно до частини другої статті 294 ЦПК України з власної ініціативи вжив заходів до збирання доказів та витребував у заявника медичні документи щодо народження дитини. Витребувані докази суду не надані, причин їх неподання заявник не повідомив, доказів вжиття заходів до їх отримання або неможливості такого отримання не надав, інших засобів доказування (показань свідків, висновку експерта) не пропонував. За таких обставин суд позбавлений процесуальної можливості усунути наявну прогалину в доказовій базі.

Суд усвідомлює значення встановлення факту народження для реалізації прав дитини, зокрема права на ім`я, право знати своє походження, право на набуття громадянства, а також те, що відмова у задоволенні заяви не може ґрунтуватися на самому лише факті проживання заявника чи народження дитини на тимчасово окупованій території, оскільки такий підхід мав би дискримінаційний характер. Разом із тим підставою для відмови у цій справі є не місце народження дитини і не походження поданих документів від органів окупаційної влади, а недоведеність обставин, які підлягають встановленню, за відсутності мінімально необхідної сукупності доказів.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що заявником не доведено обставин, з якими закон пов`язує можливість встановлення факту народження особи, а тому заява задоволенню не підлягає.

Рішення у цій справі не позбавляє заявника права на державну реєстрацію народження дитини у порядку, встановленому законом, а також права звернутися до суду із заявою про встановлення факту народження дитини з наданням належних та достатніх доказів, зокрема медичних документів, показань свідків або висновку судової молекулярно-генетичної експертизи.

Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 83, 89, 95, 258, 259, 263–265, 268, 293, 294, 315, 317, 319, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Бахмутський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бахмутському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках та порядку, передбачених статтею 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суддя склала 23.07.2026.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО