Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №212/10765/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/10765/26

2-а/212/44/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого - судді Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання – Попової Ю.О.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

встановив:

07 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського районного суду міста Кривого Рогу із позовом в якому просить визнати протиправно та скасувати постанову Серії ЕНА №7451085 від 27.06.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі.

В обґрунтування позову, зазначено, що 27 червня 2026 року інспектором поліції Бессмертним Ярославом Анатолійовичем була винесена постанова серії ЕНА №7451082 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП за керування транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. Із постановою позивач не згоден, не погоджується із нею та вважає її незаконною. Так під час зупинки транспортного засобу йому не було продемонстровано відео, яке підтверджує факт вчинення правопорушення. Також не погоджується із кваліфікацією його дій за ч.2 ст. 122 КУпАП. У разі наявності порушення вважає, що воно підпадає під ознаки ст. 125 КУпАП.

З урахуванням наведеного, позивач вважає за необхідне звернутись до суду з позовом про скасування постанови серії ЕНА 7451085 від 27.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, з урахуванням положень ст. 286 КАС України.

20 липня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Позивач допустив порушення вимог безпеки дорожнього руху, а саме: 27.06.2026, о 12 год.14 хв., дорога Н11 114 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093, номерним знаком НОМЕР_1 , поза межами населеного пункту без ввімкненого ближнього світла фар, чим порушив п.п. 9.8 ПДР України. Вважають постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 законною та складеною з урахуванням норм діючого законодавства. На підтвердження правомірності винесення постанови до відзиву додав відеозапис з нагрудного відеорестратору працівника відділу реагування патрульної поліції КРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

З урахуванням наведеного, оскільки під час винесення оскаржуваної постанови дотримано вимоги чинного законодавств, дана постанова є правомірною, а позивач не надав жодного доказу на підтвердження своїх доводів, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст.55 Конституції України та статтею 6 КАС України.

Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Судом встановлено, що 27 червня 2026 року інспектором КРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Бессмертним Я.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 7451082 відносно ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що останній керуючи ТЗ ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 на дорозі Н11 114 км керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п.9.8 ПДР – поза населеним пунктом повинно бути ввімкнені денні ходові вогні або ближнє світло фар, в результаті чого було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження по справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого дотримання законності.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, з змінами.

Статтею 14 ЗУ «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух;

Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно вимог п. 9.8 Правил дорожнього руху України, під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене:

а) у колоні;

б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів;

в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей;

г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів;

ґ) на транспортному засобі, що буксирує;

д) у тунелях.

На всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах можна ввімкнути дальнє світло фар або додатково протитуманні фари за умови, що це не буде засліплювати інших водіїв.

Стаття 122 КУпАП регулює перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.

Зокрема, частиною 2 вказаної норми визначено, що Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі регулює Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015.

Відповідно до положень розділу ІІІ Інструкції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно п.8,11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює повноваження у справах про адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, а також регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Таким чином, розглядаючи дану справу, інспектор поліції діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73,74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки він їхав на своєму авто з ввімкненим ближнім світлом.

У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ст. 77 КАС України).

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження вчинення позивачем порушення п. 9.8 ПДР відповідачем долучено до матеріалів справи відеозапис з нагрудного відеорестратору працівника відділу реагування патрульної поліції КРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Як вбачається з відеозапису, автомобіль Позивача рухався без ввімкненого ближнього світла фар, що повністю спростовує доводи позивача, викладені в позові. Крім того, з відеозапису вбачається, що позивач зазначив, що забув увімкнути ближнє світло за межами населеного пункту.

Таким чином, наданими відповідачем доказами підтверджено допущення позивачем п. 9.8 ПДР України, тобто вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи викладене, відповідач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах наявні матеріали відеозйомки вчиненого порушення, а також дотримання поліцейським порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Також, суд зауважує, що позивач помилково вважає, що його дії неправомірно кваліфіковані інспектором поліції за ст. 122 ч.2 КУпАП, оскільки ч.2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами. Тобто порушення п.9.8 Правил дорожнього руху є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.

Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.

Разом з цим, на думку суду, позиція позивача у даній справі не є доведеною, а його доводи спростовуються наданими відповідачем належними та допустимим доказами, які підтверджують наявність події та складу адміністративного правопорушення, яке поліцейський вважав встановленим в оскаржуваній постанові.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення серії постанову серії ЕНА №7451082 від 27 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, поліцейський діяв на підставі та у спосіб, передбачений законодавством України, а тому відсутні підстави для скасування даної постанови.

За таких обставин, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 14-2, 122, 219, 222, 251-252,258, 265-4, 268, 279-1, 280, 283-284, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 286 КАС України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Криворізьке районне управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, пр. Поштовий, 71 м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 24 липня 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис