Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №209/2349/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/2349/26

Провадження № 3/209/454/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Кам’янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Левицька Н.В., розглянувши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського від ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області надійшов для розгляду адміністративний матеріал за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 615640 від 15.03.2026, водій ОСОБА_1 , 15.03.2026 о 16 год. 30 хв. в м. Кам`янське, проспект Металургів, буд. 84А, керував транспортним засобом Volkswagen Touran д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, поведінка не відповідає обстановці. На вимогу поліцейського пройти огляд на алкотестері «Drager» на місці зупинки транспортного засобу відмовився у встановленому законом порядку. Від огляду в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР – відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Розгляд справи призначено на 01.05.2026, про що повідомлено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

01.05.2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості пошуку адвоката для надання правничої допомоги та надання можливості ознайомлення з матеріалами справи..

Розгляд справи відкладено на 02.06.2026 о 10.00 год., про що повідомлено осіб, які беруть участь у справі.

02.06.2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю на роботі.

Розгляд справи відкладено на 24.06.2026 о 10.00 год., про що повідомлено осіб, які беруть участь у справі.

24.06.2026 на офіційну електронну адресу суду від захисника ОСОБА_1 - адвоката Борщевича І.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із необхідністю ознайомлення із матеріалами справи.

Розгляд справи відкладено на 23.07.2026 о 11.00 год., про що повідомлено осіб, які беруть участь у справі.

21.07.2026 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Борщевич І.О. подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На обґрунтування клопотання зазначив, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 права, передбачені ст. 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, що, на думку сторони захисту, підтверджується відеозаписом із нагрудних камер поліцейських та свідчить про істотне порушення права особи на захист.

Крім того, захисник вказує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відеозапис з нагрудних камер не містить фіксації руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а лише підтверджує, що транспортний засіб перебував припаркованим біля житлового будинку, тоді як перебування особи біля автомобіля саме по собі не свідчить про здійснення керування ним.

Також захисник зазначає, що поліцейські безпідставно констатували наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, оскільки під час спілкування з ним не повідомили, які саме ознаки були ними виявлені, а відеозапис, не підтверджує наявності зазначених у протоколі ознак сп`яніння. Вказує на істотні порушення процедури проведення огляду на стан сп`яніння. Зокрема, зазначає, що поліцейські не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я, не забезпечили його доставлення до такого закладу, не виконали вимоги щодо належного оформлення та вручення направлення на медичний огляд, а відомості, зазначені у направленні про доставлення особи до медичного закладу, не відповідають фактичним обставинам події. Долучене до матеріалів справи направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров`я не підтверджує дотримання працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП. Зокрема, направлення не містить підпису ОСОБА_1 про його отримання, а відеозапис із нагрудних камер, не підтверджує факту його складення та вручення під час оформлення адміністративних матеріалів. У зв`язку із цим захисник стверджує, що зазначене направлення фактично не складалося та не вручалося ОСОБА_1 на місці події. Звертає увагу, що у направленні містяться відомості про доставлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я інспектором Литвином П.М., однак фактичного доставлення особи для проходження медичного огляду не відбулося, що, на думку сторони захисту, свідчить про недотримання встановленої законом процедури проведення огляду на стан сп`яніння та формального складання протоколу. Посилаючись на зміст направлення, форма якого передбачає зазначення відомостей про доставлення особи до закладу охорони здоров`я, захисник вважає, що у разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу його доставлення до медичного закладу є обов`язковим, тоді як у цьому випадку така вимога працівниками поліції виконана не була.

Окрім цього, сторона захисту посилається на те, що всупереч вимогам ст. 266 КУпАП працівниками поліції не було здійснено відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, незважаючи на те, що останній, за версією поліцейських, керував автомобілем із ознаками алкогольного сп`яніння. Також захисник звертає увагу суду на порушення порядку здійснення відеофіксації, оскільки долучені до матеріалів справи відеозаписи містять неодноразові перерви, не відображають усієї процедури документування адміністративного правопорушення, а відтак не можуть бути визнані належними і допустимими доказами.

Узагальнюючи наведене, захисник вважає, що працівниками поліції під час документування адміністративного правопорушення було допущено істотні порушення вимог КУпАП та нормативно-правових актів, які регулюють порядок виявлення та оформлення фактів керування транспортними засобами у стані сп`яніння, а наявні у справі докази не підтверджують ані належним чином факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ані дотримання встановленої законом процедури проведення огляду на стан сп`яніння та документування відмови від його проходження, у зв`язку з чим просить закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до відповідальності та його захисника - адвоката Борщевича І.О., враховуючи, що у поданому клопотанні захисник просив проводити розгляд справи без їх участі, та з урахуванням вимог ст. 268 КУпАП, відповідно до якої, участь особи при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи захисника, викладені у клопотанні, надавши оцінку кожному з наявних у справі доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступних висновків.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», а також пункт 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

У п. 1.9 Правил дорожнього руху становлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, зобов`язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП, зокрема, настає у разі доведення факту відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння саме у порядку, встановленому статтею 266 КУпАП та прийнятими на її виконання нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП встановлено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 за № 1395.

Так, відповідно до розділу Х цієї Інструкції, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають зокрема у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану сп`яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп`яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).

Вищевказані вимоги дублюються Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 за №1103, де передбачено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають зокрема у стані алкогольного сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Так, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я і держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря-фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Крім того, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 за № 1452/735 - огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

За змістом ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Отже, із наведених положень ст.266 КУпАП, Інструкції №1452/735 та Порядку №1103 вбачається, що у разі відмови водія від проходження огляду на місці або незгоди з його результатами поліцейський зобов`язаний забезпечити проведення огляду в закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку, а в разі незгоди зафіксувати відмову.

Проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я.

У направленні, форма якого визначена у додатку №1 до Інструкції, має бути зазначений конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, точний час видачі направлення та інше.

І лише у випадку, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.

При цьому, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння повинна бути зафіксована належним чином та бути явною і очевидною. Доказами такої відмови можуть бути письмові пояснення двох свідків огляду або її відеофіксація.

Відтак, при вирішенні питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд повинен перевірити не лише факт відмови від проходження огляду або перебування особи у стані сп`яніння, а й дотримання поліцейськими встановленої законом процедури проведення такого огляду, оскільки порушення цієї процедури впливає на допустимість та належність отриманих доказів.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду надано такі докази:

протокол серії ЕПР 1 № 615640 від 15.03.2026, у якому викладено фактичні обставини справи. Вказаний протокол не підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з її відмовою від підпису;

направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня №9» складене 15.03.2026 о 17 год. 00 хв. у якому зазначено, що у результаті огляду, проведеного поліцейським виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, поведінка не відповідає обстановці. Також зазначено, що особу на огляд у заклад охорони здоров`я доставив інспектор ст.лейтенантом поліції Литвин П.М., від проходження огляду відмовився;

рапорт інспектора СРПП ВП №1 Кам`янського РУП ст.лейтенанта поліції П.Литвина від 15.03.2026 про виявлення правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП;

акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 15.03.2026 відповідно до якого огляд проведений у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода. Водночас у зазначеному акті як результат огляду вказано – відмовився від проходження;

DVD-R диск з відео-файлом зафіксованим патрульними за фактом складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП процедура огляду у даному провадженні фіксувалась технічними засобами відеозапису, а тому саме такі докази - відеозаписи, є належними та допустимими доказами для оцінки її відповідності вимогам Закону.

Окрім того, системний аналіз приписів п. 9 ч. 1 ст.31 та ст.40 Закону України «Про національну поліцію» щодо застування працівниками поліції таких превентивних заходів, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також положень Інструкції № 1026, дає підстави для висновку про визначення чіткого переліку пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію.

Згідно пункту 2 розділу І Інструкції №1026, застосування таких технічних засобів здійснюється, зокрема, з метою виявлення та фіксування правопорушення. Отже, відеозапис повинен забезпечувати об`єктивне відображення обставин, які свідчать про наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення

Розділом ІІІ цієї Інструкції передбачено, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Відповідно до п.5 Розділу ІІ Інструкції № 1026, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Тобто, з вище наведеного слідує, що відеореєстратор поліцейського повинен бути ввімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно цієї особи.

Відсутність безперервного відеозапису ставить під сумнів законність проведення поліцейськими вказаних дій та позбавляє можливості об`єктивно перевірити обставини пов`язані із виявленням та фіксацією адміністративного правопорушення.

Судом досліджено долучений до матеріалів справи носій інформації – DVD-R диск, який містить фрагменти відеозаписів з місця події, здійснених нагрудною відеокамерою працівника поліції.

Оцінюючи відеозапис, долучений до матеріалів справи на носії інформації – DVD-R диск, суд встановив, що його фіксація здійснювалася не безперервно, а з періодичними перервами, що не відповідає вимогам пункту 5 розділу ІІ Інструкції №1026. При цьому матеріали справи не містять жодних відомостей щодо причин припинення відеофіксації, а тому відсутні підстави вважати, що такі перерви були зумовлені випадками, прямо передбаченими зазначеною Інструкцією.

Таким чином, працівники поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, порушили вимоги ст. 266 КУпАП, Закону України «Про національну поліцію» та Інструкції № 1026.

Разом з цим, сам по собі факт переривання відеозапису не є безумовною підставою для визнання його недопустимим доказом. Водночас така неповнота відеофіксації не дає можливості перевірити повну послідовність дій працівників поліції під час документування адміністративного правопорушення та у сукупності з іншими встановленими судом обставинами не дозволяє визнати викладені у протоколі відомості достатньо підтвердженими.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.07.2019 у справі №216/5226/16-а, відповідно до якої відеозапис може бути належним доказом лише за умови, якщо він забезпечує можливість об`єктивної перевірки обставин, покладених в основу висновку про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Так, із досліджених фрагментів відеозаписів, суд встановив, що момент керування ОСОБА_1 транспортним засобом Renault Laguna д.н.з. НОМЕР_2 не зафіксований. На відеозаписі автомобіль перебуває у нерухомому стані, припаркований біля житлового будинку, а безпосередній рух транспортного засобу чи перебування ОСОБА_1 за кермом під час руху автомобіля на відеозаписі відсутні. За таких обставин досліджений відеозапис сам по собі не підтверджує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та не може бути покладений в основу висновку про доведеність цієї обставини.

Суд зазначає, що уповноважена особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, зобов`язана неухильно дотримуватися визначеної законом процедури фіксації та оформлення відповідних обставин, оскільки саме від цього залежить можливість встановлення наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, поведінка не відповідає обстановці. На вимогу поліцейського пройти огляд на алкотестері «Drager» на місці зупинки транспортного засобу відмовився у встановленому законом порядку. Від огляду в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Водночас суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний єдиним належним доказом у даній справі, у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.

Разом із цим, уповноваженою особою на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності до скерованих до суду матеріалів також долучено рапорт інспектора СРПП ВП №1 Кам`янського РУП ст. лейтенанта поліції П.Литвина від 15.03.2026, у якому зокрема зазначено, що в ході патрулювання було виявлено гр. ОСОБА_1 під керуванням транспортного засобу Volkswagen Touran д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, від проходження перевірки на алкотестері «Drager» на місці зупинки відмовився. На останнього складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Водночас суд звертає увагу, що у долученому до матеріалів справи рапорті працівника поліції зазначено транспортний засіб, який не відповідає транспортному засобу, вказаному у протоколі про адміністративне правопорушення. Така невідповідність свідчить про внутрішню суперечливість матеріалів справи та не дає можливості однозначно пов`язати викладені у рапорті обставини саме з подією, яка стала підставою для складення протоколу щодо гр. ОСОБА_1 ..

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 28 травня 2020 року у справі № 524/4668/17 та від 15 квітня 2020 року у справі № 489/4827/16-а, рапорт працівника поліції за своєю правовою природою є службовим документом і сам по собі не може вважатися належним та достатнім доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Відомості, викладені у такому документі, підлягають перевірці та мають підтверджуватися іншими належними, допустимими і достовірними доказами.

Оскільки наведені у рапорті відомості не лише не підтверджуються іншими доказами, а й містять розбіжності щодо транспортного засобу, суд приходить до висновку, що такий рапорт не усуває наявних сумнівів щодо обставин події та не може бути покладений в основу висновку про доведеність вини ОСОБА_1 ..

Також під час розгляду справи судом встановлено, що долучений до матеріалів справи та безпосередньо досліджений у судовому засіданні відеозапис не містить об`єктивної фіксації ознак алкогольного сп`яніння, зазначених працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: запаху алкоголю з порожнини рота, хиткої ходи та поведінки, що не відповідає обстановці. Крім того, із зазначеного відеозапису не вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , які саме конкретні ознаки стали підставою для висунення вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння та з яких підстав вони дійшли висновку про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння.

Саме лише зазначення відповідних ознак у протоколі про адміністративне правопорушення не може визнаватися належним підтвердженням їх існування, оскільки такі відомості підлягають перевірці та повинні підтверджуватися іншими належними, допустимими і достатніми доказами. За відсутності такого підтвердження наведені у протоколі відомості не можуть бути покладені судом в основу висновку про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння.

Окрім цього, досліджений судом відеозапис не містить відомостей про складання працівниками поліції акта огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу, оголошення його змісту ОСОБА_1 , ознайомлення останнього із цим документом чи фіксації його відмови від підписання такого акта. За таких обставин наведені в акті огляду відомості не знаходять свого підтвердження іншими належними та допустимими доказами, зокрема матеріалами відеофіксації, які відповідно до частини другої статті 266 КУпАП є основним засобом перевірки дотримання встановленої законом процедури проведення огляду.

При цьому суд звертає увагу, що окремі особливості поведінки ОСОБА_1 , зафіксовані на відеозаписі, самі по собі не можуть свідчити про його перебування у стані алкогольного сп`яніння, оскільки такий висновок ґрунтувався б виключно на припущеннях. Відповідно до статті 62 Конституції України та загальних засад провадження у справах про адміністративні правопорушення обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи відсутність відеофіксації повідомлення ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки сп`яніння, складання та оголошення акта огляду, а також належної фіксації процедури проведення огляду, суд позбавлений можливості перевірити, чи були відомості, викладені у протоколі та акті огляду, результатом належного документування події, та чи вони відповідають фактичним обставинам.

За таких обставин, самі лише відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду, не можуть бути визнані достатніми та належними доказами наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, оскільки ці відомості не знайшли свого об`єктивного підтвердження іншими належними та допустимими доказами, дослідженими судом.

Суд також перевірив, чи було дотримано працівниками поліції передбачену статтею 266 КУпАП процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки саме від дотримання цієї процедури залежить допустимість доказів та можливість встановлення факту відмови особи від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Під час дослідження наявних фрагментів відеозапису судом встановлено, що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager», на що останній відповів відмовою, а на повторне запитання працівника поліції щодо проходження такого огляду жодної відповіді не надав. Після цього працівник поліції повідомив, що такі дії розцінюються як відмова від проходження огляду.

Разом із тим, матеріали відеофіксації не містять відомостей про те, що працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 порядок проведення огляду, передбачений статтею 266 КУпАП, повідомив про право пройти огляд у закладі охорони здоров`я у разі відмови від огляду на місці або незгоди з його результатами, а також роз`яснив правові наслідки відмови від проходження такого огляду, встановлені частиною першою статті 130 КУпАП. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав, передбачених статтею 268 КУпАП.

За таких обставин суд позбавлений можливості дійти переконання, що висловлена ОСОБА_1 відмова була результатом належного інформування про порядок проведення огляду та його правові наслідки, а відтак стосувалася саме проходження огляду у порядку, визначеному статтею 266 КУпАП. Саме по собі повідомлення працівника поліції про те, що відмова від проходження огляду на місці є відмовою від проходження огляду взагалі, не може підміняти виконання встановленого законом обов`язку щодо роз`яснення особі порядку проведення огляду та забезпечення реалізації її процесуальних прав.

Крім того, матеріали відеофіксації не підтверджують, що після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду із застосуванням спеціального технічного засобу працівники поліції перейшли до наступного етапу процедури, передбаченої статтею 266 КУпАП, Інструкцією №1452/735 та Порядком №1103, а саме запропонували пройти огляд у закладі охорони здоров`я, роз`яснили порядок його проведення та вжили заходів щодо забезпечення доставлення особи до такого закладу. Будь-які дії, спрямовані на реалізацію зазначеної процедури, на дослідженому судом відеозаписі відсутні.

Водночас матеріали справи містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння до КНП Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 9», складене 15.03.2026 о 17 год. 00 хв., у якому зазначено про виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а також міститься запис про доставлення останнього до закладу охорони здоров`я інспектором поліції та його відмову від проходження медичного огляду.

Разом із тим, наведені у цьому направленні відомості не підтверджуються іншими належними та допустимими доказами. Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що зазначене направлення було фактично вручено ОСОБА_1 , що він був ознайомлений із його змістом, повідомлений про необхідність проходження медичного огляду саме у визначеному закладі охорони здоров`я та про правові наслідки відмови від такого огляду. У самому направленні відсутній підпис ОСОБА_1 про його отримання чи ознайомлення із його змістом, а будь-які інші докази, які б підтверджували ці обставини, у матеріалах справи відсутні.

Більше того, зазначені у направленні відомості про доставлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я не узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. Так, матеріали відеофіксації не містять будь-яких відомостей про повідомлення ОСОБА_1 щодо необхідності проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я, оформлення та вручення йому направлення, а також про фактичне доставлення його до такого закладу. Відтак відомості, викладені у направленні, не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час судового розгляду. А сам по собі запис у направленні про доставлення особи до закладу охорони здоров`я та його відмову від проходження медичного огляду не може бути визнаний достатнім доказом дотримання поліцейськими процедури, встановленої статтею 266 КУпАП.

За таких обставин наявні у справі докази не дають суду можливості дійти беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_1 було належним чином запропоновано пройти огляд у порядку, визначеному статтею 266 КУпАП, Порядком № 1103 та Інструкцією № 1452/735, а його відмова була чітко вираженою відмовою саме від проходження огляду у передбаченому законом порядку, а не лише від використання спеціального технічного засобу на місці події.

За відсутності доказів дотримання встановленої законом процедури проведення огляду, така відмова не може бути покладена в основу висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами та щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування транспортним засобом та огляду на стан сп`яніння. Аналогічний обов`язок передбачений пунктом 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Разом із тим матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом у порядку, визначеному законом. Відсутність таких відомостей сама по собі не є безумовною підставою для закриття провадження, однак у сукупності з іншими встановленими судом обставинами, зокрема відсутністю належного підтвердження факту керування транспортним засобом та недотриманням процедури проведення огляду, свідчить про неповне дотримання працівниками поліції вимог статті 266 КУпАП під час документування події адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що використання доказів, які не дозволяють належним чином перевірити їх зміст та достовірність, порушує принцип справедливого судового розгляду, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема рішення у справах «Бочаров проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»). За відсутності чіткої, безперервної та зрозумілої фіксації процесуальних дій сумніви щодо доведеності вини особи не можуть тлумачитися проти неї.

Наведені факти свідчать про неналежність означених доказів, які не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення правопорушником протиправного діяння, що ставиться йому у провину складеним відносно нього протоколом. Таким чином викликають певних сумнівів дії працівників поліції під час складання відповідного протоколу, які могли нести формальний характер.

Інших доказів, працівниками поліції, для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.

З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. russia» та «Karelin v. russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Суд також враховує, що відповідно до практики Європейський суд з прав людини, зокрема у рішеннях «Lutz v. Germany», «Schmautzer v. Austria», «Malige v. France», «Ozturk v. Germany», принцип презумпції невинуватості, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, з огляду на характер правопорушення та суворість можливих санкцій.

Згідно з правовою позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у п. 43 рішення у справі «Кобець проти України» (з посиланням на рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), доказування має ґрунтуватися на сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів або неспростовних презумпцій. За відсутності таких не можна вважати, що вину особи доведено поза розумним сумнівом.

Частиною 3 ст. 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин суд вважає, що надані у справі докази не утворюють такої сукупності доказів, яка б відповідала стандарту доказування «поза розумним сумнівом», що відповідно до практики Європейського суду з прав людини має ґрунтуватися на достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою доказах або неспростовних презумпціях.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейський суд з прав людини, зокрема, викладеною у рішенні у справі «Коробов проти України» від 21.07.2011 року, відповідно до якої доведеність вини має ґрунтуватися на сукупності достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою доказів або неспростовних презумпцій.

Водночас, як зазначено у рішенні у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не допускає наявності невирішених сумнівів щодо вини особи.

Оскільки у даній справі такі сумніви залишаються, вони не можуть бути усунуті під час судового розгляду та підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, беручи до уваги позицію сторони захисту, відсутність належної та повної відеофіксації події, недоліки у документальному оформленні результатів огляду, а також відсутність належного підтвердження дотримання встановленої процедури проведення огляду, суд доходить висновку, що факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України не знайшов свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами, а відтак матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, керуючись принципом презумпції невинуватості, згідно якого, крім іншого, усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягується до відповідальності, суд дійшов висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Водночас ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП відсутні підстави для стягнення судового збору.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, ч. 1 ст. 130, ст. 245, п. 1 ст. 247 , ст. ст. 251, 252, 266, 276-285, 294, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Кам`янського протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА