Вирок від 23 липня 2026 р. у справі №171/1898/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/1898/26

Номер провадження 1-кп/171/773/26

ВИРОК

Іменем України

24.07.26 м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026140110001709 від 13.03.2026 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селище Високопілля Херсонської області, громадянина України, не одруженого, із середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, перебував на посаді оператора радіолокаційної станції 1 взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів батареї безпілотних літальних апаратів військової частини НОМЕР_1 , на момент вчинення кримінального правопорушення виключений із списків особового складу військової частини у зв`язку із самовільним залишенням частини, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

21.04.2009 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнити з іспитовим строком на 1 рік;

26.10.2009 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбутий строк 6 місяців по вироку суду від 21.04.2009. До відбуття покарання 5 років позбавлення волі.;

16.04.2014 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 71, 81 КК України до призначення покарання частково приєднано покарання по попередньому вироку. До відбуття покарання 2 роки 1 місяць позбавлення волі;

11.07.2018 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 16.02.2021 по відбуттю строку покарання;

31.08.2021 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 07.11.2025 по відбуттю строку покарання,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 186 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який послідовно неодноразово безперервно продовжувався. Указом Президента України № 40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03.02.2026 року строком на 90 діб. Даний Указ затверджено Законом України № 4757-ІХ від 14.01.2026.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 14 від 25.12.2025, солдат ОСОБА_4 , призваний на військову службу під час мобілізації 19.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 25.12.2025 призначений на посаду оператора радіолокаційної станції 1 взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів батареї безпілотних літальних апаратів військової частини НОМЕР_1 , та зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Так, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, ОСОБА_4 зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.

При цьому, солдат ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 .

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час загальної мобілізації військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді оператора радіолокаційної станції 1 взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів батареї безпілотних літальних апаратів військової частини НОМЕР_1 , який знаходиться на території військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов`язок нести військову службу, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, 17.01.2026 року залишив місце тимчасового розташування підрозділу у АДРЕСА_2 , тобто самовільно залишив військову частину, командуванню про причини свого вибуття не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , тобто поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та був незаконно відсутній на службі до моменту затримання його працівниками поліції в м. Зеленодольськ, Криворізького району, Дніпропетровської області тобто до 25.04.2026 чим припинив вчиняти кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби.

Крім цього, військовослужбовець ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого в умовах воєнного стану, вчиненого повторно, який раніше судимий 31.08.2021 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_4 25.04.2026 приблизно о 12 годині 30 хвилин перебував поблизу під`їзду №1 будинку АДРЕСА_3 , де побачив раніше знайому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка сиділа на лавці поблизу вищевказаного під`їзду, та поруч із останньою на лавочці лежав гаманець червоного кольору, в якому знаходились грошові кошти в сумі 300 гривень.

У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 приблизно о 12 годині 35 хвилин того ж дня, поблизу під`їзду №1 будинку АДРЕСА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підсів до потерпілої ОСОБА_6 на лавку та шляхом вільного доступу, повторно, діючи з корисливих мотивів, відкрито викрав вищевказаний гаманець із грошовими коштами в сумі 300 гривень, які належать ОСОБА_6 .

Після чого ОСОБА_4 залишив місце вчинення злочину, обернувши викрадене майно на свою користь, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_6 завдано майнову шкоду на загальну суму 300 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення він визнає в повному обсязі, кримінальне правопорушення ним було вчинено саме за тих обставин, які викладені у обвинувальному акті. По суті вчиненого зазначив, що дійсно з 17.01.2026 по 25.04.2026 був незаконно відсутній на службі. Крім того повідомив, що 25.04.2026 року перебував поблизу будинку АДРЕСА_3 побачив раніше знайому ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підсів до ОСОБА_6 на лавку та шляхом вільного доступу, повторно, діючи з корисливих мотивів, відкрито викрав вищевказаний гаманець із грошовими коштами в сумі 300 гривень. Просив суд суворо не карати, у вчиненому розкаюється.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про проведення розгляду справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість та бажає давати покази.

Обвинувачений підтримав клопотання про розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Наслідки застосування ч. 3 ст. 349 КПК України обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснені та зрозумілі.

Захисник підтримав клопотання про розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Потерпіла в судове засідання не з`явилась, подала клопотання про слухання справи в її відсутність, щодо міри покарання покладається на розсуд суду, претензій до обвинуваченого вона не має.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України та наслідки її застосування, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визнавши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідженням доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а кваліфікація його дій є вірною, а саме самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дійсно мало місце та містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України такваліфікація його дій є вірною, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану, вчинене повторно,діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дійсно мало місце та містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України

ОСОБА_4 винен у вчиненні даних кримінальних правопорушень, оскільки усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо допускав їх настання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно ст. 66 КК України – є щире каяття у вчиненому злочині.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно ст. 67 КК України – рецидив злочинів.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності з вимогами ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.5 ст.407 КК України, які відноситься до категорії тяжких злочинів, ступінь негативних наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкцій ч. 5 ст.407 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі, що знаходиться в мінімальних межах визначених санкцією частини вчиненого ним злочину, в межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України, визначивши остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням. Суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних проступків (злочинів, кримінальних правопорушень), підстави для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України не встановлені.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Приписами абз. 4 п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України встановлено обов`язок суду зазначити у резолютивній частині вироку рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_4 залишити до набрання вироком законної сили.

Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Відтак, у строк покарання ОСОБА_4 слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з 25.04.2026 по день набрання вироком законної сили включно, із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Документально підтверджені витрати на проведення експертизи відсутні.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді п`яти років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 186 КК України у виді восьми років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з 25.04.2026 року, тобто з дня його фактичного затримання, зарахувавши строк тримання під вартою в час відбування покарання.

Залишити без змін до набрання вироком законної сили обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань № 3».

Речові докази, а саме жіночий гаманець червоного кольору з банківськими картами 4149497528860036,5168755455162137,5168755111635971,4149499153367626, переданий на зберігання власнику ОСОБА_6 – залишити останній за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1