Рішення від 18 лютого 2013 р. у справі №2608/12017/12 — Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/12017/12

пр. № 2/759/455/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року

Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого Морозова М.О.

при секретарях Олешко В.В., Кузнець Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення компенсації за частку у спільному майні,

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення солідарно на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в розмірі 352000 грн., виділивши йому таким чином частку із спільного майна-вказаної квартири.

При цьому, посилається на те, що він є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності, посвідченого державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за №9-1993, і його право власності на вказану частину квартири зареєстровано 1.04.2011 р. в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» за реєстровим номером 33312245. Відповідачі є співвласниками вказаної квартири, яка є об`єктом спільної часткової власності, які діють недобросовісно. В добровільному порядку квартиру поділити неможливо. Він має намір продати його 1/3 частину квартири у зв`язку з тяжким фінансовим становищем та з тим, що створились неможливі умови проживання з відповідачам, що вкрай негативно впливає на стан його здоров`я. 2.03.2011 р. він запропонував відповідачам купити у нього його частку у спільній частковій власності або дати згоду на її відчуження. Розмір вартості 1/3 частки спірної квартири, виділ частки із якої неможливий в натурі, складає 352000 грн. відповідно експертного висновку.

В судовому засіданні представники ОСОБА_1 позов підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, пояснивши суду, що в провадженні Святошинського райсуду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов`язання не чинити перешкод в користуванні власністю-квартирою АДРЕСА_1 та вселення в дану квартиру. Два інших співвласника квартири не заперечують проти проживання ОСОБА_1 в спірній квартирі. Вартість 1/3 частки квартири з боку ОСОБА_1 є значно завищеною, бо на публічних торгах з продажу арештованого конфіскованого нерухомого майна у вигляді 1/3 частини вказаної квартири 1/3 частина квартири була придбана за 93000 грн.

Відповідач ОСОБА_4 повторно в судове засідання не з`явилась, належним чином про час, місце слухання справи повідомлялась, тому суд, враховуючи думку представників сторін, матеріали та обставини справи, вважає відповідно до ст.169 ЦПК України провести без вказаного відповідача розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що спірним жилим приміщенням є квартира АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Ленінградською районною у місті Києві радою народних депутатів 4.01.2000 р., й складається з трьох жилих кімнат площею 42, 50 кв.м та загальною площею 61, 25 кв.м. Позивачу ОСОБА_1 1/3 частина вказаної квартири належить на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва, виданого 2.11.2010 р. державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори, згідно яких ОСОБА_1 належить 1/3 частина квартири після придбання її з прилюдних торгів за 93000 грн. Між позивачем та відповідачами по справі існують суперечки в користуванні та розпорядженні квартирою, належною їм на праві спільної часткової власності, що вирішуються, в тому числі, й в судовому порядку. (а.с.7-12, 42-45, 88, 130).

Згідно ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст.183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Як роз`яснено в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 4 жовтня 1991 р. „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок” (з послідуючими змінами та доповненнями) при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди-судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Як роз`яснено в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 р. „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності-за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Відповідно до висновку по вартість об`єкту оцінки, здійсненого суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_6 від 9.02.2012 р., загальна вартість квартири становить 1054020 грн.без урахування ПДВ, а 1/3 частина квартири становить 351340 грн. (а.с.15, 92-125).

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечує проти грошової компенсації вартості 1/3 частки квартири ОСОБА_1 в розмірі 352000 грн., вважаючи, що це не ґрунтується на законі.

Подавач позову просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/3 частину квартири, виділивши йому таким чином частку із спільного майна у вигляді квартири.

Між тим, суд вважає таку вимогу безпідставною. Квартира належить сторонам по справі на праві спільної часткової власності. Відповідачів по справі не можна зобов`язувати вчиняти будь-які дії чи стягувати з них на користь позивача будь-які суми грошової вартості у вигляді компенсації за частку у спільному майні, в солідарному порядку, бо вони можуть відповідати перед будь-ким чи виплачувати будь-кому грошові суми лише в межах належного їм нерухомого майна на праві спільної часткової власності. Перед позивачем по справі у відповідачів не виникло в силу вимог закону солідарного зобов`язання, не виникло такого зобов`язання і в силу договору згідно ст. 541 ЦК України, тому суд не вправі з власної ініціативи встановити відповідачам по справі солідарний порядок стягнення грошової компенсації 1/3 частини квартири.

Суд пов`язаний позовними вимогами та не вправі виходити за їх межі з власної ініціативи.

Оскільки не підлягають задоволенню основні позовні вимоги, на користь позивача по справі з відповідачів по справі не підлягають стягненню солідарно понесені ним судові витрати по справі, сплачені при подачі позову до суду у вигляді судового збору (а.с.3, 4).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.183, 316, 317, 319, 356, 358, 364 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 169, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення компенсації за частку у спільному майні.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя