Рішення від 28 січня 2013 р. у справі №2608/20120/12 — Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/20120/12

пр. № 2/759/1520/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі Руденко Ю.Ф.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом у якому просить визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 . У своїй вимозі посилається на те, що вона є рідною сестрою відповідачів. У спірній квартирі вона була зареєстрована з 1982 року по 1989 р. З 26.01.1989 року зареєструвалася за адресою: АДРЕСА_2 . На момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері у вищезазначеній квартирі були зареєстровані та проживали відповідачі. Останні не надають позивачу доступу до квартири, чинять їй перешкоди у здійсненні її реєстрації. Позивач вважає такі дії відповідачів неправомірними та такими, що порушують її конституційне право житло.

У судовому засіданні позивач та її представник позовну заяву підтримали та просили її задовольнити. Позивач вважає, що ОСОБА_4 зруйнував її квартиру АДРЕСА_3 , яка була єдиним місцем її проживання, а тому за нею повинне бути визнане право користування спірною квартирою.

Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позову заперечувати. ОСОБА_4 зазначив, що першочергово власником квартири по АДРЕСА_4 був батько, потім на підставі заповіту спадщину прийняв він та сестра. Вважає, що згідно норм ст.71 ЖК України ОСОБА_1 втратила право користування спірною квартирою, оскільки була відсутня у ній понад шість місяців без поважних причин. Крім того зазначив, що посилання позивача на вину ОСОБА_4 у руйнації кв. АДРЕСА_3 не підтверджені.

Суд, вислухавши думку сторін та їхніх представників, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач в 1989 році знялася з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 за власним бажанням та 26.01.1989 року зареєструвалася в кв. АДРЕСА_3 . У спірній квартирі, яка є об`єктом комунальної класності, (не приватизована) згідно фотокопії довідки форми № 3 зареєстровані відповідачі (а.с.6).

Знявшись з реєстрації у квартирі АДРЕСА_5 ОСОБА_1 з січня 1989 року вже втратила право користування цим приміщенням. А посилання сторін на ст. 71 ЖК України є некоректним, оскільки обставини справи не охоплюються цією нормою закону.

Посилання позивача на руйнацію квартири АДРЕСА_3 не є підставою для вселення позивача до спірної квартири навіть у випадку встановлення у майбутньому вини відповідача.

Враховуючи вищевикладене позовна вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.10,11, 57, 60, 179, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя: