Рішення від 21 листопада 2012 р. у справі №2608/11974/12 — Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/11974/12

пр. № 2/2608/5604/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі Руденко Ю.Ф.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача борг у розмірі 25000,00 дол. США, що у гривневому еквіваленті на теперішній час становить 200000,00 грн. згідно письмової розписки від 16.02.2006 року. У випадку відсутності у відповідача грошових коштів для сплати боргу ОСОБА_1 згоден на виконання грошового зобов`язання в натурі: отримання від ОСОБА_3 частини її нерухомої власності, а саме: ?? частини квартири АДРЕСА_1 та ? від 1000 кв.м. земельної ділянки , що знаходиться по АДРЕСА_2 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач на підставі договору позики від 16.02.2007 року отримала від нього у борг грошові кошти у розмірі 100000,00 грн. зі строком повернення до 16.02.2008 року, що підтверджується борговою розпискою, написаною ОСОБА_3 власноручно. За отриману позику ОСОБА_3 зобов`язалася сплатити позивачу відсотки у розмірі 25000,00 грн. Позивач вказує, що у випадку невиконання грошового зобов`язання на протязі року вони домовилися, що майно, яке належить ОСОБА_3 на праві приватної власності в частині не повернутої суми боргу переходить у його власність. У зазначений розписці строк, тобто до 16.02.2008 року ОСОБА_3 не повернула борг. 24.02.2009 року вона частково виконала зобов`язання шляхом дарування ? частини кв. АДРЕСА_1 . Оскільки подальша поведінка відповідача свідчила про відсутність наміру виконання договору позики, позивач звернувся до суду за захистом свого права.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити. Позивач зазначив, що згоден на те, щоб грошове зобов`язання було виконане відповідачем в натурі. Крім того пояснив, що на час укладення договору позики у відповідача правовстановлюючих документів на зазначену нерухомість не було, про що він не знав. Проте пізніше, коли дана обставина з`ясувалася позивач відновив зазначені документи, оскільки мав довіреність від 20.12.2006 року від ОСОБА_3 на вчинення зазначених дій. Завдяки позивачу 21.02.2008 року відповідач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину приватного буд. АДРЕСА_2 , а 14.11.2008 року отримала державний акт за № 05-7-03261 на право власності на 0,1000 га земельної ділянки по АДРЕСА_2 від. Позивач також заначив, що ОСОБА_3 гарантувала повернення боргу шляхом складення 10.05.2007 року на його ім`я заповіту за яким у випадку її смерті все майно заповідала позивачу. Також ОСОБА_3 , запропонувала йому укласти шлюб, який 28.09.2007 року був зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського РУЮ м. Києві, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 1412. Незважаючи на вчинення відповідачем вищезазначених дій у позивача виникли сумніви відносно виконання договору позики, а тому він почав неодноразово звертатися до відповідача з вимогою виконання укладеного договору на тих умовах, які в ньому викладені.

Відповідач та її представник проти позову заперечували. ОСОБА_3 зазначила, що договір позики від 16.02.2006 року з ОСОБА_1 не підписувала, грошові кошти у розмірі 100000,00 грн. від нього не отримувала та розписку на підтвердження отриманих коштів не писала.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту отримання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Судом встановлено, що 16.02.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики відповідно до умов якого ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 100000,00 грн. та зобов`язувалася повернути їх до 16.02.2008 року зі сплатою 25000,00 грн. На підтвердження отримання грошових коштів ОСОБА_3 написала розписку, яка була підписана нею особисто у присутності свідка. Відповідач гарантувала виконання грошового зобов`язання частиною свого майна, а саме: ? частиною приватного будинку по АДРЕСА_2 та ? частиною від 0,1000 га земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000: 75:075:0013) по АДРЕСА_2 (а.с.10).

Заперечуючи факт написання та підписання вищезазначеного договору позики та розписки на підтвердження його укладання ОСОБА_3 у судовому засіданні 03.09.2012 року заявила клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

На виконання клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо надання експериментальних зразків –тексту аналогічного за змістом того, що досліджується, а саме договору позики, розписки ОСОБА_3 була викликана до суду спочатку телефонограмою (а.с.85), а потім рекомендованим листом (а.с.88). В обумовлений день та час вона до суду не з`явилася та не повідомила про причини своєї неявки. З`явившись до суду 29.10.2012 року повідомила, що перебувала в лікарні, проте доказів на підтвердження даної обставини не надала та відмовилася надавати експериментальні зразки вказуючи на забинтований палець правої руки.

Ухвалою судді від 29.10.2012 року було відновлено провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Дії ОСОБА_3 вказують на її ухилення від проведення експертизи та свідчить про визнання факту, який треба було встановити експертизою, доведеним, а саме факт написання та підписання договору позики та розписки саме нею.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк на в порядку, що встановлені в договорі.

Часткове виконання договору позики від 16.02.2007 року відбулося лише 24.02.2009 року шляхом укладення між сторонами договору дарування 1/3 частини кв. АДРЕСА_1 (а.с.13). За умовами даного договору ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 , а він прийняв в дар вищезазначену частину квартири. Цей дар сторони оцінили в сумі 4362,25 грн.

На час звернення до суду договір позики від 16.02.2007 року, незважаючи на часткове погашення боргу, не виконаний. А тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення боргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи із суми, яка зазначена у договорі позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 16.02.2007 року –100000,00 грн. із врахуванням 4362,25 грн., що була повернута ОСОБА_3 шляхом дарування ? частини кв. АДРЕСА_1 . Таким чином сума боргу визначається у розмірі 95637,75 грн.

У задоволенні вимоги, що стосується стягнення 25000,00 грн. у якості відсотків суд відмовляє, оскільки даний договір є безпроцентним за ч.2 ст. 1040 ЦК України, а у разі невиконання договірних зобов`язань зі сторони позичальника можуть виникати наслідки передбачені ст.ст. 625,549-552 ЦК України. А оскільки позивачем не заявлялась вимога щодо застосування передбачених законом наслідків невиконання договору, суд стягує з відповідача лише суму боргу.

Суд також відмовляє у задоволенні позовної вимоги, що стосується виконання грошового зобов`язання шляхом передання ОСОБА_1 у власність частини майна ОСОБА_3 з наступних підстав. Спірні правовідносини виникли в результаті неповернення боргу. Сама позовна вимога фактично стосується визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, що не відповідає ні предмету (грошові кошти), ні підставі (не повернення позики) позову. Ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду). Тобто, якщо ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 грошові кошти у борг то саме грошові кошти він повинен отримати в якості погашення боргу. Крім того спору між сторонами в даному провадженні щодо зазначеного нерухомого майна не виникло. У даному випадку грошове зобов`язання може бути замінено майновим лише самими сторонами наприклад шляхом припинення грошового зобов`язання переданням боржником кредиторові відступного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.625, 629, 1046, 1047 Цивільного кодексу України, ст.ст.8, 10, 11, 57, 60, 79, 88, 209, 212-215, 224-228, 292, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 заборгованість у розмірі 95637,75 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: