Рішення від 03 грудня 2012 р. у справі №2608/12425/12 — Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/12425/12

пр. № 2/2608/5810/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року

Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чалої А.П.,

при секретарі - Котляр Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

3-тя особа: ТОВ «Явір-Житлобуд-2»

про усунення перешкод в користуванні квартирою, визнання особи такою,

що втратила право користування жилим приміщенням та виселення, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати вдповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та усунути їй перешкоди в користуванні вказаною квартирою шляхом виселення відповідача, мотивуючи позовну заяву тим, що на підставі свідоцтва про право власності від 05.12.2007р. є власником вказаної квартири, з 14.02.2007р. вона перебувала в шлюбі з відповідачем і рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 28.08.2012р. шлюб між ними розірвано, від шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносини між ними як подружжям погіршились, відповідач перестав виконувати свої батьківські обов*язки щодо дитини, вчиняв сварки та спричиняв їй тілесні ушкодження, у зв*язку з чим вона зверталась за медичною допомогою та вимушена була переїхати разом із дитиною для проживання до своєї матері в АДРЕСА_2 . Просила задовольнити позов на підставі ст.391 ЦК України, ст.116 ЖК України, ст.ст. 57, 59 СК України.

В судове засідання позивачка не з*явилась, направила суду телеграму, де вказувала про те, що не заперечує розглядати справу у її відсутності (а.с. 26 – телеграма).

Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності позивачки на підставі матеріалів, що є в справі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, безпідставність, не доведеність позовних вимог, а також вказав про те, обставини, про які вказує позивачка в позові, не відповідають дійсним обставинам справи, він ніколи не спричиняв їй тілесних ушкоджень, квартира АДРЕСА_1 придбана ним і позивачкою в період шлюбу та за їх спільні кошти, а також за кошти від продажу належної йому до шлюбу квартири. Він з 2008р. є зареєстрованим в цій квартирі, в ній знаходяться усі його речі, постійно в ній проживає та іншого житла не має.

Третя особа – ТОВ «Явір-Житлобуд-2» явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про день і час розгляду справи повідомлялась належним чином, заперечень проти позову суду не надала, про поважність причин неявки представника суд не повідомила.

Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності представника третьої особи на підставі матеріалів, що є в справі.

Заслухавши пояснення відповідача і його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували в шлюбі з 14.02.2007р. (а.с. 5 – копія свідоцтва про шлюб) і рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 28.08.2012р. шлюб між ними розірвано (а.с. 25 – копія резолютивної частини рішення суду).

Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6 – копія свідоцтва про народження).

На підставі свідоцтва про право власності від 05.12.2007р., ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 4 – копія свідоцтва).

У вказаній квартирі відповідач зареєстрований з 20.01.2008р. (а.с. 10 – копія довідки по формі №3).

Відмовляючи в позові, суд виходив з наступного.

Позивачка однією з правових підстав заявленого позову вказує ст.ст. 57, 59 СК України, які стосуються майна, що є особистою приватною власністю дружини або чоловіка.

Але, як вбачається зі свідоцтва про укладення шлюбу між сторонами і свідоцтва про право власності позиваки на спірну квартиру, останнє отримано нею в період шлюб з відповідачем, належних доказів про виключення цієї квартири зі спільної сумісної власності та визнання на спірну квартиру особистої приватної власності позивачки суду не надано.

У зв*язку з наведеним посилання позивачки на ст.ст. 57, 59 СК України як правову підставу позову є безпідставним.

Відповідно до частини 2 ст.405 ЦК України, член сім*ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім*ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

В даному спірному випадку сама позивачка вказує про те, що відповідач постійно проживає в спірній квартирі, а вона з дитиною мешкає у матері в м.Луганську, також, інших доказів про відсутність відповідача за спірною адресою понад один рік без поважних причин суду не надано, у зв*язку з чим вказана вище норма права не може бути правовою підставою для задоволення заявленого позову.

Крім вказаного, позивачка посилається на ст.116 ЖК України, частина 1 якої передбачає про те, що якщо наймач, члени його сім*ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціального співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Згідно ст.157 ЖК України, членів сім*ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною 1 статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Так, позивачка не надана суду доказів, як зазначалось вище, про те, що спірна квартира є її особистою приватною власністю для можливості застосування ст.ст. 116, 157 ЖК України.

Крім цього, суду не надано доказів про те, що відповідач руйнує чи псує жиле приміщення, або використовує його не за призначенням, або систематично порушує правила соціального співжиття, що робить неможливим для інших проживання із ним в одній квартирі, а також доказів про застосування до відповідача заходів запобігання і громадського впливу.

З копії медичної карти, що міститься в матеріалах справи (а.с. 8) не вбачається, що ОСОБА_1 зверталася за медичною допомогою у зв*язку із тілесними ушкодженнями, які їй спричинив відповідач.

Таким чином, обставини відповідно до ст.ст. 116, 157 ЖК України є недоведеними.

Крім зазначеного, позивачка просить усунути їй перешкоди в користуванні спірною квартирою, але суду, також, не надано доказів, які саме перешкоди чинить позивачці відповідач і в чому полягають ці перешкоди, з врахуванням того, що, як вказує сама позивачка, вона мешкає з дитиною в іншому місті.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, допустимості, належності, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв*язку, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог і не грунтованість їх на нормах матеріального права, у зв*язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.60 СК України, ст. 405 ЦК України, 10, 11, 57-60, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа: ТОВ «Явір-Житлобуд-2» про усунення перешкод в користуванні квартирою, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя: