Рішення від 21 жовтня 2012 р. у справі №2608/13429/12 — Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/13429/12

пр. № 2/2608/6135/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2012 року

Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Макаренко В.В.,

при секретарі - Кузьменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Святошинського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках 74 600 гривень основного боргу за договором позики від 05 квітня 2012 року, 306,57 гривень процентів та 619,28 гривень трьох процентів річних, всього 75 525,85 гривень, 19 жовтня 2012 року позивачі подали через канцелярію суду заяву про збільшення позовних вимог, а саме стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках 74 600 гривень основного боргу за договором позики від 05 квітня 2012 року, 306,57 гривень процентів та 1 085,28 гривень трьох процентів річних, всього 75 991,85грн., посилаючись на те, що 05 квітня 2012 року між ними та відповідачем укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав 74 600,00грн. та зобов`язаний був повернути кошти до 25 квітня 2012 року, але свого зобов`язання не виконав, чим порушив умови договору, тому просили стягнути в судовому порядку з відповідача вказану суму боргу та судові витрати.

В судовому засіданні позивачі позов підтримали, посилаючись на обставини викладені в заяві та вказували на те, що відповідач є недобросовісним позичальником, оскільки відповідач в судовому засіданні зазначив, що кошти від позивачів не отримував, про існування договору позики дізнався тільки в суді.

Відповідач проти позову заперечував, пояснивши, що позивачі були його представниками в судах і він міг не переглядаючи змісту документу його підписати, а в подальшому заявив, що договір позики не підписував та гроші на отримував, в зв`язку з чим просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, досліджуючи надані позивачами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з договору позики грошей від 05 квітня 2012 року укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позикодавці передають позичальнику у власність 74 600, грн., а позичальник зобов`язується повернути позичальникам зазначену суму до 25 квітня 2012 року (а.с 5).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Здійснюючи нормативно-правовий аналіз вказаної норми, суд вказує на те, що розписка не замінює сам договір позики і не є письмовою формою договору позики. Однак розписка є важливим документом, який може підтвердити існування договору позики, розмір фактично одержаних майна або грошей.

Крім того, пунктом 6 договору позики передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та фактичної передачі грошей Позикодавцем Позичальнику.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що для підтвердження укладення договору позики можуть братися до уваги розписка або інший документ, який посвідчує факт передання грошової суми, зважаючи на те, що відповідач заперечує факт отримання коштів та одночасно заперечує факт підписання договору позики, а позивачами не надано належних доказів на підтвердження факту передачі грошей та судом достовірно не встановлено, що договір позики підписано саме відповідачем, суд дійшов висновку, що вказаний договір є неукладеним, а отже відсутні правові наслідки із неналежного виконання вказаного договору.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 30, 57, 59, 60, 212-215 ЦПК України суд, ,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ: