Рішення від 22 жовтня 2012 р. у справі №2608/13190/12 — Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/13190/12

пр. № 2/2608/6062/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року

Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чалої А.П.,

при секретарі - Котляр Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про відшкодування матеріальної і моральної шкоди у зв*язку з ДТП, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача 136 089 грн. 10 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що 18.08.2010р. біля 23 години 45 хвилин на вул.Палладіна, 46 в м.Києві мала місце ДТП, що трапилася з вини ОСОБА_2 , який порушив пункти 10.1., 10.3. ПДР, у зв*язку з чим він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпроАП. В результаті ДТП автомобіль «БМВ», держномер НОМЕР_1 , яким керував по довіреності від власника – ОСОБА_3 , отримав механічні пошкодження і розмір матеріального збитку складає 134 471 грн. 10 коп., витрати на таксі за період ремонту автомобіля складають 2 000 грн., витрати на проведення експертного дослідження складають 800 грн., а витрати пов*язані з проведенням експертизи складають 818 грн.

Крім цього, позивач вказував на те, що в результаті ДТП йому спричинена моральна шкода у вигляді фізичних і душевних страждань та переживань, пов*язаних з пошкодженням майна і сукупністю усіх негативних змін та наслідків в його звичайному житті, які настали після ДТП і не можливості тривалий час використовувати транспортний засіб за його призначенням, яку оцінив в 20 000 грн.

Просив задовольнити позов на підставі ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а також на спричинення йому матеріальної і моральної шкоди.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість і безпідставність, а також на те, що, на його думку, ОСОБА_1 не має права на даний позов, оскільки не є власником автомобіля «БМВ», держномер НОМЕР_1 , який зазнав механічних пошкоджень в ДТП і не має права на позов від імені власника вказаного автомобіля – ОСОБА_3 . Також, відповідач заперечував проти розміру матеріальної шкоди, визначеної в сумі 134 471 грн. 10 коп. відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу з тих мотивів, оскільки вважав, що особа, яка склала цей звіт – оцінювач ОСОБА_4 , не має відповідного права, не є експертом з даного питання, у зв*язку з чим вважав, що цей документ не може бути прийнятий судом як доказ. Крім цього, відповідач в заперечення проти позову посилався на те, що на час розгляду справи термін дії довіреності від власника пошкодженого в ДТП транспортного засобу – автомобіля «БМВ», держномер НОМЕР_1 – ОСОБА_3 на ім*я ОСОБА_1 вже сплив, у зв*язку з чим, також, вважав, що позивач не має права вимоги в даному позові.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача і його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 18.08.2010р. біля 23 години 45 хвилин на вул.Палладіна, 46 в м.Києві за участю автомобіля «БМВ», держномер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 і автомобілем «Деу Ланос», держномер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , мала місце ДТП, що трапилася з вини ОСОБА_2 , який порушив пункти 10.1., 10.3. ПДР, у зв*язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпроАП (а.с. 50, 51-53 – копії постанов суду).

Власником автомобіля «БМВ», держномер НОМЕР_1 є ОСОБА_3 (а.с. 47 – копія свідоцтва про реєстрації ТЗ), а позивач керував ним на відповідній правовій підставі – нотаріально посвідченій довіреності від 20.03.2009р. (а.с. 111 – копія довіреності).

В результаті ДТП автомобіль «БМВ», держномер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження (а.с. 54 – копія довідки ДАІ).

В звіті про оцінку колісного транспортного засобу від 26.02.2011р. вказано, що прямий матеріальний збиток в результаті пошкодження автомобіля «БМВ», держномер НОМЕР_1 складає 134 471 грн. 10 коп. (а.с. 6-15 – копія звіту), який складено оцінювачем ОСОБА_4 , що має відповідне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №6764 від 14.03.2009р. (а.с. 48 – копія свідоцтва).

Загальні правила відшкодування матеріальної шкоди в деліктних (не договірних) відносинах закріплені в ст.1166 ЦК України, де в частині 1 вказано про те, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1) частини 1 ст.395 ЦК України, право володіння є одним із видів речового права на чуже майно.

В даному спірному випадку, позивач ОСОБА_1 на час ДТП був законним володільцем автомобіля «БМВ», держномер НОМЕР_1 , оскільки керував ним на відповідній правовій підставі – на підставі нотаріально посвідченої 20.03.2009р. довіреності від власника даного автомобіля - ОСОБА_3 на його ім*я.

Згідно ст.396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень Глави 29 цього Кодексу.

А Глава 29 ЦК України визначає правові засади захисту права власності.

Тобто, позивач як законний володілець пошкодженого з вини відповідача автомобіля «БМВ», держномер НОМЕР_1 має право на захист свого речового права щодо вказаного рухомого майна нарівні з його власником відповідно до правил Глави 29 ЦК України.

Таку правову позицію закріплено і в пункті 3 Постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992р. з наступними змінами і доповненнями, де вказано, що шкода, заподіяна одному з володільцев джерела підвищеної небезпеки з вини іншого, відшкодовується винним.

Тобто, Верховний Суд України вказує не про право саме власника джерела підвищеної небезпеки ставити питання про відшкодування спричиненої його майну шкоди, а саме володільця такого джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності до пункту 4 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

В спірному випадку маємо законне володіння позивача транспортним засобом на час ДТП на підставі довіреності, а тому він має право на даний позов саме від свого імені, а не від імені власника пошкодженого транспортного засобу згідно закону без будь-якого доручення від власника транспортного засобу і сплив терміну довіреності на керування автомобілем на час розгляду справи юридичного значення в даному випадку не має і ця обставина не може бути правовою підставою для відмови позивачу в заявленому ним позові.

Наведеними правовими нормами і керівними роз*ясненнями Пленуму Верховного Суду України спростовуються заперечення відповідача проти заявленого позову з тих підстав, що позивач, на його думку, не має права вимоги за цим позовом, але такі заперечення не ґрунтовані на нормах матеріального права, а тому не приймаються судом до уваги.

Заперечуючи проти позову в частині розміру відшкодування матеріальної шкоди, визначеної звітом від 26.02.2011р. про оцінку колісного транспортного засобу в сумі 134 471 грн. 10 коп., відповідач, крім своїх особистих пояснень і пояснень свого представника, не надав суду належних і допустимих доказів про спростування даного звіту, а тому таке не погодження із розміром матеріальної шкоди відповідача ґрунтовано лише на його суб*єктивному відношенні до даного документа, але відповідно до частини 4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому у суду відсутні процесуальні підстави не прийняти до уваги зазначений вище звіт.

Оцінюючи зібрані по справі докази в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв*язку, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог в цій частині, не спростування їх відповідачем належними доказами, а тому в цій частині позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню в сумі 134 471 грн. 10 коп.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

У відповідності до частини 1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини…

В пункті 3) частини 2 ст.23 ЦК України вказано, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв*язку із знищенням чи ушкодженням її майна.

В даному випадку, матеріальна шкода позивачу спричинена саме з вини відповідача, а тому він як законний володілець нарівні із власником майна має право на застосування правил Глави 29 ЦК України і щодо захисту свого немайнового права.

Враховуючи, що спричинення позивачу матеріальної шкоди є доведеним, доведеність цієї обставини справи свідчить і про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди у зв*зку із пошкодженням рухомого майна, право володіння яким він мав, і сукупністю усіх негативних наслідків, які настали для нього після порушення його майнових прав.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер і обсяг фізичних та моральних страждань і переживань позивача, розмір матеріальної шкоди і ціну позову, суть позовних вимог, не визнання їх відповідачем, тривалість часу, який позивач витрачає на захист своїх порушених прав і сукупність усіх негативних наслідків, які настали в результаті цього для нього в його житті, суттєвість вимушених змін в житті позивача, можливість їх відновлення, залежно від ступеня вини відповідача, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути із відповідача 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України, задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково.

Приймаючи до уваги, що в справі відсутні належні і допустимі докази щодо понесення позивачем витрат в розмірі 2 000 грн. на таксі на час ремонту автомобіля, в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні оригінали платіжних документів про понесення позивачем витрат в сумі 800 грн. на проведення експертного дослідження і 818 грн. витрат, пов*язаних з проведенням експертизи, вимоги в цій частині, також, задоволенню не підлягають.

Крім цього, на підставі ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 361 грн. і 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Житомира, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , що мешкає в АДРЕСА_2 , - 134 471 грн. 10 коп. у відшкодування матеріальної шкоди у зв*язку з ДТП, 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 2 361 грн. судового збору і 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, а всього: 146 952 (сто сорок шість тисяч дев*ять сот п*ятдесят дві) грн. 10 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляцінйого суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: