Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №607/10293/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/10293/26Головуючий у 1-й інстанції Царук І.М.

Провадження № 33/817/417/26 Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Худої І.Р. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою об`єднано в одне провадження справу про адміністративне правопорушення №607/10293/26 (провадження №3/607/3281/2026) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення №607/10296/26 (провадження №3/607/3284/2026) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, об`єднаній справі присвоїно №607/10293/26.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Згідно постанови, 30.04.2026 о 13 год. 35 хв. в с. Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області по вул. Бережанська (поблизу будинку №71), водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки та моделі «Opel Combo», номерний знак НОМЕР_1 , під час виконання обгону не переконався у безпеці свого маневру та у тому, що його обганяють, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки та моделі «Lexus RX 350», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який виконував обгін в попутному напрямку. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 14.2. б) Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КупАП.

Окрім того, 30.04.2026 о 13 год. 35 хв. в с. Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області по вул. Бережанська (поблизу будинку №71), водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки та моделі «Opel Combo», номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9. а) Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Худа І.Р. просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2026 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що:

будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом матеріали справи не містять;

на місці ДТП були встановлені камери відеоспостереження, записи яких могли підтвердити або спростувати факт керування автомобілем саме ОСОБА_1 , однак працівники поліції не витребували та не долучили такі записи до матеріалів справи;

рапорт поліцейського не визнається як допустимий доказ, оскільки відповідно до Інструкції з діловодства в системі МВС України, затвердженої наказом МВС України від 23.08.2012 № 747, рапорт належить до внутрішніх документів;

пояснення свідків, долучені до матеріалів справи, не можуть братися судом до уваги, оскільки зазначені особи не були допитані безпосередньо в судовому засіданні;

у ОСОБА_1 не було виявлено ознак алкогольного сп`яніння, передбачених Інструкцією МВС та МОЗ, а тому у працівників поліції були відсутні законні підстави для направлення його на огляд;

перед проведенням тестування працівники поліції не надали сертифікат відповідності, документи про повірку та інші документи щодо справності і законності використання газоаналізатора;

перед продуванням не було здійснено контрольний забір навколишнього повітря, не було відповідних сигналів готовності приладу, що ставить під сумнів достовірність результату огляду;

перед доставкою ОСОБА_1 до медичного закладу на місці зупинки працівники поліції не складали ні акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, ні направлення на медичний огляд на стан сп`яніння в конкретний медичний заклад;

огляд фактично проводила інша особа, а не лікар зазначений у висновку, що суперечить вимогам Інструкції про порядок проведення медичного огляду;

в медичному закладі не було відібрано зразки крові та сечі для проведення лабораторних досліджень;

направлення на медичний огляд складено за формою, яка не відповідає чинній редакції нормативних актів, що свідчить про порушення процедури;

сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні;

права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, були роз`яснені лише після проведення огляду та фактичного документування правопорушення;

працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, хоча такий обов`язок прямо передбачений ст. 266 КупАП;

дорожньо-транспортна пригода сталася не з вини ОСОБА_1 , а внаслідок порушення швидкісного режиму іншим учасником дорожнього руху, що є безпосередньою причиною настання ДТП;

на момент початку маневру відстань до автомобіля іншого учасника руху була достатньою для безпечного завершення маневру, а тому дії ОСОБА_1 відповідали вимогам ПДР;

в матеріалах справи відсутні належні докази пошкоджень транспортних засобів, необхідні для встановлення складу правопорушення за ст. 124 КупАП;

на відеозаписах відсутня фіксація процесу складання схеми ДТП та документування механічних пошкоджень транспортних засобів;

схема ДТП не містить усіх необхідних даних щодо дорожніх знаків, дорожньої розмітки, місця події та інших обставин, які мають значення для встановлення механізму пригоди.

Заслухавши доводи захисника ОСОБА_3 , яка просила проводити розгляд у відсутності ОСОБА_1 і задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.

Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №653702 та серії ЕПР1 №653714 від 30 квітня 2026 року; електронному рапорті інспектора з дотримання прав людини відділу поліції №2 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Семен Н.З. від 30 квітня 2026 року; схемі місця ДТП від 30 квітня 2026 року; письмових поясненнях ОСОБА_2 від 30 квітня 2026 року; письмових поясненнях ОСОБА_4 від 30 квітня 2026 року; письмових поясненнях ОСОБА_1 від 30 квітня 2026 року; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; роздруківці спеціального технічного засобу «Drager Alсotest 6820» від 30 квітня 2026 року, тест №14; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30 квітня 2026 року; висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №141 від 30 квітня 2026 року, виданого лікарем КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» ТОР; відеозаписах із нагрудних камер працівників поліції наявних у матеріалах справи.

Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.

Об`єктивних даних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в оскарженій постанові по цій справі не вбачається.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції оцінює критично. Окрім того, вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не тільки протокол про адміністративне правопорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи.

Твердження апеляційної скарги про те, що будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом матеріали справи не містять є безпідставні, так як спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №653702 та серії ЕПР1 №653714 від 30 квітня 2026 року, які узгоджується із письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 30 квітня 2026 року, з яких вбачається, що останні підтверджують, що ОСОБА_1 30 квітня 2026 року о 13 год. 35 хв. в с. Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області по вул. Бережанська (поблизу будинку №71) керував транспортним засобом марки та моделі «Opel Combo», номерний знак НОМЕР_1 , а також відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що ОСОБА_5 не заперечує факту свого керування транспортним засобом.

Крім того, даними відеозапису із нагрудних камер працівників поліції (файл ОСОБА_1 130.mp4 з 13:57:50 год) зафіксовано розмову працівника поліції із учасниками ДТП, де на запитання працівника поліції “Хто водій опеля?” ОСОБА_1 повідомив “Я водій...”. Також, ОСОБА_1 неодноразово підтверджував той факт що він керував транспортним засобом марки та моделі «Opel Combo», номерний знак НОМЕР_1 , а також повідомив працівників поліції про обставини ДТП (файл ОСОБА_1 130.mp4 з 14:00:29 год).

Доводи апелянта про те, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення в даному випадку не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки вчинення правопорушення в цій справі доведено сукупністю інших доказів, в тому числі об`єктивними даними долученого до протоколу відеозапису.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, оскільки відповідно до п.2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. З наявних у справі відеозаписів видно, що працівник поліції оголошував ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, які стали причиною направлення на відповідний огляд (файл ОСОБА_1 130.mp4 з 14:03:20 год по 14:04:45 год).

Окрім цього, ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю із порожнини рота, почервоніння обличчя), які були визначені поліцейським підставою для направлення на огляд на стан сп`яніння зафіксовані як в Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, так і в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30 квітня 2026 року.

Крім того, ОСОБА_1 при спілкуванні із працівниками поліції підтвердив факт вживання ним алкогольних напоїв, зокрема повідомив, що вчора пив пиво (файл ОСОБА_1 ст. 130.mp4 з 14:09:50 год).

Доводи апелянта про те, що перед проведенням тестування працівники поліції не надали сертифікат відповідності, документи про повірку та інші документи щодо справності і законності використання газоаналізатора є безпідставними, оскільки на час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу газоаналізатора «Drager Alсotest 6820» ОСОБА_1 не заявляв клопотань про надання для ознайомлення таких документів, які згідно п.5 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» надається лише на вимогу особи, яка підлягає огляду.

Не спростовують факту вчинення правопорушення посилання апелянта на те, що огляд фактично проводила інша особа, а не лікар зазначений у висновку, що суперечить вимогам Інструкції про порядок проведення медичного огляду, оскільки доданий до протоколу відеозапис подій не надає підстав для висновку про недотримання встановленого порядку через залучення до тестування медичного персоналу. Як вбачається із матеріалів справи, зокрема досліджених в судовому засіданні відеозаписів з нагрудної камери працівника поліції, огляд ОСОБА_1 проводився лікарем-наркологом КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» ТОР. При цьому, заключний діагноз зроблений не тільки за результатами спеціального тестування за допомогою газоаналізатора, а й за наслідками медичного огляду ОСОБА_1 , хід якого зафіксовано у відеоматеріалах (файл ОСОБА_1 ст. 130.mp4 з 14:35:15 год). За результатами медичного огляду і даних обстеження за допомогою газоаналізатора лікар встановив діагноз ”Алкогольне сп`яніння”, про що видав відповідний висновок (а.с.6).

Зазначений висновок щодо результатів медичного огляду складений із дотриманням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що під час проведення медичного огляду у закладі охорони здоров`я у ОСОБА_1 не було відібрано зразки крові та сечі для проведення лабораторних досліджень, так як убачається з досліджених судом відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції (файл ОСОБА_1 ст. 130.mp4 з 14:22:10 год по 14:23:10 год), після проведення медичного огляду лікар-нарколог запропонував ОСОБА_1 здати зразки крові та сечі для проведення відповідних лабораторних досліджень. Водночас ОСОБА_1 від проходження таких досліджень відмовився.

За таких обставин відсутність у матеріалах справи результатів лабораторних досліджень крові та сечі обумовлена виключно відмовою самого ОСОБА_1 від їх проведення. Крім того, відсутність таких результатів за обставин цієї справи не свідчить про порушення медичними працівниками встановленого порядку проведення огляду на стан сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст.63 Конституції України, були роз`яснені ОСОБА_1 лише після проведення огляду та фактичного документування адміністративного правопорушення, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи та досліджених судом відеозаписів, ОСОБА_1 було роз`яснено його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, про що також свідчать його підписи у відповідних процесуальних документах. При цьому будь-яких зауважень щодо нероз`яснення прав або порушення права на захист під час складання адміністративних матеріалів ним не висловлювалося.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що внаслідок нібито несвоєчасного роз`яснення прав ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати будь-яке із гарантованих йому законом прав або що це призвело до обмеження його права на захист чи вплинуло на правильність встановлення обставин справи.

Твердження апелянта про те, що працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, хоча такий обов`язок прямо передбачений ст. 266 КупАП, не є підставою для скасування оскарженої постанови, так як сам факт незастосування працівниками поліції заходів забезпечення провадження в ході оформлення матеріалів справи про адміністративні правопорушення у зв`язку з вчиненням правопорушення не спростовує факту його вчинення.

Доводи апеляційної скарги про те, що пояснення свідків, долучені до матеріалів справи, не можуть братися судом до уваги, оскільки зазначені особи не були допитані безпосередньо в судовому засіданні не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі на підставі пояснень свідків.

Додані до протоколу письмові пояснення свідків не викликають сумніві у їх достовірності, оскільки за своїм змістом вони повністю узгоджуються з даними відеозаписів нагрудних камер працівників поліції, в тому числі зі змістом зафіксованих ними пояснень свідків на місці події.

Твердження апелянта про те, що направлення на медичний огляд складено за формою, яка не відповідає чинній редакції нормативних актів, що свідчить про порушення процедури, було предметом дослідження суду першої інстанції і в оскарженій постанові суду отримало належну правову оцінку, з якою суд апеляційної інстанції погоджується. Зокрема, суд першої інстанції правильно зазначив, що сам по собі факт оформлення поліцейським направлення за формою, що не повністю відповідає редакції додатка, чинній на момент його складання, не може бути безумовною підставою для визнання такого документа недопустимим доказом, оскільки допустимість доказу пов`язується не з формальними недоліками його оформлення, а з наявністю чи відсутністю істотних порушень процедури його отримання, які могли вплинути на достовірність такого доказу або призвести до обмеження процесуальних прав особи. З матеріалів справи вбачається, що направлення на медичний огляд містить усі відомості, необхідні для встановлення особи водія, підстав його направлення на огляд та обставин проведення такого огляду, а тому наведені стороною захисту доводи не свідчать про недопустимість зазначеного документа як доказу у вказаній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з дотриманням Правил дорожнього руху є безпідставними, так як вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

В ході судового розгляду було встановлено, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.14.2.б Правил дорожнього руху.

Пунктом 14.2.б ПДР України передбачено, що перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч.

Наявні в цій справі та досліджені в ході судового розгляду докази беззаперечно підтверджують, що ОСОБА_1 30 квітня 2026 року о 13 год. 35 хв. в с. Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області по вул. Бережанська (поблизу будинку №71), керуючи транспортним засобом марки та моделі «Opel Combo», номерний знак НОМЕР_1 , під час виконання обгону не переконався у безпеці свого маневру та у тому, що його обганяють, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки та моделі «Lexus RX 350», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який виконував обгін в попутному напрямку. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 14.2. б) Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП підтверджується як протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №653714 від 30 квітня 2026 року, так і схемою місця ДТП від 30 квітня 2026 року, які ОСОБА_1 підписано без зауважень.

За таких обставин, висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 порушень вказаних вимог ПДР і як наслідок складу адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП є правильним.

Доводи апелянта про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася не з вини ОСОБА_1 , а внаслідок порушення швидкісного режиму іншим учасником дорожнього руху, що є безпосередньою причиною настання ДТП, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 , оскільки наявність вини обох учасників дорожнього руху в настанні ДТП не виключає винуватість кожного з них окремо.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до наявного у матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №653714 від 30 квітня 2026 року, ОСОБА_1 інкриміновано порушення п.14.2.б Правил дорожнього руху України. Враховуючи наведене предметом судового розгляду в цій справі є дії ОСОБА_1 щодо порушення даних пунктів ПДР.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог вказаних пунктів ПДР підтверджується доданими до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалами, в тому числі даними відеозаписів з місця події, з якого видно, що ОСОБА_1 визнав свою винуватість та порушення ним ПДР України, так як на запитання працівника поліції “Ви розумієте що ви винуватець ДТП?”, ОСОБА_1 повідомив “Так” (файл ОСОБА_1 130.mp4 з 14:02:30 год).

Щодо необхідності надання оцінки діям іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, то суд першої інстанції обґрунтовано не вдавався до їх обговорення, вирішуючи лише питання згідно із ст.280 КУпАП щодо особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в цьому провадженні, а тому з`ясування інших питань виходить за межі судового розгляду в цій справі, тобто щодо протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 .

Не відповідають дійсності доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи належних доказів пошкодження транспортних засобів, необхідних для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 квітня 2026 року, у ній зафіксовано перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, отриманих унаслідок ДТП. Так, транспортний засіб марки та моделі «Lexus RX 350», державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав пошкодження передньої та задньої правих дверок, заднього правого крила та заднього бампера. Водночас транспортний засіб марки та моделі «Opel Combo», державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав пошкодження лівого дзеркала заднього виду, лівого переднього крила та лівої передньої дверки.

При цьому схема місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 квітня 2026 року підписана усіма учасниками пригоди, у тому числі ОСОБА_1 , без будь-яких зауважень чи заперечень щодо відображених у ній обставин дорожньо-транспортної пригоди та зафіксованих пошкоджень транспортних засобів.

Враховуючи наведене, матеріали справи містять належні та допустимі докази наявності механічних пошкоджень транспортних засобів унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що схема ДТП не містить усіх необхідних даних щодо дорожніх знаків, дорожньої розмітки, місця події та інших обставин, які мають значення для встановлення механізму пригоди, так як вказані доводи не свідчать про неможливість оцінки цієї схеми ДТП, як доказу в цій справі, а тому суд вважає безпідставними твердження апелянта про те, що план-схема місця ДТП не є допустимим та належним доказом.

Крім того, вищевказана план-схема місця ДТП підписана ОСОБА_1 без зауважень. Також, слід зазначити, що схема місця ДТП, є лише одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, оцінка якому надається в сукупності з іншими фактичними даними, які мають значення для правильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги, які перевірені в ході апеляційного розгляду, не спростовують правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і його висновків про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП, а тому ці доводи не є підставою для скасування постанови і закриття провадження за відсутністю події та складу правопорушення, як про це просить апелянт.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП.

За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Худої І.Р. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2026 року, відносно ОСОБА_1 — без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя