Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №303/8086/25 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/8086/25

2/303/3076/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Мирошниченка Ю. М., за участю секретаря судового засідання Лукач К. М., представника позивача – адвоката Мельника П.О., відповідача ОСОБА_1 , та його представника – адвоката Пішковцій В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності відповідача на 9/16 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 , визнання за нею права власності на зазначену частку та стягнення на користь відповідача грошової компенсації вартості цієї частки, попередньо внесеної на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті чоловіка позивачки ОСОБА_3 вона успадкувала 7/16 часток спірного домоволодіння, тоді як відповідач є власником 9/16 часток на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Позивачка зазначає, що житловий будинок є малогабаритним, складається з однієї житлової кімнати, має один вхід, одну кухню та один санвузол, а тому відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи його поділ у натурі та встановлення порядку користування між співвласниками є технічно неможливими. На думку позивачки, спільне проживання сторін є неможливим, відповідач забезпечений іншим житлом, а припинення його права власності на частку зі сплатою компенсації не завдасть істотної шкоди його інтересам. Вартість 9/16 часток домоволодіння визначена у розмірі 388 575,00 грн, які позивачка внесла на депозитний рахунок суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову. Зазначав, що є власником 9/16 часток спірного домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 травня 2023 року, яке є чинним та не скасованим. Вказував, що позивачка, будучи власником 7/16 часток житлового будинку, фактично користується усім домоволодінням та перешкоджає йому у здійсненні прав співвласника.

Відповідач стверджував, що підстави для припинення його права власності на частку відсутні, оскільки належна йому частка у розмірі 9/16 не є незначною. На його думку, позивачка безпідставно посилається лише на окремі положення статті 365 ЦК України, не враховуючи, що примусове припинення права власності на частку допускається лише за наявності всіх передбачених законом умов. Також зазначав, що місце його проживання не має правового значення для розв`язання спору, оскільки не впливає на зміст правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Посилаючись на наведені обставини, відповідач вважав позовні вимоги безпідставними та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В судовому засіданні сторони підтримали доводи та заперечення наведені у заявах по суті справи.

Позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

За змістом статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членів його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 дійшла висновку, що для застосування статті 365 ЦК України достатньою є наявність хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, за умови встановлення відсутності істотної шкоди інтересам співвласника та членів його сім`ї й попереднього внесення вартості частки на депозитний рахунок суду.

Наведений правовий висновок у подальшому був підтриманий Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками спірного домоволодіння, при цьому позивачці належить 7/16 часток, а відповідачу – 9/16 часток.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються, а тому відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України не потребують доказування.

Також сторонами не заперечується факт попереднього внесення позивачкою на депозитний рахунок суду грошової суми, визначеної як вартість належної відповідачу частки спірного майна.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить із того, що визначальне значення для правильного вирішення спору мають питання неподільності спірного майна, можливості його спільного використання співвласниками та наявності або відсутності істотної шкоди інтересам відповідача у разі припинення його права власності на частку.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що спірний житловий будинок є неподільним, а виділ часток співвласників у натурі технічно неможливий. Відповідачем зазначений висновок не спростований.

Крім того, матеріалами справи підтверджується неможливість спільного володіння та користування сторонами спірним майном. Суд ураховує тривалий конфлікт між співвласниками, що став підставою для неодноразового звернення сторін до суду з позовами щодо реалізації прав на спірний будинок. При цьому сам характер спірного об`єкта – житловий будинок, який фактично складається з однієї житлової кімнати, кухні та санітарно-побутових приміщень спільного користування, – об`єктивно виключає можливість його нормального та самостійного використання двома конфліктуючими співвласниками.

За таких обставин посилання відповідача на необхідність поліпшення житлових умов своєї сім`ї за рахунок використання спірного будинку не узгоджується з установленими судом фактичними обставинами та характеристиками цього об`єкта нерухомості.

Отже, суд доходить висновку про доведеність передбачених пунктами 2 та 3 частини першої статті 365 ЦК України підстав для припинення права власності відповідача на частку у спільному майні.

Основним аргументом відповідача є посилання на те, що належна йому частка у розмірі 9/16 не є незначною, а тому підстави для застосування статті 365 ЦК України відсутні.

Однак наведений довід не може бути покладений в основу рішення про відмову в позові, оскільки відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду відсутність ознаки незначності частки сама по собі не виключає можливості застосування статті 365 ЦК України за наявності інших передбачених законом підстав.

Розмір частки, право власності на яку припиняється, не є виключним критерієм оцінки істотності шкоди у розумінні пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України. Закон пов`язує наявність чи відсутність істотної шкоди не з арифметичним співвідношенням часток співвласників, а з реальними наслідками (майновими або немайновими) припинення права власності для співвласника та членів його сім`ї. Тому сам по собі розмір частки, право власності на яку припиняється, не може визначати результат вирішення спору без оцінки реальних наслідків такого припинення для конкретного співвласника.

Інше тлумачення фактично означало б запровадження додаткової умови застосування статті 365 ЦК України, відповідно до якої сама лише значна частка співвласника автоматично свідчила б про наявність істотної шкоди. Проте така умова законом не передбачена і суперечила б правовому висновку Великої Палати Верховного Суду про самостійний характер оцінки обставин, визначених пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України.

Суд відхиляє доводи відповідача про порушення його права власності як такі, що мають загальний характер та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Оцінюючи наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України умови, суд перевіряє, чи не призведе припинення права власності відповідача до порушення його інтересів та чи не буде заподіяно йому майнової або немайнової шкоди.

Судом встановлено, що в даному випадку майнова шкода відповідачу не завдається, оскільки він отримує повну грошову компенсацію ринкової вартості належної йому частки. Вартість частки, яка становить 388 575,00 грн, визначена на підставі, наявного в матеріалах справи, звіту про оцінку майна від 12 вересня 2025 року. При цьому відповідач її не оспорював, не заявляв клопотань про проведення судової експертизи та не подав належних і допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність внесеної на депозитний рахунок суду суми дійсній вартості належної йому частки.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо долучення під час розгляду справи по суті другої квитанції про перерахування коштів на депозитний рахунок суду, оскільки вони стосуються виключно способу документального підтвердження обставини, яка існувала на момент подання позову. Повна сума грошової компенсації була внесена позивачкою до звернення до суду, а тому вимога частини другої статті 365 ЦК України була дотримана.

Не встановлено судом і заподіяння відповідачу немайнової шкоди. Матеріали справи не містять доказів того, що спірне домоволодіння є єдиним місцем проживання відповідача або членів його сім`ї, що вони фактично використовують його для задоволення житлових потреб чи що припинення права власності позбавить їх можливості реалізовувати право на житло або спричинить інші несприятливі наслідки особистого характеру. Натомість матеріалами справи підтверджується, що спірне домоволодіння використовується позивачкою як місце проживання. Сам відповідач у відзиві зазначає про користування позивачкою усім будинком, що узгоджується з її доводами щодо фактичного проживання у ньому. Також із матеріалів справи вбачається, і відповідачем у судовому засіданні підтверджено факт його проживання за іншою адресою та наявність у нього у власності іншого житла.

За таких обставин суд доходить висновку, що припинення права власності відповідача на частку у спірному домоволодінні з виплатою повної грошової компенсації її ринкової вартості не завдасть істотної шкоди його інтересам або інтересам членів його сім`ї у розумінні пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України.

При цьому оцінка істотності шкоди здійснюється не ізольовано щодо одного співвласника, а з урахуванням необхідності забезпечення справедливого балансу інтересів усіх учасників спірних правовідносин. За встановлених судом обставин збереження за відповідачем права власності на частку у неподільному будинку, який об`єктивно не може бути предметом спільного володіння та користування, призводило б до непропорційного обмеження прав позивачки, яка фактично використовує це домоволодіння як місце свого проживання, тоді як відповідач отримує повне відшкодування ринкової вартості належної йому частки.

Суд також зважає на те, що кожній зі сторін належить частка у праві власності на спірне домоволодіння, яка не є незначною, а тому предметом цього спору є не перерозподіл права власності між співвласниками, частки яких істотно відрізняються за своїм розміром, а вирішення питання про припинення режиму спільної часткової власності щодо неподільного майна, спільне використання якого є об`єктивно неможливим.

Водночас суд зауважує, що відмова у задоволенні позову та формальне збереження існуючого режиму спільної часткової власності фактично не вирішить спір між сторонами, не усуне перешкод для належного використання спірного майна та не забезпечить правової визначеності у спірних правовідносинах. Збереження режиму спільної часткової власності за встановлених судом обставин не забезпечує реалізації прав жодного із співвласників, оскільки неподільність будинку та неможливість його спільного використання виключають ефективне здійснення правомочностей власника. Натомість припинення права відповідача на частку із виплатою повної ринкової компенсації забезпечує справедливий баланс інтересів сторін, оскільки усуває тривалий конфлікт без позбавлення відповідача вартості належного йому майна.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 9/16 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 9/16 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Виплатити ОСОБА_1 з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 2.346629195.1 від 09 жовтня 2025 року, код квитанції 8393-4569-9559-0739 та квитанція до платіжної інструкції № 2.346628429.1 від 09 жовтня 2025 року, код квитанції 8393-4568-1173-6279) грошову компенсацію вартості 9/16 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 388 575 (триста вісімдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 24.07.2026 року.

Суддя Юрій МИРОШНИЧЕНКО